Рішення

від 06.04.2023 по справі 917/132/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023 Справа № 917/132/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна інжинірингова компанія "Автосоюз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл

про стягнення 296 688,15 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна інжинірингова компанія "Автосоюз" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл про стягнення 296 688,15 грн, у тому числі: 210 700,85 грн - основного боргу за договором на послуги автомобільною та спеціальною технікою № ТІК/СО/170820 від 17.08.2020, 28 934,99 грн - пені, 50 840,32 грн - інфляційних, 6211,99 грн - 3% річних.

Відповідач у відзиві (вхід. № 3742 від 24.03.2023) позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав, а в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних - заперечує посилаючись на те, що:

- нарахування пені проведено з перевищенням шестимісячного строку нарахування, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, та з порушення строків позовної давності;

- матеріали справи не містять доказів понесення збитків позивачем; нарахування санкцій є надмірно великими порівняно зі збитками понесеними позивачем;

- Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який діє й досьогодні. Пунктом 15 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України. Відповідно до витягу з ЄДР, засновник ТОВ «Сервіс ойл» зареєстрований у Республіці Білорусь;

- відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили;

- оскільки відповідач визнає позов в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 210 700,85 грн, то суд має повернути позивачеві 50 % судового збору, пропорційно визнаним позовним вимогам, і не стягувати повернуту суму судового збору з відповідача;

- вимоги позивача про стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є завищеними.

Позивач у відповіді на відзив (вхід. № 4116 від 31.03.2023) зазначив, що пеня нарахована в межах шестимісячного строку згідно із ст. 232 ГК України та ст. 258, 625 ЦК України; інфляційні втрати не є санкціями; борг не сплачений близько року, тому розмір санкцій не є надмірним; прострочення частини оплат відбулося ще до введення воєнного стану в Україні та до настання форс-мажорних обставин.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У цій справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.166).

Ухвалою від 30.01.2023 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (а.с.171). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.174).

Ухвалою від 07.02.2023 суд відкрив провадження у справі № 917/132/23, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.175-176).

Про відкриття провадження у справі учасники справи повідомлялися шляхом направлення ухвали від 07.02.2023 на електронну пошту сторін (а.с.178).

Про відкриття провадження у цій справі суд також розмістив 08.02.2023 відповідне оголошення на офіційному сайті Господарського суду Полтавської області (а.с.177).

Факт належного повідомлення сторін про розгляд цієї справи підтверджується наданими ними суду поясненнями по суті справи відзивом відповідача та відповіддю позивача.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна інжинірингова компанія "Автосоюз" (далі позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл (далі відповідач, замовник) був укладений договір на послуги автомобільною та спеціальною технікою № ТІК/СО/170820 від 17.08.2020 (далі Договір; а.с.14-28) та Додаткова угода № 1 від 31.12.2021 (а.с.29-32), за умовами яких сторони домовилися, зокрема, про наступне:

- п.1.1 виконавець надає послуги автомобільним транспортом та/(або), спеціальною технікою (далі по тексту разом або окремо - послуги);

- п.1.2. - вартість послуг та перелік техніки визначено у Додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною договору. У вартість послуг включена вартість паливно-мастильних матеріалів, а також вартість роботи персоналу виконавця;

- п.4.2. - всі розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі в національній валюті України гривні;

- п. 4.5- акти прийому-передачі наданих послуг надаються виконавцем замовнику в двох оригінальних примірниках. Замовник у 5-ти денний строк з дати отримання розглядає та підписує наданий Акт прийому-передачі наданих послуг. У випадку наявності розбіжностей при підписанні Акту прийому-передачі наданих послуг замовник направляє в адресу виконавця мотивовану відмову від підписання Акту прийому-передачі наданих послуг;

- п. 4.7. - оплата вартості послуг здійснюється замовником протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг та отримання від виконавця оригіналу рахунку. Датою оплати за товар (роботи/послуги) є дата списання коштів з рахунку замовника (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.12.2021);

- п. 8.1 - цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.12.2021).

