Рішення

від 04.04.2023 по справі 620/1081/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 року м.ЧернігівСправа № 620/1081/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (вул. Губернська, буд. 2, м. Новгород-Сіверський, 16000, код ЄДРПОУ 39561232) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення щодо ненадання ОСОБА_1 статусу "член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з статтею 10 закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» з виданням посвідчення "член сім`ї загиблого» (додаток № 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»);

- зобов`язати Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород- Сіверської міської ради Чернігівської області надати ОСОБА_1 статус "член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" відповідно до статті 10 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та видати їй посвідчення "член сім`ї загиблого» (додаток № 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни»).

Обґрунтовуючи вимоги, позивачка вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 06.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 06.02.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, але у встановлений ухвалою суду строк відповідач відзив на позов не надав, про причини не подання відзиву суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що позивачка є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Між позивачкою та громадянином ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_4 , відповідно до якого, пред`явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.7)

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 28.05.2021 Новгород-Сіверським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_2 , у віці 79 років, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 28.05.2021 складено відповідний актовий запис №217 (а.с. 6).

Зі змісту експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України про встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 19.07.2021 №6467 випливає, що захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).

Позивачка звернулась до Управління праці та соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-сіверської міської ради Чернігівської області зі зверненням про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно пункту 1 статті 10Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Управління праці та соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-сіверської міської ради Чернігівської області листом від 10.01.2023 №04-05/59 відмовило позивачці у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни у зв`язку з відсутністю підстав, оскільки ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, не пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів (а.с.5).

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Стаття 3 Конституції Українигарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зістаттею 21 Конституції Україниусі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регламентуєтьсяЗаконом України від 22.10.1993 №3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі - Закон № 3551-ХII).

Згідно зістаттею 4 Закону №3551-ХIIветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2статті 7 Закону № 3551-ХIІдо осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Розділ ІІ Закону №3551-ХIІвизначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень.

Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Такими чином обов`язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов`язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.4.5, 21.30 Положення № 402 військово-лікарська комісія може приймати постанову, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК) в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Згідно з пунктом 21.6 Положення № 402 при встановленні причинного зв`язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об`єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються, зокрема, у таких формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв`язку обов`язкова):

а) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 травня 1997 року № 150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв`язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за № 448/2252, і військовослужбовець, колишній військовослужбовець має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (пункт 21.9 розділу ІІ Положення № 402).

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінюванню та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 19.07.2021 № 6467 випливає, що захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).

Отже суд вважає, що уповноваженим органом державної влади встановлено причинний зв`язок смерті чоловіка позивачки внаслідок захворювань, набутих у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Також за даними довідки до акта огляду МСЕК серії АБВ №045187 від 25.10.2016 ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності, спричинену захворюванням, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безтерміново (а.с. 8).

Судом також встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_4 , померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 був особою з інвалідністю ІІІ групи та мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни згідно пункту 1 частини 2 статті 7 Закону №3551-ХII.

Відтак за результатами розгляду справи судом встановлено, що на чоловіка позивачки за життя поширювалась дія вимог Закону №3551-ХII і він мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни; до смерті чоловіка позивачки призвело захворювання, пов`язане з виконанням ним обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

За змістом пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Змістовний аналіз наведеної норми у сукупності з положеннями статті4, пункту 1 частини 2 статті7 Закону №3551-ХIIдає змогу дійти висновку, що чинність цьогоЗаконупоширюється на членів сім`ї військовослужбовців та прирівняних до них осіб, які: 1) загинули (пропали безвісті); або 2) померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); або 3) померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Отже поширення чинності норм Закону №3551-ХII на позивачку є похідними від приналежності її померлого чоловіка до категорії ветеранів війни-інвалідів війни.

За таких обставин суд вважає, що позивачка, будучи членом сім`ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС зі статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХII.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 17.11.2016 відноситься до ветеранів війни інвалідів війни, суд дійшов висновку, що позивачка у відповідності до вимог пункту 1 статті 10 Закону № 3551-XII має право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, тому відповідач неправомірно відмовив у наданні їй такого статусу.

Відтак дії відповідача щодо відмови позивачці у присвоєнні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни на підставі положень пункту 1статті 10 Закону №3551-ХII є протиправними.

Позивачка просить суд зобов`язати Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни і видати відповідне посвідчення встановленого законом зразка.

Проте суд не може підміняти орган державної влади, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення.

Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові Пленуму від 24.10.2008 №13, згідно з якою, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Проте враховуючи протиправний характер наданої відповідачем відмови, задля ефективного захисту порушених прав позивачки суд вважає можливим зобов`язати Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни - інваліда війни та видачі посвідчення, встановленого законом зразка, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачана користь позивачасудовий збір у сумі 536,80 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області у наданні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, яка оформлена листом від 10.01.2023 №04-05/59.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни - інваліда війни та видачі посвідчення, встановленого законом зразка, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій