Рішення

від 05.04.2023 по справі 755/2877/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/2877/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2023 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіної Н. В.., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Планета Страхування» про захист прав споживачів,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просила стягнути з ПрАТ «СК «Планета Страхування» суму страхового відшкодування у розмірі 100832,44 грн., пеню у розмірі 35896,34 грн., інфляційні витрати у розмірі 63142,50 грн..

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 березня 2007 року, між сторонами було укладено Договір добровільного страхування життя № 0686/0307-3, вид страхування: на випадок дожиття та смерті. У зв`язку з настанням страхового випадку, передбаченого умовами договору (дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору), позивач звернулась до відповідача з заявою про здійснення страхової виплати. 14 квітня 2017 року відповідач прийняв рішення та склав страховий акт щодо здійснення страхової виплати за Договором добровільного страхування життя №0686/0307-3 від 26.03.2007 року у розмірі 100832,44 грн. Однак, відповідач свої зобов1язання за вказаним договором не виконав, до цього часу не здійснив страхову виплату страхового відшкодування, у зв`язку з чим, позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.

06 березня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст.274 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі разом із доданими до неї документами повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», станом на 05.04.2023 року, відповідач не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Вимоги ч.1 ст. 16 цього Закону встановлюють, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 26 березня 2007 року між ОСОБА_1 було складено заяву про укладення Договору добровільного страхування життя з участю у прибутку, з визначеним строком дії Договору 10 років, відповідно умов якого, страховим випадком за основним страхуванням життя є: дожиття застрахованої особи та смерті. (а. с. 5)

Підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення страхових сум позивачами зазначено про настання подія - дожиття застрахованої особи дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії страхового захисту.

Термін дії вказаного договору закінчився 26.03.2017 року.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статтей 980, 981 ЦК предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування), договір страхування укладається в письмовій формі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За вимогами ч. 1 ст. 628 ЦПК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов`язаний при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.

14 квітня 2017 року ПрАТ «СК «Планета Страхування» видало страховий акт за договром добровільного страхування життя №0686/0307-3 від 26.03.2007 року, відповідно до якого, сума страхового відшкодування у зв`язку з дожиттям застрахованої особи до закінчення терміну дії договору страхування становить 100832,44 грн.

10 травня 2017 року ПрАТ «СК «Планета Страхування» направило на адресу ОСОБА_1 лист про те, що 31 березня 2017 року вони отримали всі необхідні документи для складання страхового акту з Договром добровільного страхування життя №0686/0307-3 від 26.03.2017 року, та просить підписати страховий акт до Договру та надіслати на адресу компанії, а також наджати банківські реквізити на які буде здійснено страхові виплати.

18.05.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою про настання страхового випадку за договором добровільного страхування життя № 0686/0307-3 від 26.03.2007.

За наведених осбтавин, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Планета Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 10832,44 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки сторони погодили розмір страхового відкодування, що підтверджується страховим актом, однак, відповідач до цього часу не здійснив страхову виплату, процесуальним правом подати відззив на позовну заяву, спростувавши подані стороною позивача докази, не скористався.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 35896,34 грн., яку позивач обгрунтовує встановленим у Договорі пені у розмірі 0.02 % за кожен день затримки виплати від несплаченої своєчасної суми, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором абоактом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі; виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Проаналізувавши норми статей 524, 533, 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`занні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже,грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому страховик зобов`язаний оплатити страхове відшкодування в грошах, а страхувальник має право вимагати від страховика відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобовязанням.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про страхування життя, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

Отже, можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування життя є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, позивачем правомірно пред`явлено вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату страховго відшкодування, разом з тим, стороною позивача не додано до матеріалів справи текст Договру страхування, який міг би підтвердити встановлений між сторонами розмір пені, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 35896,34 грн. є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, Договір страхування життя, укладений між сторонами є грошовими зобов`язаннями, в якому страховик зобов`язаний оплатити страхове відшкодування в грошах, а страхувальник має право вимагати від страховика відповідної оплати.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 с. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 63142,50 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Планета Страхування» про захист прав споживачів підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує стягнути з Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Планета Страхування» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 100832,44 грн. та інфляційних витрат у розмірі 63142,50 грн..в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» на користь держави судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.3, 979, 988, 993, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8 , 25, 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Планета Страхування» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 100832,44 грн.. інфляційні витрати у розмірі 63142,50 грн., а всього 163974 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 94 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета Страхування» на користь держави судові витрати у розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.04.2023 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Планета Страхування» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, код ЄДРПОУ 32827253).

С у д д я