Рішення

від 13.03.2023 по справі 910/285/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023Справа № 910/285/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (вулиця Південна, будинок 1, місто Краматорськ, Донецька область, 84300)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тосс Пром" (вулиця Мечнікова, будинок 16, офіс 209/1, місто Київ, 01133) простягнення 4 600 000 грн 00 коп.Представники сторін від позивача: Мартиненко А.М.Від відповідача: не з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тосс Пром" про стягнення 4 600 000 грн 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання юридичних та консультаційних послуг від 02.02.2021 № 11/09-182 не виконав зобов`язання щодо надання послуг, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок з повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 4 600 000 грн 00, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/285/22, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

23.02.2023 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд підготовчого судового засідання у відсутності представника.

Судове засідання, призначене на 24.02.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

23.02.2023 до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2023 судове призначено на 23.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив сторін про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 09.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив сторін про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 23.02.2023.

У підготовчому засіданні 23.02.2023, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.03.2023.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Тосс Пром" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

У судове засідання 13.03.2023 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 13.03.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.02.2021 між Публічним акціонерним товариством "По газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тосс Пром" (відповідач у справі, виконавець за договором) укладено про надання юридичних та консультаційних послуг, виконавець зобов`язується за завданнями замовника протягом строку дії цього договору надавати останньому юридичні (в сфері права) та консультаційні (в сфері комерційної діяльності й керування) послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується приймати ці послуги, за умови їх належного надання, та оплачувати їх відповідно до умов цього договору та відповідних завдань (доручень).

В завданнях (дорученнях) сторони погоджують перелік послуг, строки їх надання, вартість послуг та інші істотні умови надання послуг виконавцем. Завдання укладається в письмовій формі, оформляється у вигляді додатку (-ів) до цього договору та підписується сторонами (пункт 1.2 договору).

Умовами пункту 3.1. договору визначено, що загальна вартість юридичних та консультаційних послуг, які становлять предмет цього договору, складає суму вартості всіх додатків до цього договору.

Згідно з пунктом 3.2. договору вартість та порядок оплати окремих послуг, відповідно до предмету цього договору, що будуть надаватися виконавцем, визначаються сторонами за домовленістю у відповідному (-их) додатку (-ах).

Відповідно до пункту 3.3. договору факт належного надання послуг виконавцем підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі наданих послуг, який одночасно є звітом виконавця про характер, види, і обсяги наданих послуг.

Згідно з пунктом 8.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2021, але не довше чтроуц, зазначеного в додатку (-ах).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених договорів, суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору про надання юридичних та консультаційних послуг від 02.02.2021 № 11/09-182 було перераховано 4 600 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 8 від 30.09.2021 на суму 780 000 грн 00 коп., № 9 від 30.09.2021 на суму 5 000 грн 00 коп., № 9711153101 від 04.10.2021 на суму 1 500 000 грн 00 коп., № 9711153044 від 01.10.2021 на суму 815 000 грн 00 коп. та № 9711153102 від 04.10.2021 на суму 1 500 000 грн 00 коп. із призначенням платежу "за юридичні та консультаційні послуги згідно додатку № 2, та № 3".

В обґрунтування заявлених позовних вимог про повернення суми попередньої оплати в розмірі 4 600 000 грн 00 коп., позивач посилається на те, що відповідачем не було надано юридичні (в сфері права) та консультаційні (в сфері комерційної діяльності й керування) послуги в порядку та на умовах, визначених договором про надання юридичних та консультаційних послуг від 02.02.2021 № 11/09-182, а також між сторонами не було підписано додатків до договору та актів приймання-передачі наданих послуг, що також не було спростовано відповідачем, зокрема.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України та частин 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, а саме не надав юридичні (в сфері права) та консультаційні (в сфері комерційної діяльності й керування) послуги.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема статті 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем зобов`язань за договором, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів надання послуг або повернення суми попередньої оплати відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 600 000 грн 00 коп. перерахованих коштів (передплати) за ненадані за вказаним договором послуги підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Тосс Пром" (01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, будинок 16, офіс 209/1, ідентифікаційний код 42446338) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" ( 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Південна, будинок 1, ідентифікаційний код 03361075) 4 600 000 (чотири мільйони шістсот тисяч) грн 00 коп. заборгованості та 69 000 (шістдесят дев`ять тисяч) грн 01 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 06.04.2023

Суддя Н.Плотницька