Рішення

від 06.04.2023 по справі 150/9/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"06" квітня 2023 р.

Справа 150/9/23

Провадження по справі №2/150/32/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 квітня 2023 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Кубаль О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Могилів Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, Бабчинецької сільської ради Могилів Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Могилів Подільської окружної прокуратури звернувся до районного суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев.

В обґрунтування позову керівник Могилів Подільської місцевої прокуратури вказує на те, що незаконною рубкою ОСОБА_1 дерев різних порід та різних діаметрів біля шийки кореня в кількості 3-х штук за межами с. Мервинці Бабчинецької територіальної громади Могилів - Подільського району Вінницької області завдано шкоду навколишньому природному середовищу, яка складає 20342 грн. 14 коп.

Керівник Могилів Подільської окружної прокуратури Піголь Р. на електронну адресу сулу скеровано заяву про розгляд справи у його відсутність, свої вимоги підтримує на умовах, викладених в позовній заяві та просить задоволити їх в повному обсязі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Особи, в інтересах яких заявлено позов - Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, Бабчинецька сільська рада Могилів Подільського району Вінницької області в судове засідання не з`явилися, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, клопочуть про розгляд справи у їх відсутність, подавши через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області відповідні письмові заяви, позовні вимоги підтримуються.

Відповідачем ОСОБА_1 , по невідомих суду причинах не подано відзиву на позовну заяву, відсутні відомості щодо надіслання відзиву позивачу, відповідачем не пред`явлено зустрічного позову, крім того, в строк для подання відзиву відповідачем не подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Як вбачається із матеріалів справи відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 05.04.2023 постановлено про проведення заочного розгляду даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 Конституції України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.2.ст.5 ЦПК).

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом було встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Могилів-Подільською окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якого виявлено факт наявності не відшкодованих збитків, завданих незаконною порубкою дерев.

Так, 16.02.2021 ОСОБА_1 здійснив незаконну рубку дерев різних порід та різних діаметрів біля шийки кореня в кількості 3-х штук за межами с. Мервинці Бабчинецької територіальної громади Могилів - Подільського району Вінницької області.

За вказаним фактом 04.03.2021 відносно ОСОБА_1 складено протокол №012959 про адміністративне правопорушення, передбачені ч.1 ст.65 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області від 09.03.2021 №06/111 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.65 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Копія постанови надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення №288/06 від 09.03.2021.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області проведено розрахунок розмірів лісопорушення та заподіяної ним шкоди у відповідності з протоколом №012959 про адміністративне правопорушення від 04.03.2021.

Відповідно до вказано вище розрахунку, незаконними діями ОСОБА_1 державі заподіяно збитки у розмірі 20341 грн. 14 коп.

Постанови старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області Гвоздюка Ю.А. про накладення адміністративного стягнення № 06/111 від 29.11.2021 не оскаржувалась, та дії Державної екологічної інспекції у Вінницькій області також не були предметом оспорювання.

У подальшому Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області скеровано претензію про необхідність сплати заподіяних ОСОБА_1 збитків у розмірі 20341 грн. 14 коп., однак станом на день звернення до суду з позовною заявою ОСОБА_1 у добровільному порядку шкоду, завдану навколишньому природному середовищу не відшкодував.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).

Частиною другою ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно (ст.69 ЛК України).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс як природний ресурс загальнодержавного значення підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Згідно з нормою частини 1 ст.105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом відповідальність.

Відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язанні відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству внаслідок самовільного знищення дерев (рубка різних порід та різних діаметрів біля шийки кореня) за межами с. Мервинці Могилів Подільського району Вінницької області відповідачем було завдано навколишньому природному середовищу шкоди на суму 20341 грн. 14 коп.

Розрахунок розміру шкоди проведено відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665.

Відповідачем не надано заперечень на спростування вказаного розрахунку.

Відповідно до змісту частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами) роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У діях ОСОБА_1 наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається у знищенні дерев різних порід т різних діаметрів, безпосередній причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства.

При цьому вина ОСОБА_1 полягає у протиправній діяльності, що виразилася у незаконному вирубуванню лісових насаджень, що підтверджується наявними у справі доказами.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Відтак, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, та одночасно передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння шкоди, внаслідок неправомірного знищення дерев, а відповідачем не спростовано відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Згідно із ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.56ЦПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Могилів-Подільською окружною прокуратурою 18.11.2022 до Бабчинецької сільської ради та до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області скеровано листи за №53-5004вих-22 та №53-5005вих-22, у яких повідомлено про виявлені збитки за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Із листа Бабчинецької сільської ради № 421 від 21.11.2022, вказана сільська рада не зверталась до ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та претензійно-позовну роботу не проводила.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 3608/12/22 від 25.11.2022 інспекція не зверталась до суду із позовною заявою про стягнення шкоди у примусовому порядку у зв`язку з відсутністю достатнього фінансування на сплату судового збору та інспекція не заперечує щодо можливості здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.

На даний час, Бабчинецька сільська рада та Державна екологічна інспекція у Вінницькій області ніяких дій щодо захисту порушених прав не вчинили, позов про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу не подали, що порушує інтереси держави та є підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керівником Могилів Подільської міської місцевої прокуратури відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев.

Пунктом 24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування нормцивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді справу судіпершої інстанції»від 12.06.2009№2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

З урахуванням встановлених по справі обставин, які були перевірені зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.113 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається положеннями Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 року, 2710-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684 гривні 00 копійок.

Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати за звернення юридичної особи до суду із позовною заявою майнового характеру становить не менше 2684 гривень та не більше 939400 гривень.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 2481 гривень 00 копійок, про що свідчить платіжне доручення №2045 від 25.11.2022 року (а.с. 1).

З врахуванням того, що позов підлягає задоволенню, суд в силу ст.141 ЦПК України приходить до висновку про присудження Вінницькій обласній прокуратурі судових витрат, зокрема, судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вище викладене дає суду підстави для задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури понесених нею при зверненні до суду судових витрат, зокрема, судового збору.

Окрім того, сума недоплаченого судового збору, яка складає 203 грн. 00 коп., підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

На підставі ст.3, 15, 16, 1166, 1206 ЦК України, керуючись ст., ст.2, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 - 282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рахунок держави (ГУК у Вінницькій обл. (с. Бабчинці) 24062100, код ЄДРПОУ 37979858, казначейство України (ЕАП), UA428999980333199331000002816 (призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) суму збитків завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 20341 (двадцяти тисяч трьохсот сорока однієї) гривні 14 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 02909909, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок: UA568201720343110002000003988)судовий збір в розмірі 2481 (двох тисяч чотирьохсот вісімдесяти однієї) гривні 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави 203 (двісті три) гривні 00 копійок недоплаченного судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК