Рішення

від 03.04.2023 по справі 908/292/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/19/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 Справа № 908/292/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали справи № 908/292/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сфера (вул. Мазепи І., буд. 45, м. Калинівка, Хмельницький район, Вінницька область, 22400)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ракурс-Плюс (вул. Карпенка-Карого, буд. 60, м. Запоріжжя, 69014)

про стягнення 262 221,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 20.01.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сфера до Товариства з обмеженою відповідальністю Ракурс-Плюс про стягнення 184947,08 грн. основного боргу; 33324,31 грн. пені, нарахованої за період з 28.02.2022 по 16.09.2022; 4837,17 грн. 3% річних, нарахованих за період з 28.02.2022 по 20.01.2023; 39112,74 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з березня 2022 по грудень 2022.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором дистрибуції № 38/20-С від 01.09.2020, а саме: несплатою поставленого товару згідно перелічених у позові товарно-транспортних накладних.

22.02.2023 від позивача надійшла заява, до якої додано копію банківської виписки по особовому рахунку за період: 24.01.2022.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 31.01.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/292/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.02.2023 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/292/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Встановлено відповідачу строк для подання до суду: - відзиву на позов із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; - заперечень на відповідь на відзив з документами, що підтверджують надіслання заперечень і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для подання до суду: відповіді на відзив із документами, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Копія ухвали суду від 02.02.2023, що надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб: вул. Карпенка-Карого, буд. 60, м. Запоріжжя, 69014, повернуто до суду з відміткою поштового відділення зв`язку: за закінченням терміну зберігання.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач був повідомлений про судовий розгляд справи телефонограмою суду від 02.03.2023.

09.03.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Вказана заява судом задоволена на підставі ст. 42 ГПК України. Суд ухвалою від 15.03.2023 роз`яснив відповідачу його право на ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4.

09.03.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання, згідно якого просив надати додатковий строк для подання відзиву. В обґрунтування клопотання посилався на неотримання позовної заяви.

Суд ухвалою від 15.03.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ракурс-Плюс задовольнив; продовжив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву із доказами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів позивачу до 24.03.2023 включно (з урахуванням часу поштового пробігу кореспонденції).

Відзив на позов у встановлений судом строк не надійшов; представник відповідача для ознайомлення з матеріалами справи до суду не з`явився.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Рішення по суті ухвалено судом 03.04.2023.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Сфера (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ракурс-Плюс (покупець, відповідач у справі) укладено договір дистрибуції № 38/20-С, за умовами якого постачальник зобов`язався передавати у власність дистриб`ютору соки, напої, мінеральну воду та інші продовольчі товари (надалі товар), а дистриб`ютор зобов`язався приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору (розділ 1 договору, п. 1.1).

Згідно п. 1.2, ціна, кількість і асортимент товару, що поставляється, вказуються в товарно-транспортних накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п. 1.3, загальна сума договору складає загальну суму вартості поставленого товару згідно з товарно-транспортними накладними.

Умовами п. 3.2 договору сторони визначили, що дистриб`ютор зобов`язаний здійснювати оплату кожної партії поставленого товару на умовах: відтермінування 40 календарних днів після поставки.

Датою поставки, згідно п. 4.5 договору, вважається дата одержання товару на підставі товарно-транспортних накладних, підписаних обома сторонами даного договору.

Передача-приймання товару по кількості та якості здійснюється уповноваженими представниками сторін на підставі товарно-транспортних накладних (п. 5.1).

Відповідно до п. 7.3 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару дистриб`ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми (суми заборгованості), що діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочки платежу.

Згідно п.п. 10.1, 10.2, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Закінчення терміну дії даного договору не звільняє сторони від виконання невиконаних ними взятих на себе зобов`язань. Договір пролонгується на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, не звернеться письмово про його розірвання.

Із матеріалів даної справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а дистриб`ютор прийняв товар (сік) на загальну суму 203238,24 грн. на підставі товарно-транспортних накладних: № АМЕС0000533 від 18.01.2022 на суму 63905,94 грн., № АМЕС0000863 від 25.01.2022 на суму 74310,96 грн., № АМЕС0001177 від 04.02.2022 на суму 46813,02 грн., № АМЕС0001298 від 04.02.2022 на суму 18208,32 грн.

В усіх товарно-транспортних накладних в графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» містяться круглі печатки товариства відповідача, на накладних №№ АМЕС0000533, АМЕС0000863 міститься також підпис представника відповідача.

В товарно-транспортних накладних зазначено відомості про вантаж (найменування вантажу), ціна без ПДВ за одиницю, загальна сума з ПДВ.

Відповідно до виписки по особовому рахунку позивача за період: 24.01.2022, відповідачем 24.01.2022 було перераховано на рахунок позивача 81100,00 грн., з призначенням платежу: «оплата за продовольчі товари (соки) зг. договору дистрибуції № 38/20-С від 01.09.2020».

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно товарно-транспортних накладних, що покладено в підставу позову, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 203238,24 грн. Відповідачем було здійснено оплату в сумі 81100,00 грн. Згідно позовної заяви, із вказаної суми оплати частина грошових коштів зарахована в рахунок попереднього боргу, а кошти в розмірі 18291,60 грн. зараховано позивачем як часткова оплата по товарно-транспортній накладній № АМЕС0000533 від 18.01.2022 на суму 63905,94 грн., внаслідок чого сума боргу по даній накладній становить 45614,78 грн.

Разом з тим, при підрахунку суми боргу судом встановлено, що в разі зарахування позивачем оплати в сумі 18291,60 грн. за накладною № АМЕС0000533 від 18.01.2022, борг буде становити 45614,34 грн. Позивач заявив, що борг за даною накладною становить 45614,78 грн. Відтак, позивачем допущено арифметичну помилку при вирахуванні суми оплати, суд враховує, що оскільки позивач заявляє суму боргу 45614,78 грн. за накладною № АМЕС0000533, то слід зараховувати оплату відповідача в сумі 18291,16 грн. У подальших розрахунках позивачем вказано суму оплати саме 18291,16 грн.

Відповідач вказаних обставин щодо здійснення поставки товару та часткової оплати не заперечив та не спростував.

Відповідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару складає 184947,08 грн. (203238,24 грн. (сума поставки) - 18291,16 грн. (сума оплати).

Відповідач доказів оплати на користь позивача суми 184947,08 грн. не надав.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 184947,08 грн. основної заборгованості.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд перевірив подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та встановив, що розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, містить арифметичні помилки, оскільки позивачем у розрахунку неправильно визначений початок періоду нарахування заборгованості.

Позивачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За накладною № АМЕС0000533 від 18.01.2022 останнім днем оплати було 28.02.2022, відтак, 3% річних слід нараховувати з 01.03.2022 (сума 3% річних складає 1222,22 грн.); за накладною № АМЕС0000863 від 25.01.2022 - було 07.03.2022, відтак, 3% річних слід нараховувати з 08.03.2022 (сума 3% річних складає 1948,38 грн.).

За іншими накладними початок періоду нарахування 3% річних визначений правильно та, відповідно, розрахунки є правильними.

Згідно перерахунку суду, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 4827,31 грн. У стягненні 9,86 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Розрахунок інфляційних втрат зроблений позивачем правильно. З відповідача на користь позивача стягується 39112,74 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, зроблений позивачем, визнається судом неправильним. При розрахунку пені позивачем допущено помилки, аналогічні при нарахуванні 3% річних (у визначенні початку періоду нарахування пені). Так, за накладною № АМЕС0000533 від 18.01.2022 останнім днем оплати було 28.02.2022, відтак, пеню слід нараховувати з 01.03.2022 (сума пені складає 7723,26 грн.); за накладною № АМЕС0000863 від 25.01.2022 - було 07.03.2022, відтак, пеню слід нараховувати з 08.03.2022 (сума пені складає 13314,90 грн.).

За іншими накладними початок періоду нарахування пені визначений правильно та, відповідно, розрахунки є правильними.

Згідно перерахунку суду, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 33258,60 грн. У стягненні 65,71 грн. пені судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 3932,19 грн. стягується з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ракурс-Плюс (вул. Карпенка-Карого, буд. 60, м. Запоріжжя, 69014; код ЄДРПОУ 43752264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сфера (вул. Мазепи І., буд. 45, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область, 22400; код ЄДРПОУ 32320552) 184947 (сто вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот сорок сім) грн. 08 коп. основного боргу, 33258 (тридцять три тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 60 коп. пені, 4827 (чотири тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 31 коп. 3% річних, 39112 (тридцять дев`ять тисяч сто дванадцять) грн. 74 коп. інфляційних втрат, 3932 (три тисячі дев`ятсот тридцять дві) грн. 19 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 06 квітня 2023.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко