Рішення

від 04.04.2023 по справі 918/1063/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1063/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" (34401, Рівненська обл., м.Вараш, м-н Будівельників, буд. 5, корпус 1, код ЄДРПОУ 40550339)

до відповідача Вараської міської ради Рівненської області (Територіальна громада міста Вараш) (34403, Рівненська обл., м. Вараш, майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (34400, Рівненська область, м.Вараш, майдан Незалежності, 1 Код ЄДРПОУ 44383982)

про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: адвокат Русін Т.С.;

від відповідача: Процун О.О.;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" (далі по тексту Позивач, ОСББ, "ОСББ Будівельників 5/1") звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Вараської міської ради Рівненської області (далі по тексту Відповідач, Рада) в якому просить скасувати рішення від 27.04.2007 про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Кузнецовськ (від імені якої діє Вараська міська рада) на нежитлове приміщення № 91, яке знаходиться в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1 на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року та постанови Північно - Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року у справі № 918/917/19.

Даний позов обгрунтовує наступним. 27.04.2007 року в Єдиному державному реєстрі майнових прав було зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1, прим 91 (витяг номер 14400460 від 27.04.2007 року) за територіальною громадою м.Кузнецовськ. За змістом свідоцтва від 23.04.2007 серія ЯЯЯ № 360128, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 20.04.2007 № 158, спірне приміщення належало на праві комунальної власності територіальній громаді міста Кузнецовська на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством, загальна площа 18,4 м2.

Згідно з даними з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.07.2007 № 14400460 спірне приміщення належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Кузнецовська на підставі свідоцтва про право власності від 23.04.2007 серія ЯЯЯ № 360128.

Постановою Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" від 19.05.2016 № 1377-VIII перейменовано у Рівненській області місто Кузнецовськ у місто Вараш.

04.06.2018 між ОСББ, Кузнецовським міським комунальним підприємством і Вараською міською радою було підписано акт прийняття-передачі технічної документації на житловий будинок № 5/1 у мікрорайоні Будівельників, відповідно до якого ОСББ було передано технічну документацію, а саме: копію витягу з технічного паспорта та виконавчу документацію на зазначений будинок.

За інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, приміщення загального користування, що згідно з п. 1 ст. 382 ЦК України є спільною сумісною власністю власників житлових квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку № 5 корпус 1 у мікрорайоні Будівельників міста Кузнецовська Рівненської області перебувають на праві оперативного управління в ОСББ.

Після прийняття будинку в оперативне управління ОСББ довідалося про існування рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 20.04.2007 № 158.

За даними з технічного паспорта на будинок квартирного типу спірне приміщення є службовою кімнатою площею 17,3 м2.

З метою відновлення порушеного права, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Вараської міської ради та виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 918/917/19, позов задоволено: визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 20.04.2007 № 158 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках", в частині оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, видачі свідоцтва про право власності територіальній громаді міста Кузнецовська на нежитлове приміщення № 91 в житловому будинку, розташованому за адресою: Рівненька обл., м. Кузнецовськ, мікрорайон Будівельників, буд. 5, корп. 1 (далі - спірне приміщення), на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.04.2007 (серія ЯЯЯ № 360128) на спірне приміщення.

Голова правління ОСББ «ОСББ Будівельників 5/1» Зіналь Тетяна Миколаївна 15 березня 2021 року звернулася із письмовою заявою № 68/21 до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області з метою скасування державної реєстрації права комунальної власності на нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1, прим 91

16 березня 2021 року листом за № 295/15-18 відділом реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області до ОСББ було повернуто вищенаведені рішення судів без виконання.

Не погоджуючись із рішенням відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області, голова правління ОСББ «ОСББ Будівельників 5/1» Зіналь Тетяна Миколаївна звернулася зі скаргою від 26.03.2021 року № 71/21 на бездіяльність відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

За результатами розгляду скарги Колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) було підготовлено висновок від 09 квітня 2021 року на підставі якого Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Львів) було прийнято наказ № 76/6 від 09.04.2021 року «Про відмову в задоволенні скарги ОСББ «Будівельників 5/1», зазначивши при цьому невірно назву ОСББ.

В подальшому рішенням Вараської міської ради Рівненської області № 309 від 14 квітня 2021 року було створено юридичну особу - Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області.

Дана юридична особа є правонаступником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області.

З метою досудового врегулювання даного спору Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку « ОСББ Будівельників 5/1» до Вараської міської ради Рівненської області було направлено звернення № 119 від 20.10.2022 року та заяву № 123 від 01.11.2022 року з пропозицією прийняти рішення про скасування державної реєстрації права власності територіальної громади міста Кузнецовськ (від імені якої діє Вараська міська рада), здійсненої від 27.04.2007 року, на нежитлове приміщення № 91, яке знаходиться в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1 на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року та постанови Північно - Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року у справі № 918/917/19. Зазначає, що на день звернення до суду з позовом відповіді на такі заяви «ОСББ Будівельників 5/1 » не надійшли.

Ухвалою суду від 15 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

02.01.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від третьої особи надійшов відзив на позов, в якому проти позову заперечує з мотивів його безпідставності та необгрунтованості.

19.01.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" надійшла відповідь на відзив третьої особи та Заява про уточнення позовних вимог. Зокрема у вказаній заяві Позивач просить суд: назву позову змінити з « Позовна заява про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення» на « Позовна заява про скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення»; пункт. 2 даної позовної заяви викласти в новій редакції «Скасувати здійснену 27.04.2007 державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Кузнецовськ (від імені якої діє Вараська міська рада) на нежитлове приміщення №91 , яке знаходиться в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1 на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року та постанови Північно - Західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року у справі № 918/917/19». Решту позовних вимог залишити без змін.

Дана заява судом не прийнята до розгляду, так як нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої процесуальної дії як уточнення позовної вимоги, а відповідно до статті 46 цього Кодексу неточності, виправлення позовних вимог у позовній заяві виправляються шляхом зміни підстав або предмету позову.

24.01.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує посилаючись при цьому на наступне. З позовних вимог вбачається, що Позивач просить суд скасувати рішення від 27.04.2007 про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Кузнецовськ (від імені якої діє Вараська міська рада) на нежитлове приміщення № 91, яке знаходиться в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1.

Відповідач зазначає, що у Вараській міській раді (рішенням Кузнецовської міської ради від 06.04.2017 року №611 "Про перейменування Кузнецовської міської ради та її виконавчого комітету" було перейменовано "Кузнецовську міську раду" на "Вараську міську раду", як у Відповідача відсутні будь-які рішення, прийняті нею 27.04.2007 року відносно вищевказаного нежитлового приміщення.

Відповідач вважає, що відсутні будь-які підстави для скасування неіснуючого акта.

Відповідач зазначає, що Позивач знав про спірне приміщення та про реєстрацію права власності за територіальною громадою, та знав про порушене право, а тому вважає, що порушено строки позовної давності.

Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача, в якій зазначає наступне. Вимоги позовної заяви відповідають вимогам чинного законодавства України, а твердження Відповідача не відповідають дійсності про відсутність підстав відповідати за даним позовом у зв`язку зі зміною назви юридичної особи.

Позивач вважає, що зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника правовідносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника правовідносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Позивач зазначає, що ОСББ "ОСББ Будівельників 5/1" звернулося до суду 12 грудня 2022 року, а тому вважає, що строк позовної давності, передбачений ЦКУ для такого виду спору Позивачем не пропущено.

До завершення підготовчого засідання Позивач неодноразово подавав до суду Заяви про зміну предмету позову, і в останній з них, поданій 27.02.2023р., просить суд змінити предмет позову зазначений в позовній заяві від 12 грудня 2022 року №307 та викласти п.2 позовних вимог в наступній редакції:

- Скасувати запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Кузнецовськ (на даний час Вараською міською радою Рівненської області) на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення в житловому будинку Рівненська область, м. Кузнецовськ (на даний час м.Вараш), Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1, прим 91 загальною площею 18,4 м.кв, реєстраційний номер майна 18618549, номер запису 44-144 в книзі 12к, форма власності комунальна, частка власності 1/1, вчинений 27.04.2007 року на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 360128 від 23.04.2007 року територіальна громада міста Кузнецовськ.

Відповідно до ч. 3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відтак, суд дійшов висновку про прийняття вищевказаної Заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" про зміну предмета позову до розгляду.

Ухвалою суду від 27.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник Позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову підтримав, просив їх задоволити. Натомість представник Відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві.

В судове засідання 04.04.2023 року не з`явився представник третьої особи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Крім того, суд зазначає, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2738-IX від 16.11.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №8419 від 07.02.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

08 червня 2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано юридичну особу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" за адресою Рівненська обл., м.Вараш, м-н Будівельників, буд. 5, корпус 1, код ЄДРПОУ 40550339 про що в реєстрі вчинено запис за номером 1 606 102 0000 000473.

Постановою Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" від 19.05.2016 №1377-VIII перейменовано у Рівненській області місто Кузнецовськ у місто Вараш.

04.06.2018 між ОСББ, Кузнецовським міським комунальним підприємством і Вараською міською радою було підписано акт прийняття-передачі технічної документації на житловий будинок №5/1 у мікрорайоні Будівельників, відповідно до якого ОСББ було передано технічну документацію, а саме копію витягу з технічного паспорта та виконавчу документацію на зазначений будинок.

За інформацією з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, приміщення загального користування, що згідно з п. 1 ст. 382 ЦК України є спільною сумісною власністю власників житлових квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку № 5 корпус 1 у мікрорайоні Будівельників міста Кузнецовська Рівненської області перебувають на праві оперативного управління в ОСББ.

Після прийняття будинку в оперативне управління ОСББ довідалося про існування рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 20.04.2007 № 158.

З метою відновлення порушеного права Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Вараської міської ради та виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 918/917/19, позов задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 20.04.2007 № 158 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках", в частині оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, видачі свідоцтва про право власності територіальній громаді міста Кузнецовська на нежитлове приміщення № 91 в житловому будинку, розташованому за адресою: Рівненька обл., м. Кузнецовськ, мікрорайон Будівельників, буд. 5, корп. 1, на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23.04.2007 серія ЯЯЯ № 360128 на вказане приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд доходить висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 01.10.2020 у справі № 918/917/19, яке набрало законної сили 25.01.2021, має преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Після отримання повного тексту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року, голова правління ОСББ «ОСББ Будівельників 5/1» Зіналь Тетяна Миколаївна 15 березня 2021 року звернулася із письмовою заявою № 68/21 до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області з метою скасування державної реєстрації права комунальної власності на нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1, прим 91. До заяви було додано належним чином завірені копії рішення Господарського суду Рівненської області від 01 жовтня 2020 року та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 січня 2021 року у справі № 918/917/19.

16 березня 2021 року листом за № 295/15-18 відділом реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області до ОСББ було повернуто вищенаведені рішення судів без виконання з огляду на те, що рішення судів не містять вимог до державного реєстратора щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на майно.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області, голова правління ОСББ «ОСББ Будівельників 5/1» Зіналь Тетяна Миколаївна звернулася зі скаргою від 26.03.2021 року № 71/21 на бездіяльність відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

За результатами розгляду скарги Колегією з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) було підготовлено висновок від 09 квітня 2021 року на підставі якого Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Львів) було прийнято наказ №76/6 від 09.04.2021 року «Про відмову в задоволенні скарги ОСББ «Будівельників 5/1».

В подальшому рішенням Вараської міської ради Рівненської області № 309 від 14 квітня 2021 року було створено юридичну особу - Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області. Дана юридична особа є правонаступником відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області.

Голова правління ОСББ «ОСББ Будівельників 5/1» Зіналь Тетяна Миколаївна вважаючи таку бездіяльність відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (нині Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області) неправомірною та такою, що порушує майнові права ОСББ «ОСББ Будівельників 5/1» звернулася 11.05.2021 року з адміністративним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року у справі № 460/5073/21 провадження було закрито з підстав, що даний спір не має юрисдикції адміністративного судочинства і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

З огляду на вищезазначене та те, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, м-н Будівельників, буд.5, корп. 1, приміщення 91, зареєстровано на праві комунальної власності територіальної громади міста Кузнецовськ на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ №360128 від 23 квітня 2007 року, яке визнано судом недійсним, Позивач просить суд скасувати запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Кузнецовськ (на даний час Вараською міською радою Рівненської області) на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення в житловому будинку Рівненська область, м. Кузнецовськ (на даний час м.Вараш), Будівельників мікрорайон, буд. 5, корп. 1, прим 91 загальною площею 18,4 м.кв, реєстраційний номер майна 18618549, номер запису 44-144 в книзі 12к, форма власності комунальна, частка власності 1/1, вчинений 27.04.2007 року на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 360128 від 23.04.2007 року територіальна громада міста Кузнецовськ. При цьому Позивач зазначає, що вказана реєстрація порушує права та інтереси ОСББ.

За результатами розгляду вимог позивача суд зазначає наступне.

З вищенаведених обставин видно, що спірні правовідносини за 'своїм змістом стосуються права власності та речових прав на майно. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає себе правомірним власником спірного майна, а відповідач (Вараська міська рада) у свою чергу, як представник територіальної громади, вважає себе правомірним володільцем спірного майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норм статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. В даному випадку необхідно розуміти, що правомочність користування - це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Право користування може належати не тільки власникам, але й іншим особам на підставі, зокрема, цивільно-правових договорів. Крізь призму обставин цього спору суд ураховує, що користування приміщенням передбачає можливість отримання певних корисних властивостей такого майна, а саме: можливість перебувати у приміщенні, доступ до приміщення, можливість користувача розміщувати у приміщенні своє майно, спроможність здійснювати у приміщенні певний вид діяльності тощо.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. У процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Перелік таких приміщень не є вичерпним.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до норм статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Як визначено нормами статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_1 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004 Справа N 1-2/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Як видно з правової позиції відображеної у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 09 листопада 2011 року N 14-рп/2011 Справа N 1-22/2011, власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Суд також враховує положення статті 4 Житлового Кодексу України, за змістом якої до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Для вирішення цього спору ключовим є визначення правового статусу нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи належить спірне приміщення до числа допоміжних чи є нежитловим приміщенням у структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, на які не поширюється правовий режим допоміжних приміщень.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 справі 906/1169/17, від 18.07.2018 у справі 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі 904/1040/18.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2020 року у справі №918/917/19 встановлено, що спірне приміщення за своїм призначенням відноситься до підсобних приміщень багатоквартирного житлового будинку.

Згідно з положеннями Державних будівельних норм України "Будинки і споруди" ЖИТЛОВІ Будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитловими приміщенням є ізольовані приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійними об`єктами нерухомого майна.

До прийняття Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" аналогічні законодавчі визначення відповідних понять були наведені в Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Отже, визначення "допоміжне приміщення" серед іншого включає в себе підсобні приміщення. Підсобні приміщення за своїм статусом відносяться до допоміжних приміщень у структурі житлового будинку.

Тобто відповідно до проектного рішення за своїм функціональним призначенням спірне приміщення належить до числа допоміжних приміщень житлового будинку, передбачене для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, що виключає можливість його віднесення до числа нежитлових.

Водночас, у матеріалах справи немає доказів, що це приміщення було запроектовано як самостійний об`єкт нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що приміщення №91, загальної площі 17,3 кв.м. що знаходиться на І поверсі у житловому будинку №5 корпус 1 мікрорайону Будівельників у м.Вараш Рівненської області є спільною власністю громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. При цьому, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

В той же час суд зазначає, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких забезпечується поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Предметом поданого у цій справі позову, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, є вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна.

У постанові від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норми права, у якому зазначив, що пункти 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16.01.2020) необхідно застосовувати таким чином:

"За змістом пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020), на відміну від частини 2 статті 26 цього Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Слід також зазначити, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (12.12.2022) пункти 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 12.05.2022) передбачали і передбачають такі ж способи захисту, що зазначені вище Верховним Судом.

Таким чином, з 16.01.2020 законодавець виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, який (спосіб захисту) в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в позовній заяві, шляхом ухвалення судового рішення про скасування саме запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

В той же час суд зазначає, що за змістом пункту 2 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 23.03.2023) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Крім того з частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 12.05.2022) було виключено норму про те, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.10.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 918/917/19 визнано недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №360128 від 23.04.2007, на підставі якого було проведено державну реєстрацію прав на спірне приміщення за територіальною громадою міста Кузнецовськ.

Отже, з огляду на норми частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 12.05.2022), у рішенні Господарського суду Рівненської області від 01.10.2020 застосовано спосіб захисту, який передбачено законом, і вказане рішення суду є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру прав, так як ним (рішенням) визнано недійсним документ, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на спірне приміщення.

Таким чином суд констатує, що з ухваленням Господарським судом Рівненської області рішення від 01.10.2020 у справі №918/917/20, позивач вже захистив свої права та інтереси у спосіб, який передбачено законом.

Заперечення відповідача та третьої особи, наведені у відзивах, спростовуються всім вищенаведеним, а відтак є безпідставними та необгрунтованими.

Крім того суд зазначає, що відповідач не надав суду жодного правовстановлюючого документу, який би підтверджував виникнення у нього права власності на спірне приміщення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, та те, що позивач обрав спосіб захисту цивільних прав та інтересів який не передбачено ні законом, ні договором, і який не призведе до відновлення його порушених прав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у першій інстанції покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 5/1" у задоволенні позову.

2. Витрати щодо судового збору у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.