Постанова

від 20.03.2023 по справі 905/187/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Харків Справа №905/187/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

апелянта Турутя З.О., посвідчення №2563 від 17.01.2019 року, ордер ВІ№1112969 від 10.03.2023 року;

боржника не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» (вх.№247Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал», м.Маріуполь, Донецька область,

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

19.01.2022 року до Господарського суду Донецької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал» на підставі ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22 відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал» (місцезнаходження: 87518, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Громової, будинок 63, код ЄДРПОУ 35214288) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та подало на неї до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом, при прийнятті ухвали норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить:

- відновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22, визнавши причини пропуску поважними;

- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22 задовольнити;

- ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22 скасувати, а справу повернути до Господарського суду Донецької області для вирішення питання про порушення провадження у справі про банкрутство щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність спору про право і хибність висновків суду першої інстанції, адже:

- сторонами у зобов`язанні виступають ТОВ «Залив-Метал» як боржник і ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» як кредитор, який на законних підставах набув повідне право і на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали правомірність набуття такого права не була спростована жодним судовим рішенням (презумція правомірності правочину);

- предметом зобов`язання є невиконання боржником умов кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість;

- підставою виникнення зобов`язання є кредитний договір, який був укладений мiж ТОВ «Залив-Метал» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

- ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» в якості кредиторських вимог заявлена грошова сума, яка була стягнута з боржника згiдно iз рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2017 року у справі №905/908/17, яке а ні в апеляційному, а ні в касаційному порядку не скасовано, що свідчить про безспiрнiсть таких вимог;

- боржник прострочив виконання зобов`язання, адже згiдно з умовами кредитного договору, зобов`язаний був повернути грошові кошти в строк до 21.08.2018 року, що відображено в рішенні Господарського суду Донецької області від 04.07.2017 року у справі №905/908/17.

Не погоджується скаржник з висновками суду першої інстанції щодо невчинення ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» процесуальних дій, передбачених ст. 334 ГПК України, в частині заміни стягувача у виконавчому провадженнi на його правонаступника, оскільке це також не свідчать про наявність спору про право. Так, відповідне право вимоги набуте ТОВ «КУ «Інвестиційна» на законних підставах, на підставі дійсного правочину. Будь-яких доводів або судових рішень, які б спростовували правомірність даного правочину а ні боржником, а ні судом першої інстанції не зазначено. При цьому, заміна стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника лише констатує факт вибуття однієї особи як стягувача у виконавчому провадженні внаслідок замiни вiдповiдної особи її правонаступником, а наслідком вчинення відповідної дії є наділення правонаступника правами стягувача лише у виконавчому провадженні, що не позбавляє останнього захистити свої майнові права будь-яким іншим законним способом, в тому числі шляхом iнiцiювання процедури банкрутства.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023 року справу №905/187/22 (номер провадження 247) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 року визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною та поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» та призначено її до розгляду в судове засідання на 10.03.2023 року на 09:45 год. і роз`яснено шляхи реалізації права на участь у судовому засіданні. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі.

Вказана ухвала була направлена на адресу апелянта засобами поштового зв`язку та електронну адресу, що наявна у матеріалах справи (повідомлена учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду). Боржнику копія ухвали суду від 13.02.2023 року направлена на електронну пошту, що зазначена в мережі Інтернет. При цьому, на офіційному сайті судової влади було здійснено публікацію оголошення.

У зв`язку зі звільненням у відставку головуючого судді Черноти Л.Ф., 20.02.2023 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та для розгляду справи №905/187/22 (вх.№247) сформовано новий склад суду, а саме: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В. та суддя Слободін М.М., що підтверджується протоколом.

Враховуючи надзвичайні обставини ракетний обстріл у ніч на 09 березня 2023 року, пошкодження критичної інфраструктури, відключення електропостачання та масштабну повітряну тривогу, призначене на 10 березня 2023 року судове засідання у справі не відбулось.

З метою реалізації учасниками справи їх процесуальних прав, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.03.2023 року повідомив про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22, а саме на 20.03.2023 року о 12:00 год.