Сторони також підписали Додатки № 1 до Договору та в редакції Додаткової угоди № 1 «Тарифи вартості надання послуг» (а.с.29-30, 31-32).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1316391,60 грн, що підтверджується такими двостороннє підписаними та затвердженими керівниками актами прийому-передачі послуг:

№ ОУ-0000575 від 01.06.2021 на суму 17724,00 грн (а.с.33),

№ ОУ-0000541 від 02.06.2021 на суму 9 960,00 грн (а.с.34),

№ ОУ-0000548 від 04.06.2021 на суму 1 200,00 грн (а.с.35),

№ ОУ-0000549 від 04.06.2021 на суму 25 202,40 грн (а.с.36),

№ ОУ-0000552 від 08.06.2021 на суму 9 900,00 грн (а.с.37),

№ ОУ-0000553 від 08.06.2021 на суму 15 012,00 грн (а.с.38),

№ ОУ-0000572 від 11.06.2021 на суму 1608,00 грн (а.с.39),

№ ОУ-0000573 від 14.06.2021 на суму 12 276,00 грн (а.с.40),

№ ОУ-0000574 від 14.06.2021 на суму 12 948,00 грн (а.с.41),

№ ОУ-0000589 від 14.06.2021 на суму 24 432,00 грн (а.с.42),

№ ОУ-0000590 від 15.06.2021 на суму 11508,00 грн (а.с.43),

№ ОУ-0000601 від 18.06.2021 на суму 3 960,00 грн (а.с.44),

№ ОУ-0000603 від 18.06.2021 на суму 9 096,00 грн (а.с.45),

№ ОУ-0000606 від 22.06.2021 на суму 17 340,00 грн (а.с.46),

№ ОУ-0000608 від 23.06.2021 на суму 4 632,00 грн (а.с.47),

№ ОУ-0000592 від 23.06.2021 на суму 37 224,00 грн (а.с.48),

№ ОУ-0000624 від 24.06.2021 на суму 18072,00 грн (а.с.49),

№ ОУ-0000633 від 25.06.2021 на суму 14 652,00 грн (а.с.50),

№ ОУ-0000628 від 29.06.2021 на суму 23 484,00 грн (а.с.51),

№ ОУ-0000645 від 01.07.2021 на суму 10 704,00 грн (а.с.52),

№ ОУ- 0000668 від 05.07.2021 на суму 12 372,00 грн (а.с.53),

№ ОУ-0000699 від 08.07.2021 на суму 6792,00 грн (а.с.54),

№ ОУ-0000700 від 09.07.2021 на суму 11616,00 грн (а.с.55),

№ ОУ-0000708 від 12.07.2021 на суму 10 908,00 грн (а.с.56),

№ ОУ-0000714 від 13.07.2021 на суму 15 012.00 грн (а.с.57),

№ ОУ-0000722 від 16.07.2021 на суму 11 796,00 грн (а.с.58),

№ ОУ-0000740 від 20.07.2021 на суму 2 760,00 грн (а.с.59),

№ ОУ-0000739 від 22.07.2021 на суму 24 000,00 грн (а.с.60),

№ ОУ-0000760 від 26.07.2021 на суму 3 240,00 грн (а.с.61),

№ ОУ-0000771 від 28.07.2021 на суму 21 696,00 грн (а.с.62),

№ ОУ-0000772 від 28.07.2021 на суму 3 960,00 грн (а.с.63),

№ ОУ-0000779 від 30.07.2021 на суму 1668,00 грн (а.с.64),

№ ОУ-0000781 від 02.08.2021 на суму 12 504,00 грн (а.с.65),

№ ОУ-0000802 від 02.08.2021 на суму 3 240,00 грн (а.с.66),

№ ОУ-0000789 від 04.08.2021 на суму 22 392,00 грн (а.с.67),

№ ОУ-0000790 від 04.08.2021 на суму 3 528,00 грн (а.с.68),

№ ОУ-0000803 від 09.08.2021 на суму 16 740,00 грн (а.с.69),

№ ОУ-0000805 від 09.08.2021 на суму 22 224,00 грн (а.с.70),

№ ОУ-0000816 від 16.08.2021 на суму 75 606,00 грн (а.с.71),

№ ОУ-0000828 від 16.08.2021 на суму 6 432,00 грн (а.с.72),

№ ОУ-0000840 від 18.08.2021 на суму 29 880,00 грн (а.с.73),

№ ОУ-0000862 від 20.08.2021 на суму 17 376,00 грн (а.с.74),

№ ОУ-0000865 від 25.08.2021 на суму 31 356,00 грн (а.с.75),

№ ОУ-0000866 від 25.08.2021 на суму 3 336,00 грн (а.с.76),

№ ОУ-0000878 від 25.08.2021 на суму 3 552,00 грн (а.с.77),

№ ОУ-0000879 від 25.08.2021 на суму 13 056,00 грн (а.с.78),

№ ОУ-0000880 від 26.08.2021 на суму 3 240,00 грн (а.с.79),

№ ОУ-0000896 від 26.08.2021 на суму 20 340,00 грн (а.с.80),

№ ОУ-0000897 від 28.08.2021 на суму 27 993,60 грн (а.с.81),

№ ОУ-0000905 від 30.08.2021 на суму 42 360,00 грн (а.с.82),

№ ОУ-0000928 від 30.08.2021 на суму 15 468,00 грн (а.с.83),

№ ОУ-0000994 від 01.09.2021 на суму 14 736,00 грн (а.с.84),

№ ОУ-0000993 від 06.09.2021 на суму 25 380,00 грн (а.с.85),

№ ОУ-0000995 від 07.09.2021 на суму 16 164,00 грн (а.с.86),

№ ОУ-0000996 від 08.09.2021 на суму 2 988,00 грн (а.с.87),

№ ОУ-0000992 від 13.09.2021 на суму 20 328,00 грн (а.с.88),

№ ОУ-0000997 від 13.09.2021 на суму 9 102,00 грн (а.с.89),

№ ОУ-0000999 від 15.09.2021 на суму 8 484,00 грн (а.с.90),

№ ОУ-0001000 від 16.09.2021 на суму 13 980,00 грн (а.с.91),

№ ОУ-0000998 від 20.09.2021 на суму 27 000,00 грн (а.с.92),

№ ОУ-0001021 від 24.09.2021 на суму 5 076,00 грн (а.с.93),

№ ОУ-0001057 від 30.09.2021 на суму 14808,00 грн (а.с.94),

№ ОУ-0001056 від 04.10.2021 на суму 2 880,00 грн (а.с.95),

№ ОУ-0001058 від 04.10.2021 на суму 3 852,00 грн (а.с.96),

№ ОУ-0001077 від 06.10.2021 на суму 8184,00 грн (а.с.97),

№ ОУ-0001084 від 07.10.2021 на суму 18 468,00 грн (а.с.98),

№ ОУ-0001127 від 12.10.2021 на суму 2 988,00 грн (а.с.99),

№ ОУ-0001128 від 13.10.2021 на суму 7 800,00 грн (а.с.100),

№ ОУ-0001129 від 18.10.2021 на суму 14 628,00 грн (а.с.101),

№ ОУ-0001130 від 18.10.2021 р. на суму 9 324,00 грн (а.с.102),

№ ОУ-0001146 від 21.10.2021 на суму 17 205,60 грн (а.с.103),

№ ОУ-0001147 від 21.10.2021 на суму 11 004,00 грн (а.с.104),

№ ОУ-0001171 від 25.10.2021 на суму 17 952,00 грн (а.с.105),

№ ОУ-0001175 від 27.10.2021 на суму 14 448,00 грн (а.с.106),

№ ОУ-0001197 від 01.11.2021 на суму 15 768,00 грн (а.с.107),

№ ОУ-0001198 від 01.11.2021 на суму 17 496,00 грн (а.с.108),

№ ОУ-0001199 від 01.11.2021 на суму 16 104,00 грн (а.с.109),

№ ОУ-0001216 від 02.11.2021 на суму 9 780,00 грн (а.с.110),

№ ОУ-0001215 від 03.11.2021 на суму 1 752,00 грн (а.с.111),

№ ОУ-0001217 від 04.11.2021 на суму 25 896,00 грн (а.с.112),

№ ОУ-0001231 від 08.11.2021 на суму 5 400,00 грн (а.с.113),

№ ОУ-0001259 від 12.11.2021 на суму 1752,00 грн (а.с.114),

№ ОУ-0001267 від 16.11.2021 на суму 9780,00 грн (а.с.115),

№ ОУ-0001354 від 02.12.2021 на суму 16 920,00 грн (а.с.116),

№ ОУ-0001366 від 08.12.2021 на суму 24 072,00 грн (а.с.117),

№ ОУ-0001403 від 14.12.2021 на суму 19 320,00 грн (а.с.118)

№ ОУ-0001419 від 16.12.2021 на суму 2 628,00 грн (а.с.119),

№ ОУ-0001435 від 17.12.2021 на суму 12 156,00 грн (а.с.120),

№ ОУ-0001466 від 29.12.2021 на суму 4 428,00 грн (а.с.121),

№ ОУ-0000006 від 04.01.2022 на суму 15 006,00 грн (а.с.122),

№ ОУ-0000014 від 06.01.2022 на суму 6180,00 грн (а.с.123),

№ ОУ-0000106 від 28.01.2022 на суму 4 980,00 грн (а.с.124),

№ ОУ-0000131 від 04.02.2022 на суму 16 260,00 грн (а.с.125),

№ ОУ-0000176 від 15.02.2022 на суму 3480,00 грн (а.с.126),

№ ОУ-0000194 від 18.02.2022 на суму 13 728,00 грн (а.с.127),

№ ОУ-0000202 від 21.02.2022 на суму 9 348,00 грн (а.с.128).

Позивач у позові зазначає, що відповідач за отримані послуги розрахувався частково, заборгованість становить 210 700,85 грн. У підтвердження вказаного позивач надав двостороннє підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2022 (а.с.129).

Позивач направив відповідачу претензію від 11.07.2022 з вимогою сплатити заборгованість (а.с.133-138). Це підтверджується поштовою накладною від 11.07.2022 та описом вкладення у цінний лист (а.с.139).

Оскільки відповідач борг не сплатив, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішення спору суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В статті 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення 210 700,85 грн основного боргу підтверджені матеріалами справи та є обґрунтованими.

Відповідач у відзиві (вхід. № 3742 від 24.03.2023) визнав позов в частині основного боргу на суму 210 700,85 грн.

Згідно з ч.1, ч.4 ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 210 700,85 грн основного боргу за надані послуги.

У ст. 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п. 5.9 Договору сторони встановили, що за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 4.7. цього Договору, замовник на письмову вимогу виконавця, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Згідно із ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі п. 5.9 Договору та ч. 2 ст.625 ЦК України заявив вимоги про стягнення 28 934,99 грн пені за період 02.12.2021 22.09.2022 (поетапно), 50 840,32 грн інфляційних втрат за період 02.12.2021 10.01.2023 (поетапно), 6211,99 грн - 3% річних за період 02.12.2021 10.01.2023 (поетапно); (розрахунок - а.с.142-153).

Відповідача у відзиві зазначає про існування форс-мажорних обставин - введення воєнного стану в Україні, як на підставу звільнення від відповідальності.

Відповідач у відзиві також зазначає, що до форс-мажорних обставин також відноситься те, що згідно з п. 15 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України, до резидентів таких держав відноситься засновник відповідача.

Суд, оцінюючи вказані доводи відповдіача, зазначає наступне.

Згідно з п.6.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин на час дії таких обставин.

Згідно з п. 6.2.Договору під форс-мажорними обставинами сторони розуміють: стихійні лиха (пожежі, повені, зсуви, тощо), воєнні дії, злочинні дії третіх осіб, епідемії, страйки, бойкот, рішення і дії органів державної влади, тощо.

Згідно з п. 6.3.Договору факт виникнення і припинення форс-мажорних обставин відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або її регіональним відділенням.

В ст. 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні (від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР; зі змінами, внесеними згідно із Законом № 530-IX від 17.03.2020) вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст. 14-1 Закону України Про Торгово-промислові палати в Україні).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання».

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладений у постанові від 21 вересня 2022 року у cправі № 911/589/21, про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21); (п.5.21 постанови).

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у cправі № 910/15264/21, де вказано:

-відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

- Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введеного карантину до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99).

- для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не надав до суду жодних доказів в підтвердження того що вказані форс-мажорні обставини перешкодили йому виконати вимоги саме договору № ТІК/СО/170820 від 17.08.2020 щодо проведення оплати за послуги.

Суд також зазначає, що за актами від 01.11.2021, від 02.11.2021, від 03.11.2021, від 04.11.2021, від 08.11.2021, від 12.11.2021, від 16.11.2021, від 02.12.2021, від 08.12.2021, від 14.12.2021, від 16.12.2021, від 17.12.2021, від 29.12.2021, від 04.01.2022, від 06.01.2022 строк оплати настав до 08.02.2022, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Відповідач не надав до суду жодного доказу в підтвердження викладених у відзиві обставин, та доказів того, яким чином вказані форс-мажорні обставини перешкодили йому перерахувати на рахунок позивача суму боргу.

Отже, відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс- мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов`язань саме за спірним договором.

Згідно з п. 6.4.Договору сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, як причину неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, звільняється від відповідальності за таке неналежне виконання тільки в тому випадку, якщо форс-мажорні обставини, на які посилається сторона, виникли після укладення цього Договору, їх виникнення в момент укладення Договору було малоймовірним, їх виникнення викликано подіями, що не залежали від волі цієї сторони, і ця сторона вжила всіх необхідних заходів, для того щоб уникнути або усунути негативні наслідки цих обставин.

Згідно з п. 6.5.Договору сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов`язань за Договором, повинна в строк, що не перевищує 10 (десять) календарних днів, сповістити іншу Сторону про настання форс-мажорних обставин.

Сторона, яка не повідомить в зазначений термін іншу Сторону Договору, про настання у неї форс-мажорних обставин, позбавляється права посилатися на них у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором. Якщо вищевказані обставини тривають більше шести місяців, кожна зі Сторін має право відмовитися від виконання зобов`язань за Договором частково або повністю без додаткової фінансової відповідальності.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 серпня 2022 року у cправі № 910/15264/21 про те, що

- повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору (п.47 постанови).

- водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор); (п. 50 постанови).

- про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21); п.52 постанови).

Положення п. 6.5 укладеного сторонами Договору прямо передбачають юридичні наслідки того, що відповідач не повідомив позивача в строки, визначені Договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний сертифікат ТПП чи без нього), а саме у договорі вказано, якщо сторона, яка не повідомить в зазначений термін іншу Сторону Договору, про настання у неї форс-мажорних обставин, позбавляється права посилатися на них у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором.

Доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, згідно з п. 6.5 Договору, відповідач суду не надав.

Відповідач також не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (як це передбачено у п.6.4 Договору).

Отже, посилання відповідача на існування обставин, які є підставою для звільнення від відповідальності, є недоведеним та необґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що нарахування пені проведено з перевищенням 6 місячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, та з порушенням строків позовної давності суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до розділу IX Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до розділу IX «Прикінцевих та перехідних положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України, який продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 641 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211.

Постановою КМУ № 1236 від 09.12.2020 було продовжено на всій території України дію карантину до 28 лютого 2021 р.

Надалі дія карантину продовжувалася постановою КМУ від 17.02.2021 р. № 104, постановою КМУ від 21.04.2021 р. № 405, постановою КМУ від 16.06.2021 р. № 611, постановою КМУ від 11.08.2021 р. № 855, постановою КМУ від 22.09.2021 р. № 981.

23 серпня в "Урядовому кур`єрі" № 182 опублікована постанова КМУ від 19.08.2022 р. № 928, якою внесено зміни до постанови КМУ Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 р. № 1236; на всій території України до 31 грудня 2022 р. продовжено карантин черезта режим надзвичайної ситуації для єдиної державної системи цивільного захисту.

Отже, строки визначені статтею 232 Господарського кодексу України та строки позовної давності, визначені ст. 257, 258 ЦК України на цей час продовжені.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, про те, що з огляду на вимоги статей 79,86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних позивач не врахував, що кінцевий строк оплати за актами від 02.11.2021, від 08.11.2021, від 16.11.2021, від 14.12.2021, від 17.12.2021, від 29.12.2021, від 04.01.2022, від 28.01.2022 припадає на вихідний день, отже оплата повинна бути проведена у наступний за ним робочий день.

Після проведення перевірки розрахунку судом встановлено, що належна до стягнення сума пені становить 28 215,34 грн, 3% річних становить 6187,92 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних слід відхилити в зв`язку з їх безпідставністю.

Суд, провівши перевірку нарахування інфляційних встановив, що заявлена сума до стягнення не перевищує розрахункову. Таким чином, позовні вимоги про стягнення 50840,32 грн інфляційних підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає покласти на відповідача судові витрати у цій справі, які складаються з судового збору за подання позову та витрат на професійну правову допомогу.

За подачу позову позивач сплатив 4450,32 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1172 від 12.01.2023 (а.с.13). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 21.01.2023 (а.с.168).

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір належить сплачувати у сумі 4439,16 грн.

Відповідач до початку розгляду справи по суті у відзиві (вхід. № 3742 від 24.03.2023) визнав позовні вимоги в частині основного боргу повністю, тобто у сумі 210700,85 грн. В зв`язку з цим відповідач прохає застосувати ст. 130 ГПК України щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за ці вимоги.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Вказані обставини за своїми ознаками підпадають під диспозицію ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", з огляду на визнання позову відповідачем в частині основного боргу.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов у частині стягнення основного боргу, слід повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за ці вимоги.

За позовні вимоги про стягнення 210700,85 грн. основного боргу судовий збір належить сплачувати у сумі 3610,51 грн. Отже, сума судового збору в розмірі 1805,25 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету на підставі ч.1 ст. 130 ГПК України.

А залишок судового збору у сумі 2633,91 грн. покладається на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній орієнтований розрахунок судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано:

ордер на надання правової допомоги від 20.01.2023 (а.с.155);

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Любченко О. О. від 13.07.2012 (а.с.157);

договір про надання правничої (правової) допомоги від 01.06.2022, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатським об`єднанням «Лайфхакінгова юридична компанія», в особі адвоката Любченко Олексія Олександровича (а.с.158-160).

За умовами п. 3 договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.06.2022 за надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги клієнт зобов`язаний виплатити адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору.

В п.2 додатку до Договору від 01.06.2022, сторони узгодили, що загальна вартість гонорару (винагороди) за договором про надання правничої (правової) допомоги, укладеним сторонами 01.06.2022 року, складатиме суму усіх виставлених протягом строку його дії рахунків (а.с.161).

В п.3 додатку до Договору від 01.06.2022, сторони погодили, що розмір гонорару (винагороди) за надання правничої (правової) допомоги, вказаної в договорі і визначеної дорученням, визначено сторонами з врахуванням складності справи, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) дії Договору, протягом якого доручення підлягає виконанню (а.с.161).

В акті приймання-передачі наданих послуг від 12.01.2023 (а.с. 162) по Договору про надання правничої (правової) допомоги від 01.06.2022 сторони підтвердили надання адвокатом послуг у сумі 20000,00 грн, до яких включили надання консультацій правового характеру та представництво і захист інтересів клієнта як позивача у суді першої інстанції з підстав стягнення з ТОВ Сервіс Ойл на користь ТОВ "Транспортна інжинірингова компанія "Автосоюз" боргу за договором № ТІК/СО/170820 від 17.08.2020.

До матеріалів справи позивач надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням «Лайфхакінгова юридична компанія», в особі адвоката Любченко Олексія Олександровича у справі № 917/132/23 (а.с.163), де сторони підтвердили надання таких послуг: підготовка та направлення претензії вартість 1000,00 грн; консультування щодо збору доказів для подальшого доручення до матеріалів судової справи - вартість 1000,00 грн; підготовка та узагальнення матеріалів доказової бази для подальшого доручення до матеріалів судової справи- вартість 3000,00 грн; проведення медіації щодо врегулювання спору в позасудовому порядку - вартість 1000,00 грн; підготовка до подання позову про стягнення заборгованості - вартість 4000,00 грн; участь у судовому розгляді справи- вартість 10000,00 грн. Загальна вартість вказаних послуг визначена у 20000,00 грн.

На оплату послуг адвокатське об`єднання виписало позивачу рахунок № 6 від 15.11.2022 на оплату 20 000,00 грн (а.с.164).

Згідно з платіжною інструкцією № 1165 від 30.12.2022 позивач сплатив 20000,00 грн за надання правової допомоги (а.с.165).

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При аналізі опису робіт (наданих послуг) із правничої допомоги суд встановив, що включені до нього послуги: підготовка та направлення претензії; консультування щодо збору доказів для подальшого доручення до матеріалів судової справи; проведення медіації щодо врегулювання спору в позасудовому порядку стосуються досудового врегулювання спору, а тому не можуть бути включені позивачем до відшкодування у цій справі.

Позивачем не надано доказів проведення медіації у цій справі, отже ці витрати не можуть бути покладені на відповідача.

Вказані у акті послуги з «консультування щодо збору доказів для подальшого долучення до матеріалів судової справи» входять до послуги «підготовка та узагальнення матеріалів доказової бази» та «підготовка подання позову».

Вказані у акті, вартість послуг на участь у судовому розгляді справи не підлягають задоволенню, оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань.

Витрати, вказані у детальному описі робіт (наданих послуг), такі як підготовка та узагальнення матеріалів доказової бази для подальшого доручення до матеріалів судової справи - вартість 3000,00 грн, підготовка до подання позову про стягнення заборгованості - вартість 4000,00 грн пов`язані із справою. Тому ці витрати загальною сумою 7000,00 грн визнаються судом, як такі, що підлягають до відшкодування.

Отже, заявлена сума витрат на правничу допомогу, підлягає відшкодуванню у розмірі 7000,00 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Ойл (вул. Небесної Сотні, буд. 9/17, м. Полтава, 36000; ідентифікаційний код 38516938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна інжинірингова компанія "Автосоюз" (вул. Європейська, буд. 2, офіс 205, м. Полтава, 36014; ідентифікаційний код 40854805) 210 700 грн 85 коп. - основного боргу, 28 215 грн 34 коп. пені, 6187 грн 92 коп. - 3% річних, 50840 грн 32 коп. інфляційних, 2633 грн 91 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору, 7000 грн 00 коп. - відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України (ГУК у Полт.обл./тг м. Полтава/22030101, рахунок № UA798999980313121206083016719, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37959255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна інжинірингова компанія "Автосоюз" (вул. Європейська, буд. 2, офіс 205, м. Полтава, 36014; ідентифікаційний код 40854805) 1805 грн 25 коп. судового збору сплаченого за платіжною інструкцією № 1172 від 12.01.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 06.04.2023.

Суддя Т. М. Безрук