Постанова

від 05.04.2023 по справі 600/4380/22-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4380/22-а Головуючий у 1-й інстанції: Григораш Віталій Олександрович Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

05 квітня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області щодо неналежно проведеної перевірки 08.07.2022, щодо порушення прав ОСОБА_1 який утримується в ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" в частині матеріально-побутового забезпечення, а саме наявності природного та штучного освітлення, вентиляції та циркуляції повітря в камерах норми яких передбачено законодавством України; визнати протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області щодо проведення неналежної перевірки 08.07.2022 порушених прав ОСОБА_1 , який утримується в ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" в частині матеріально-побутового забезпечення, а саме наявності природного та штучного освітлення, вентиляції та циркуляції повітря в камерах норми яких передбачено законодавством України; зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області провести перевірку порушених прав ОСОБА_1 , який утримується в ДУ "Чернівецький слідчий ізолятор" в частині матеріально-побутового забезпечення, а саме: провести перевірку із замірами площі та об`єму камер 24 та 25; провести заміри ЛЕД освітлення під лампою та над столом, який являється неопосередкованим місцем позивача для читання, писання і т.д.; провести заміри природного освітлення при виключенні ЛЕД освітлені в камерах в цілому та біля стола; провести заміри циркуляції повітря в камерах при закритих дверях камери; на базі проведених замірів світла та циркуляції повітря дати висновок, чи впливають щитки із матеріалу - плексиглас на рівень природного освітлення та циркуляції в камерах 24 та 25.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльності, дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до норм ч. 2 ст. 312 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене процесуальними вимогами.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зокрема послався на те, позивачем жодним чином не мотивовано позовні вимоги зобов`язального характеру у спосіб визначений у позовній заяві.

04.01.2023 на виконання вимог ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.12.2022 надійшла заява позивача про усунення недоліків до якої додано клопотання про звільнення від сплати судвого збору та уточнений адміністративний позов.

У свою чергу, повертаючи позов суд першої інстанції вказав, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, що вказані в ухвалі суду від 26.12.2022, в частині мотивування позовних вимог зобов`язального характеру у спосіб визначений у позовній заяві.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Тлумачення пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.

З аналізу наведених норм процесуального права колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19.

Колегія суддів вважає необхідним наголосити, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, отже викликані у суду питання він мав можливість з`ясувати у підготовчому засіданні.

Суд першої інстанції не позбавлений можливості витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою й після відкриття провадження у справі.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів певну лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, адже мотивувальна частина позовної заяви дає змогу встановити у чому саме полягає протиправність дій та з яким саме рішенням позивач пов`язує такі дії, а складена на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позовна заява, загалом, відповідає процесуальним вимогам до позовної заяви за КАС України, а наявність певних недоліків/неточностей, за даних обставин, не давало підстав для повернення позовної заяви, оскільки застосовані судом наслідки, не відповідають ступеню допущених неточностей.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Одночасно суд роз`яснює, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, на статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до порушення норм процесуального права.

Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Тому, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.