Постанова

від 05.04.2023 по справі 640/26988/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/26988/21

адміністративне провадження № К/990/35271/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛАЙТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «МЛАЙТ» (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2021 року №424440701, №424460701, №424450701.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «МЛАЙТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.06.2018 року по 31.12.2020 року, валютного - за період з 09.06.2018 року по 31.12.2020 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 09.06.2018 року по 31.12.2020 року та іншого законодавства за відповідний період.

Результати перевірки оформлені Актом від 26.04.2021 року №34668ж5/26-15-07-01-04/42222203, у висновках якого зазначено про порушення Товариством:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункт 7, пункт 10, пункт 11, пункт 12, пункт 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 на загальну суму 4 954 289 грн;

- пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 178 900 грн;

- пункту 201.10 статті 201 ПК України, не складено та не зареєстровано податкові накладні під час здійснення операцій, визначених підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму 4 178 900 грн;

- підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасно поданий звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за листопад 2019 року.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.062021 року:

-№424440701, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 5 223 625,00 грн, (за податковими зобов`язаннями у розмірі 4 178 900 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 044 725 грн);

- №424460701, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 5 948 443,00 грн, (за податковими зобов`язаннями у розмірі 4 954 289 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 994 154 грн);

- №424450701, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 51 000,00 грн.

Товариство, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулося до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентами у спірний період, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Надаючи оцінку вказаним висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закону №996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ «МЛАЙТ» зазначено: 73.11 Рекламні агентства.

У перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «АДВ ТРАНС».

Так, 22 жовтня 2018 року між Товариством та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг №22/10/1, згідно умов якого виконавець надає замовнику (позивачу) послуги з монтажу/демонтажу рекламних матеріалів, а замовник у свою чергу здійснює оплату за надані послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до перевірки позивачем по вказаним господарським правовідносинам надано наступні документи: договір №22/10/1 від 22.10.2018; акт наданих послуг №6 від 30.09.2020; акт наданих послуг №5 від 31.08.2020; акт наданих послуг №4 від 31.07.2020; акт наданих послуг №3 від 31.03.2020; акт наданих послуг №2 від 29.02.2020; акт наданих послуг №1 від 31.01.2020; акт наданих послуг №36 від 31.12.2019; акт наданих послуг №34 від 30.11.2019; акт наданих послуг №32 від 31.10.2019; акт наданих послуг №29 від 30.09.2019; акт наданих послуг №26 від 31.08.2019; акт наданих послуг №23 від 31.07.2019; акт наданих послуг №20 від 30.06.2019; акт наданих послуг №17 від 31.05.2019; акт наданих послуг №14 від 30.04.2019; акт наданих послуг №12 від 31.03.2019; акт наданих послуг №9 від 28.02.2019; акт наданих послуг №1 від 31.01.2019; акт наданих послуг №42 від 31.12.2018; акт наданих послуг №39 від 30.11.2018; акт наданих послуг №35 від 31.10.2018; копії річних адресних програм від 31.12.2018, від 31.12.2019 та від 31.12.2020.

У жовтні 2019 року між позивачем та ФОМ ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2019 про надання послуг, згідно умов якого виконавець за завданням замовника (позивача) бере на себе зобов`язання здійснювати монтаж або демонтаж розміщених на рекламних конструкціях рекламних матеріалів клієнтів замовника на території КП «Київський метрополітен», на наземних маршрутних транспортних засобах КП «Київпастранс», на території ДП «МА «Бориспіль» та на фасадах будівель і споруд міста Києва, а замовник у свою чергу здійснює оплату за надані послуги.

До перевірки позивачем по вказаним господарський правовідносинам було надано наступні документи: договір про надання послуг №01/10/2019 від 01.10.2019; акт наданих послуг №6/1 від 31.03.2020; акт наданих послуг №4/1 від 29.02.2020; акт наданих послуг №2/1 від 31.01.2020; акт наданих послуг №13/1 від 31.12.2019; акт наданих послуг №11/1 від 30.11.2019; акт наданих послуг №10/1 від 31.10.2019; копії річних адресних програм до договору №01/10/2019 від 01.10.2019.

У січні 2020 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір про надання рекламних послуг.

На підтвердження реальності здійснюваних ТОВ «МЛАЙТ» господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 відповідачу були надані: адресні програми від 01.03.2020 №3/2020, від 01.02.2020 №2/2020, від 01.01.2020 №1/2020, договір про надання рекламних послуг від 01.01.2020, таблиця із зазначенням подальшої реалізації послуг від ФОП ОСОБА_3 , акти виконаних послуг від 31.01.2020 №б/н, від 29.02.2020 №б/н, від 31.03.2020 №б/н.

По господарським взаємовідносинам ТОВ «МЛАЙТ» та ТОВ «АДВ Транс» контролюючому органу було надано: договір №1/10 від 01.10.2018 про надання рекламно - поліграфічних послуг із Додатковою угодою від 04.01.2019 розміщення реклами із Додатковою угодою; договір №4АДВ-Н від 01.11.2020 про від 01.11.2020; акт надання послуг №312,313,314,315 від 31.10.2018; акт надання послуг №385,386,388 від 30.11.2018; акт надання послуг №393 від 03.12.2018; акт надання послуг №472,473,475,476,477,481 від 31.12.2018;акт надання послуг №70,74 від 31.01.2019; акт надання послуг №94,95,157,158,159 від 28.02.2019; акт надання послуг №162,163,253,254 від 31.03.2019; акт надання послуг №258 від 01.04.2019,№351,352 від 30.04.2019; акт надання послуг №444,445,446,447,448,449, 457,458,459,460,461,463,465 від 31.05.2019; акт надання послуг №468 від 04.06.2019, №555,556 від 30.06.2019; акт надання послуг №559 від 01.07.2019, №567 від 05.07.2019, №571 від 10.07.2019, №578 від 15.07.2019, №641,644,645,648,649 від 31.07.2019; акт надання послуг №663 від 15.08.2019,№724 від 31.08.2019; акт надання послуг №730 від 01.09.2019,№732 від 03.09.2019; акт надання послуг №804,805,806,807 від 30.09.2019; акт надання послуг №814,815,816 від 15.10.2019, №881,882,883,884,885,886 від 31.10.2019; акт надання послуг №895,896 від 15.11.2019, №956,957 від 30.11.2019; акт надання послуг №1029,1030,1031,1032,1033 від 31.12.2019; акт надання послуг №248 від 16.09.2020, №249 від 18.09.2020; акт надання послуг №250 від 21.09.2020, №251 від 23.09.2020; акт надання послуг №252 від 25.09.2020 №253 від 28.09.2020; акт надання послуг №254,255,256 від 30.09.2020; акт надання послуг №284,308,310,311,309 від 30.11.2020 №340 від 31.12.2020; таблиця із зазначенням подальшої реалізації послуг від ТОВ "АДВ Транс"; копії річних адресних програм, копії фотографій: №20/2 від 01.11.2020; №20/1 від 01.09.2020; №19/12 від 01.12.2019; №19/11 від 01.11.2019; №19/10 від 01.10.2019; №19/9 від 01.09.2019; №19/8 від 01.08.2019; №19/7 від 01.07.2019; №19/6 від 01.06.2019; №19/5 від 01.05.2019; №19/4 від 01.04.2019; №19/3 від 01.03.2019; №19/2 від 01.02.2019; №18/12 від 01.12.2018; №18/11 від 01.11.2018; №18/10 від 01.10.2018.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що по всіх перелічених вище господарських операціях на виконання вимог ПК України контрагентами позивача було складено та зареєстровано в ЄДР податкові накладні, які наявні у матеріалах справи.

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону №996-ХІV, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наведені документи, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підтверджують факт надання послуг, а характер спірних операцій, їх проведення, відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Факти надання послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати, враховані при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, - пов`язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації по контрагентам позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не заперечується факт надання ТОВ «МЛАЙТ» первинних документів по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , та ТОВ «АДВ ТРАНС».

Водночас, контролюючим органом не визнається реальність господарських взаємовідносин позивача.

Зокрема, на думку відповідача в наданих до перевірки актах виконаних робіт відсутня деталізація об`єктів рекламних та рекламно-поліграфічних послуг, місця та дати надання послуг, не деталізовано залучення для цього людських та технічних ресурсів, не надано фото-відеозвітів щодо вказаних робіт (послуг), відсутні фотозвіти та інші відомості та супутні документи, які б могли підтвердити реальність здійснення господарських операцій позивача між контрагентами.

Проте, дослідивши зміст долучених до матеріалів справи актів наданих послуг, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у останніх детально зазначено зміст послуги, місце надання послуги (наприклад - станція метро), кількість, вид послуги (сюжет).

Також вказані акти містять у собі всі обов`язкові реквізити передбачені частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV.

Крім того, позивачем до перевірки та матеріалів справи надано супутні документи, які містять повну деталізацію наданих послуг, щодо періоду надання послуг, місця надання послуг, сюжетів та кількості рекламних носіїв, що свідчить про реальність операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали помилковим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що наявність певної податкової інформації на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагентів.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В контексті викладеного колегія суддів Верховного Суду також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про помилковість доводів контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірок контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Доводи відповідача про ідентичність наданих послуг ФОП « ОСОБА_3 та рядом компаній, які надавали позивачу такі ж послуги на території Міжнародного аеропорту Львів та Одеса, судами попередніх інстанцій обґрунтовано спростовано, оскільки на території аеропортів знаходяться різні рекламні засоби, розміщення на яких здійснюється різними контрагентами. Позивач не обмежений у виборі кількох контрагентів з надання рекламних послуг на певному об`єкті.

Щодо посилань контролюючого органу на запити, у яких міститься інформація про те, що КП «Київський метрополітен» та АТ «Українська залізниця» не укладали договори з контрагентами позивача про розміщення рекламних матеріалів, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки такі докази не подавались до суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що запити були складені контролюючим органом після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

Згідно із частиною 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Контролюючим органом на виконання вимог наведеної норми не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції.

ЗА вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із виснвоком судів першої та апеляційної інстанцій, що податкові повідомлення-рішення від 01.06.2021 року №424440701, №424460701, №424450701 є протиправними.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх