Вирок
від 04.04.2023 по справі 127/26894/19
ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/26894/19

Провадження № 1-кп/127/801/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2023 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження №12017020010002699 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Колки Маневицького району Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, офіційно непрацевлаштованого, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, з корисливих спонукань, з метою протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу з 05.04.2012 до 19.09.2013 у різних місцях в межах міста Вінниці, використовуючи завчасно налагоджені дружні стосунки та довірливі відносини, які склалися між ним та ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що останній є особою похилого віку, переконуючи його в добросовісності своїх намірів, насправді не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, під приводом отримання ОСОБА_9 частини прибутку від здійснення спільної господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації ювелірних виробів, протиправно заволодів майном ОСОБА_9 , а саме грошовими коштами в сумі 60 000 доларів США (що в еквіваленті на національну валюту на момент вчинення злочину складало 479 526,10 грн) та 22 500 грн за наступних обставин.

Так ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на шахрайське заволодіння коштами ОСОБА_9 в особливо великих розмірах, створивши хибне уявлення у ОСОБА_9 про добросовісність своїх намірів, обіцяючи йому отримання частини прибутку від спільної діяльності у сфері виробництва і реалізації ювелірних виробів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно та з корисливим мотивом і метою, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов`язання, під приводом закупівлі спеціалізованого обладнання та сировини для виробництва ювелірних виробів, 05.04.2012, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 , у невстановлений слідством час отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 9 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 05.04.2012 еквівалентно 71 891,10 грн та у понад 134 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілого в особливо великих розмірах, 01.06.2012 за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений слідством час, за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2012 еквівалентно 55 947,50 грн та у понад 104 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, ОСОБА_6 , 06.06.2012 за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений слідством час, за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 4 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 06.06.2012 еквівалентно 31 970 грн та у понад 59 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Надалі ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, не маючи фактичної можливості та намірів виконувати взяті на себе зобов`язання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, створюючи хибне уявлення у ОСОБА_9 про добросовісність своїх намірів та використання грошових коштів потерпілого за призначенням, тобто придбання обладнання та сировини для здійснення спільної господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації ювелірних виробів, напередодні 14.07.2012 (точні дату та час слідством не встановлено) за адресою: АДРЕСА_3 , продемонстрував ОСОБА_9 обладнання для виробництва ювелірних прикрас, після чого 14.07.2012 за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений слідством час, під приводом необхідності додаткового інвестування грошових коштів у зазначене виробництво та за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 04.07.2012 еквівалентно 39 962,50 грн та у понад 74 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, 02.08.2012 за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений слідством час, за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 02.08.2012 еквівалентно 39 965 грн та у понад 74 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, ОСОБА_6 не маючи фактичної можливості та намірів виконувати взяті на себе зобов`язання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, створюючи хибне уявлення у ОСОБА_9 про добросовісність своїх намірів та використання грошових коштів потерпілого за призначенням, тобто придбання обладнання та сировини для здійснення спільної господарської діяльність у сфері виробництва і реалізації ювелірних виробів, напередодні 17.09.2012 (точні дату та час слідством не встановлено) в одному зі складських приміщень, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_3 , продемонстрував ОСОБА_9 обладнання для виробництва ювелірних виробів, після чого 17.09.2012 біля відділення «Райффайзен банк Аваль», розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, 35, у невстановлений слідством час, під приводом необхідності додаткової закупівлі сировини (дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння) для зазначеного виробництва та за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 17.09.2012 еквівалентно 79 930 грн та у понад 148 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Після цього ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, 24.10.2012 за попередньою домовленістю за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений слідством час, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що станом на 24.10.2012 еквівалентно 79 930 грн та у понад 148 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, в грудні 2012 року ОСОБА_6 , з метою створення хибного уявлення ОСОБА_9 про успішне функціонування їхнього спільного виробництва по виготовленню та реалізації ювелірних виробів, у невстановленому слідством місці на території міста Вінниці та у невстановлений час напередодні 03.12.2012, продемонстрував ОСОБА_9 предмети, схожі на ювелірні прикраси, описуючи їх як вироби з дорогоцінних металів, які виготовлені завдяки використанню раніше наданих ОСОБА_9 коштів, після чого 03.12.2012 за адресою АДРЕСА_3 , у невстановлений слідством час, під приводом додаткового вкладення коштів для закупівлі сировини, а саме дорогоцінних металів та каміння, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 03.12.2012 еквівалентно 79 930 грн та у понад 148 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, ОСОБА_6 19.09.2013 за адресою: м. Вінниця, вул. Єрусалимка, 6, у невстановлений слідством час під приводом розширення та покращення асортименту ювелірних виробів, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 22 500 грн, що у понад 39 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Загалом ОСОБА_6 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, у період часу з 05.04.2012 до 19.09.2013, зловживаючи довірою ОСОБА_9 , заволодів належними останньому грошовими коштами, а саме: у 2012 році - 479 526,10 грн, що у понад 893 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; у 2013 році - 22 500 грн, що у понад 39 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 502 026,10 грн, яка в понад 928 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до ч. 4 примітки до ст. 185 КК України становить особливо великі розміри.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні від надання показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. При цьому зазначив, що з ОСОБА_9 познайомився на початку 2000 років. Пояснив, що в той період залишав на належній потерпілому автостоянці свій автомобіль. Відносини між ними тоді були доброзичливими. Також обвинувачений зауважив, що на початку 2011 року ОСОБА_9 навіть запропонував йому свою сейфову скриньку в банку для зберігання золотих швейцарських годинників. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_6 фактично не заперечував, що в період 2012-2013 років позичив у потерпілого ОСОБА_9 60 000 доларів США та 22 500 гривень, про що надавав ОСОБА_9 відповідні письмові розписки. 05.04.2012 надав ОСОБА_9 в заставу золотий годинник марки «Омега», тоді ж вони погодили його вартість - 10 000 доларів США. Також обвинувачений акцентував увагу суду на тому, що всі розрахунки велись на розписці, однак їх суду не надали. Вважає, що все повернув потерпілому з відсотками, в тому числі за рахунок годинників, переданих ним потерпілому попередньо на зберігання. За вказаних підстав свою вину в інкримінованому йому злочині не визнає.