Вказана ухвала була направлена на адресу апелянта засобами поштового зв`язку та електронну адресу, що наявна у матеріалах справи (повідомлена учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду). Боржнику копія ухвали суду від 13.03.2023 року направлена на електронну пошту, що зазначена в мережі Інтернет. При цьому, на офіційному сайті судової влади було здійснено публікацію оголошення.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвали суду у даній справі були розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Крім того, судом здійснювались публікації оголошень на офіційному сайті судової влади щодо винесення ухвал у даній справі і призначення дат судових засідань.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 20.03.2023 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі -КУзПБ).

ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» звернулося до Господарського суду Донецької області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Залив-Метал», оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» вказує, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.07.2017 року у справі №905/908/17 стягнуто з боржника на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 883438371,69 грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 року у справі №905/908/17 замінено стягувача у наказі про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області виданого 18.08.2017 року у справі №905/908/17 з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста». У подальшому право вимоги за кредитним договором відступлене Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» на підставі договору №07/23/06/2021/1 від 23.06.2021 року та розбіжності в розмірі заборгованості по тілу кредиту згідно постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 року (616309692,14 грн.) та в розмірі заборгованості по тілу кредиту згідно договору відступлення (632730299,89 грн.) пояснюють курсовою різницею Євро до долара США по відношенню до гривні, оскільки з ухваленого у справі №905/908/17 рішення загальний розмір заборгованості складається із заборгованості у гривні, у Євро та доларі США, еквівалент визначений за курсом НБУ станом на 24.03.2017 року, в свою чергу за умовами договору про відступлення заборгованість у Євро та доларі США становить еквівалент за курсом НБУ станом на 23.06.2021 року; розбіжність в нарахованих відсотках пояснено тим, що відповідно до рішення суду стягнуто заборгованість по відсоткам у розмірі 267128679,55 грн., нарахованих по 24.03.2017 року, в свою чергу, враховуючи невиконання боржником своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» як кредитором здійснювалось подальше нарахування відсотків за користування кредитними коштами, право вимоги за якими було в подальшому відступлене заявнику, наявність права кредитора згідно із положеннями ст.1054 Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору нарахувати відсотки за користування кредитними коштами до повного їх повернення позичальником.

Банкрутство юридичних осіб (підстави, умови, порядок, особливості) регламентовано положеннями книги третьої цього Кодексу, положення розділу І якої містять норми щодо провадження у справі про банкрутство юридичної особи, зокрема підстави та порядок відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (ст. 219 Кримінального кодексу України).

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Положення ст. 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Частинами 1, 2 ст. 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, на які посилається скаржник).

При цьому, якщо КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з`ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 КУзПБ.

Тож, важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» вказувало про наявність права вимоги до боржника за кредитним договором №1325м-10 від 10.08.2010 року і наявність непогашеної заборгованості за цим правочином у розмірі 883438371,69 грн.

Право вимоги сплати йому суми заборгованості у розмірі 883438371,69 грн. за означеним договором вважає таким, що виникло на підставі договору №07/23/06/2021/1 від 23.06.2021 року про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (первісний кредитор).

Зазначає про наявність рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2017 року у справі №905/908/17, яким з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал», стягнуто 883438371,69 грн., у тому числі 616309692,14 грн. заборгованості по тілу кредиту, 267128679,55 грн. суми заборгованості по відсотках, у зв`язку з допущенням порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №1325м-10 від 10.08.2010 року в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Як слідує з обставин заяви, договір про відновлювану кредитну лінію №1325м-10 від 10.08.2010 року укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.07.2017 року у справі №905/908/17 встановлено право банка на отримання грошової суми заборгованості за договором про відновлювану кредитну лінію №1325м-10 від 10.08.2010 року від боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал» та ухвалено стягнути з останнього на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 883438371,69 грн., у тому числі 616309692,14 грн. заборгованості по тілу кредиту, 267128679,55 грн. суми заборгованості по відсотках.

18.08.2017 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Донецької області видано відповідний наказ, за яким стягувачем визначено Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит».

У подальшому встановлено вибуття сторони-стягувача у зобов`язанні, наявність підстав правонаступництва та здійснено передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» прав банка на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал» суми у розмірі 883438371,69 грн., у тому числі 616309692,14 грн. заборгованості по тілу кредиту, 267128679,55 грн. суми заборгованості по відсотках, про що постановлено ухвалу Господарським судом Донецької області від 10.03.2020 року у справі №905/908/17, з урахуванням постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 року у межах цієї справи.

Вказаним процесуальним документом замінено стягувача у наказі про примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області виданого 18.08.2017 року по справі №905/908/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 883438371,69 грн., у тому числі 616309692,14 грн. заборгованості по тілу кредиту, 267128679,55 грн. суми заборгованості по відсотках, з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Відтак, стягувачем даної суми заборгованості є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста».

Заявник, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна», посилається на перехід до нього права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал» за кредитним договором №1325м-10 від 10.08.2010 року, внаслідок укладання між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» договору №07/23/06/2021/1 від 23.06.2021 року про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення та визначає грошову суму у розмірі 883438371,69 грн., у тому числі 616309692,14 грн. заборгованості по тілу кредиту, 267128679,55 грн. суми заборгованості по відсотках, такою, що належить йому.

Процесуальну дію в порядку ст.334 Господарського процесуального кодексу України, як заміна сторони її правонаступником, у межах справи №905/908/17 не вчинено.

Суд першої інстанції вказав, що встановлення вибуття однієї із сторін зобов`язання, зокрема, стягувача, наявність підстав правонаступництва (у тому числі дослідження виконання умов договору №07/23/06/2021/1 від 23.06.2021 року про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення, обсяг переданих за ним прав тощо) та передача прав в частині стягнення суми, здійснюється у порядку, який притаманний для позовного провадження. Оскільки, даний порядок не дотримано, має місце суперечність права на отримання (стягнення) грошової суми, яка визначається кредитором як належна йому. Відтак, не вбачається можливості встановити безспірності заявлених заявником вимог, а саме безспірність наявності права стягнення заявленої суми, з якою пов`язано звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Залив-Метал».

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що досліджуючи умови договору уступки права вимоги за кредитним договором з урахуванням додатків до нього, встановлено, що сума заборгованості за договором уступки передана у більшому розмірі ніж визначена за рішенням суду у справі №905/908/17 і покладена в основу для ініціювання справи про банкрутство. До того ж аналізуючи заборгованість, що покладена наразі кредитором для ініціювання справи про банкрутство, необхідно відзначити, що у свою чергу дійсно заборгованість виникає не з прийнятого рішення, а у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання боржника за правочином договором кредитування і у 2017 році належний кредитор вчинив дії по її стягненню шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. У подальшому ним отримано наказ від 18.08.2017 року на примусове виконання рішення. Надаючи до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючий кредитор, посилаючись у тому числі на судове рішення у справі №905/908/17, не надає жодних документів та пояснень щодо виконавчого провадження. Можливо допустити, що наказ було пред`явлено до виконання і провадились дії по його виконанню чи є погашення певної суми. Вказані обставини підлягають дослідженню також у порядку, який притаманний для позовного провадження.

Що стосується обставин наявності у даній справі підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» визначених ч.6 ст. 39 КЗзПБ суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Разом з тим, поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Тому вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.

Юридичні факти це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.

Норми частини шостої статті 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство як-то необґрунтованість/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора, однак (беручи до уваги визначений частиною першою статті 39 КУзПБ обов`язок суду щодо перевірки обґрунтованості вимог заявника) протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» від 10.11.2005 року зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11.11.1996 року; рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 року).

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вирішуючи питання процесуальних наслідків подання ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, яка не містить у собі належних доказів існування суб`єктивного права вимоги щодо грошових зобов`язань суд може послалися на норму частини шостої статті 39 КУзПБ (відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження), яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі №911/2043/20.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суддів та вчинені при довільному тлумаченні. Колегія суддів вважає, що місцевий суд законно і обґрунтовано відмовив ТОВ «Кредитна установа «Інвестиційна» у відкритті провадження у справі №905/187/22 про банкрутство ТОВ «Залив-Метал», оскільки ініціюючий кредитор не довів суду безспірності своїх кредиторських вимог.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, ухвала відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення ухвали Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 269, 270, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитна установа «Інвестиційна» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 07.02.2022 року у справі №905/187/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.04.2023 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін