Ухвала

від 23.02.2023 по справі 758/1948/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1948/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про скасування арешту майна

23 лютого 2023 року Слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС-ГРУП», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42022102070000313 від 30.08.2022 року, -

ВСТАНОВИВ :

До слідчого судді Подільського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС-ГРУП», код ЄДРПОУ 44847545, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №758/11215/22 в рамках кримінального провадження № 42022102070000313 від 30.08.2022 року.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що у вищевказаному кримінальному провадженні 07.12.2022 року слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ухвалою у справі №758/11215/22 задовільнила клопотання прокурора та наклала арешт на майно, яке належить ТОВ «ДЕНІС-ГРУП». 16.01.2023 Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ДЕНІС-ГРУП» на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2022 року, оскільки не вбачав наявність процесуальних порушень при розгляді клопотання прокурора про арешт.Проте арешт накладено необґрунтовано: окрім обшуку 02.12.2022 року щодо ТОВ «ДЕНІС-ГРУП», його працівників, учасників або бенефіціарів у кримінальному провадженні №42022102070000313 не проводяться жодні слідчі дії. Також у кримінальному провадженні № 42022102070000313 від 30.08.2022 жодній особі не повідомлено про підозру.Крім того, відсутня необхідність у застосуванні арешту майна, зокрема, комп`ютерної техніки. ТОВ «ДЕНІС-ГРУП» не має (і не може мати з огляду на кваліфікацію протиправних діянь) відношення до подій, що розслідуються у кримінальному провадженні № 42022102070000313. Під час обшуку 02.12.2022 року слідчі вилучили (а слідчий суддя згодом наклав арешт) всі персональні комп`ютери, що використовувалися у господарській діяльності ТОВ «ДЕНІС-ГРУП»:На вказаних технічних пристроях відсутня будь-яка інформація, що має відношення до кримінального провадження № 42022102070000313. Арештоване майно не відповідає ознакам доказу у кримінальному провадженні № 42022102070000313. Також, через отримання слідством майна не у порядку, встановленому КПК України, майно но може бути доказом, через його недопустимість.Тобто арешт на майно накладений безпідставно. Арешт не відповідає ознакам обґрунтованості. Клопотання про арешт та ухвала, якою воно задоволене, взагалі не містять будь-якого обґрунтування та мотивації арешту майна. У вказаних документах забезпечене лише формальне дотримання кримінально-процесуального законодавства. Майно, зокрема, комп`ютерна техніка, перебуває у слідства вже більше 2 місяців. За цей час, слідство мало можливість скопіювати всю необхідну інформацію з Майна.Наразі відсутня об`єктивна необхідність у перебування майна у слідства, тому майно має бути повернуте ТОВ «ДЕНІС-ГРУП». Накладення арешту на майно порушує законні права та інтереси власника - ТОВ «ДЕНІС-ГРУП», крім того подальша доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відсутня.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити та скасувати арешт на вищевказане майно.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на моноблок APPLE білого кольору; ноутбук ASUS, s/n D5NXC9081906189; ноутбук (лептоп) LENOVO, графітово - сірого кольору; моноблок APPLE сірого кольору; жорсткий диск з комп`ютера, марки HITACHI, s/n E8W49ZM. Стосовно клопотання в іншій частині зазначав, що заявник не обґрунтував належним чином наявність підстав для скасування арешту на майно та не довів той факт, що на даному етапі досудового розслідування відпала проблема у арешті. Крім того, 16.01.2023 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ДЕНІС-ГРУП» на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2022 року у справі №758/11215/22 , оскільки не вбачав наявність процесуальних порушень при розгляді клопотання прокурора про арешт. Тому арешт майна ТОВ «ДЕНІС-ГРУП» є обґрунтованим та існують підстави для накладення такого арешту.

Крім того, в судовому засіданні, прокурор зазначав, що в рамках досудового дослідження проводяться експертні дослідження, вилученого майна, яке визнано речовими доказами, окрім комп`ютерної техніки.

Слідчий суддя, вислухавши позицію учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов до таких висновків.

Слідчим відділом Подільського УП ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022102070000313 від 30.08.2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 191 КК України. Процесуальне керівництво здійснює Подільська окружна прокуратура м. Києва.

На підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04.11.2022 року (справа №758/10026/22)слідчими СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві 02.12.2022 року проведено обшук приміщень, які на праві власності належать та використовуються ТОВ «ДЕНІС-ГРУП», за адресою: місто Київ, вул. Малевича Казимира, будинок 31, офіс 32, в ході якого вилучене наступне майно ТОВ «ДЕНІС-ГРУП»:

1)Моноблок APPLE білого кольору;

2)Ноутбук ASUS, s/n D5NXC9081906189;

3)Ноутбук (лептоп) LENOVO, графітово - сірого кольору;

4)Моноблок APPLE сірого кольору;

5)Блокнот синього кольору із 40 аркушів;

6)Договір № 37 з додатками до нього;

7)Договір № Г-5, укладений у червні 2022 року з додатками до нього;

8)Договір №17/06.1 від 17.06.2022року;

9)Договір №17/06.2 від 17.06.2022року;

10)Договір поставки №20/06 від 20.06.2022р.з додатками;

11)Наказ №04/08-2022 ОС від 04.08.2022р.;

12)Наказ №01/07-202200 від 01.07.2022р.;

13)Наказ №04/07-2022 ОС від 18.07.2022р.;

14)Договір № 32 від 29.07.2022року з додатками до нього

15)Наказ №17/06-202200 від 17.06.2022р.;

16)Довіреність №281122 від 28.11.2022року;

17)Акти наданих послуг до договору №200211 від 22.09.2019р. (18 аркушів);

18)Договір № 5/2022 з додатками до нього;

19)Акт №168 до договору №5 /2022року;

20)Рахунок №168 з 2022р.до договору №5/2022

21)Картонна тега з надписом №1/;

22)Тега червоного кольору у якій містяться реєстраційні, установчі документи ТОВ «КОЦЕНТР «Пролісок»;

23)Жорсткий диск з комп`ютера, марки HITACHI, s/n E8W49ZM.

Постановою слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 02.12.2022 року вилучене майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні №42022102070000313 від 30.08.2022 року за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 191 КК України, оскільки вони мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 07.12.2022 (справа №758/11215/22) задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вищевказане майно.

У судовому засіданні прокурор не заперечував проти проти задоволення клопотання в частині накладення арешту на моноблок APPLE білого кольору; ноутбук ASUS, s/n D5NXC9081906189; ноутбук (лептоп) LENOVO, графітово - сірого кольору; моноблок APPLE сірого кольору; жорсткий диск з комп`ютера, марки HITACHI, s/n E8W49ZM. Тобто прокурор визнав, що ця техніка не має доказового значення для досудового розслідування, а тому відпала необхідність у його арешті.

Проте, підстава арешту майна в іншій частині не відпала і представник власника майна в своєму клопотанні не довів протилежне.

Крім того, правомірність накладення арешту, його підстави та обгрунтованість підтверджено ухвалою Київського апеляційного суду 16.01.2023 року, якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ДЕНІС-ГРУП» на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 07.12.2022 року у справі №758/11215/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Арешт майна з підстав, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Таким чином, законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу, а також його скасування при закритті кримінального провадження, що дозволяє запобігати потенційним зловживанням.

За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається ізклопотанням.

Відповідно до ст. 642 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зі змісту клопотання про скасування арешту майна вбачається, що заявник відноситься до осіб, яким за законом надано право на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов:

- доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба;

- доведення, що арешт накладено необґрунтовано.

Оцінюючи обґрунтованість накладеного арешту під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не уповноважений виконувати відповідні функції апеляційного суду щодо перевірки законності та обґрунтованості рішень слідчого судді, однак зобов`язаний встановити наявність підстав для накладення арешту на майно під час вирішення цього питання.

Отже, під час вирішення питання про необґрунтованість накладеного арешту на майно, як підставу для скасування арешту, слідчий суддя повинен встановити чи були визначено та надано оцінку під час вирішення питання про арешт обставинам, вказаним у ч. 2 ст. 173 КПК України.

Зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі № 758/11215/22 убачається, що під час ухвалення цієї ухвали судом враховані вимоги ст. 132 та ст. 173 КПК України.

Матеріали справи свідчать, що на етапі кримінального провадження, коли вирішувалося питання про накладення арешту на майно, потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження з клопотанням про забезпечення чого (збереження речових доказів), й звертався прокурор, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи представника третьої особи, щодо якої розглядається питання про арешт майна, про те, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно та на даний час відпала потреба у накладенні арешту, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності законних підстав для накладення арешту на вилучене майно на даній стадії досудового розслідування. Арешт майна з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Виходячи з вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що відсутність жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні посадових осіб ТОВ «ДЕНІС-ГРУП», як про це зазначає представник третьої особи, щодо якої розглядається питання про арешт майна, не перешкоджає накладення арешту на майно з метою забезпечення речових доказів.

За таких обставин, слідчий суддя погоджується з висновками слідчого судді у справі № 758/11215/22, що на момент постановлення ухвали про арешт майна потреби досудового розслідування виправдовували саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надало змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням. А тому доводи представника третьої особи, щодо якої розглядається питання про арешт майна, про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Інші доводи представника третьої особи, щодо якої розглядається питання про арешт майна, щодо необґрунтованості накладення арешту не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

З метою оцінки доводів клопотання щодо наявності обставин, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, слідчий суддя враховує наступне.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобо передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява №71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Так, у своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Пунктами 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Також за приписами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у вказаному провадженні здійснюється достатньо тривалий час, та за час його проведення жодній особі про підозру не повідомлено та не встановлено прямої причетності посадових осіб ТОВ «ДЕНІС-ГРУП» до обставин кримінального правопорушення, натомість певним чином утруднена правомірна діяльність працівників ТОВ «ДЕНІС-ГРУП».

Згідно з ч.1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частиною 1 ст. 85 КПК України передбачено, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому слідчий суддя враховує, що майно, на яке накладено арешт, не є речами, які вилучені з обігу або заборонена в обігу, очевидно не є речами, які незаконно набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ст. 2 КПК України до завдань кримінального провадження відноситься, серед іншого, й те, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. За наведених обставин слідчий суддя вважає, що з огляду на позицію прокурора в подальшому застосуванні арешту на комп`ютерну техніку відпала потреба.Вказана обставина, у відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, є підставою для скасування арешту на майно, а саме: моноблок APPLE білого кольору; ноутбук ASUS, s/n D5NXC9081906189; ноутбук (лептоп) LENOVO, графітово - сірого кольору; моноблок APPLE сірого кольору; жорсткий диск з комп`ютера, марки HITACHI, s/n E8W49ZM.

Таким чином, оскільки не було встановлено співмірних обставин для продовження застосування накладеного арешту на вилучену під час обшуку комп`ютерну техніку або її частин , тому слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання представника власника майна та скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №758/11215/22 в частині арешту моноблока APPLE білого кольору; ноутбука ASUS, s/n D5NXC9081906189; ноутбука (лептопа) LENOVO, графітово - сірого кольору; моноблока APPLE сірого кольору; жорсткий диск з комп`ютера, марки HITACHI, s/n E8W49ZM.

Керуючись ст. ст. 169 - 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС-ГРУП», код ЄДРПОУ 44847545, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42022102070000313 від 30.08.2022 року - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07.12.2022 року у справі №758/11215/22, на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС-ГРУП», код ЄДРПОУ 44847545, а саме на:

-Моноблок APPLE білого кольору;

-Ноутбук ASUS, s/n D5NXC9081906189;

-Ноутбук (лептоп) LENOVO, графітово - сірого кольору;

-Моноблок APPLE сірого кольору;

-Жорсткий диск з комп`ютера, марки HITACHI, s/n E8W49ZM.

У задоволенні клопотання в іншій частині - відмовити.

Ухвала в порядку ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2023 року.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1