Постанова

від 08.03.2023 по справі 335/6054/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 березня 2023 року м. Дніпросправа № 335/6054/22 (2-а/335/129/2022)Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2022 року в адміністративній справі №335/6054/22 (2-а/335/129/2022) за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Запорізької міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Запорізької міської ради, в якому просила: скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, справу про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2022 року позов задоволено, а саме суд: визнано протиправною та скасовано постанову від 16.08.2022р. № 450 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КпАП України, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Запорізької міської ради, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, а провадження у справі закрив за відсутності події і складу адміністративного правопорушення; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Запорізької міської ради судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, в розмірі 496,20 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Апелянтом вказувалось, що оскаржуваним рішенням суд задовольнив позов пред`явлений до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Судом проігноровані обґрунтування представника відповідача, щодо не можливості розгляду справи без участі Виконавчого комітету Запорізької міської ради. Такими діями суд продемонстрував упереджене ставлення до вирішення справи та небажання всебічно розглянути справу. Тобто на стадії підготовки справи до слухання суд повинен був визначити остаточний склад учасників справи, та залучити Виконком до участі у справі. Не вчинення зазначених дій свідчить, що суд вже прийняв внутрішнє рішення на користь позивача та усі наступні процесуальні дії були спрямовані. на запобігання реалізації законних прав належного відповідача - Виконкоми.

Запорізької міської ради, утвореної Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.08.2017 № 506 «Про адміністративну комісію при виконавчому, комітеті Запорізької міської ради», яке розміщене у вільному доступі на веб-сайті Запорізької міської ради вбачається, що адміністративна комісія - це колегіальний орган, який утворюється при виконавчому комітеті Запорізької міської ради для розгляду і . вирішення справ про адміністративні правопорушення, за винятком справ, віднесених Кодексом України про адміністративні правопорушення, до відання інших органів (посадових осіб).

Завданням , адміністративної комісії є розгляд справ про адміністративні правопорушення, виховання громадян у дусі чіткого і неухильного дотримання існуючих норм права, чесного ставлення до державного і громадського обов`язку, поваги до прав, честі й гідності громадян, а також запобігання нових правопорушень, як самими правопорушниками, так і іншими особами.

З наведеного слідує, що вказана адміністративна комісія утворена та підпорядковується саме Виконавчому комітету Запорізької міської ради й не наділена самостійною адміністративною процесуальною правосуб`єктністю. Отже, саме Виконавчий комітет Запорізької міської ради є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Таким чином, розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Запорізької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №450 від 16.08.2022 року, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки останньої позбавивши її права на доступ до правосуддя.

Зазначене свідчить, що судом грубо порушено норми процесуального права, закріплені у ст. 48 КАС України, що створює підстави для скасування судового рішення, в порядку ст. 317 КАС України.

Також, у оскаржуваному рішенні суд дійшов висновку, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 2 ст. 156 КУпАП, так як, її вину не доведено належним чином, а обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного законодавства, так і міжнародного.

Твердження суду першої інстанції, що відповідач не надав доказів законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови - не відповідає дійсності, оскільки факт продажу позивачем 02.08.2022р. о 19:13 годині алкогольного напою - сидр манго гранат в заборонений час доби підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення АА №263037 від 02.08.2022 року, яким зафіксовано факт здійснення правопорушення в АДРЕСА_1 в магазині-кафе, що було зафіксовано на боді-камеру № 474351, які є належними та допустимими доказами у розумінні названих положень КУпАП та КАС України.

Даний протокол містить підпис позивача, жодних зауважень в ньому не зазначено. Заяв та клопотань під час складання протоколу від ОСОБА_1 не надходило. В протоколі зафіксовані пояснення ОСОБА_1 - «на даний час відмовляюсь давати пояснення.

Матеріали справи містять відеозапис продажу, на якому зафіксовано перебування позивача ОСОБА_1 на місці продавця - за прилавком, факт придбання ОСОБА_2 алкогольного напою сидр манго гранат, момент придбання вказаного товару. Проти таких обставин позивачка при складанні протоколу не заперечувала, факт продажу не оскаржувала, жодних заяв та клопотань від ОСОБА_1 не надходило, протокол було підписано.

Також на відео зафіксовано дотримання працівниками поліції вимог ст.ст.254, 256 КУпАП під час складання протоколу, й протокол містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснювалося фіксування: бодікамера 47435 а отже відеозапис є належним доказом по справі.

З долученого до протоколу відеозапису не вбачається присутність інших осіб в магазині під час продажу алкогольного напою - сидору, що вказує на вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Окрім того ОСОБА_1 не заперечувала факт здійснення правопорушення перебуваючи на робочому місці

Доказів перебування інших осіб в магазині, стороною захисту також надано не було.

Також, матеріали адміністративної справи містять рапорт поліцейського від 02.08.2022р., відповідно до якого встановлено, що під час несення служби у Комунарському р-н 02.08.2022 р. у складі екіпажу «Хижак»-801 спільно з капітаном поліції ОСОБА_3 02.08.2022р. о 19 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 в магазині-кафе, продавець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснила продаж алкогольного напою сидр манго гранат у заборонений час ОСОБА_2 , що було зафіксовано на боді-камеру № 474351, чим порушила чим порушила вимоги виконавчого комітету Запорізької міської ради №253 від 24.06.2022р., а також наказу ЗОДА № 65 від 18.06.2022р., відповідальність за що передбачена ч.2 ст.156 КУпАП.

Крім того, під час розгляду справи, порушником ОСОБА_1 та її представником - адвокатом Русаковим О.О. не оскаржувались обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення АА №263037 від 02.08.2022 року, яким зафіксовано факт здійснення правопорушення. Ними оскаржувалось, що саме ОСОБА_1 було здійснено продаж алкогольного напою у заборонений час доби.

Наказом військового командування і Запорізької обласної військової адміністрації від 18.06.2022р. № 65 «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької і області»; встановлена заборона на території Запорізької області на час ведення воєнного стану в Україні торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі (за винятком ; лікарських засобів, , дозволених до застосування та включених до Державного реєстру лікарських засобів, та дезінфекційних засобів): 1) з 18:00 до 10:00 - всім суб`єктам господарювання, окрім ресторанного господарства; 2) з 21:00 до 10:00 закладами ресторанного господарства.

Позивач зазначає, що відповідно до реєстрації, потужності, магазини мережі «Бочка» є закладом ресторанного господарства, а відповідно в них дозволено продаж до 21:00 години. Однак, згідно з доданим витягом з реєстру потужностей, потужність ФОП ОСОБА_4 є закладом громадського харчування (тимчасова потужність), а не закладом ресторанного господарства.

Також, після отримання Постанови позивач не звертався до Адмінкомісії з приводу невірного викладення її позиції у протоколі засідання та у оскаржуваній Постанові, скарг, на дії голови, секретаря та членів Адмінкомісії не подавав, будь-яких заперечень з приводу обставин адміністративного правопорушення не висловлював.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Постановою відповідача від 16.08.2022р. № 450 її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП.

Зі змісту спірної постанови від 02.08.2022р. о 19.13 годині в магазині «Лепрекон» за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснила продаж алкогольного напою сидр у заборонений час ОСОБА_2 , що зафіксовано боді-камерою. Своїми діями порушила вимоги наказу Запорізької обласної військової адміністрації № 65 від 18.06.2022р. та вимоги виконавчого комітету Запорізької міської ради № 253 від 24.06.2022р.

Наказом Запорізької військової обласної адміністрації № 65 від 18.06.2022р. встановлено заборону на території Запорізької області на час введення воєнного стану в Україні торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі з 18:00 до 10:00 всім суб`єктам господарювання, окрім закладів ресторанного господарства, і з 21:00 до 10:00 закладам ресторанного господарства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постанова адміністративної комісії винесена за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів які б поза розумним сумнівом доводили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою ст. 156 КУпАП, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Так, частиною 2 статті 156 КУпАП встановлена відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, що тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, вказана норма статті передбачала відповідальності за торгівлю пивом у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби, яка була запроваджена змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових» від 22 березня 2018 року № 2376-VIII.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради як такі, де роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, продаж алкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років. а також продаж алкогольних напоїв у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справи про адміністративні правопорушення розглядаються виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом.

Так стаття 214 КУпАП «Розмежування компетенції органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення» визначає, що адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних, міських рад вирішують усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком віднесених цим Кодексом до відання інших органів (посадових осіб).

Відповідно до статі 215 КУпАП, яка визначає порядок утворення колегіальних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Адміністративні комісії мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення при наявності не менше як половини членів їх складу, а виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад - при наявності не менше як двох третин від загального складу виконавчого комітету (статті 216 КУпАП).

Згідно частини 2 статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах сільських, селищних рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 2 статті 156 КУпАП.

Відтак, притягнення до відповідальності за частиною 2 статті 156 КУпАП відбувається саме адміністративними комісіями виконавчих комітетів.

Посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків, що прямо передбачено у частині 1 статті 217 КУпАП.

З наведеного слідує, що адміністративна комісія є колегіальним органом та за своїми функціональними повноваженнями є самостійним суб`єктом владних повноважень, який наділений владними управлінськими функціями на притягнення осіб до адміністративної відповідальності та рішення якого можуть бути оскаржені в установленому КУпАП.

У даному випадку, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто, предметом спору у цій справі є постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті, а не постанова Виконавчого комітету або міської ради.

Частини 1 та 3 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень не обов`язково має статус юридичної особи. Такий суб`єкт визначається за наявністю у останнього владних управлінських функцій, якими безумовно наділена адміністративна комісія.

До таких правових висновків прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 263/6228/19 (провадження № К/9901/27627/19).

При цьому, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95 (надалі - Закон № 481/95).

Згідно з частиною 9 статті 15-3 Закону № 481/95 сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень; порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6 800 грн (абзаци 5, 9 частини 2 статті 17 Закону № 481/95).

Отже, Закон № 481/95 забороняє здійснювати продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у визначений рішенням сільської, селищної та міської ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці час доби. У разі здійснення зазначеної діяльності до суб`єкта господарювання застосовується відповідна відповідальність.

При цьому, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, визначальним для вирішення питання застосування до суб`єкта господарювання фінансових санкцій є саме факт реалізації алкогольних напоїв у заборонений час доби.

Наказом військового командування і Запорізької обласної військової адміністрації від 18.06.2022 № 65 «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької і області»; встановлена заборона на території Запорізької області на час ведення воєнного стану в Україні торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі (за винятком ; лікарських засобів, , дозволених до застосування та включених до Державного реєстру лікарських засобів, та дезінфекційних засобів): 1) з 18:00 до 10:00 - всім суб`єктам господарювання, окрім ресторанного господарства; 2) з 21:00 до 10:00 закладами ресторанного господарства.

Втім, у зв`язку з веденням на території України військового стану з 24.02.2022, наказом військового командування і Запорізької обласної військової адміністрації від 18.06.2022 № 65 встановлена заборона на території Запорізької області на час ведення воєнного стану в Україні торгівлі алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин була встановлена заборона на здійснення продажу алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, що не заперечується сторонами.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також, суд зазначає, що порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону № 580-VIII.

При цьому норма статті 31 Закону № 580-VIII є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені норми визначають ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Так, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Чинні норми передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

При складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач свою вину не визнала.

У якості доказу вчинення правопорушення відповідачем надано рапорт працівника поліції, протокол про адміністративне правопорушення, відеодиск.

Проте матеріли справи не містять фіскального чека, який є належним доказом, який підтверджує факт продажу слабоалкогольного напою і час цього продажу. Відсуне пояснення ОСОБА_2 , який здійснював покупку.

З відеозапису з боді-камери поліцейського убачається, що поліцейські не з`ясовували у ОСОБА_1 чи є вона працівником торговельної точки «Лепрекон», чи перебуває у трудових відносинах з суб`єктом підприємницької діяльності, якому належить торговельна точка «Лепрекон».

При цьому, свідки ні на засідання адміністративної комісії, ні на засідання суду першої інстанції не заявлялись на не з`являлись.

Отже, відповідачем не надано належних доказів в підтвердження обставин вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кодексу про адміністративні правопорушення, зокрема належних доказів фото або відеофіксації, показання інших свідків, тощо.

Відповідач не був позбавлений можливості подати докази правомірності оскаржуваного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції з зазначенням причин, з якої ці докази не були надані у відповідності до ст.296 КАС України. Проте, відповідач вказаним правом не скористався.

Суд зазначає, що протокол та постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення. При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, так і протокол, оскільки викладення обставин правопорушення, без його фіксації або без належного підтвердження, не може бути належним доказом вчинення порушення.

Посилання апелянта на те, що продаж алкогольних напоїв, здійснено позивачем без надання фіскального чеку колегія суддів оцінює критично, оскільки санкція частини другої статті 152 КУпАП не передбачає відповідальність за продаж такої продукції без чеку, тому зазначене не випливає на спірні правовідносини.

У даному випадку, вказані обставини можуть свідчити про недотримання суб`єктом господарювання положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки доказів, які б підтверджували у діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 156 КУпАП, відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Запорізької міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2022 року в адміністративній справі №335/6054/22 (2-а/335/129/2022) - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2022 року в адміністративній справі №335/6054/22 (2-а/335/129/2022) - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва

суддяН.А. Олефіренко