Постанова

від 06.04.2023 по справі 131/411/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 131/411/21

Провадження № 22-ц/801/653/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д.Т.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 рокуСправа № 131/411/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Литвина С.С.,

учасники справи:

позивач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 131/411/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У квітні 2021 року СТОВ «Авангард» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Городок Агроплюс» про визнання правочину недійсним.

Позов мотивований тим, що 14 серпня 2018 року між СТОВ «Авангард» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, об`єктом якого є належна останній земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,5196 га, з кадастровим номером 0521281600:03:000:0507.

Позивач указує, що сторони в договорі оренди мають право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії договору, а у проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Позивач приступив до користування земельною ділянкою, а відповідач отримував від нього платежі, що належні за договором оренди, підтверджуючи наявність між сторонами укладеного договору.

Позивач указував, що у жовтні 2020 року він дізнався, що між відповідачами укладено договір оренди від 21 вересня 2020 року та за ТОВ «Городок Агроплюс» 24 вересня 2020 року зареєстровано право оренди цієї ж земельної ділянки.

СТОВ «Авангард» вважає зазначений договір таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки він укладений до закінчення строку дії раніше укладеного сторонами договору від 26 березня 2012 року.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 21 вересня 2020 року, який укладено між відповідачами щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5196 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:00507), що розташована на території Городоцької сільської ради.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 21 вересня 2020 року, який укладено між ОСОБА_1 і ТОВ «Городок Агроплюс» щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,5196 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0507), що розташована на території Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

договір оренди земельної ділянки був укладений між позивачем та ОСОБА_1 14 серпня 2018 року, тому його положення діють у тій частині, що виникли, і продовжують існувати до їх виконання, оскільки обставин, які б свідчили про наявність підстав для дострокового припинення такого договору оренди земельної ділянки відповідачами не зазначено, а судом не встановлено;

укладаючи інший договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2020 року щодо цієї земельної ділянки з аналогічним кадастровим номером ОСОБА_1 , діючи недобросовісно та всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про оренду землі» і положенням статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в односторонньому порядку відмовилася від виконання умов укладеного договору оренди земельної ділянки від 14 серпня 2018 року з позивачем, чим були порушені права товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У лютому 2023 року ТОВ «Городок Авангард» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 лютого 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2023 року справу призначено до розгляду на 23 березня 2023 року о 08 год 45 хв.

23 березня 2023 року розгляд справи було відкладено на 9 год 06 квітня 2023 року через неявку представника позивача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна, кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків;

суд першої інстанції встановивши, що державна реєстрація речового права позивача на спірну земельну ділянку була відсутня, дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову;

на час підписання оспорюваного договору оренди землі права та інтереси позивача порушені не були, оскільки право оренди на вказаний об`єкт нерухомого майна у позивача було відсутнє.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзивів на апеляційну скаргу, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 14 серпня 2018 року між СТОВ «Авангард» та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки.

За умовами договору ОСОБА_1 надає, а СТОВ «Авангард» приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5196 га з кадастровим номером 0521281600:03:000:0507, що розташована на території Городоцької сільської ради.

Сторонами погоджено істотні умови договору й серед іншого визначено: строк договору 10 років; розмір орендної плати й термін її внесення позивачем; права та обов`язки сторін; умови припинення дії договору, його розірвання у односторонньому порядку.

Згідно з п. 43 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення такого договору, то він є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Державна реєстрація речового права оренди за зазначеним договором не вчинена.

21 вересня 2020 року між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 надала, а ТОВ «Городок Агроплюс» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0521281600:03:000:0507.

Сторони погодили істотні умови, а саме: строк дії договору визначено 10 років; розмір орендної плати, термін її внесення позивачем; права та обов`язки сторін; умови припинення дії договору, його розірвання.

За умовами договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а право оренди виникає з моменту державної реєстрації.

24 вересня 2020 року за ТОВ«Городок Агроплюс»зареєстровано право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0521281600:03:000:0507.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону У країни «Про оренду землі»).

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Водночас, за правилом частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Законодавством, чинним на час укладення року договору оренди землі, орендарем за яким є позивач, не передбачалася обов`язкова державна реєстрація договору оренди. Проте обов`язковою була державна реєстрація права оренди земельної ділянки, з якою пов`язувався момент передачі орендодавцем орендареві об`єкту за договором оренди землі.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки за СТОВ «Авангард» на підставі договору оренди землі від 14 серпня 2018 року не була здійснена, тобто юридична передача спірної земельної ділянки СТОВ «Авангард» не відбулася і позивач не набув відповідне речове право.

Такі висновки суду касаційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 229/5551/18 (провадження № 61-2060св20), від 13 червня 2022 року у справі № 131/1486/20 (провадження № 61-11432св21), від 05 жовтня 2022 року у справі № 131/1501/20 (провадження № 61-7142св22).

Колегія судів на підставі належно оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшла висновку, що позивач не вчинив державну реєстрацію у встановленому законом порядку права оренди землі за СТОВ «Авангард» згідно з укладеним договором, а тому у нього не виникало право користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 14 серпня 2018 року. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції указані обставини та норми права не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у справі, що розглядається у задоволенні позову відмовлено, тому в порядку частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати (судовий збір) понесені Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард» при розгляді справи в суді першої інстанції, слід залишити за позивачем.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» задоволено та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позову, то з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3405,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2023 року скасувати й ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард» до ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» про визнання правочину недійсним відмовити.

Судові витрати понесені Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард» при розгляді справи в суді першої інстанції, слід залишити за позивачем.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Городок Агроплюс» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3405,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий С. К. Медвецький

судді: В. В. Оніщук

В. П. Рибчинський