Ухвала

від 28.03.2023 по справі 911/1113/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1113/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокуратури - Єреп В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 (судді: Шапран В. В. - головуючий, Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) та рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2022 (суддя Щоткін О. В.) у справі

за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Ірпінської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалдорбуд"</a>,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся з позовом до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі - виконком Ірпінської міськради) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалдорбуд"</a> (далі - ТОВ "Глобалдорбуд") про стягнення 6 800 872,56 грн збитків, спричинених внаслідок завищення обсягів та неякісно виконаних будівельних робіт за договором "Капітальний ремонт дороги з тротуарами по вул. Підгірна в м. Ірпінь Київської області" код ДК 021:2015 - 45233000-9 (ремонт доріг та тротуарів) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013" від 14.09.2016 № 483/1 (далі - договір від 14.09.2016), укладеним між позивачем і відповідачем.

На обґрунтування позову прокурор посилався на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору, наголошуючи на завищенні обсягів та неякісному виконанні будівельних робіт, внаслідок чого відповідачем завдано збитки на заявлену до стягнення суму. Розрахунок збитків прокурор обґрунтовує висновком експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 12.02.2018 № 1657/18-49/3184/18-49 у кримінальному провадженні № 42016111200000878 (далі - висновок експертизи від 12.02.2018).

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.05.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, у позові відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор не довів, а суд не встановив наявності повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що свідчить про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності з відшкодування збитків у заявленому до стягнення розмірі.

Місцевий господарський суд встановив, що виконані підрядником роботи прийняті замовником без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості та вартості за актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №№ 1-6; фактична кількість та вартість виконаних робіт погоджені Комунальним підприємством "Ірпіньжитлоінвестбуд" (далі - КП "Ірпіньжитлоінвестбуд"), яке здійснювало технічний нагляд за об`єктом; виконані роботи були оплачені, при цьому вартість виконаних і прийнятих будівельних робіт не перевищила договірної ціни; доказів того, що об`єкт будівництва на момент звернення прокурора з позовом до суду перебуває у непридатному для експлуатації стані, що спричинено неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань, зокрема, неякісним виконанням робіт, суду не надано.

Водночас суд першої інстанції надав оцінку висновку експертизи від 12.02.2018 та висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України №19/13-3/33-СЕ/18 від 24.05.2018 (який, за твердженнями позивача, був наданий стороною захисту у кримінальному провадженні № 4201611120000878) (далі - висновок експертизи від 24.05.2018) та зазначив, що ці висновки є взаємосуперечливими, навівши у судовому рішенні відповідне аргументування.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2022 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скаржник вважає вказані судові рішення ухваленими судами з порушенням норм процесуального права, а саме статей 13, 73, 74, 76- 79, 86, 98, 101, 104, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 22, 526, 610, 611, 623, 837, 852, 853, 857, 858, 875, 883 Цивільного кодексу України, статей 193, 216- 218, 224, 225, 322 Господарського кодексу України; зазначає, що висновки судів не відповідають встановленим обставинам і наявним у справі доказам. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржені рішення та постанову у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 927/375/19 щодо застосування положень статей 224, 225 Господарського кодексу України та частини 1 статті 883 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, пов`язаних зі стягненням збитків за договором підряду внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань; у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 916/477/18 стосовно застосування положень частин 1, 2 статті 883 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо наявності підстав для покладання на підрядника господарсько-правової відповідальності у виді відшкодування збитків внаслідок неналежного виконання умов договору будівельного підряду відповідно до частини 2 cтатті 883 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України; щодо обов`язку доведення відсутності вини підрядника у завданні збитків, який з урахуванням положень частини 1 cтатті 883 Цивільного кодексу України покладено на підрядника; у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20, від 27.06.2018 у справі № 907/651/17, від 08.08.2018 у справі № 907/679/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 щодо необхідності дослідження у сукупності з іншими доказами на загальних підставах висновків судової експертизи, проведеної в межах провадження в іншій справі; у постанові від 01.03.2021 у справі № 927/375/19 щодо оцінки судом висновку експерта; у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі № 915/1456/15, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 стосовно застосування принципу змагальності та доведення стороною обставин, про які вона стверджує.

Від ОСОБА_1 та виконкому Ірпінської міськради надійшли пояснення у справі.

З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 14.09.2016 між виконкомом Ірпінської міськради (замовник) та ТОВ "Глобалдорбуд" (підрядник) укладено договір № 483/1 "Капітальний ремонт дороги з тротуарами по вул. Підгірна в м. Ірпінь Київської області" код ДК 021:2015-45233000-9 (ремонт доріг та тротуарів) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до технічного завдання та умов договору виконання у 2016 році капітального ремонту дороги з тротуарами на вул. Підгірній в м. Ірпені Київської області.

Об`єкт: дорога та тротуари на вул. Підгірній в м. Ірпені Київської області (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.4 договору склад та обсяги робіт, визначені технічним завданням документацією конкурсних торгів, розробленою на підставі проектної документації, яка є невід`ємною частиною договору, що можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації та можуть бути зменшені залежного від реального фінансування видатків.

У пункті 2.1 спірного договору передбачено, що строк початку виконання робіт - з моменту підписання договору, строк закінчення виконання робіт - листопад 2016 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору (у редакції додаткової угоди від 16.03.2017 № 3) його ціна становить 16 126 910,16 грн, в т. ч. ПДВ - 2 687 818,36 грн, виконані роботи в 2016 році - 5 350 211,63 грн, в т. ч. ПДВ - 891 701,94 грн. Ціна договору на 2017 рік становить 10 776 698,53 грн, в т. ч. ПДВ - 1 796 116,42 грн.

У пункті 3.3 договору передбачено, що його ціна є динамічною.

Згідно з пунктом 4.1 спірного договору замовник має право, зокрема, відмовитися від прийняття закінчених будівельних робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою; здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт; делегувати в установленому законодавством порядку повноваження щодо здійснення технічного нагляду і контролю третій особі, зокрема, спеціалізованій організації (консультаційній, проектній, інжиніринговій тощо) або спеціалісту з визначенням у договорі їх повноважень. Делегування замовником своїх повноважень не звільняє його від відповідальності перед підрядником за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, а також не позбавляє права здійснювати контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт; вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених підрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено договором. У такому разі збитки, завдані замовнику, відшкодовуються підрядником, у тому числі за рахунок відповідного зниження договірної ціни; ініціювати внесення змін у договір, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору; вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням договору, якщо договором або законом не передбачено інше.

У пункті 4.4 договору визначено обов`язки підрядника, зокрема, обов`язок виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектної документації; передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором, закінчені роботи; відшкодувати відповідно до законодавства України та договору завдані замовнику збитки.

У разі виявлення невідповідності виконаних робіт установленим вимогам замовник приймає рішення про усунення підрядником допущених недоліків або про зупинення виконання будівництва (пункт 9.7 спірного договору).

Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду міського бюджету (пункт 10.1 договору).

Згідно з пунктом 11.2 договору від 14.09.2016 документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику до 18 числа поточного місяця. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання відповідних документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи в залежності від надходження бюджетних коштів на рахунок державного казначейства проміжними платежами в міру виконання робіт за місяць. Розрахунки здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок здійснюється після отримання замовником бюджетного фінансування робіт на свій реєстраційний рахунок. Бюджетне зобов`язання за договором виникає у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

Розрахунки здійснюються на підставі акта прийняття виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. КБ-3), які складаються підрядником і подаються для підписання замовнику до 1 числа місяця, наступного за звітним (пункт 11.3 договору).

За умовами пункту 11.7 договору від 14.09.2016 кінцеві розрахунки між замовником та підрядником здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката, в тому числі, щодо пускових комплексів та черг, та отримання замовником бюджетного фінансування.

У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених будівельних робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених будівельних робіт. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може у порядку, передбаченому договором підряду, попередньо повідомивши підрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати замовника, пов`язані з усуненням виявлених недоліків компенсуються підрядником (пункт 12.2 спірного договору).

Відповідно до пункту 13.1 договору підрядник гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом 11 (одинадцяти) років від дня його прийняття замовником.

Згідно з пунктом 14.2 договору 14.09.2016 початком гарантійного строку вважається день підписання акта про приймання-передачу закінчених робіт (об`єкта капітального ремонту). Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об`єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, відповідальність за які несе підрядник.

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок природного зносу об`єкта або його частини; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами, інших незалежних від підрядника обставин (пункт 14.3 договору).

Пунктом 14.4 спірного договору також передбачено, що у разі виявлення впродовж гарантійного строку експлуатації об`єкта недоліків, відповідальність за які несе підрядник, замовник зобов`язаний без затримки сповістити про це підрядника і запросити його для складання відповідного акта з визначенням в ньому термінів усунення виявлених вад (недоліків).

У випадку відмови підрядника взяти участь у складанні вищевказаного акта, замовник має право зробити це за участю третьої сторони і надати акт підряднику для усунення ним недоліків. Якщо підрядник не забезпечить усунення встановлених недоліків у визначені актом терміни, замовник може зробити це в односторонньому порядку або запросити іншого виконавця із компенсацією витрат на виконання робіт за рахунок підрядника (пункт 14.5 договору).

Згідно з пунктом 17.1 договору (у редакції додаткової угоди від 16.03.2017 № 3) останній набирає чинності з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань.

Суди установили, що сторони погодили договірну ціну в сумі 16 126 910,16 грн, у тому числі ПДВ - 2 687 818,36 грн, та план фінансування (додаток № 3), які, згідно з пунктом 20.1 договору, є невід`ємними частинами договору.

Також попередні судові інстанції установили та це підтверджено матеріалами справи, що у період із грудня 2016 року по липень 2017 року підрядник виконав, а замовник прийняв роботи з капітального ремонту дороги з тротуарами на вул. Підгірній в м. Ірпені Київської області на загальну суму 15 357 050,81 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за грудень 2016 року на суму 5 350 211,63 грн; № 2 за березень 2017 року на суму 1 204 791,77 грн; № 3 за березень 2017 року на суму 2 351 707,33 грн; № 4 за квітень 2017 року на суму 388 139,99 грн; № 5 за травень 2017 року на суму 3 123 395,04 грн; № 6 за липень 2017 року на суму 2 938 805,05 грн. Водночас на виконання спірного договору було складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за вказаний період на загальну суму 15 357 050,81 грн.

При цьому, як установили суди та свідчать матеріали справи, зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати підписані без зауважень зі сторони замовника, а також підрядника і скріплені їх печатками.

Разом із тим господарськими судами також установлено, що згідно з розпорядженням Ірпінської міськради від 29.08.2011 № 294 КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" визначено особою, уповноваженою здійснювати технічний нагляд під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, технічного переоснащення діючих підприємств - об`єктів комунальної власності, що проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету; передбачено, що технічний нагляд за визначеними об`єктами здійснюється на договірних засадах із виконавцями, що забезпечують будівництво, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт об`єктів.

Рішенням Ірпінської міськради від 29.12.2011 № 1466-24-VІ на КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" покладено функції замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт об`єктів житлово-комунального господарства та соціально-культурного призначення, зобов`язано здійснювати технічний нагляд стосовно установ, організацій та підприємств, які фінансуються з місцевого бюджету незалежно від форм власності, з виконання вищезазначеного переліку робіт. Крім того, вказаним рішенням Ірпінська міськрада уповноважила КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" здійснювати перевірку актів приймання виконаних робіт, які виконуються за кошти місцевого бюджету на відповідність обсягів та якості виконаних робіт проектам, технічним умовам та стандартам, кошторисних норм і цін на матеріали, а також кошторисів.

Суди установили, що матеріали справи свідчать про те, що під час дії спірного договору КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" відповідно до пункту 1.2 договорів на виконання функцій замовника від 04.01.2016 та від 06.01.2017, укладених з виконкомом Ірпінської міськради, виконувало функції замовника в будівництві об`єктів, що здійснювалось за рахунок коштів виконкому Ірпінської міськради та замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста.

Наявні у матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за спірним договором підписані без будь-яких зауважень також інженером з технічного нагляду КП "Ірпіньжитлоінвестбуд" ОСОБА_2.

Суди установили та про це свідчать матеріали справи, що прокурор звернувся з позовом у цій справі в інтересах держави в особі виконкому Ірпінської міськради про стягнення з ТОВ "Глобалдорбуд" 6 800 872,56 грн збитків у зв`язку з завищенням обсягів та через неякісно виконані будівельні роботи за договором від 14.09.2016.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні цих вимог відмовив.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, попередні судові інстанції виходили із того, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, тому спірні правовідносини регулюються положеннями §§1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до частини 1 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

У частинах 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

За змістом статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Значення огляду при прийнятті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання.

У акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому, сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об`єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи.

Частиною 1 статті 858 Цивільного кодексу України визначено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У розумінні приписів наведених норм особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Обов`язок доведення факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 915/1456/15).

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій не встановили складу цивільного правопорушення у діях відповідача та факту порушення останнім своїх зобов`язань за спірним договором. Судами було установлено, що виконані підрядником роботи прийняті замовником без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості та вартості за актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) №№ 1-6; фактичний обсяг та вартість виконаних робіт погоджені Комунальним підприємством "Ірпіньжитлоінвестбуд" (далі - КП "Ірпіньжитлоінвестбуд"), яке здійснювало технічний нагляд за об`єктом, а відповідно до статті 853 та частини 3 статті 882 Цивільного кодексу України після прийняття робіт замовник несе ризик їх знищення або пошкодження та, не здійснивши заяви про відступи в роботі та інші недоліки при прийнятті робіт, втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Також суди установили, що виконані роботи були оплачені, при цьому вартість виконаних і прийнятих будівельних робіт не перевищила договірної ціни; доказів того, що об`єкт будівництва на момент звернення прокурора з позовом до суду перебуває у непридатному для експлуатації стані, що спричинено неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань, зокрема, неякісним виконанням робіт, суду не надано, як і не враховано ним умов спірного договору, зокрема стосовно гарантування якості робіт та гарантійного строку щодо виявлення недоліків робіт.

Такого висновку попередні судові інстанції дійшли з урахуванням вимог процесуального законодавства за результатами дослідження наявних у справі доказів, у тому числі, надавши оцінку як висновку експертизи від 12.02.2018, наданому прокурором на підтвердження своїх вимог, так і висновку експертизи від 24.05.2018, наданому позивачем, а також надавши оцінку доводам учасників справи. При цьому місцевий господарський суд не прийняв як належний доказ висновок експертизи від 12.02.2018, оскільки він містить неточності та ґрунтується на дослідженні не всіх наданих експертові необхідних документів, натомість суд звернув увагу на наявність іншого висновку експерта, що містить протилежні судження з приводу обсягів виконаних робіт за спірним договором.

Як зазначили суди, у висновку експертизи від 12.02.2018 неодноразово констатовано, що для дослідження не були надані усі необхідні документи. Зокрема, не були надані погоджені локальні кошториси, відповідно до яких визначалась вартість будівельних робіт з капітального ремонту, а тому перевірити відповідність обсягів фактично виконаних будівельних робіт за договором від 14.09.2016 обсягам, визначеним узгодженою проектно-кошторисною та фінансово-звітною документацією, не вбачається за можливе. Дослідження проводилося методом вивчення, аналізу представлених матеріалів, подальшого зіставлення їх між собою з урахуванням результатів натурного обстеження та вимог нормативно-правових актів (стор. 10 висновку експертів). На стор. 9 висновку зазначено, що огляд об`єкта дослідження проводився 16.01.2018 судовим експертом ОСОБА_3 в присутності прокурора Кочетова С. С., а на стор. 17 цього ж висновку вказано, що на момент проведення натурного обстеження (01.02.2017) зафіксовано, що роботи з улаштування покриття дороги та пішохідних доріжок завершені, тобто, як зазначили суди, з висновку незрозуміло, коли саме проводилося натурне обстеження об`єкта: 01.02.2017 (на момент, коли відповідач фактично лише приступив до виконання робіт, а погодженим і підписаним сторонами був лише акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року) чи 16.01.2018. Зрештою, як вказали суди попередніх інстанцій, цей висновок не дає відповіді на ключове питання, яке постало перед експертами та яке має вирішальне значення для встановлення факту завищення вартості робіт та їх неякісного виконання: чи відповідають обсяги фактично виконаних будівельних робіт за договором від 14.09.2016 обсягам, визначеним узгодженою проектно-кошторисною та фінансово-звітною документацією. Звідси, такий висновок був відхилений судами як неналежний та недопустимий доказ.

Також місцевим господарським судом досліджено і наявний у матеріалах справи висновок експертизи від 24.05.2018 та установлено, що він складений за результатами проведення експертизи за трьома договорами підряду, у тому числі, за договором від 14.09.2016; цей висновок встановлює невідповідність фактично виконаних будівельних робіт з капітального ремонту об`єктів дослідження за спірним договором та договорами від 14.12.2016 № 741, від 14.12.2016 № 742 вартості, зазначеній у звітній документації (з урахуванням технічного звіту про інженерно-геологічні вишукування) на суму 5015,38 грн, тобто вказаний висновок містить протилежні твердження, ніж висновок експертизи від 12.02.2018.

Окремо суд першої інстанції також надав оцінку протоколам визначення якості дорожніх робіт та асфальтобетонної суміші від 28.09.2017 № 2/09 і від 28.09.2017 № 3/09, у яких зазначено, що відбір кернів проводився на вул. Підгірній у м. Ірпені. Також вказано, що відібрано та доставлено в лабораторію дев`ять кернів верхнього шару асфальтобетонного покриття. Зазначені протоколи враховані експертами під час складення висновку експертизи від 12.02.2018.

Дослідивши протоколи визначення якості дорожніх робіт та асфальтобетонної суміші від 28.09.2017 № 2/09 і від 28.09.2017 № 3/09, суд дійшов висновку, що з них неможливо встановити, на якій саме ділянці дороги на вул. Підгірній в м. Ірпіені Київської області здійснювався відбір дев`яти кернів улаштованого асфальтобетонного покриття проїжджої частини. Натомість у період із грудня 2016 року по липень 2017 року на різних ділянках дороги на вул. Підгірній в м. Ірпені Київської області виконувалися роботи на підставі різних договорів підряду, про це свідчить зміст висновку експертизи від 24.05.2018. Незазначення у протоколах точного місця відбору кернів улаштованого асфальтобетонного покриття проїжджої частини могло зумовити необ`єктивність висновку про завищення обсягів та неякісно виконаних робіт на суму 6 800 872,56 грн в рамках виконання договору від 14.09.2016.

Суди врахували, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 924/497/19).

Також суди урахували, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Якщо первинна експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. При цьому під неясністю слід розуміти нечіткість, розпливчатість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта. А недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об`єктів або що не містить вичерпних відповідей експерта на всі поставлені питання.

В рамках підготовчого провадження прокурор, вважаючи, що висновки експертиз від 12.02.2018 та від 24.05.2018 фактично суперечать один одному, заявив клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи у цій справі у зв`язку з необхідністю з`ясувати питання відповідності обсягів та вартості фактично виконаних робіт з капітального ремонту дороги з тротуарами на вул. Підгірній в м. Ірпені Київської області обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або первинною звітною документацією. Суд першої інстанції відповідне клопотання прокурора задовольнив та призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу, проте у зв`язку із несплатою прокуратурою, яка і була ініціатором проведення експертизи, вартості проведення такої, ухвала суду про призначення судової експертизи залишена експертною установою без виконання.

Зважаючи на викладене, суди відхилили твердження прокурора про завищення обсягів та неякісне виконання робіт за договором від 14.09.2016 на суму 6 800 872,56 грн з посиланням на висновок експертизи від 12.02.2018.

З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як уже зазначалося, скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення у справі, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому слід виходити також із того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 927/375/19 щодо застосування положень статей 224, 225 Господарського кодексу України та частини 1 статті 883 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, пов`язаних зі стягненням збитків за договором підряду внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань; у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 916/477/18 стосовно застосування положень частин 1, 2 статті 883 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо наявності підстав для покладання на підрядника господарсько-правової відповідальності у виді відшкодування збитків внаслідок неналежного виконання умов договору будівельного підряду відповідно до частини 2 cтатті 883 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України; щодо обов`язку доведення відсутності вини підрядника у завданні збитків, який з урахуванням положень частини 1 cтатті 883 Цивільного кодексу України покладено на підрядника, оскільки зазначені постанови були прийняті хоча й у спорах про стягнення збитків у зв`язку з неналежним виконанням умов договорів підряду, але за інших встановлених судами обставин і за іншими поданими сторонами на підтвердження їх вимог і заперечень та оцінених судами доказами, залежно від яких й прийнято судові рішення у цих справах, тобто зазначені справи і ця справа, в якій подано касаційну скаргу, є відмінними за істотними правовими ознаками. За встановлених за результатами вирішення спору судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, що розглядається, прокурор не довів наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що свідчить про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності у виді відшкодування збитків у заявленому розмірі. Так, як зазначили суди, прокурор не надав доказів на підтвердження неправомірної поведінки відповідача під час виконання договору від 14.09.2016, що мала виявитися у невиконанні належним чином будівельних робіт, не довів він також і фактичних обставин заподіяння збитків на заявлену до відшкодування суму, відповідно, відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між збитками та поведінкою відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20, від 27.06.2018 у справі № 907/651/17, від 08.08.2018 у справі № 907/679/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 щодо необхідності дослідження у сукупності з іншими доказами на загальних підставах висновків судової експертизи, проведеної в межах провадження в іншій справі, в тому числі і кримінальній, оскільки близький за змістом правовий висновок, який викладно в іншій постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 924/497/19, був урахований попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи, в якій подано касаційну скаргу.

Разом із тим колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 927/375/19 щодо оцінки судом висновку експерта, позаяк зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність правовим висновкам, викладеним у зазначеній постанові. У справі, в якій подано касаційну скаргу, суди дослідили обставини справи та в межах визначених процесуальним законом повноважень щодо оцінки наявних у матеріалах справи доказів, надали оцінку висновкам експертиз, наявним у справі, та викладеним у них твердженням, з урахуванням вимог законодавства та інших наявних у справі доказів, і визнали недоведеними обставини неналежного виконання робіт за спірним договором, відхиливши як необґрунтовані посилання прокурора на завищення вартості та неякісне виконання відповідачем підрядних робіт. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі № 915/1456/15, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, оскільки викладене у вказаних постановах застереження стосовно застосування принципу змагальності та доведення стороною обставин, про які вона стверджує, є загальним і безпосередньо випливає зі змісту положень Господарського процесуального кодексу України; висновки судів наведеному не суперечать; до того ж саме лише посилання на постанови Верховного Суду щодо загальних питань процесуального правозастосування не може свідчити про подібність правовідносин.

З огляду на зазначене підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2022 у справі № 911/1113/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2022 у справі № 911/1113/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак