Постанова

від 05.04.2023 по справі 922/1489/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/1489/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.

за участю представників сторін

від позивача: не з`явились

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (вх.38 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 (повний текст підписано 08.12.2022 у місті Харкові) у справі №922/1489/22 суддя Присяжнюк О.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" (02095, м. Київ, вул. Трускавецька, буд. 2А, приміщення 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (61145, Харківська обл., місто Харків, вул. Заліська, буд. 26 ) про стягнення коштів ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак", в якій просило суд стягнути з ТОВ "Атлант-Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" 324 399,92 грн основного боргу, 52 579,02 грн пені, 100 974,77 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 69 518,96 грн інфляційних втрат, 8212,10 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №153-03.03.2021 від 03.03.2021 року.

Також позивачем у пункті 2 прохальної частини позовної заяви, заявлено клопотання про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Відмовлено у задоволенні клопотанні позивача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у даній справі позовні вимоги задоволені частково (т.1, а.с.179-189).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ-ПАК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "СКАЙ ПОЛІМЕР" 324399,92 грн основного боргу, 50 262,40 грн пені, 36% річних у розмірі 96 341,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 69 518,96 грн., судовий збір у розмірі 8107,85 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі №922/1489/22, суд дійшов висновку, оскільки товар позивачем передано відповідачу без здійснення відповачем перередньої оплати, як передбачено умовами п. 5.1 договору, позивачем правомірно застосовано п. 5.4 договору щодо строку оплати поставленого товару. Рахунок на оплату №2258 від 28.12.2021 року, направлений на електронну адресу відповідача 29.12.2021, що підтверджується скріном з електронної пошти позивача та міститься в матеріалах справи. Отже, прострочення в оплаті вартості товару за вказаним первинним документом відповідно до п. 5.4 договору, починається з 03.01.2022.

Враховуючи, що розрахунок пені з період з 30.12.2021 по 30.06.2022 та 36% річних за період з 30.12.2021 по 23.08.2022 позивачем завищений з огляду на те, що прострочення оплати мало місце з 03.01.2022, тому в цій частині позовні вимоги задоволені частково: пені у сумі 50 262,40 грн. та 36% річних у розмірі 96 341,52 грн.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань, то суд дійшов висновку про те, що розрахунок позивача визнає арифметично вірним, а відтак позовні вимоги, заявлені за період з січня по серпень 2022 (з урахуванням часткових оплат), задовольнив у розмірі 69 518,96 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, ТОВ "Атлант -Пак" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 по справі №922/1489/22 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін.

Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Підставами скасування рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі №922/1489/22 відповідач вважає наступні обставини:

- порушення тлумачення правочинів «contra proferentem», а саме, положення п. 5.4 договору, що суперечать цьому правочину, оскільки нівелюють обов`язок покупця по оплаті товару, в незалежності від його поставки постачальником;

- висновок суду та доводи позивача, що за умовами договору передбачено строк оплати товару в тому разі, якщо не здійснена попередня оплата протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату (п. 5.4 договору) є помилковим, а негайний обов`язок оплати товару після його отримання не витікає із умов договору. Передчасними є висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки товар позивачем передано відповідачу без здійснення відповідачем попередньої оплати, як передбачено умовами п. 5.1 договору, то позивачем правомірно застосовано п. 5.4 договору щодо строку оплати поставленого товару, а відповідач свої обов`язки з оплати поставленого товару належним чином не виконав;

- електрона адреса olegatlant24@gmail.com зазначена у договорі для обміну документами, які стосуються договору, але не є офіційною адресою відповідача;

- строк оплати поставленого товару не настав, між сторонами було досягнуто згоди щодо здійснення оплати за поставлений товар на умовах відтермінування;

-претензія щодо сплати заборгованності вих.№14/06/2022 від 14.06.2022 року не була отримана відповідачем та була повернута позивачу, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень за трек-номером 029508649157 з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання»;

- повідомлення про неможливість вручення листа відповідачу було оформлено підприємством зв`язку 01.07.2022 року, тому прострочення виконання боржником зобов`язання за договором настало з 09.07.2022 (7 днів з моменту оформлення підприємством зв`язку повідомлення та вважається днем пред`явлення вимоги). Тобто зобов`язання з оплати поставленого товару настало з 09.07.2022 року, тобто після введення на території України воєнного стану. Таким, чином, з урахуванням норм ч. 2 ст. 530 ЦК України та виходячи із загальних правил визначення строків, встановлених статтями 253-255 ЦК України, лише з 02.07.2022 почався перебіг семиденного строку для виконання зобов`язання, а з 09.07.2022 відповідач може вважатися таким, що прострочив грошове зобов`язання перед позивачем;

- умовами договору, а саме п. 7.1. про застосування пені та 36% річних за порушення строку оплати, не може бути застосований за період з 03.01.2022 по 30.06.2022 року, визначений позивачем в позовній заяві, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали. Отже, вимоги про сплату інфляційних витрат та річних кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу;

- вважає неспівмірними заявлені до стягнення ТОВ «ТВК «Скай Полімер» сум санкцій у вигляді відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару з дня настання терміну оплати товару до дня його фактичної оплати, що становить 100 974,77 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення оплати за товар у розмірі 52 579,02 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 69 518,96 грн, що разом становить 223 072,75 грн та складає майже 70% від основної суми боргу, враховуючи, що це не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Тому відповідач просив обмежити розмір санкцій сумами пені, і відмовити у їх стягненні;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки та не врахував, що на момент подання позовної заяви та до сьогодні в Україні введений воєнний стан, а місто Харків відповідно до відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року №75 (із змінами, внесеними наказом від 17.10.2022 за №233) до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), входить 8 областей, зокрема і Харківська область та місто Харків, що впливає на визначення розміру відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді ОСОБА_1., Істоміна О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі № 922/1489/22 залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 12318,14 грн.

17.01.2023 на виконання вимог ухвали від 10.01.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/1489/22.

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду 18.01.2023 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній надав платіжне доручення №7173 від 17.01.2023 про сплату судового збору у розмірі 12318,14 грн., що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 10.01.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі №922/1489/22. Встановлено строк позивачу до 07.02.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі. Призначено справу до розгляду на "10" березня 2023 р. о 14:30 годині.

25.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК» Скай Полімер» надійшло клопотання, за змістом якого позивач просить суд:

- долучити дане клопотання до матеріалів справи №922/1489/22;

- прийняти до уваги твердження, які зазначені в даному клопотанні, при відкритті провадження у справі №922/1489/22.

Позивач вважає, що несплата судового збору, відсутність клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суперечить завданням господарського судочинства, визначеним статею 2 ГПК України, якими повинні користуватись всі учасники господарського процесу. Також, на думку позивача, апелянт (відповідач) зловживає процесуальними правами та навмисно затягує розгляд та вирішення даної справи.

Розглянувши вищенаведене клопотання позивача, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022, повний текст рішення складено та підписано 08.12.2022. Строк, у відповідності до вимог статті 256 ГПК України для звернення з апеляційної скаргою до 28.12.2022.

В свою чергу, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 23.12.2022 засобами поштового зв`язку - дата оформлення на конверті, в якому містилися апеляційна скарга з додатками - 23.12.2022 (трек номер 6105810638883), зареєстрована Східним апеляційним господарським судом за вх. №38 Х/3 від 05.01.2023. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" звернулося з апеляційної скаргою в межах двадцятиденного строку, передбаченого приписами вимог статті 256 ГПК України.

Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 про залишення апеляційної скарги без руху - 11.01.2023 року було відправлено на поштову адресу відповідача: 61145, м. Харків, вул. Заліська, 26. Отримано останнім 18.01.2023 року (трек номер 6102271831403). У межах строку, встановленого ухвалою, відповідач усунув недолік, а саме сплатив судовий збір у розмірі 12318,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7173 від 17.01.2023.

Оскільки апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі №922/1489/22 відповідала вимогам ст.258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення, залишення без руху та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено, колегія суддів дійшла висновку про можливість відкриття апеляційного провадження.

Станом на час постановлення ухвали від 23.01.2023 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи №922/1489/22 до розгляду заперечень проти відкриття апеляційного провадження в порядку ч.2 ст.262 ГПК України від учасників справи не надходило.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні даного клопотання позивача за необґрунтованістю.

В межах строку, встановленого ухвалою суду від 23.01.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" надійшов відзив на апеляційну скаргу вих. № 01/02/2023 від 01.02.2023 року, в якому позивач просить суд залишити судове рішення у справі №922/1489/22 від 07.12.2022 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В додатках до відзиву позивач надав копію повідомлення від відповідача про початок процедури виділу нової юридичної особи з ТОВ «Атлант - Пак» та докази направлення відзиву на апеляційну скаргу на адресу відповідача (оригінал опису вкладення у цінний лист та чек.

Позивач звертає увагу суду, що жодного порушення норм процесуального права під час розгляду справи та прийняттям рішення судом першої інстанції не було, а твердження апелянта стосовно такого порушення не підтверджено.

Стосовно тверджень апелянта про порушення норм матеріального права, позивач акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тлумаченні пунктів 2.1, 5.1 - 5.4 договору. Вважає, оскільки позивач поставив відповідачу товар, незважаючи на неотримання попередньої оплати від відповідача (на підставі п.5.4 укладеного сторонами договору поставки), у останнього виник обов`язок оплатити отриманий ним товар.

Також позивач вважає, що у даному випадку посилання відповідача на принцип «contra profentem» є таким, що повністю виключається у спірних правовідносинах з огляду на те, що відповідач мав вибір при укладенні договору з позивачем, мав право брати участь у процесі вибору відповідних формулювань договору, мав право вносити свої правки та корегування. Також, відповідач погодився зі всіма умовами, які були передбачені договором поставки, укладеним між сторонами. Тому, на думку позивача, будь-які твердження відповідача щодо двозначності та поставлення відповідача у невигідне становище, є такими, що не відповідають дійсності.

На переконанання позивача, відповідно до умов договору поставки, укладеного між сторонами, останній намагався вирішити спір, який виник між сторонами у досудовому порядку, направивши при цьому претензію про сплату заборгованості як на електронну адресу відповідача так і шляхом поштового відправлення. Однак, відповідач жодним чином не відреагував на претензію та не сплатив суму заборгованості.

Крім того, позивач звертає увагу суду на пункти 11.4 - 11.10 договору стосовно погодження між позивачем та відповідачем доказів та документів, які мають повну юридичні силу оригіналу з подальшим їх обміном у паперовому вигляді та спростування того, що електронна адреса olegatlant24@gmail.com, вказана у договорі не є офіційною електронною адресою відповідача.

Також позивач вважає, що останнім відповідно до погодженого сторонами договору поставки та відповідно до норм чинного законодавства нараховано пеню, інфляційні втрати та відстоки річних, а їх розмір не підлягає зменшенню у зв`язку з недобросовісною поведінкою відповідача та тривалим строком невиконання зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Стосовно посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, за яких введено воєнний стан, що впливає при визначенні розміру відповідальності за порушення договірних зобов`язань, позивач зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сии) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Тобто, відповідачу необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач отримав товар до введення на території України воєнного стану та мав оплатити його вартість. Вважає, що відповідач не довів, що за даною справою прострочення або невиконання/часткове невиконання зобов`язання відбулося саме у зв`язку з обставинами непереборної сили.

Крім того, позивач вважає, що загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб. На переконання останього, такий лист не звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з военними діями.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_1., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

07.03.2023 на електронну адресу суду за вх. №2636 ел. 4262 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" надійшло клопотання, за змістом якого ваідповідач просить суд:

-прийняти та долучити дане клопотання до матеріалів справи;

-здійснити заміну відповідача у справі №922/1489/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант - Пак" (код ЄДРПОУ 39507222) його процесуальним правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант - Пак Плюс" (юридична адреса:61068, м. Харків, проспект Победи, буд. 5, код ЄДРПОУ 44951710);

-розгляд здійснити за викликом сторін.

Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач посилається на те, що 09 лютого 2023 року Рішенням №01/23 учасника ТОВ "Атлант-Пак" було затверджено розподільчий баланс про передачу частини майнових прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Пак Плюс", відповідно до якого Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Пак Плюс" набуває майнових і немайнових прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Пак" з моменту державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант - Пак Плюс" у встановленому порядку.

Вказує, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 10.02.2023 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців наявний запис: "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є юридична особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант - Пак", код ЄДРПОУ 39507222".

Отже, на переконання відповідача, в результаті виділу до ТОВ "Атлант - Пак Плюс" (код ЄДРПОУ 44951710) на підставі розподільчого балансу, затвердженого Рішенням учасника ТОВ "АТЛАНТ-ПАК" №01/23 від 09 лютого 2023 року перейшли майнові права і обов`язки у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК"Скай Полімер".

Крім того, 07.03.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.03.2023 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду був відсутній інтернет, що призвело до неможливості проведення судового засідання та складання протоколу судового засідання, що підтверджується Актом від 10.03.2023.

Враховуючи викладене, за об`єктивних, не залежних від суду обставин, виявилося неможливим проведення судового засідання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі № 922/1489/22 відкладено. Судове засідання у справі №922/1489/22 призначено на 05 квітня 2023 року о 10:15 год. Зобов`язано позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" завчасно до дати судового засідання надати пояснення (заперечення, міркування, тощо) щодо клопотання відповідача про заміну сторони.

28.03.2023 на поштову адресу суду за вх. №3440 від "ТВК "Скай Полімер" надійшли заперечення на клопотання відповідача про заміну сторони вих.№23/03/2023 від 23 березня 2023 року.

Позивач не погоджується з клопотанням відповідача про заміну сторони правонаступником та просить суд відмовити в його задоволенні.

В обґрунтування заперечень позивач зазначає наступне.

- 20.01.2023 року шляхом кур`єрської доставки ТОВ "СВК "Скай Полімер" отримало повідомлення від 18.01.2023 року від ТОВ "Атлант - Пак" про початок процедури виділу нової юридичної особи з ТОВ "Атлант - Пак" (рішення про виділ було прийнято ТОВ "Атлант-Пак" 30.11.2022 року, а надіслано на адресу позивача - 18.01.2023 року з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 55 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом 30 днів з дати прийняття рішення про припинення товариства шляхом поділу. Перетворення, або про виділ, а в разі припинення шляхом злиття або приєднання - з дати прийняття рішення про це останнім з товариств, що беруть участь у злитті або приєднанні, товариство, що планує виділ, та кожне товариство, що бере участь в припиненні відповідно, зобов`язане письмово повідомити про це всіх відомих йому (їм) кредиторів і опублікувати в органі друку, в якому публікуються дані про державну реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про прийняте рішення;

- згідно з розподільчим балансом від 09.02.2023 року ТОВ "Атлант Пак Плюс" були передані активи та пасиви в частині діяльності ТОВ "Атлант-Пак", а саме необоротні активи, оборотні активи, запаси, а також дебіторська та кредиторська заборгованість. Зі змісту розподільчого балансу не вбачається, що зобов`язаною особою за договором поставки №153-03.03.2021 від 03 "березня" 2021 року стало ТОВ "Атлант-Пак Плюс" внаслідок його виділу із ТОВ "Атлант-Пак". Стосовно зобов`язань, які не перейшли за розподільчим балансом до новоствореної юридичної особи, яка утворилася шляхом виділу, то виходячи зі змісту ч. 3 ст. 109 ЦК України, саме у цій частині правонаступництво за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, не відбувається;

- зважаючи на те, що норма статті 52 ГПК України передбачає процесуальне правонаступництво в разі реорганізації, яка проведена шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення, тобто реорганізації, за наслідком якої відбувається припинення суб`єкта господарювання сторони у справі, позивач вважає, що підстави для процесуального правонаступництва відсутні, в зв`язку з чим заява відповідача про заміну відповідача у цій справі підлягає відхиленню.

Дослідивши заявлене клопотання про заміну відповідача у цій справі його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант-Пак Плюс (юридична адреса: 61068, м. Харків, проспект Правди, буд. 5 код ЄДРПОУ 44951710), дослідивши долучені документи, а саме витяг з ЄДРПОУ, копію розподільчого балансу,затвердженого Рішенням учасника ТОВ "Атдант - Пак" №01/23 від 09 лютого 2023 року, копію Рішення учасника ТОВ "Атлант - Пак" №01/23 від 09.02.2023, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (стаття 59 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 1 статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Отже, виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи.

Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому, стара юридична особа не припиняється.

Згідно з частиною 2 статті 109 ЦК України після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" утворилося шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Пак" згідно з розподільчим балансом про передачу частини майна, прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Пак (ідентифікаційний код 39507222) до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлант-Пак Плюс, який затверджений рішенням учасника ТОВ Атлант-Пак №01/23 від 09.02.2023, без припинення ТОВ Атлант-Пак.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" державна реєстрація створеної юридичної особи в результаті виділу 09.02.2023.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (код ЄДРПОУ 39507222), юридична адреса: 61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26 - не перебуває в процесі припинення.

Згідно з розподільчим балансом від 09.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" були передані активи та пасиви в частині діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак", а саме необоротні активи, запаси, а також дебіторська та кредиторська заборгованість.

Поряд з цим, у вказаному розподільчому балансі відсутні відомості щодо передачі (передавальний акт) Товариству з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" по розрахункам з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" за договором поставки №153-03.03.2021 від 03.03.2021 року.

Відповідно до частини 3 статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Отже, при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, в яких вони не є основними боржниками.

Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

Положення щодо субсидіарної відповідальності закріплені у статті 619 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Отже, субсидіарна відповідальність має місце тоді, коли поряд з основним боржником до відповідальності притягується й інша особа. У статті 619 ЦК України визначена послідовність заявлення кредитором вимог до основного боржника та особи, яка несе субсидіарну відповідальність: перш ніж пред`явити вимогу до додаткового (субсидіарного) боржника, кредитор повинен пред`явити цю вимогу до основного боржника. І тільки тоді, коли основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від нього відповіді в розумний строк, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Відповідно до частини 4 статті 55 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виділ або припинення товариства не можуть бути завершені до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак Плюс" є додатковим боржником за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" щодо сплати боргу Товариству з обмеженою відповідальністю "ТВК "Скай Полімер" за договором поставки №153-03.03.2021 від 03.03.2021 року та несе щодо цих зобов`язань субсидіарну відповідальність.

Разом з цим, правонаступництва у даному випадку не відбувається, оскільки передбачена статтею 109 ЦК України субсидіарна відповідальність виділеної юридичної особи не є її процесуальним правонаступництвом прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, в розумінні статті 52 ГПК України.

Крім того, оскільки виділ однієї юридичної особи з іншої не припиняє юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а також не має наслідком реорганізацію юридичної особи, з якої був здійснений виділ, то відповідно до статті 52 ГПК України процесуальне правонаступництво внаслідок такого виділу у будь-якому разі відсутнє. Анологічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 зі справи №904/807/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" (код ЄДРПОУ 39507222), юридична адреса: 61145, м. Харків, вул. Заліська, буд. 26) про заміну відповідача у справі його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Атлант-Пак Плюс (юридична адреса: 61068, м. Харків, проспект Правди, буд. 5 код ЄДРПОУ 44951710).

Представники сторін в судове засідання 05.04.2023 не з`явились, були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

05.04.2023 на електронну адресу суду від директора ТОВ "Атлан-Пак" - О.О. Лемешева надішло клопотання, за змістом якого останній просить відкласти розгляд справи. Про дату, час завчасно повідомити, посилаючись на поважні причини та зазначаючи, що для підтвердження вказаних обставин до суду будуть надані копії підтверджуючих документів про візит до лікаря.

Судова колегія, розглянувши зазначене клопотання, відмовила у його задоволенні з наступного.

Відповідно до ч. 12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, явка сторін у судове засідання по даній справі не була визнана судом обов`язковою.

Враховуючи наведені положення, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України.

Складено протокол судового засідання (ст.223 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК «СКАЙ ПОЛІМЕР» (позивач) є юридичною особою особою (ідентифікаційний код 43897066) згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (копію виписки, додано до позовної заяви).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ПАК» юридична особа (відповідач) (ідентифікаційний код 39507222) відповідно витягу з ЄДРПОУ.

Як свідчать матеріали справи, 03.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК «СКАЙ ПОЛІМЕР» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ- ПАК» (за договором - покупець) було укладено договір поставки №153 (далі - «договір») (т.1, а.с.22-25).

Пунктом 1.1. договору сторони погодили, постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору поставити і передати у власність покупця товар виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у видаткових накладних, товаро-транспортних накладних (за наявності у специфікаціях), які є невід`ємними додатками до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених договором.

Поставка товару, відповідно до п.2.1. договору здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення рахунку на оплату постачальником, але не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту здійснення передоплати покупцем. Умови поставки товару узгоджуються сторонами окремо по кожному випадку поставки товару і можуть зазначатися у специфікаціях.

Підтвердженням факту поставки є підписана сторонами видаткова накладна, товарно-транспортна накладна та інші товарно-супровідні документи (п.2.3. договору).

Відповідно до п.2.7. договору одночасно з товаром продавець в місці поставки передає покупцеві наступні товаросупровідні документи:

- видаткову накладну (оригінал);

- сертифікат або паспорт якості на товар (оригінал);

- товарно-транспортну накладну (оригінал);

- рахунок на оплату (оригінал).

Пунктом 5.1. договору врегульовано, розрахунок за товар здійснюється шляхом передплати 100% вартості товару у безготівкову порядку на банківський рахунок постачальника.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 5.2. договору).

Зміна сторонами умов оплати після підписання даного договору в межах терміну дії, здійснюється шляхом підписання додаткової угоди до даного договору або в іншому порядку, передбаченому договором і чинним законодавством (п.5.8. договору).

Підставою для оплати партії товару є рахунок на оплату товару виставлений постачальником покупцю на умовах цього договору (п 5.3. договору).

Сторонами у договорі був встановлений строк оплати товару в тому разі, якщо не здійснена попередня оплата, а саме протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату (п. 5.4. договору).

Згідно з п. 6.12. договору поставки сторони домовилися, що претензії, відправлені стороною, яка заявляє претензію, за допомогою електронної пошти з електронних адрес цієї сторони на адреси електронної пошти іншої сторони, мають повну юридичну силу і вважаються доставленими адресату з моменту отримання відправником автоматичної відповіді поштового сервера адресата про доставку електронного листа (або з моменту відправлення листа, якщо функція автоматичної відповіді на сервері отримувача не налаштована або відключена).

Відповідно до п.6.13. договору поставки, належним підтвердженням надіслання претензій електронною поштою є друкована версія текста електронного листа з доданим екземпляром претензії, завірені підписом і печаткою відправника.

Пунктом 6.14. врегульовано, що також претензія може бути направлена відповідно до Порядку встановленому в п. 11.6. цього договору або в загальному порядку поштовим відправленням.

Розділом 7 договору сторони погодили «Відповідальність сторін».

Розділом 8 - «Форс-мажор».

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зоюовязань за договором (п. 10.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якшо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії (п. 10.2. договору).

Пунктами 10.3. - 10.4. договору сторони узгодили, цей договір може бути розірваний за угодою сторін, про що сторонами складається додаткова угода, яка є невід`ємною частиною цього договору. Кожна зі сторін має право розірвати даний договір на підставі односторонньої відмови однієї зі сторін від данного договору. У такому разі даний договір вважається таким, що припинив свою дію після закінчення 30 (тридцяти) календарних днів з моменту направлення однієї сторони іншій стороні письмового повідомлення про відмову від даного договору.

Згідно з п. 11.4. договору сторони домовились, що документи (договір, листи, заявки, додатки і додаткові угоди до даного договору, рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, тощо), які отримані та/або передані шляхом факсимільного зв`язку, за допомогою електронної пошти шляхом відправлення сканованої копії, мають повну юридичну силу оригіналу з подальшим їх обміном у паперовому вигляді.

Пунктом 11.6. сторони погодили, що передача договору, додаткових угод, специфікацій, замовлень, рахунків, претензій та інших повідомлень, що стосується змісту даного договору може здійснюватися, але не обмежуючись, за допомогою будь-якої нижче вказаної електронної пошти або факсу з подальшим обміном оригіналами вищевказаних документів, відповідно до п.11.4. цього договору. Дя цього сторони узгодили наступні реквізити: Електронна адреса постачальника - , ; Електрона адреса покупця - .

Згідно з п. 11.7 договору сторони виходять з того, що електронне повідомлення, волевиявлення сторони і намір укласти, змінити чи припинити правочин - у відповідності зі значенням тієї чи іншої дії, визначеної договором.

Перевірка справжності та достовірності повідомлення, що виходить від сторони, здійснюється шляхом звірення адреси відправника з адресою, зазначеною покупцем або постачальником в цьому договорі в якості контактного реквізиту (п.11.8. договору поставки).

Згідно з п.11.9. договору поставки, кожна сторона зобов`язана забезпечити збереження даних свого облікового запису електронної пошти та недоступність їх третім особам.

При необхідності, належним доказом підписання відповідних документів (окрім первинних облікових документів) є роздруківки електронних повідомлень, завірені стороною, що роздрукувала документ (п 11.10. договору).

Згідно з п. 11.14. договору сторони погодили, що відмова від отримання або неотримання будь-якого поштового відправлення направленого однією зі сторін від органів поштового зв`язку (так само як і неявка за таким відправленням на пошту, вибуття адресата з адреси без письмового повідомлення про це іншої сторони цього договору або із внесенням відповідних змін до ЄДРПОУ) є зловживанням правом і прирівнюється до належного отримання такого документа (претензії, вимоги, договору, додаткової угоди, видаткової накладної, товаро транспортної накладної, тощо).

Сторони визнають, що умови договору їм добре відомі. Кожна сторона в рівній мірі має можливість впливати на зміст договору, виходячи з власних розумних інтересів, цей договір не є договором приєднання (п. 11.23. договору).

Даний договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою, в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Обидва примірники мають однакову юридичну силу (п. 11.24. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому законом порядку.

Виконуючи умови договору позивач здійснив поставку товару на замовлення відповідача.

В свою чергу, відповідач отримав товар від позивача, що підтверджується нижчезазначеними документами, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріах справи:

- видатковою накладною №160 від 04.03.2021 року постачальником був поставлений товар, а саме: єтилен-альфа-олефіновий співполімер SADARA 1050Р кількістю 20т загальною вартістю 1 380 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%., та товарно-транспортною накладною VK00-000160 від 04.03.2021р;

-видатковою накладною №1948 від 22.10.2021 р. постачальником був поставлений товар, а саме: поліетилен марки SABIC LLDPE 319BJ у кількості 20 т загальною вартістю 1 129 999,92 грн., у т.ч. ГІДВ 20% , та товарно-транспортною накладною VK00-001948 від 22.10.2021 р;

-видатковою накладною №2312 від 29.12.2021р. постачальником був поставлений товар, а саме: поліетилен марки SABIC LLDPE 319BJ у кількості 20 т загальною вартістю 1 174 399, 92 грн., у т.ч. ПДВ 20% та товарно-транспортною накладною VK00-002312 від 29.12.2021р;

Загалом на суму 3 684 399,84 грн.

Відповідно до відомостей, що містяться в довідці з АТ «ОТП Банк» №008-01/478 від 22.08.2022 про надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача від відповідача (оригінал додано до позовної заяви), відповідач частково сплатив за товар на загальну суму 3 359 999,92 грн.

З огляду на вищевикладене, відповідач зі свого боку порушив умови договору та домовленості сторін, не здійснив в повному розмірі оплату за поставлений товар.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість поставленого товару у загальному розмірі у сумі 3 684 399,84 грн, але сплатив 3 359 999,92 грн. Тобто, відповідач має перед позивачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 324 399,92 грн (вищенаведене також підтверджується належним чином засвідченою копією бухгалтерської довідки вих.№23/22 від 23.08.2022 року).

Зважаючи на тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за досягнутими між сторонами домовленостями позивач шляхом надсилання цінного з описом вкладення листа та повідомлення про вручення звернувся до постачальника з претензію щодо сплати заборгованості за поставлений товар, яка була надіслана відповідачу 15.06.2022 року.

Також претензію щодо сплати заборогованності за поставлений товар було направлено на електронну адресу - 14.06.2022 року, зазначену відповідачем у підписаному сторонами договорі поставки, а саме: olegatlant24@gmail.com з офіційної електронної адреси позивача katva@skvpolvmcr.com.ua.

Оскільки вищезазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, це і стало підставою звернення позивача за захистом своїх порушених прав до суду.

Також, позивач звернув увагу суду на те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання боргу. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №127/23910/14-ц (постанова від 23.12.2020 року).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір поставки №153-03.03.2021 від 03.03.2021р., що укладений між сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки позивач поставив відповідачу товар, незважаючи на неотримання попередньої оплати від відповідача, у останнього виник обов`язок оплатити отриманий ним товар.

Отже, обов`язок щодо здійснення оплати отриманого товару, відповідно до положень договорів поставки та статей 712,692 ЦК України, виникає у відповідача, як покупця, після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

У даному випадку, позивачем передано товар відповідачу без здійснення відповідачем попередньої оплати, як передбачено умовами п. 5.1 договору, отже, позивачем було застосовано п. 5.4. договору щодо строку оплати поставленого товару.

Виконуючи умови договору постачальник, зокрема, здійснив поставку товару на замовлення покупця, що серед іншого, підтверджується: видатковою накладною №2312 від 29.12.2021 року постачальником поставлено покупцю поліетилен марки SABIC LLDPE 319BJ загальною кількістю 20 тон на суму 1 174 399,92 грн у т.ч. ПДВ 20% та Товарно-транспортною накладною №VK00-002312 від 29.12.2021 року, які містять підписи відповідача.

Рахунок на оплату №2258 від 28.12.2021 року був надісланий позивачем відповідачу 29.12.2021 року на електронну адресу, зазначену самим відповідачем у пункі 11.7. договору поставки, а саме: olegatlant24@gmail.com з офіційної електронної адреси позивача: katva@skvpolvmcr.com.ua.

Позаяк, покупець зі свого боку не виконав умови договору, що стосується зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Пунктом 5.1. договору врегульовано, розрахунок за товар здійснюється шляхом передплати 100% вартості товару у безготівкову порядку на банківський рахунок постачальника.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. 5.2. договору).

Таким чином, відповідач зобов`язаний був оплатити товар у строк, встановлений п.5.4 договору, а саме протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач свої обов`язки з оплати поставленого товару належним чином виконав, сплатитивши вартість поставленого товару у загальному розмірі у сумі 3 684 399,84 грн. Втім, як вищезазначено, останнім було частково сплачено - 3 359 999,92 грн.

Загалом основна поточна заборгованість покупця (відповідача) перед постачальником (позивачем) за поставлений, але не оплачений товар складає 324 399,92 грн.

Стосовно твердження апелянта про порушення тлумачення правочинів «contra proferentem» а саме, положення п. 5.4 договору, які суперечать цьому правочину, оскільки нівелюють обов`язок покупця по оплаті товару, в незалежності від його поставки постачальником, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Одним з основоположних принципів цивільного права є правова максима «pacta sunt servanda» (договори мають виконуватись). Цей принцип знайшов відображення в цивільному законодавстві: договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Також «pacta sunt servanda», як один з основоположних цивільно-правових принципів, становить основу норм, що регулюють виконання господарських зобов`язань.

У даному випадку посилання відповідача на принцип «contra profentem» є таким, що повністю виключається у спірних правовідносинах з огляду на те, що відповідач мав вибір при укладенні договору з позивачем, мав право брати участь у процесі вибору відповідних формулювань договору, мав право вносити свої правки та корегування.

В свою чергу, відповідач погодився зі всіма умовами, які були передбачені договором поставки, укладеним між сторонами.

Незрозумілість умов договору не звільняє сторону від обов`язку щодо їх виконання (Постанова Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №755/6962/19).

Таким чином, твердження відповідача щодо двозначності та поставлення відповідача у невигідне становище, є необґрунтованими.

Крім того, відповідно до умов договору поставки, укладеного між сторонами, позивач намагався вирішити спір, який виник між сторонами у досудовому порядку, направивши при цьому претензію про сплату заборгованості як на електронну адресу відповідача так і шляхом поштового відправлення.

Однак, відповідач жодним не відреагував на претензію та не сплатив суму заборгованості.

Таким чином твердження відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно доводів відповідача про передчасність висновків суду першої інстанції стосовно правомірного застосування п.5.4 договору та здійснення оплати за поставлений товар на умовах відтермінування, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до наданих суду першої інстанції доказів та вищезазначених обставин, що не були спростовані відповідачем під час розгляду спору в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, відповідач свого обов`язку по оплаті товару в сумі 324 399,92 грн, поставленого за договором №153 від 03.03.2021, не виконав.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Пунктом 5.1. договору врегульовано, розрахунок за товар здійснюється шляхом передплати 100% вартості товару у безготівкову порядку на банківський рахунок постачальника.

Вказаний пункт договору з одного боку вимагає від продавця здійснення попередньої оплати за товар, тобто ще до дати поставки, з іншого - надає можливість відтермінування. Однак, колегія суддів зазначає, що відтвермінування оплати є лише можливістю, а отже надання такого відтермінування повинно бути доведено на загальних підставах.

Разом з цим, п.5.4 договору сторонами був встановлений строк оплати товару у тому разі, якщо не здійснена попередня оплата, а саме протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку.

З огляду на відсутність доказів щодо здійснення відтермінування платежів, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що прострочення в оплаті вартості товару відповідно до п.5.4 договору починається з 03.01.2022.

Доводи відповідача про неотримання ним претензії щодо сплати заборгованності вих.№14/06/2022 від 14.06.2022 року та її повернення позивачу, що підтверджується роздруківкою з сайту «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень за трек-номером 029508649157 з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» спростовується узгодженим між сторонами п. 11.14. договору, яким сторони погодили, що відмова від отримання або неотримання будь-якого поштового відправлення направленого однією зі сторін від органів поштового зв`язку (так само як і неявка за таким відправленням на пошту, вибуття адресата з адреси без письмового повідомлення про це іншої сторони цього договору або із внесенням відповідних змін до ЄДРПОУ) є зловживанням правом і прирівнюється до належного отримання такого документа (претензії, вимоги, договору, додаткової угоди, видаткової накладної, товаро транспортної накладної, тощо).

Крім того, дана претензія, окрім засобів поштового направлення, була направлена також і на електронну пошту відповідача, погоджену сторонами у договорі поставки.

Втім, у відповідності до вимог пункту 6.11. договору, постачальник має право (однак не зобов`язання) надіслати претензію покупцю стосовно невиконання або неналежного виконання зобов`язання по оплаті за товар за цим договором. Така претензія вважається належним чином надіслана, якщо постачальник направив її на електронну пошту покупця, вказану в п. 11.6. та/або за допомогою засобів поштового зв`язку за адресою покупця вказаною в розділі 12 цього договору.

Умовами п. 6.12 договору сторони погодили, що претензії, відправлені стороною, яка заявляє претензію, за допомогою електронної пошти з електронних адрес цієї сторони на адреси електронної пошти іншої сторони, мають повну юридичну силу і вважаються доставленими адресату з моменту отримання відправником автоматичної відповіді поштового сервера адресата про доставку електронного листа (або з моменту відправлення листа, якщо функція автоматичної відповіді на сервері отримувача не налаштована або відключена).

Отже, належним повідомленням надіслання претензій електронною поштою є друкована версія тексту електронного листа з доданим екземпляром претензії, завірені підписом і печаткою відправника (п. 6.13. договору).

Твердження відповідача про те, що претензія про сплату заборгованості за поставлений товар не була отримана останнім є необгрунтованими та спростовується умовами укладеного між сторонами договору та матеріалами данної справи.

Стосовно доводів апелянта про те, що повідомлення про неможливість вручення листа відповідачу було оформлено підприємством зв`язку 01.07.2022 року, тому прострочення виконання боржником зобов`язання за договором настало з 09.07.2022 (7 днів з моменту оформлення підприємством зв`язку повідомлення та вважається днем пред`явлення вимоги), судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Доводи апелянта щодо настання строків оплати за укладеним договором спростовуються матеріалами справи та вищенаведеним.

Пунктом 6 частиною 1 статті 3 Цивільного кодексу України унормовано, загальними засадами цивільного законодавства, є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Втім, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина veneire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини veneire contra factum proprium - принцип добросовісності.

У даному випадку, означений принцип є доказом того, що поведінка відповідача є недобросовісною, з огляду не те, що спочатку відповідач акцентував увагу суду, що прострочення виконання зобов`язання по договору не має, і відповідно пеня, інфляційні та відсотки річних неправомірно нараховані позивачем, а в подальшому відповідач зазначає, що прострочка відповідача розпочалася з 09.07.2022 року.

Стосовно доводів апелянта з посиланням на введення воєнного стану, що впливає на визначенні розміру відповідальності за порушення договірних зобов`язань, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору. Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сии) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2022 року у справі №922/2475/21 констатував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Тобто, відповідачу необхідно доводити факт невиконання зобов`язання саме у зв`язку з введенням воєнного стану.

У даному випадку відповідач отримав товар до введення на території України воєнного стану та повинен був оплатити його вартість, однак не довів, що за даною справою прострочення або невиконання/часткове невиконання зобов`язання відбулося саме у зв`язку з обставинами непереборної сили.

Крім того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб. Такий лист не звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Пунктом 8.1. унормовано, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за даним договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що винкли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру (форс-мажор), які сторона не змогла ні передбачити, ні запобігти. Перелік обставин непереборної сили (форс-мажору), які сторони використовують для цілей даного договору, встановлений нормами чинного законодавства.

Сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили і виявилася внаслідок цього нездатною виконувати зобов`язання за даним договором, зобов`язана негайно, не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів з моменту їх виникнення, в письмовій та усній формі проінформувати про це іншу сторону. Настання форс-мажорних обставин збільшує термін виконання зобов`язань за даним договором на період їх дії (п. 8.2.договору).

Факт наявності форс-мажорних обставин і термін їх дії підтверджується довідками відповідних органів державної влади або Торгово-промислової палати (п. 8.3. договору).

У даному випадку відповідачем не дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор, як на підставу, що звільняє від відповідальності за договором.

Поряд з цим, за наявності такого повідомлення, відповідач має право ставити питання лише про звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору. Однак, відповідач посилається на форс-мажорні обставини, як на об`єктивну підставу невиконання обов`язку з оплати поставленого товару, що є небгрунтованим та не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання з оплати (вже поставленого) товару.

Крім того, лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання сторонами свого обов`язку.

Одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Само по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість оплати поставленого позивачем товару.

Існування Листа ТПП від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від звільнення, якщо сторона за договором доведе, що внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

Не є достатнім формальне посилання на лист ТПП, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах даної справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Таким чином, враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 324 399,92 грн основного боргу.

Крім основного боргу позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 52 579,02 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 100 974,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 69 518,96 грн.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язання по оплаті за отриманий товар, згідно умов даного договору, постачальник на власний розсуд може застосувати до покупця відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення оплати за товар, від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати, а також постачальник на власний розсуд може застосувати до покупця відповідальність по сплаті суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 (три) календарних дня постачальник може на власний розсуд застосувати до покупця відповідальність по сплаті постачальнику процентів за користування чужими грошовими коштами розмірі 36 % (тридцять шість відсотків) річних від вартості неоплаченого в строк товару з дня настання терміну оплати товару до дня його фактичної оплати. Документами, що підтверджують поточну заборгованість покупця по оплаті постачальнику за відповідну партію поставки товару є довідка з банку щодо надходження коштів від покупця за відповідний період по конкретній поставці партії товару, бухгалтерська довідка постачальника, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок на оплату №2258 від 28.12.2021 року направлений на електронну адресу відповідача 29.12.2022 року, що підтверджується скріном з електронної пошти позивача та міститься в матеріалах справи.

Отже, прострочення в оплаті вартості товару за вказаним первинним документом відповідно до п. 5.4 договору, починається з 03.01.2022 (3 робочих дня).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що розрахунок пені нарахований на заборгованість, здійснений позивачем за період з 30.12.2021 по 30.06.2022 у сумі 52 579,02 грн, а також 36% процентів за користування чужими грошовими коштами нарахованих з 30.12.2021 по 23.08.2022 у сумі 100 974,77 грн є завищеним, з огляду на те, що прострочення мало місце з 03.01.2022.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Натомість неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання.

Крім того Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати. Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №149/1499/18.

Положення, закріплені у статті 536, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.

Враховуючи те, що кількість днів у календарному році є сталою та загальновідомою, визначений у такий погоджений сторонами спосіб (за кожен день прострочення) розмір цих процентів завжди може бути перетворений у річні проценти методом математичного розрахунку, про що зазначила колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 28 вересня 2021 року у справі №910/14180/18.

Таким чином, перевіривши правові підстави (ст.536,549 ЦК України), період, здійснивши власний розрахунок, виходячи з п. 7.2 умов договору, висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 50 262, 40 грн. та 36% процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 96 341,52 грн є правомірним та арифметично правильним.

Отже, доводи апелянта щодо неспівмірності заявлених сум 36% річних, пені колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Водночас, за даною справою позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційне збільшення на суму 69 518,96 грн. за період з січня 2022 по серпень 2022.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулося дефляція).Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено наступну правову позицію: «Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у Постанові ВС від 21.05.2019 по справі №916/2889/13 та від Постанови ВС від 14.01.2020 по справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.».

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

В наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що «сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.».

Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Отже, з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, що також має місце у справі, що розглядається, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

Проте, суд першої інстанції не виклав своїх доводів щодо того, чому дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 69 518,96 грн. за період з січня по серпень 2022 (з врахуванням часткових проплат).

Перевіривши розрахунок за допомогою інформаційно-аналітичної програми «Ліга-Закон» щодо нарахування інфляційних втрат, судова колегія апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо періоду нарахування інфляційних витрат, однак відносно суми інфляційних помилково задовольнив позовні вимоги в цій частині. За перерахунком суду апеляційної інстанції правильна сума інфляційних витрат за спірний період становить 63 365,07 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Зазначеним вимогам в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат з відповідача судове рішення не відповідає, тому суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення в цій частині підлягає зміні, з ухваленням нового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 63 365,07 грн. та судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 015,53 грн. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин та норм права.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-Пак" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі №922/1489/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі №922/1489/22 в частині стягнення інфляційних втрат та судового збору змінити.

3. Абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 07.12.2022 у справі №917/1489/22 змінити та викласти в наступній реакції: « Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ПАК» (61145, Харківська обл., місто Харків, вулиця Заліська, будинок 26, Код ЄДРПОУ 39507222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК «СКАЙ ПОЛІМЕР» (код ЄДРПОУ 43897066, адреса: 02095, м. Київ, вул. Трускавецька, буд. 2А. приміщення 7, IBAN НОМЕР_1 , в АТ «ОТП Банк» м. Київ) 324 399,92 грн. основного боргу, 50 262,40 грн. пені, 36% річних у розмірі 96 341,52 грн, інфляційні втрати у розмірі 63 365,07 грн., судовий збір у розмірі 8 015,53 грн.»

4. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 у справі №922/1489/22 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК "СКАЙ ПОЛІМЕР" (код ЄДРПОУ 43897066; 02095, м. Київ, вул. Трускавецька, буд. 2 А, приміщення 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ-ПАК" (код ЄДРПОУ 39507222; 61145, Харківська область, м. Харків, вул. Заліська, б. 26) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 294,85 грн.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06.04.2023 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця