Рішення

від 28.03.2023 по справі 902/1123/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2023 р. Cправа № 902/1123/22

за позовом: Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, 24000) в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради (вул. Соборна, 55, смт Вендичани, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (вул. Максима Шимка, буд. 38, м. Вінниця, 21034)

до: Приватного підприємства "Спецземтехніка" (вул. Центральна, буд. 1, с. Немерче, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 23450)

третя особа, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м Вінниця, 21027) та

третя особа, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про витребування земельної ділянки

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Глоба А.С.

за участю представників сторін:

прокурор: Кравчук О.Л.

позивача: не з"явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області: Ковальчук В.І.

третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 : не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Керівник Могилів - Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вендичанської селищної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" до Приватного підприємства "Спецземтехніка" про витребування земельної ділянки.

Відповідно до витягу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1123/22) від 03.11.2022 дана справа передана на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 08.11.2022 відкрито провадження у справі № 902/1123/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.12.2022. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м Вінниця, 21027) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька, 63, 21027) надати Господарському суду Вінницької області до 05.12.2022 належним чином завірені копії документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:12:001:0039 для ведення особистого селянського господарства, а саме: клопотання від 03.09.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, додане до клопотання викопіювання на земельну ділянку, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-16381/15-19-сг від 20.09.2019 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", клопотання від 23.10.2019 про затвердження проекту землеустрою, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0522884600:12:001:0039.

На визначену дату з`явився прокурор. Інші учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 08.11.2022.

За наслідками розгляду справи судом було задоволено клопотання прокурора про витребовування доказів та вирішено відкласти підготовче засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 06.12.2022 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання у справі, що відбудеться 09.01.2023.

На визначену дату з`явився прокурор та представник третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Інші учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 06.12.2022.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 05.01.2023 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 07.02.2023.

Разом з тим, судове засідання призначене на 07.02.2023 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Яремчука Ю.О. у щорічній відпустці з 27.01.2023 по 17.02.2023 включно.

Ухвалою суду від 27.02.2023 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті на 28.03.2023.

На визначену дату та час у судове засідання з`явилися прокурор та представник третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Інші учасники судового процесу не з`явились про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 27.02.2023.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника (ів) відповідача (ів) суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем (ами) відзиву (вів) у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор вказує, що ОСОБА_1 безпідставно набула у власність спірну земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:12:001:0039 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, та в подальшому відчужив її Товариству з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд", при цьому останній передав спірну земельну ділянку в оренду Приватному підприємству "Спецземтехніка". Так, за твердженням прокурора, набуття у власність спірної земельної ділянки здійснено поза волею держави як власника землі, тому така земельна ділянка підлягає витребуванню на користь держави, а відповідний наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-21452/15-19-СГ від 12.11.2019, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її із земель державної власності ОСОБА_1 - визнанню незаконним та скасуванню.

В матеріалах справи міститься пояснення головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, зі змісту якого слідує, що останнє вважає позов правомірним та таким, що підлягає до задоволення, при цьому зазначає, що при прийнятті оскаржуваного наказу діяло виключно в межах та в спосіб передбачений чинним законодавством. Зокрема не погоджується із доводами прокурора, що головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області приймаючи оспорюваний наказ, не перевірило факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, порушило вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, оскільки управління не здійснює посилання на відповідні норми законодавства, які б свідчили про те, що останнє при розпорядженні земельними ділянками сільськогосподарського призначення зобов`язане здійснювати перевірку фактів реалізації громадянами права на безоплатну приватизацію земельних ділянок.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 23.10.2019 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

За результатами розгляду такого клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області видано наказ № 2-21452/15-19-СГ від 12.11.2019 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" (а.с. 38).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-21452/15-19-СГ від 12.11.2019 державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району 19.12.2019 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:12:001:0039 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 34347309, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1971818705228).

11.12.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0522884600:12:001:0039, що посвідчений приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Науменко В.В.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець в особі представника передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер: 0522884600:12:001:0039) в межах згідно з планом. Експлікація земельних угідь - площа земельної ділянки - 2,0000 га; у тому числі за земельними угіддями: рілля - 2,0000 га. На земельній ділянці, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані, відповідно до інформації, яка викладена у витязі з Державного земельного кадастру, сформованого 02.12.2019 за № НВ-0517721542019.

Згідно із п. 1.2. Договору місце розташування земельної ділянки - Вінницька область Мурованокуриловецький район Немерченська сільська рада.

Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (п. 1.3. Договору).

Земельна ділянка перебуває у особистій приватній власності Продавця, так як набута ним (нею) у власність шляхом приватизації.

Відповідно до п. 1.4. Договору право власності на земельну ділянку зареєстроване за Продавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.11.2019 ОСОБА_4 , державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, номер запису про право власності - 3447309, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1971818705228.

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку є Наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-21452/15-19-СГ від 12.11.2019.

За змістом п. 2.1. Договору продаж здійснено сторонами за 10 000 грн. Продавець та Покупець розрахувалися до посвідчення цього договору. Покупець особисто передав зазначену суму Продавцеві.

Відповідно протоколу №2 від 03.02.2020 року Загальних зборів учасників ТОВ "Глобал Агроленд", зокрема прийнято рішення про прийняття, як внеску від ОСОБА_3 до статутного капіталу Товариства нерухомого майно, а саме 260 земельних ділянок загальною площею 519,5 га та вартістю 5 195 000,00 грн (а.с. 64), в тому числі спірну земельну ділянку.

Згідно з Актом прийому-передачі майна №б/н від 03.02.2020 ОСОБА_3 передала вищезазначену земельну ділянку ТОВ "Глобал Агроленд" як внесок до статутного капіталу Товариства (а.с. 45-55).

Відповідно до актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, власником земельної ділянки кадастровий номер 0522884600:12:001:0039 є ТОВ "Глобал Агроленд" (код ЄДРПОУ 43347304).

04.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (Орендодавець) та Приватним підприємством "Спецземтехніка" (Орендар) укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 0522884600:12:001:0039.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-18248/15-19-СГ від 10.10.2019 безоплатно вже надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0523783900:04:000:0412.

Надаючи правову кваліфікацію предмету спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до статей 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частинами шостою, восьмою та дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-21452/15-19-СГ від 12.11.2019 державним реєстратором Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району 19.12.2019 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522884600:12:001:0039 за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 34347309, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1971818705228).

Водночас судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-18248/15-19-СГ від 10.10.2019 безоплатно вже надано із земель державної власності у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га кадастровий номер 0523783900:04:000:0412.

Відтак, Наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-21452/15-19-СГ від 12.11.2019 суперечить актам цивільного законодавства, порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування, тому є незаконним.

З приводу необхідності заявлення позовних вимог про визнання незаконним або скасування відповідного наказу, з метою витребування спірної земельної ділянки у дійсного власника, судом враховано висновки Верховного Суду щодо належних та ефективних способів захисту порушених прав.

У випадку коли на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98).

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

Визнання незаконним Наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 94).

Тому, суд доходить висновку, що відсутність позовних вимог про визнання незаконним та скасування відповідного наказу не перешкоджає наданню правової оцінки у мотивувальній частині судового рішення, а також не обмежує прокурора у праві вимагати витребування земельної ділянки у неналежного володільця.

Наведені обставини у сукупності підтверджують, що повторне отримання у власність ОСОБА_1 землі сільськогосподарського призначення у межах безоплатної норми приватизації призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність особи, яка таке право вже використала, є незаконним.

З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі 525/1225/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 706/1685/16-ц та від 27.10.2020 у справі № 381/375/19.

Щодо правових підстав для витребування земельної ділянки у нинішнього власника, з огляду на встановлену судом протиправність її вибуття із власності держави, судом враховано таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб

Приписами ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

У контексті частини третьої статті 16 ЦК України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Стаття 388 ЦК України встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 4 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18).

Тому, суд доходить висновку, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту інтересів держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Вендичанської селищної ради не оспорювались відповідачами, тому суд вважає надмірну оцінку процесуального статусу прокурора у даному випадку надмірним формалізмом.

Суд також вважає за доцільне надати юридичну оцінку підставам у втручання на мирне володіння майном ТОВ "Глобал Агроленд", яке мало статус титульного володільця більше двох років.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:

1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;

2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;

3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.

Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), п.п. 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 40 - 43)).

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Передача земель державної (комунальної) власності у приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення (п.п. 187-189 Постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

З урахуванням предмету спірних правовідносин, встановлених судом обставин та наведених норм права, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ТОВ "Глобал Агроленд" критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Крім того, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцевий набувач земельної ділянки може заявити до попередніх власників земельної ділянки (їх спадкоємців) вимоги про відшкодування здійснених витрат на утримання та збереження витребуваної земельної ділянки.

Також, кінцевий набувач, із власності якого витребовується земельна ділянка, не позбавлений можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких придбано земельну ділянку, про відшкодування збитків.

Підсумовуючи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора в частині витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" на користь держави в комунальну власність в особі Вендичанської селищної ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером № 0522884600:12:001:0039.

З приводу позовних вимог про витребування земельної ділянки в орендаря ПП "Спецземтехніка", суд враховує наступне.

Встановивши підстави для витребування земельної ділянки неналежного власника - ТОВ "Глобал Агроленд", суд доходить висновку, що наявні також підстави для її витребування від особи, якій спірна земельна ділянка передана в оренду - ПП "Спецземтехніка", яке є незаконним володільцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендар земельної ділянки безумовно є її володільцем, а відтак безпосередньо порушує права дійсного її власника.

Правовою підставою для такого витребування у орендаря є ч. 1 ст. 387 ЦК України, яка визначає таке право власника на витребування свого майна від будь-якого незаконного володільця, окрім добросовісного набувача.

Витребування спірної земельної ділянки лише у співвідповідача ТОВ "Глобал Агроленд" не призведе до припинення незаконного володіння цією ділянкою з боку ПП "Спецземтехніка" та її повернення у фактичне володіння Вендичанської селищної ради Могилів - Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області).

Держаній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим не власником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Отже, право оренди є похідним від права власності, витребування майна у комунальну власність від ТОВ "Глобал Агроленд" припиняє правомочності відповідача як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у орендаря ПП "Спецземтехніка".

Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у Постанові КЦС ВС від 17.11.2021 у справі № 672/386/20.

Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.

Таким чином, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

У ПП "Спецземтехніка" існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Також суд враховує, що позовні вимоги про витребування земельної ділянки в орендаря слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Враховуючи, що судом задоволено первісну вимогу до власника земельної ділянки, держава в особі органу місцевого самоврядування вправі застосовувати інші засоби захисту своїх прав, з метою усунення перешкод у фактичному володінні земельною ділянкою, як складовою права власності.

Тому, суд вважає правомірними вимоги прокурора щодо витребування земельної ділянки в обох відповідачів.

Підсумовуючи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на кожного з відповідачів у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (вул. Максима Шимка, буд. 38, м. Вінниця, 21034, код 43347304) на користь держави в комунальну власність в особі Вендичанської селищної ради (вул. Соборна, 55, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код 04326589) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:12:001:0039 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області).

3. Витребувати у Приватного Підприємства "Спецземтехніка" (вул. Центральна, буд. 1, с. Немерче, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23450, код 35903829) на користь держави в комунальну власність в особі Вендичанської селищної ради (вул. Соборна, 55, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код 04326589) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0522884600:12:001:0039 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району (колишньої Немерченської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Агроленд" (вул. Максима Шимка, буд. 38, м. Вінниця, 21034, код 43347304) на користь Вінницької обласної прокуратури (код 02909909, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21100) 1 240,50 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Приватного Підприємства "Спецземтехніка" (вул. Центральна, буд. 1, с. Немерче, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23450, код 35903829) на користь Вінницької обласної прокуратури (код 02909909, вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21100) 1 240,50 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, також на відомі суду адреси електронної пошти: Могилів-Подільської окружної прокуратури - mohylivpodilskyiprok02@gmail.com; Вендичанської селищної ради - radasekretar@ukr.net; ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області - vinnytsia@land.gov.ua; ТОВ "Глобал Агроленд" - sss999s5919@gmail.com; ПП "Спецземтехніка" - 2004dom1962@gmail.com; Вінницької обласної прокуратури - sekretariat@vin.gp.gov.ua, vinnoblprok02@gmail.com.

Повне рішення складено 06 квітня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - прокурору, позивачу (вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, 24000, вул. Соборна, 55, смт Вендичани, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24032)

4,5 - відповідачам (вул. Максима Шимка, буд. 38, м. Вінниця, 21034, вул. Центральна, буд. 1, с. Немерче, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 23450)

6,7 - третім особам (вул. Келецька, 63, м Вінниця, 21027, вул. Латанецька, буд. 9, с. Тростянець, Вінницького (Тиврівського) р-н, Вінницької обл., 23332)