Під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_6 акцентував увагу суду на тому, що умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілого в його діях не було, а зобов`язальні відносини, які склались між ним та потерпілим ОСОБА_9 , вважає цивільно-правовими.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні просив виправдати свого підзахисного ОСОБА_6 , мотивуючи тим, що останній свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, оскільки вважає зобов`язальні відносини з договорів позики, що були укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , цивільно-правовими. Таким чином, склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в діях ОСОБА_6 відсутній. Крім того, ОСОБА_6 в судових дебатах сам вказав, що чесно брав гроші в позику у ОСОБА_9 і чесно писав розписки. Прямий умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 у його підзахисного був відсутній та протиправних дій по відношенню до останнього він не здійснював. ОСОБА_9 добровільно надавав свої грошові кошти під виробництво ювелірних виробів. Гроші брались під залог годинників. З врахуванням зазначеного, захисник просив суд закрити кримінальне провадження відносно його підзахисного ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 та ч. 7 ст. 284 КК України.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 суду повідомив, що з ОСОБА_6 був знайомий ще задовго до цих подій. Обвинувачений залишав у нього на підприємстві свій автомобіль на зберігання. Оскільки вони обоє були бізнесменами, то іноді спілкувалися на спільні теми. Якось під час спілкування, приблизно наприкінці 2011 року ОСОБА_6 розповів йому, що має на меті зайнятись огранюванням діамантів. Обвинувачений запевняв, що на це багато грошей не потрібно. Вказував на те, що має знайомих, які можуть йому з цим допомогти. ОСОБА_6 розповідав, що придбав у свого знайомого ОСОБА_10 шліфувальні верстати, які оформив на свою доньку. Потерпілий акцентував увагу суду на тому, що якраз в той період продав свій будинок і обвинувачений запропонував йому вкласти кошти від продажу будинку у спільний бізнес з обробки сировини, а саме діамантів та інших коштовностей з метою отримання прибутку. Зі слів ОСОБА_6 , сировину він брав у м. Києві, а далі планував обробляти її самостійно.

Також потерпілий повідомив, що погодився на пропозицію ОСОБА_6 вкласти кошти в ювелірний бізнес. Кошти обвинуваченому він надавав частинами, а останній, в свою чергу, надавав йому письмові розписки про їх отримання. Ці кошти надавались на прохання ОСОБА_6 спочатку для закупівлі сировини, потім для виплати заробітної плати працівникам та на закупівлю верстатів. За їхньою угодою ОСОБА_9 мав лише надавати кошти, все інше було за ОСОБА_6 . Обвинувачений переконував потерпілого у тому, що на прибуток довго чекати не доведеться, але не повідомляв коли будуть вироби і коли буде прибуток. В той же час обіцяв, що на вимогу грошові кошти зможе повернути у будь-який час. В подальшому ОСОБА_6 показував ОСОБА_9 виготовлені ювелірні вироби і потерпілий особисто бачив людей, які працювали за цими верстатами. Загальна сума переданих потерпілим ОСОБА_6 грошових коштів становить 63 000 доларів США, з яких: у доларах було передано 60 000 та 22 500 у гривнях по курсу 8 грн за один долар США. Всі ці кошти передавались готівкою протягом 2012 року приблизно за 7-8 разів, по 10 тисяч, по 4 тисячі, по 7 тисяч, по 2 тисячі і т. д. Гроші потерпілий передавав в різних місцях, зокрема біля банку та біля цеху. ОСОБА_9 зауважив, що протягом цього часу ОСОБА_6 переконував його в тому, що ось-ось буде прибуток, однак потрібно ще закупити всі необхідні матеріали, сировину, вирішити певні деталі і якщо він не дасть зараз грошей, то взагалі нічого не зможе повернути.

Також ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_6 возив його в цех, розташований у будівлі по АДРЕСА_3 на земельній ділянці площею 30 соток. Приміщення цеху велике, гарне, у робочому стані. У ньому знаходилось більше 10 верстатів, які зі слів ОСОБА_6 були призначені для виробництва ювелірних виробів. В приміщенні потерпілий бачив працівників, які працювали на цих верстатах. Також бачив якусь сировину, а ОСОБА_6 переконував його в тому, що вона повністю відповідає всім параметрам згаданого виробництва. Обвинувачений запевняв потерпілого, що не потрібно хвилюватись, оскільки, якщо нічого невдасться, то він віддасть йому дане підприємство. ОСОБА_6 також показував потерпілому штучну сировину, придбану ним у м. Києві, з якої у подальшому мали виготовляти штучні діаманти. Обвинувачений показував йому приблизно 100 таких виробів.

Потерпілий акцентував увагу суду на тому, що ОСОБА_6 давав йому власноручно написані письмові розписки про отримання ним коштів, по яких у подальшому було проведено почеркознавчу експертизу. В заставу обвинувачений передав йому один золотий годинник. Потім виявилось, що цей годинник без паспорта нічого не вартий. Про отримання даного годинника потерпілий написав обвинуваченому письмову розписку та передав останньому 9 000 доларів США. Однак прибуток від даного вкладення потерпілий не отримав та жодних коштів ОСОБА_6 йому не повернув. Коли спробував продати даний годинник, то виявилось, що його фактична вартість приблизно 2 000 - 3 000 доларів США. Пізніше обвинувачений перестав відповідати на телефонні дзвінки потерпілого та взагалі почав уникати зустрічей з ним. Крім того, потерпілий акцентував увагу суду на тому, що коли попросив обвинуваченого повернути гроші, у зв`язку з лікуванням дружини, то ОСОБА_6 почав переховуватись від нього. Пізніше потерпілий дізнався, що приміщення цеху знаходиться в іпотеці банку, а все майно, в тому числі верстати, ОСОБА_6 не належить. Тобто, це підприємство від самого початку не функціонувало.

Письмові розписки про отримання грошей ОСОБА_6 писав на ходу, іноді в автомобілі. Свідки при передачі коштів були не завжди, але при передачі коштів на Монастирській 05.04.2012 був присутній свідок ОСОБА_11 . Саме ОСОБА_11 дав потерпілому 7 000 доларів США, а він, в свою чергу потім передав 9 000 доларів ОСОБА_6 . Далі передавав гроші в цеху на вул. Ватутіна, там свідків не було. Біля банку «Аваль» передав обвинуваченому 10 000 доларів США в салоні свого автомобіля, тоді був присутній свідок ОСОБА_12 . 24.10.2012 по вул. Ватутіна - 10 000 доларів США і тоді теж був присутній свідок ОСОБА_12 . Потерпілий зазначив, що оскільки це був не його бізнес, то він повністю покладався на ОСОБА_6 , він йому довіряв. В розписці ОСОБА_6 писав, що потерпілий матиме 10 % від прибутку підприємства за те, що вкладає в це підприємство власні кошти, крім повернення своїх власних коштів.

Крім того, потерпілий повідомив, що до звернення в поліцію він ОСОБА_6 нічого не писав. ОСОБА_9 акцентував увагу суду на тому, що у нього є підтвердження того, що будинок він продав саме за 60 000 доларів США і ці кошти в доларах тримав у банку. Також зазначив, що жодних коштів ОСОБА_6 йому не повертав. Потерпілий просив обрати обвинуваченому ОСОБА_6 сувору міру покарання. Також підтримав заявлений до обвинуваченого цивільний позов та просив його задовольнити.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 просила суд призначити обвинуваченому сувору міру покарання, з огляду на те, що останній вину свою не визнав, не розкаявся та не відшкодував потерпілому завдану шкоду. Заявлений потерпілим до обвинуваченого цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що є онуком потерпілого по справі ОСОБА_9 . ОСОБА_6 знає давно, приблизно з 2011 року, оскільки кілька разів був присутній при зустрічах дідуся з останнім. Бачив як дід передавав обвинуваченому в квітні 2012 року на перехресті по вул. Монастирській 9 000 доларів США, оскільки особисто привіз ці гроші і попередньо віддав їх діду. Також повідомив, що бачив тоді як дід говорив і домовлявся з ОСОБА_6 . Ніяких документів у ОСОБА_6 тоді не було, тому свідок наполіг, щоб надати останньому лише 2 000 доларів США, оскільки більшу суму надавати без відповідних гарантій було небезпечно. В ході розмови ОСОБА_6 пообіцяв надати під заставу золотий годинник. В подальшому ОСОБА_6 вийшов з машини і через короткий проміжок часу приніс годинник, вони його оглянули, приблизно оцінили і прийняли рішення надати ОСОБА_6 ще 7 000 доларів США під заставу даного годинника. Годинник був із золотим браслетом у великій лакованій коробці сірого кольору на бархатному тримачі. Зі слів ОСОБА_13 , вартість цього годинника 10 000 доларів США. ОСОБА_6 повідомляв, що дані кошти він бере чи то під побудову чи то під розвиток бізнесу, пов`язаного з ювелірними виробами. На отриману суму ОСОБА_6 написав зобов`язальну розписку. Також свідок зазначив, що про інші випадки передачі дідусем ОСОБА_6 грошових коштів йому відомо зі слів діда. Ще при 2-3 зустрічах він також був присутній, однак деталей не знає і про суми, які тоді було передано дідусем йому невідомо. Свідок зауважив, що ювелірний бізнес ОСОБА_6 так і не був реалізований. Виробництва свідок не бачив, деталей, збуту та сировини теж не бачив. Намагався в розмовах з ОСОБА_6 все з`ясувати, але конкретики ніякої не було. Ще були зустрічі в машині та в кафе в «Універмазі». Зі слів діда про загальну суму невідомо. Свідку відомо, що його дід фізично участі у цьому бізнесі не приймав, був лише в ролі інвестора. ОСОБА_6 показував з кишені декілька заготовок без бірок, але чи то була виготовлена кінцева продукція, чи власні вироби, які він носив, свідку невідомо.

Також ОСОБА_11 повідомив, що зі слів діда йому відомо, що будь-які кошти ОСОБА_6 йому не повертав. Свідок зауважив, що дід інколи брав його з собою на зустрічі в якості т. зв. консультанта, оскільки він також займається бізнесом (цікавився технологічним процесом). Також зазначив, що жодної конкретики від ОСОБА_6 ніколи не було, лише обіцянки. На всіх зустрічах обвинувачений просив ще кошти на бізнес. Спочатку свідок вірив йому, але через 2-3 зустрічі зрозумів, що це обман. На переконання свідка, обвинувачений не хотів, щоб він був присутній при таких зустрічах, через те, що задавав «гострі» запитання. Свідок зазначив, що фактично при ньому гроші обвинуваченому передавались лише один раз. Про передачу коштів під відсотки свідку невідомо. ОСОБА_11 зауважив, що це були кошти їхньої родини, вони здійснювали підприємницьку діяльність, зібрали капітал. Ці кошти він фізично заробив сам в спільному сімейному бізнесі, а отже кошти спільні. Про ОСОБА_6 свідок знав раніше зі слів діда. На тій зустрічі наполіг аби пересвідчитися у деталях бізнесу, якого не виявилось.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду повідомив, що ОСОБА_9 знає з 90-х років, він був керівником фірми «Фатум», в якій свідок працював головним інженером з електрообладнання. З ОСОБА_6 теж знайомий з того часу, але менше. З ОСОБА_9 перебуває в дружніх відносинах, а з ОСОБА_6 лише знайомі. Був свідком передачі 10 000 доларів США біля «Райффайзен Банку Аваль», що розташований по вул. 50-річчя Перемоги у жовтні 2012 року. Того дня, зранку, подзвонив ОСОБА_9 і попросив 1 000 доларів США, повідомив що йому не вистачає до 10 000 доларів США. Свідок погодився і підвіз потерпілому в обумовлене місце 1 000 доларів США. Того дня інші 9 000 доларів США у ОСОБА_9 свідок бачив і передав йому свою 1 000 доларів США. ОСОБА_14 зазначив, що разом з потерпілим він ще пів години просиділи, поговорили в автомобілі до приходу ОСОБА_6 . ОСОБА_9 пояснював йому, що у ОСОБА_6 ювелірний бізнес, а він вкладає туди власні гроші для закупівлі сировини та устаткування. Мова йшла лише про діаманти, а не про прикраси. Зі слів ОСОБА_9 і свідок бачив сам, що у ОСОБА_6 були верстати, працювали люди і т. д. Коли підійшов ОСОБА_6 , свідок вийшов з автомобіля, оскільки попередньо ОСОБА_9 пояснив йому, що ОСОБА_6 не любить присутності сторонніх осіб при таких зустрічах. Почекав приблизно 25 хв. ОСОБА_6 сів в автомобіль, пробув там деякий час, після чого вийшов та пішов, а свідок сів в авто. ОСОБА_9 показав йому письмову розписку ОСОБА_6 на суму 10 000 доларів США та розповів про грандіозні плани останнього. Розписку свідок бачив, проте зміст її не читав. Свідок зауважив, що ОСОБА_6 робив у них закупку верстатів, у них був схожий бізнес, тому в цей проміжок часу він заходив у цех до ОСОБА_6 , який розташований в мікрорайоні «Тяжилів» біля автовокзалу, цікавився що і як. Більше свідком передачі коштів не був. Зі слів ОСОБА_9 , свідку відомо про те, що останній давав гроші ОСОБА_6 з метою отримання частки від прибутку підприємства. Говорив, що вклав приблизно 70 000 доларів США. Про повернення коштів свідку нічого невідомо.

