Рішення

від 28.03.2023 по справі 910/4435/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2023Справа № 910/4435/22За позовом Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс"

до Автостояночного кооперативу "Славутич"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білд Паркінг", Київська міська рада

про усунення перешкод у користуванні

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" з позовом до Автостояночного кооперативу "Славутич", в якому просить суд зобов`язати автостояночний кооператив "Славутич" усунути перешкоди у користуванні паркувальним майданчиком за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Волкова, 14 - 16, шляхом заборони здійснювати діяльність на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Волкова, 14 - 16.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що за позивачем рішенням Київради (третя особа 2) закріплені автостояночні місця за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Волкова, 14 - 16. Вказані паркомісця на підставі господарського Договору передані третій особі 1 у користування, проте на переконання позивача, відповідач протиправно, перешкоджає третій особі 1 (Товариству з обмеженою відповідальністю "Білд Паркінг") у здійсненні господарської діяльності, та надає на паркувальному майданчику самостійно послуги з паркування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судове засідання. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білд Паркінг".

18.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог. Згідно змісту наданого відзиву, останній зазначив, що користується земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Волкова, 16 на законних підставах, сплачує до місцевого бюджету земельний податок. Також, зазначив, що позивачем не надано доказів, що закріплений рішенням Київради паркувальний майданчик є тотожним з майданчиком, який перебуває у користуванні кооперативу.

Ухвалою суду від 26.09.2022 суд вирішив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.10.2022. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи Київську міську раду.

22.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.

28.11.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач заперечив проти доводів позивача. Зазначив про безпідставність позовних вимог.

Підготовчі засіданні неодноразово відкладались.

03.01.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення.

12.01.2023 від Київської міської ради надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, згідно яких позов Київрада підтримала та просила суд його задовольнити.

02.02.2023 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Чергове підготовче засідання призначене на 14.02.2023.

За наслідками підготовчого засідання 14.02.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

22.03.2023 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткові докази.

У судове засідання 28.03.2023 прибули представники позивача, відповідача та Київради. Представник третьої особи ТОВ "Білд Паркінг" в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про судове засідання третя особа повідомлена належним чином, про що свідчать матеріали справи. Також, судом встановлено, що за час розгляду справи, вказана третя особа позиції щодо спору до суду не надала.

У судовому засіданні 28.03.2023 судом залучено до матеріалів справи надані позивачем докази подані 22.03.2023 та доказі надані відповідачем, щодо сплати земельного податку за земельною ділянкою за адресою: м. Кив, вул. Волкова, 16, відповідно до ст.207 ГПК України.

Так, у засіданні 28.03.2023 представник позивача та третьої особи 2 позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, з підстав, викладених у позові та поясненнях. Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 28 березня 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради №930/1591 від 26.06.2007 визначено Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Рішенням Київської міської ради №1051/1051 від 25.12.2008 затверджено Правила благоустрою міста Києва, якими, зокрема, визначено, єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва.

Згідно пункту 17.3.1 Правил благоустрою міста Києва (далі - Правила), платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням. Організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Пунктом 17.3.2 вказаних Правил встановлено, що особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

Згідно таблиці № 1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві", за КП "Київтранспарксервіс" закріплено паркувальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 14-16.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 15.09.2021 між КП "Київтранспарксервіс" (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білд Паркінг" (сторона 2) було укладено Договір №ДНП-2021-09/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.

Відповідно до п.1.1. договору, сторона 1 передає за плату стороні 2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Волкова, 14 - 16 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 81 місце для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Також, матеріали справи містять копію Акту приймання - передачі паркувального майданчика, згідно якого КП "Київтранспарксервіс" передало, а ТОВ "Білд Паркінг" прийняло в експлуатацію паркувальний майданчик на 90 машиномісць за адресою: м. Київ, вул. Волкова, 14 - 16, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень.

Тобто, ТОВ "Білд Паркінг" не мало претензій чи зауважень щодо переданого КП "Київтранспарксервіс" об`єкту за вказаним актом.

Проте, як вказує позивач, третя особа 1 не могла користуватися паркувальним майданчиком, згідно укладеного Договору №ДНП-2021-09/02, у зв`язку з зайняттям, на переконання позивача, такого майданчика відповідачем.

Матеріали справи містять копію Витягу з ЄРДР від 24.12.2021, номер кримінального провадження: 12021105030002751 від 20.11.2021 за заявою ТОВ "Білд Паркінг".

Згідно змісту витягу, ТОВ "Білд Паркінг" звернулось до підрозділу дізнання Деснянського управління поліції ГУ ПН у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке сталось 19.11.2021 та виразилось у тому, що невстановленою особою, яка перебувала за адресою: м. Київ, вул. Волкова, 14 -16, всупереч установленому законом порядку та вчиняються дії, правомірність яких оспорюється заявником. Також, вбачається щодо вказаних дій здійснена правова кваліфікація кримінального правопорушення за ст. 356 КК України.

За результатами розгляду заяви про злочин, поданої ТОВ "Білд Паркінг" Деснянським управлінням поліції винесено постанову про закриття кримінального провадження від 23.12.2021.

Також, судом встановлено, що вказану постанову адвокатом ТОВ "Білд Паркінг" було оскаржено до Деснянського районного суду міста Києва.

За результатом оскарження, судом 08.02.2022 прийнято ухвалу, якою скаргу задоволено частково. Скасовано постанову старшого дізнавача ВД Деснянського УП ГУНП у м. Києві Лажевського А.О. від 23.12.2021.

Подальша доля скарги, позивачем чи третьою особою ТОВ "Білд Паркінг" суду не повідомлена. Також, варто зауважити, що обов`язок доказування лежить в межах господарського провадження на стороні процесу.

Матеріали справи містять заяву ТОВ "Білд Паркінг" № 03 від 03.11.2021 до КП "Київтранспарксервіс" щодо не можливості виконання договору №ДНП-2021-09/02 від 15.09.2021, з вимогами, в тому числі призупинити виконання умов договору в частині нарахування плати за користування майданчиком до моменту його повного розблокування та можливості здійснювати свою господарську діяльність на вказаному паркувальному майданчику.

Варто зазначити, що згідно положень укладеного Договору №ДНП-2021-09/02 від 15.09.2021, укладеного між позивачем та третьою особою ТОВ "Білд Паркінг", а саме п. 4.1., 4.2 сторони погодили вартість експлуатації машиномісця та загальну ціну договору.

При цьому, згідно положень п. 4.3., сторони погодили, що плата вартості майданчика починається з дня підписання акту приймання - передачі майдачника та здійснюється стороною 2 (ТОВ "Білд Паркінг") щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони 1 (позивача) у розмірі 100 % місячної вартості не пізніше 15 числа місяця, за який проводиться оплата.

Поміж тим, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів виконання ТОВ "Білд Паркінг" свого зобов`язання в частині внесення оплати за договором, з урахуванням дати складення акту передачі майданчика - 15.09.2021, а також станом на час звернення до позивача зі скаргою щодо не можливості виконання договору. Разом з тим, обов`язок передачі товариству майданчика, з урахуванням положень договору, виникає у позивача лише після внесення оплати ( розділ 4 договору).

За таких обставин, не можливо встановити чинність укладеного договору/його дію чи припинення.

При цьому, позивач вказує, що звернення з позовом зумовлено в тому числі захистом прав третьої особи 1 - ТОВ "Білд Паркінг", як сторони укладеного з позивачем договору щодо спірного майданчика.

Проте, суд зауважує, що позивачем не надано доказів наявності права на звернення до суду з позовом в інтересах ТОВ "Білд Паркінг" ні в силу умов договору, а ні в силу закону.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви третьої особи 1, позивачем складено Акт обстеження майданчика для паркування від 26.11.2021.

Згідно наданих пояснень позивача, такий акт складений в силу умов п. 2.1.3 Договору №ДНП-2021-09/02 від 15.09.2021.

Позивачем надано до справи копії звернень позивача (від 10.02.2022) та третьої особи 1 (від 28.12.2021) до відповідача з вимогами звільнити паркувальний майданчик.

Проте, як вказує позивач, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Такі обставини слугували підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів, зокрема, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

При цьому, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.

Таким чином, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі рішення КМР від 23.06.2011 № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" за позивачем, як єдиним паркувальним оператором закріплено автостояночний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Волкова, 14 - 16.

За таких обставин, позивач визнає себе титульним володільцем щодо майданчика, за вказаною вище адресою з 2011 року.

Порушення відповідачем права позивача у належному користуванні і розпорядженні паркувальним майданчиком останній визначає обставини не можливості використання третьої особою - ТОВ "Білд Паркінг" вказаного об`єкту, згідно укладеного договору №ДНП-2021-09/01 від 15.09.2021.

На підтвердження незаконного використання відповідачем спірного майданчика, позивачем надано складений працівниками позивача, без присутності та виклику/повідомлення представників кооперативу (відповідача) Акт обстеження майданчика для паркування за адресою: м. Київ, вул. Волкова 14 - 16 від 26.11.2021. Також, згідно вказаного акту слідує, що на вказаному майданчику відповідач провадить господарську діяльність з надання послуг з цілодобового паркування.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що використовує земельну ділянку, обладнану самостійно під паркувальний майданчик за адресою м. Київ, вул. Волкова, 16, на законних підставах.

Оцінюючи надані сторонами докази, у взаємозв`язку з нормами законодавства, суд зазначає таке.

Щодо визначеного в рамках даного спору предмету та обставин, які мають значення в контексті спірного майданчика, судом приймаються до уваги наступні обставини.

Матеріали справи підтверджують, що автостоянка "Лісова", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Волкова 16 була організована згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 26 лютого 1973 року «Про закріплення земельних ділянок за Київським обласним виробничим об`єднанням "Укрголовавтотехобслуговування" під влаштування тимчасових відкритих автостоянок для транспортних засобів, що знаходяться в особистому користуванні громадян».

На виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 27 серпня 1976 року №420 "Про покращення роботи Української республіканської спілки автолюбителів", наказом по Міністерству автотранспорту УРСР від 21 вересня 1976 року №280 всі автостоянки Укрголовтехобслуговування в т.ч. і автостоянка "Лісова" були передані місцевим організаціям Української республіканської добровільної спілки автолюбителів.

Варто зазначити, що такі обставини додатково зафіксовані в Листі Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 16 липня 2004 року №06/02-2516, який наданий у відповідь на запит АК "Славутич" від 21 червня 2004 року.

Будівництво стоянки "Лісова" виконано на підставі рішення виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 29 лютого 1977 року №528 "Про організацію і обладнання тимчасової відкритої платної стоянки автомобілів районного товариства "Автолюбитель УРСР по вул. Космонавта Волкова 16".

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 26 січня 1981 року №111 "Про організацію тимчасових стоянок для індивідуальних транспортних засобів і нічний час на проїзних частинах другорядних вулиці міста", з метою впорядкування утримання транспортних засобів, які належать громадянам на праві особистої власності, вирішення питання про надання місць на відкритих платних автостоянках і в автокооперативах організацію стоянок та відповідальність за утримання транспортних засобів покладено на районні товариства "Автолюбитель".

Надалі автостоянка "Лісова" увійшла до складу об`єднаного автокооперативу "Дніпровський», який в 1988 році, після створення Ватутінського району, перереєструвався під назвою "Ватутінський" та припинив свою дію згідно з рішенням виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 08 січня 1990 року №18 "Про припинення діяльності об`єднаного кооперативу "Ватутінський".

Як слідує з листа Деснянської районної державної адміністрації від 16.07.2004 № 06/02-2516, за підписом заступника голови, у зв`язку з припиненням кооперативу "Ватутінський", рішенням виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 11 квітня 1990 року №283 "Про реєстрацію Статуту кооперативу по експлуатації автостоянок Ватутінського району м. Києва "Славутич" зареєстровано Статут кооперативу, до складу якого на той час і увійшла автостоянка "Лісова" за адресою: м. Київ, вул. Космонавта Волкова 16.

Судом встановлено, що на час звернення до суду, Автостояночний кооператив "Славутич" є юридичною особою, метою діяльності якої є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів Кооперативу (та членів їх сімей), на основі поєднання їх пайових внесків, особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків і витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю, шляхом надання взаємних послуг по зберіганню та технічному обслуговуванню транспортних засобів його членів.

Згідно Статуту відповідача - кооператив є неприбутковою організацією.

Отже, АК "Славутич" здійснює свою діяльність із надання послуг по зберіганню автотранспортних засобів членів кооперативу, як правонаступник щодо забезпечення прав членів кооперативу "Автолюбитель" за адресою: м. Київ, вул. Космонавта Волкова, 16, що підтверджується зазначеним вище переліком рішень органів місцевої влади. Суд акцентує увагу, що вказані рішення станом на час розгляду справи є чинними та не були скасовані Київською міською радою.

За встановлених обставин, суд відхиляє доводи позивача щодо безпідставного користування відповідачем паркувальним майданчиком за адресою м. Київ, вул. Волова, 16.

Варто зазначити, що паркувальний майданчик, знаходиться в межах визначеної земельної ділянки.

В контексті вказаного, суд зазначає таке.

Матеріали справи містять копію Довідки Київського міського центру земельного кадастру, виданої на замовлення АК "Славутич" №Ю- 11587/2015 від 04.09.2015 про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Волкова, 16, код ділянки: 62:026:022.

У відповідності до розміру нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, відповідачем згідно вимог ПК України, сплачується до місцевого бюджету земельний податок, про що свідчать надані відповідачем копії платіжних доручень, а також податкові декларації з визначенням адреси земельної ділянки: м. Київ, вул. Волкова, 16.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджені належними доказами, суд відхиляє посилання позивача щодо відсутності підтвердження з боку відповідача сплати земельного податку саме за адресою: м. Київ, вул. Волкова, 16.

Також, відповідно до Статуту відповідача, фактичним місцезнаходженням кооперативу є м. Київ, вул. Волкова, 16 - В.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, зокрема витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу: 264863867), що за відповідачем 02.07.2021 зареєстрована автостоянка з господарськими будівлями: пропускний пункт, господарська будівля, крита естакада.

Вказана реєстраційна дія здійснена реєстратором на підставі поданих заявником документів, які визначені в пункті витягу: підстава державної реєстрації.

Щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, що витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно не є підтвердженням права власності відповідача на об`єкти за адресою Київ, вул. Волкова, 16, суд зазначає таке.

Відповідно до Стаття 182 ЦК України встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частина 4 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Таким чином за змістом ст.ст. 182, 334 Цивільного кодексу України основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості (у тому числі й тих об`єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначено) є державна реєстрація прав на нього.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №923/609/17.

Отже, судом встановлено, а матеріалами справи підтвердження, що користування відповідачем земельною ділянкою за адресою Київ, вул. Волкова, 16, самостійно облаштованою під паркувальний майданчик, здійснюється за наявності на те правомірних підстав.

Матеріали справи також містять Витяг з бази даних міського земельного кадастру, згідно якого, земельна ділянка за кодом 62:026:022 значиться за кооперативом по експлуатації автостоянок "Славутич".

При цьому, позивач просить суд усунути перешкоди у користуванні паркувальним майданчиком за адресою: м. Київ, вул. Волкова 14-16, які чиняться відповідачем та зафіксовані працівниками позивача в Акті від 26.11.2021.

Суд критично оцінює наданий позивачем Акт обстеження майданчика для паркування від 26.11.2021, з огляду на таке.

По - перше, як вказано позивачем, вказаний акт складений в силу положень договірних відносин між позивачем та ТОВ "Білд Паркінг", а саме на підставі п. 2.1.3 Договору. При цьому, суд зауважує, що такі повноваження щодо складення акту на підставі положень господарського договору, а також наслідки відповідної дії можуть бути застосовані лише до учасників відповідного договору.

По - друге, вказаний акт складений щодо відповідача, проте, без виклику/повідомлення щодо здійснення позивачем відповідного заходу.

По - третє, позивачем, не надано розпорядчих документів (наказу тощо) щодо здійснення відповідного заходу.

Крім того, суд критично оцінює надані до акту чорно - білі світлокопії місцевості, які на переконання позивача фіксують здійснення відповідачем господарської діяльності за адресою Київ, вул. Волкова, 14 - 16. Так, подані світлокопії визнаються судом не належними доказами, на підтвердження обставин, на які позивач посилається, оскільки не відповідають вимогам, які ставляться до вказаного типу доказів. Зокрема, не вказано, де, хто, коли, на який пристрій здійснив відповідні знімки, більше того, такі невідповідності не дають змогу встановити прив`язки до місцевості де такі знімки були зроблені та коли.

Суд також відхиляє твердження позивача, щодо перешкоджання відповідачем здійсненню господарської діяльності ТОВ "Білд Паркінг", з огляду на те, що такі обставини можуть бути встановлені виключно вироком суду, оскільки є санкціоновані кримінальним законодавством України. При цьому, Вироку щодо вказаних обставин позивачем чи третьою особою 1 суду не надано, а матеріали справи не містять.

Окремо, слід зауважити, що укладаючи договір між позивачем та третьою особою 1, підписано також акт приймання передачі майданчика від 15.09.2021. При цьому, жодних претензій щодо переданого майданчика сторонами не зазначено в акті.

Також, судом приймається до уваги відсутність з боку третьої особи ТОВ "Білд Паркінг" висловлення позиції щодо спору, оскільки обґрунтування вимог зводиться саме до не можливості здійснення господарської діяльності саме вказаної особи.

Крім того, майданчик для паркування за адресою м. Київ, вул. Волкова, 14 - 16 закріплений за позивачем з 2011 року, при цьому будь - яких перешкод у його користуванням з вказаного періоду позивачем не заявлялось, в тому числі і на момент підписання договору та акту з третьою особою 1 (15.09.2021). В контексті вказаного, суд зазначає, що реєстрація права власності на допоміжні будівлі відповідача за адресою м. Київ, вул. Волкова, 16 В здійснена 02.07.2021.

Отже, встановлені обставини у взаємозв`язку з доказами, які містяться у справі, дають підстави дійти висновку, що позивачем не доведено, що майданчик на якому здійснює діяльність автостояночний кооператив, та який закріплений за позивачем, відповідним рішенням Київради є тотожними.

Також, в рамках негаторного позову позивачем не доведено відсутності правових підстав для користування земельною ділянкою, на якій відповідачем самостійно обладнаний паркувальний майданчик, як і не доведено порушення відповідачем права позивача за захистом якого він звернувся до суду з даним позовом.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позивачем належним чином не було доведено як факту здійснення відповідачем своєї господарської діяльності на території паркувального майданчика саме за адресою: м. Київ, вул. Волква, 14 - 16 закріпленого за позивачем рішенням Київради, так і здійснення будь-яких перешкод у користуванні ним позивачем чи третьою особою 1, яка будь - яких обставин за час розгляду даної справи суду не повідомила.

При цьому, суд наголошує, що підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно наявних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, задоволення негаторного позову можливе за сукупності двох підстав: наявності у позивача права вимоги усунення перешкод; вчинення перешкод відповідачем.

За відсутності хоча б однієї із зазначених обставин підстав для задоволення негаторного позову немає.

За таких обставин суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не було доведено факту порушення будь-яких прав позивача на користування паркувального майданчика саме за адресою: м. Київ, вул. Волква, 14 - 16 закріпленого за позивачем рішенням Київради, на захист яких спрямований даний позов.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2023

Суддя І.І. Борисенко