В ході судового розгляду судом всебічно та ретельно досліджено надані стороною обвинувачення докази вини обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підставі письмової заяви ОСОБА_9 від 30.05.2017, зареєстрованої 01.06.2017, в ЄРДР 02.06.2017 за № 12017020010002699 було внесено відомості, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за ч. 4 с. 190 КК України. Так, згідно з цією заявою громадянин ОСОБА_6 під приводом зайняття спільним бізнесом, протягом 2012-2013 років, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів грошовими коштами ОСОБА_9 на загальну суму 60 000,00 доларів США та 22 500,00 грн.

Також судом досліджено письмову заяву ОСОБА_9 від 30.05.2017 та письмові розписки: від 05.04.2012 про отримання 9 000 доларів США; від 01.06.2012 про отримання 7 000 доларів США; від 06.06.2012 про отримання 4 000 доларів США; від 14.07.2012 про отримання 5 000 доларів США; від 02.08.2012 про отримання 5 000 доларів США; від 17.09.2012 про отримання 10 000 доларів США; від 24.10.2012 про отримання 10 000 доларів США; від 03.12.2012 про отримання 10 000 доларів США; від 19.09.2013 про отримання 22 500 гривень.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 94779392, сформованої 17.08.2017, на все майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , постановами Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ від 18.10.2010 (номер запису про обтяження 10372707 від 18.10.2010); Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області від 21.08.2014 (номер запису про обтяження 6759648 від 21.08.2014); Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області від 23.09.2014 (номер запису про обтяження 7089590 від 23.09.2014) та Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області від 27.01.2016 (номер запису про обтяження 13040177 від 28.01.2016) було накладено арешт та заборонено його відчужувати.

Згідно з довідкою №31/2-2331 від 12.06.2018, відповідно до бази даних АІС «ДАІ 2000» УДАІ УМВС України у Вінницькій області та Єдиного державного реєстру МВС, станом на 12.06.2018 за громадянином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21011, д.н.з. НОМЕР_2 , 1979 року випуску, дата реєстрації - 14.04.1995.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 94779368, сформованої 17.08.2017, власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є: ОСОБА_16 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_4 . Дана квартира знаходиться під обтяженням відповідно до договорів іпотеки: № 237 від 03.02.2006; № 4378 від 31.07.2007; № 2310 від 14.04.2008. Розмір основного зобов`язання за договором № 237 від 03.02.2006 становить 15 000 доларів США, строк виконання - до 02.02.2013. Розмір основного зобов`язання за договором № 4378 від 31.07.2007 становить 64 464 доларів США, строк виконання - до 30.07.2017; Розмір основного зобов`язання за договором № 2310 від 14.04.2008 становить 48 695 доларів США, строк виконання - до 14.04.2018.

Також судом досліджено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 94779332, сформовану 17.08.2017 та Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 94779302, сформовану 17.08.2017, щодо ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_5 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 95064546, сформованої 19.08.2017, щодо фізичної особи ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_3 , вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 0510136300:01:049:0007, площею 0,1636 га, цільове призначення - землі промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу № 830 від 10.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_19 , належить на праві приватної власності ОСОБА_18 (номер запису про право власності 1241479 від 10.06.2013). Зазначена земельна ділянка також знаходиться під обтяженням з 2014 року (номери записів про обтяження: 5873094 від 02.06.2014; 8661952 від 09.02.2015 та № 9238441 від 31.03.2015).

Крім того, судом було досліджено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 95059649, сформовану 19.08.2017, щодо ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_4 .

З наданого ГУ ДФС у Вінницькій області повідомлення за № 7297/9/02-32-08-01 від 11.12.2017, вбачається, що станом на 11.12.2017 відповідно до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , значиться: засновником Обласного громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Самооборона Майдану» (код ЄДРПОУ 39320700), податкова адреса: м. Вінниця, вул. Пушкіна, 4; керівником та засновником Громадської організації «АВАНГАРД АЯКСІВ АТТОРНЕЯ» (код ЄДРПОУ 40732622), податкова адреса: м. Вінниця, вул. Пирогова, 148; ТОВ «Компанія ІРЛАН» (код ЄДРПОУ 32054998), податкова адреса: м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 54; Фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 21729343), податкова адреса: м. Вінниця, вул. Пирогова, 148. Відповідно до реєстру самозайнятих осіб ОСОБА_6 на податковому обліку як фізична особа-підприємець не перебуває. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ОСОБА_6 в період з 01.01.2013 по 30.09.2017 отримував доходи за ознакою доходу - «101» доходи у вигляді заробітної плати (період 26.10.2014-27.10.2014).

Відповідно до повідомлення ГУ ДФС у Вінницькій області за вх. № 7317 від 01.08.2019, за період з 01.01.2012 по дату видачі довідки, ОСОБА_6 мав дохід по класифікації «101»- заробітна плата за період з 26.10.2014 по 27.10.2014.

Відповідно до повідомлення ГУ ДФС у Вінницькій області вх. № 577/200/19 від 16.01.2019, ОСОБА_6 є засновником: ГО «АВАНГАРД АЯКСІВ АТТОРНЕЯ» (код ЄДРПОУ 40732622); ТОВ «Компанія ІРЛАН» (код ЄДРПОУ 32054998); Фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 21729343), які перебувають на податковому обліку на загальній системі оподаткування. Звітність за останні три роки не подавалась.

Відповідно до повідомлення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 3533/10-1-50/05 від 18.07.2019, ГО «АВАНГАРД АЯКСІВ АТТОРНЕЯ» (код ЄДРПОУ 40732622), взято на облік в органах Пенсійного фонду України з 10.08.2016, ТОВ «Компанія ІРЛАН» (код ЄДРПОУ 32054998) - з 27.06.2002, а Фірма «ІВО+КГ» (ЄДРПОУ 21729343) - з 07.05.1996. З моменту реєстрації до 15.07.2019 звітність до Пенсійного фонду не надавалась, страхові внески не сплачувалися.

Також судом були досліджені надані на виконання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.07.2019 по справі № 127/19831/19, лист ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до якого ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , є засновником та керівником наступних юридичних осіб: Фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ (податковий номер 21729343), система оподаткування - загальна, документальні перевірки за період 2011-2019 не проводились; ТОВ «КОМПАНІЯ» «ІРЛАН» (податковий номер 32054998), система оподаткування - загальна, документальні перевірки за період 2011-2019 не проводились; Обласного громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону «Самооборона майдану» (податковий номер 39320700), виключене з Реєстру неприбуткових установ та організацій з 01.07.2017, документальні перевірки за період 2011-2019 не проводились; Громадської організації «АВАНГАРД АЯКСІВ АТТОРНЕЯ» (податковий номер 40732622), система оподаткування - загальна, документальні перевірки за період 2011-2019 не проводились, банківські рахунки не відкривались. Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з 01.09.2013 по 31.07.2019 вищезазначеними юридичними особами не надавались.

Відповідно до електронного реєстру Фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 21729343) зареєстрована 07.05.1996 і є юридичною особою, яка станом на 26.07.2018 не перебуває в процесі припинення. Керівник та підписант - ОСОБА_6 . Органом управління є загальні збори. Місцезнаходження: Вінницька область, м. Вінниця, Ленінський район, вул. Пирогова, 148. Основний вид діяльності - оптова торгівля лісоматеріалами, будівельними матеріалами і сантехнічним обладнанням. Інші види діяльності: виготовлення ювелірних виробів і аналогічних виробів; продаж моторних транспортних засобів; роздрібна торгівля годинниками і ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; техогляд і ремонт моторних транспортних засобів; діяльність агентств по операціям з нерухомим майном. За даними Витягу 04.10.2016 відносно цієї фірми було відкрито виконавче провадження. Крім того, у Витязі міститься перелік судових проваджень, пов`язаних з діяльністю даної юридичної особи, в ході моніторингу якого встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 0510136300:01:049:0007, площею 0,1636 га, цільове призначення - землі промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка на підставі договору купівлі-продажу № 830 від 10.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_19 , належить дочці ОСОБА_6 - ОСОБА_20 , попередньо належала на праві власності Фірмі «ІВО+КГ» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 21729343), засновником і підписантом якої є сам ОСОБА_6 . Також встановлено, що на даній земельній ділянці розташований магазин з прибудовами, загальною площею 194,6 кв. м, який належить Фірмі «ІВО+КГ» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 21729343) і є відповідно до договору іпотеки від 30.08.2007, зареєстрованого в реєстрі за №9045, іпотечним майном.

Відповідно до повідомлення ГУ ДФС у Вінницькій області № 6240/9/02-32-08-01-10 від 05.06.2018, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на податковому обліку як фізична особа-підприємець не перебуває.

Відповідно до довідки ГУ ДФС у Вінницькій області № 17147/9/02-32-8-01 від 21.12.2018, відповідно до реєстру самозайнятих осіб станом на 21.12.2018 гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на податковому обліку як фізична особа-підприємець не значиться.

Відповідно до довідки про опрацювання номерної інформації № 3199/18/02-2017 від 26.12.2017, згідно вимог ухвал слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2017 по справі № 127/20092/17, від 17.10.2017 по справі № 127/21884/17, від 17.10.2017 по справі № 127/19997/17, від 17.10.2017 по справі № 127/21896/17, від 17.10.2017 по справі № 127/21918/17, від 25.10.2017 по справі № 127/22384/17, від 25.10.2017 по справі № 127/22539/17, оператором телекомунікацій ПрАТ «Київстар» було надано доступ до інформації про з`єднання абонентських номерів: НОМЕР_6 , НОМЕР_7 та НОМЕР_8 за період часу з 00:00 год 01.01.2014 по 00:00 год 16.08.2017. Вилучена у оператора інформація на одному оптичному носію разом із Дорученням від 15.12.2017 № 3820о/д/200/17 була передана до УОТЗ ГУНП у Вінницькій області для аналізу. SIM картка НОМЕР_6 ( ОСОБА_9 ). В межах наданої оператором вибірки інформації зафіксовано 186 з`єднань даного номера з абонентським номером НОМЕР_7 та 73 з`єднання з номером НОМЕР_8 . Детальна вибірка цих з`єднань із зазначенням типу з`єднань, дати, часу, тривалості та адрес базових станцій, в межах азимутів яких фіксувався абонентський номер НОМЕР_6 ( ОСОБА_9 ), приведена у відповідній таблиці, яка міститься у даній довідці. SIM картка НОМЕР_7 ( ОСОБА_6 ). В межах наданої оператором вибірки інформації зафіксовано 488 з`єднань даного номера з абонентським номером НОМЕР_6 та 218 з`єднань з номером НОМЕР_8 . Детальна вибірка цих з`єднань із зазначенням типу з`єднань, дати, часу, тривалості та адрес базових станцій, в межах азимутів яких фіксувався абонентський номер НОМЕР_7 ( ОСОБА_6 ), приведена у відповідній таблиці, яка міститься у даній довідці. SIM картка НОМЕР_8 ( ОСОБА_6 ). В межах наданої оператором вибірки інформації зафіксовано 165 з`єднань даного номера з абонентським номером НОМЕР_6 та 223 з`єднання з номером НОМЕР_7 . Детальна вибірка цих з`єднань із зазначенням типу з`єднань, дати, часу, тривалості та адрес базових станцій, в межах азимутів яких фіксувався абонентський номер НОМЕР_8 ( ОСОБА_6 ) приведена у відповідній таблиці, яка міститься у даній довідці.

Також судом було досліджено протокол отримання у потерпілого ОСОБА_9 зразків для проведення почеркознавчої експертизи від 16.10.2018 та протокол проведення обшуку від 18.01.2019, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2018 по справі № 127/33274/18, у присутності двох понятих, шляхом фіксування на відеокамеру, було проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою відшукування та вилучення документів або носіїв інформації, які містять на собі елементи тексту або підпису написаного ОСОБА_6 . В ході обшуку, гр. ОСОБА_6 добровільно надав 3 аркуші паперу із зразками вільного тексту та 3 аркуші паперу із зразками підпису.

Висновком Вінницького відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи № 1021/1022/19-21 від 12.02.2019, встановлено наступне: 1. Підписи в розписках від 05.04.2012, 01.06.2012, 06.06.2012, 04.07.2012, 02.08.2012, 17.09.2012, 24.10.2012, 03.12.2012 та 19.09.2013, надані на дослідження, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів (судовий експерт ОСОБА_21 ). 2. Тексти розписок від 05.04.2012, 01.06.2012, 06.06.2012, 04.07.2012, 02.08.2012, 17.09.2012, 24.10.2012, 03.12.2012 та 19.09.2013, наданих на дослідження, - виконані ОСОБА_6 . 3. Підписи у розписках від 05.04.2012, 01.06.2012, 06.06.2012, 04.07.2012, 02.08.2012, 17.09.2012, 24.10.2012, 03.12.2012 та 19.09.2013, наданих на дослідження, виконані самим ОСОБА_6 (судовий експерт ОСОБА_22 ).

Також судом досліджено довідку НБУ № 8631/200/19 від 20.06.2019 щодо офіційного курсу долара США до гривні станом на: 05.04.2012, 01.06.2012, 06.06.2012, 04.07.2012, 02.08.2012, 17.09.2012, 24.10.2012 та 03.12.2012.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_9 від 13.08.2019, останній, у присутності двох понятих: ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , повідомив, що протягом приблизно 10 років знайомий із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 . Даний громадянин, зловживаючи його довірою, заволодів належними йому грошовими коштами в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) доларів США та 22 500 гривень, які були надані йому для закупівлі обладнання та сировини для виробництва ювелірних виробів. Також потерпілий повідомив обставини, за яких це трапилось та детально їх описав.

Постановою слідчого від 09.08.2019 визнано речовими доказами по кримінальному провадженню №12017020010002699: оригінали розписок виконаних ОСОБА_6 про отримання грошових коштів від ОСОБА_9 , а саме: розписка від 05.04.2012 про отримання грошей в сумі 9 000 доларів США; розписка від 01.06.2012 про отримання 7 000 доларів США; розписка від 06.06.2012 про отримання 4 000 доларів США; розписка від 04.07.2012 про отримання 5 000 доларів США; розписка від 02.08.2012 про отримання 5 000 доларів США; розписка від 17.09.2012 про отримання 10 000 доларів США; розписка від 24.10.2012 про отримання 10 000 доларів США; розписка від 03.12.2012 про отримання 10 000 доларів США; розписка від 19.09.2013 про отримання 22 500 гривень.

Також судом було досліджено належним чином завірену копію реєстраційної справи фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ на 234 арк., генеральним директором якої є ОСОБА_6 , наданої виконавчим комітетом Вінницької міської ради на виконання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2019 по справі № 127/22423/19.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 повідомив, що всі наявні матеріали кримінального провадження йому були відкриті. При цьому стороною захисту не наведено суду жодної безумовної підстави для визнання будь-якого із доказів недопустимим з підстав порушення кримінально-процесуального законодавства чи прав обвинуваченого ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Даючи ретельну оцінку висновку судових експертів Вінницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи № 1021/1022/19-21 від 12.02.2019, колегія суддів враховує, що дана експертиза призначена і проведена з дотриманням вимог закону, компетентним експертом у своїй галузі, висновок експерта ґрунтуються на правильно зібраних досудовим слідством даних та доказах, відповіді експерта на поставлені питання логічні, обґрунтовані, повні та переконливі, а також узгоджуються з іншими, дослідженими і перевіреними у судовому засіданні зібраними досудовим слідством, доказами.

Таким чином докази, які надані стороною обвинувачення в підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, які були досліджені судом під час судового розгляду, визнаються судом належними та допустимими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 377 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», відповідно до статті 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Слід мати на увазі, що коли потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може розглядатись як шахрайство. За певних обставин (наприклад, коли майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за статтею 193 КК України. Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Обман - це повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо.

Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому або виконати щось, або допомогти у чомусь, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.

Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов`язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі.

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній.

Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбанням права на майно. Обман, що не призвів до заволодіння майном або правом на майно, визнається відповідно до конкретних обставин готуванням чи замахом на шахрайство.

Суб`єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотив і мета.

Частина 4 статті 190 КК передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

За умови документального підтвердження факту часткового погашення заборгованості обвинуваченого перед потерпілим в період, що передував початку досудового розслідування, склад злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України «Шахрайство» - виключається. Це пояснюється тим, що часткове повернення коштів до початку досудового розслідування свідчить про визнання особою боргових зобов`язань та бажання їх повернути з певним часом. Боргові зобов`язання за договором позики врегульовані нормами Цивільного кодексу України (ст.ст. 1046-1053 ЦК).

Шахрайство як злочин є однією із «класичних» форм розкрадання і характеризується прямим умислом, корисливими мотивом і метою.

Прямий умисел полягає в небажанні особи повертати отримане майно, відшкодовувати його вартість та/або здійснювати інші дії, якими було зумовлене отримання майна.

Неповернення (а також неповне або несвоєчасне повернення) майна внаслідок дій, що не залежали від волі особи, якій інкримінується шахрайство усуває наявність умислу особи на заволодіння майном (правами на майно), а отже - за таких обставин відсутнім є склад злочину, передбачений ст. 190 КК України.

Встановлення умислу особи на заволодіння майном в момент його отримання, має вирішальне значення, оскільки в іншому випаду мова йтиме про відсутність складу злочину та наявність цивільно-правових відносин між особами.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_6 був знайомий ще задовго до цих подій. Вони обоє займалися бізнесом, тому підстав йому недовіряти у нього не було. Потерпілий погодився на пропозицію ОСОБА_6 інвестувати кошти в «заснований» останнім ювелірний бізнес з метою отримання у подальшому відсотків від прибутку. Довірившись обвинуваченому, ОСОБА_9 добровільно передавав останньому, в період часу з 05.04.2012 до 19.09.2013, у різних місцях в межах міста Вінниці свої кошти в сумі 60 000 доларів США (що в еквіваленті на національну валюту на момент вчинення злочину складало 479 526,10 грн) та 22 500 грн.

Допитані в судовому засіданні під присягою свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підтвердили, що кошти, які надавались потерпілим ОСОБА_9 обвинуваченому ОСОБА_6 , були саме його інвестуванням у ювелірний бізнес, заснований ОСОБА_6 , з метою отримання прибутку від цієї діяльності.

Крім того, показання допитаного судом потерпілого та свідків суд вважає послідовними та визнає такими, що узгоджуються між собою, відповідають зібраним у справі письмовим доказам та не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду немає.

Факт саме надання потерпілим ОСОБА_9 обвинуваченому ОСОБА_6 в позику грошових коштів для інвестування в ювелірний бізнес ОСОБА_6 , з метою отримання в подальшому прибутку від такого бізнесу, підтверджується в тому числі й письмовою розпискою обвинуваченого ОСОБА_6 від 17.09.2012 про отримання грошових коштів від ОСОБА_9 , в якій зазначено також й те, що обвинувачений зобов`язується виплачувати ОСОБА_9 10 % від прибутку з огранюванного та ювелірного бізнесу, до повного розрахунку за позиками, про що власноручно підписався. Справжність підпису ОСОБА_6 в цій розписці підтверджена висновком судових експертів Вінницького відділення КНДІСЕ за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи № 1021/1022/19-21 від 12.02.2019.

Прямий умисел ОСОБА_6 на вчинення шахрайських дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_9 , спрямований на привласнення належних останньому грошових коштів в особливо великому розмірі, полягає в небажанні повертати отримані кошти та здійснювати інші дії, якими було зумовлене отримання цих коштів, а саме організації та ведення підприємницької діяльності з виробництва та обробки ювелірних виробів.

Так, з метою створення хибного уявлення ОСОБА_9 про успішне функціонування їхнього спільного виробництва по виготовленню та реалізації ювелірних виробів, обвинувачений демонстрував ОСОБА_9 предмети, схожі на ювелірні прикраси, описуючи їх як вироби з дорогоцінних металів, виготовлені завдяки використанню раніше наданих ОСОБА_9 коштів. Також показував потерпілому нібито виробниче приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де розміщувались верстати для виготовлення ювелірної продукції та знаходилась певна кількість працівників, які за цими верстатами працювали. При цьому, заснована обвинуваченим Фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 21729343), діяльність якої включає в себе також виготовлення ювелірних виробів і аналогічних виробів та роздрібну торгівлю годинниками і ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах, станом на 2012 та 2013 роки фактично не функціонувала та не функціонує й на даний час. Про це свідчить відсутність звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.

Саме про наявність в діях обвинуваченого прямого умислу свідчить й той факт, що обіцяючи потерпілому, у випадку неможливості з тих чи інших підстав повернути отримані в позику кошти, віддати виробниче приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , останній від імені юридичної особи Фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 21729343), засновником і підписантом якої був і є сам, у 2013 році (після отримання в позику від ОСОБА_9 значної частини грошових коштів та до чергового отримання позики - 19.09.2013) 10.06.2013 здійснив продаж земельної ділянки кадастровий номер 0510136300:01:049:0007, площею 0,1636 га, цільове призначення - землі промисловості, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, своїй дочці ОСОБА_18 (номер запису про право власності 1241479 від 10.06.2013).

Крім того, передаючи в заставу потерпілому золотий годинник, ОСОБА_6 від самого початку, будучи обізнаним про фактичну вартість такого годинника на той момент при умові наявності паспорту виробу, умисно при усній домовленості з потерпілим завищив його вартість у кілька разів. Таким чином, обвинувачений намагався увійти в довіру та додатково переконати потерпілого у беззаперечній надійності його капіталовкладень, спонукати останнього до подальшої передачі коштів.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує позицію Верховного Суду від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к, відповідно до якої, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КК України не є повторністю продовжуваний злочин, що складається із двох або більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які об`єднані єдиним злочинним наміром. Об`єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямовано на реалізацію цього наміру. Такі діяння не утворюють повторності, оскільки кожне з них стає елементом одиничного (єдиного) злочину і окремим (самостійним) злочином щодо будь-якого іншого з цих діянь бути не може. При повторності тотожних злочинів кожен із них має власну суб`єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.

Згідно з п. 20 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6.11.2009 № 12, неодноразове незаконне вилучення чужого майна чи заволодіння ним, що складається із тотожних діянь, які мають загальну мету та із самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, слід розглядати як один продовжуваний злочин.

Злочин, передбачений ст. 190 КК України, є злочином з матеріальним складом.

Відповідно до четвертої примітки до ст. 185 КК України у статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

ОСОБА_6 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, у період часу з 05.04.2012 до 19.09.2013, зловживаючи довірою ОСОБА_9 , заволодів належними останньому грошовими коштами, а саме: у 2012 році - 479 526,10 грн, що у понад 893 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; у 2013 році - 22 500 грн, що у понад 39 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 502 026,10 грн, яка в понад 928 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відповідно до ч. 4 примітки до ст. 185 КК України становить особливо великі розміри.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів вважає, що наведені показання потерпілого, показання допитаних судом свідків, протоколи процесуальних дій з додатками підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 саме шахрайських дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_9 шляхом зловживання довірою останнього, і таким способом заволодіння грошовими коштами, які є власністю потерпілого, оскільки фактично на момент виникнення договірних зобов`язань, обвинувачений не мав наміру повертати отримані в позику грошові кошти.

Відтак, дії ОСОБА_6 колегія суддів кваліфікує за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини колегія суддів розцінює як спосіб обраного ним захисту, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним особливо тяжкий злочин та відповідного покарання.

Вина ОСОБА_6 доведена в повному обсязі як сукупністю доказів, які досліджені в ході судового розгляду справи, так і показаннями потерпілого та свідків, які безпосередньо свідчили суду, будучи під присягою. Окрім цього, вина ОСОБА_6 доводиться речовими доказами, а саме письмовими розписками, які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_9 .

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, колегія суддів враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого.

Відповідно до довідки про судимість № 19165468600935150959 від 18.06.2019, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий.

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію, ОСОБА_6 , 1959 р. н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Спільно з ним за цією ж адресою зареєстрована його дружина ОСОБА_17 , 1961 р.н.

Відповідно до характеристики № 83 від 29.08.2019, виданої на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сім`єю. Скарг на його поведінку від сусідів до МКП «УК «Господар Люкс» не надходило. Заборгованість за комунальні послуги станом на 29.08.2019 складає 11765,63 грн.

Згідно з довідкою КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка» № 2013047 від 24.06.2019, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними архіву лікарні, картотеки диспансерного відділення та стат. відділу станом на 17.06.2019 в даному медичному закладі не значиться та на обліку не перебуває.

Відповідно до довідки КП ВОНД «СОЦІОТЕРАПІЯ» № 1758 від 21.06.2019, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на диспансерному наркологічному обліку в даному закладі не перебуває.

Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом встановлено вчинення злочину щодо особи похилого віку.

За приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проте враховуючи також, що обвинувачений вчинив даний злочин умисно, усвідомлюючи свої дії, які полягли у заволодінні грошовими коштами потерпілого ОСОБА_9 шляхом зловживання довірою останнього, з метою його перевиховання та запобігання скоєнню ним злочинів в подальшому, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування покарання. На переконання суду обвинуваченому доцільно обрати покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна, оскільки обставинами справи чітко окреслюється корисливий мотив вчинення злочину (матеріальна вигода, зокрема бажання протиправно, шляхом зловживання довірою, заволодіти чужими грошовими коштами в особливо великому розмірі).

Визначаючи строк призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, колегія суддів враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив інкримінований йому особливо тяжкий злочин умисно та з прямим умислом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Крім того, колегія суддів враховує роз`яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2.11.2004 №15-рп/2004, згідно з яким окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_6 необхідно обраховувати з моменту його затримання для приведення вироку до виконання.

Відповідно до положень ст. 48 КВК України виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» після набрання вироком законної сили.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_6 була обрана реальна міра покарання та визначено рахувати початок строку відбування основного покарання з моменту його затримання для приведення вироку до виконання, суд прийшов до переконання про необхідність обрання останньому запобіжного заходу у виді домашнього арешту за місцем його фактичного проживання та реєстрації в нічну пору доби, а саме: в період часу з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв, на строк не більш ніж 60 днів. При цьому, на ОСОБА_6 слід покласти такі обов`язки: 1) не відлучатися із населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) прибувати за першою вимогою до суду; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України. Забезпечення виконання даного запобіжного заходу слід доручити начальнику ВРУП ГУНП України у Вінницькій області (вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21000, електронна адреса: 16@vn.npu.gov.ua).

Під час кримінального провадження до початку судового розгляду, а саме 24.07.2019 потерпілим ОСОБА_9 було пред`явлено до обвинуваченого ОСОБА_6 цивільний позов про стягнення з останнього матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину, в сумі 1 560 300 (один мільйон п`ятсот шістдесят тисяч триста) гривень 00 копійок. Станом на день подачі позовної заяви 60 000 доларів США складали (25,63 х 60 000 (інформація про курс валют є загальнодоступною і розміщена на офіційному сайті НБУ)) = 1 537 800 грн. Таким чином, загальна сума шкоди складає (1 537 800 + 22 500) = 1 560 300 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки колегією суддів встановлено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, дана матеріальна шкода, завдана у результаті неправомірних дій останнього, а її розмір підтверджений письмовими доказами та відповідає тому, який зазначено в обвинувальному акті, тому цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 , пред`явлений до обвинуваченого ОСОБА_6 , підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ст. 124 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 вартість проведення Вінницьким відділенням КНДІСЕ висновку судових експертів за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи № 1021/1022/19-21 від 12.02.2019 на суму 5 720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення.

Питання щодо речових доказів колегія суддів вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 59, 65-67, 190 КК України, ст. ст. 84-86, 128, 129, 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування основного покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту його затримання для приведення вироку до виконання.

Обрати засудженому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його фактичного проживання та реєстрації в нічну пору доби, а саме: в період часу з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв, на строк не більш ніж 60 днів.

Покласти на засудженого ОСОБА_6 обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) прибувати за першою вимогою до суду;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення Вінницьким відділенням КНДІСЕ висновку судових експертів за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи № 1021/1022/19-21 від 12.02.2019 на суму 5 720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_9 пред`явлений до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочину, в сумі 1 560 300 (один мільйон п`ятсот шістдесят тисяч триста) гривень 00 копійок.

Речові докази по кримінальному провадженню №12017020010002699, а саме:

- оригінали розписок виконаних ОСОБА_6 про отримання грошових коштів від ОСОБА_9 , а саме: розписка від 05.04.2012 про отримання 9 000 доларів США; розписка від 01.06.2012 про отримання 7 000 доларів США; розписка від 06.06.2012 про отримання 4 000 доларів США; розписка від 04.07.2012 про отримання 5 000 доларів США; розписка від 02.08.2012 про отримання 5 000 доларів США; розписка від 17.09.2012 про отримання 10 000 доларів США; розписка від 24.10.2012 про отримання 10 000 доларів США; розписка від 03.12.2012 про отримання 10 000 доларів США; розписка від 19.09.2013 про отримання 22 500 гривень, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_9 - залишити потерпілому ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя-доповідач:

Судді:

СудВінницький міський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення04.04.2023
Оприлюднено07.04.2023
Номер документу110038733
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти власності Шахрайство

Судовий реєстр по справі —127/26894/19

Ухвала від 05.12.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Яновська Олександра Григорівна

Ухвала від 06.11.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Бурденюк С. І.

Ухвала від 18.10.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Бурденюк С. І.

Ухвала від 18.10.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Бурденюк С. І.

Ухвала від 14.02.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Бурденюк С. І.

Ухвала від 14.02.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Бурденюк С. І.

Ухвала від 14.06.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Бурденюк С. І.

Ухвала від 16.01.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Ковальська І. А.

Ухвала від 08.01.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Медяний В. М.

Ухвала від 04.01.2024

Кримінальне

Вінницький апеляційний суд

Медяний В. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні