Ухвала

від 29.03.2023 по справі 902/514/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/514/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Вірьовкін О.І. (адвокат),

відповідача - Зубаль А.І. (адвокат), Жолудь І.О. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 (у складі колегії суддів: Мельник О.В. (головуючий), Гудак А.В., Олексюк Г.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Бар"

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Бар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція"

про стягнення 3 122 125,40 грн та зобов`язання надати сертифікати,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" (далі - ТОВ "Север-Сталь Конструкція") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Бар" (далі - ТОВ "Агродар-Бар") про стягнення заборгованості в розмірі 93 063,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Агродар-Бар" зобов`язань за договором № 11/06/2018 від 11.06.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

ТОВ "Агродар-Бар" подало зустрічний позов до ТОВ "Север-Сталь Конструкція" в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову б/н від 25.09.2019, просило стягнути 3 122 125,40 грн, з яких: 727 389,40 грн - штраф за невиконання умов договору, 55 511,01 грн - сума попередньої оплати сплаченої за товар, 2 226 966,00 грн - збитки в зв`язку з невиконанням монтажних робіт, 2 500,00 грн - відшкодування витрат за поставку елемента монтажного та зобов`язати ТОВ "Север-Сталь Конструкція" надати ТОВ "Агродар-Бар" сертифікати на виготовлені та поставлені сталеві конструкції.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Север-Сталь Конструкція" договору поставки № 11/06/2018 від 11.06.2018 в частині порушення строків виготовлення КМД та металоконструкції, наданні послуг з їх монтажу та наданні документів, а саме сертифікатів.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10.05.2022 у справі № 902/514/19 первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Агродар-Бар" на користь ТОВ "Север-Сталь Конструкція" 548 145,20 грн - заборгованості та 8 222,18 грн - витрат зі сплати судового збору.

Зустрічний позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "Север-Сталь Конструкція" надати ТОВ "Агродар-Бар" сертифікати за формою СНиП ІІІ-18-75, сертифікати на зварювальні матеріли та грунт, сертифікати якості на металоконструкції. Стягнуто з ТОВ "Север-Сталь Конструкція" на користь ТОВ "Агродар-Бар" 1921,00 грн - витрат зі сплати судового збору. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Север-Сталь Конструкція" у дохід Державного бюджету України 560,01 грн судового збору.

Суд першої інстанції враховуючи наявність в матеріалах справи підписаних та скріплених печатками два примірника додаткової угоди від 04.10.2018 в різних редакціях, дійшов висновку, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору. Однак, зважаючи на поставку продукції (металоконструкції) в більших об`ємах, як це передбачено основним договором, суд вказав на те, що це є свідченням виконання договору в редакції додаткової угоди від 04.10.2018, оскільки сторони здійснили фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки яких визначаються частиною восьмою статті 181 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок суми основного боргу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Щодо зустрічного позову господарський суд дійшов висновку, що строк на виконання зобов`язань за договором в частині надання замовнику сертифікатів є таким, що настав, і в силу положень статті 530 Цивільного кодексу України збіг 28.05.2019.

Крім того, зважаючи на відсутність узгодженої сторонами у договорі відповідальності виконавця за порушення зобов`язань по виготовленню та поставці продукції саме у вигляді штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення означеної вимоги.

Також за висновком суду першої інстанції безпідставною є вимога позивача за зустрічним позовом щодо стягнення суми попередньої оплати, оскільки вартість поставленої продукції вагою 325,058 т становить 11 832 111,20 грн за умовами додаткової угоди, а замовник сплатив згідно платіжних доручень 11 432 541,01 грн.

Щодо вимоги про стягнення збитків у зв`язку з невиконанням монтажних робіт та відшкодування витрат за поставку елемента монтажного, суд вказав на відсутність достатньої кількості доказів, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про понесення витрат на пересилку елемента монтажного в межах договору, а також не доведення складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Додатковим рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.06.2022 у справі № 902/514/19 стягнуто з ТОВ "Агродар-Бар" на користь ТОВ "Север-Сталь Конструкція" 16 500,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 17 270,00 грн - витрат на оплату експертизи.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 рішення Господарського суду Вінницької області від 10.05.2022 у справі № 902/514/19 в частині задоволення первісного позову скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення пені та суми попередньої оплати скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "Север-Сталь Конструкція" на користь ТОВ "Агродар-Бар" 727 389,40 грн - пені та 55 511,01 грн - попередньої оплати.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 10.05.2022 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення збитків та відшкодування витрат на поставку, та в частині задоволення зустрічного позову щодо зобов`язання ТОВ "Север-Сталь Конструкція" надати ТОВ "Агродар-Бар" сертифікати на виготовлені та поставлені сталеві конструкції - залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 02.06.2022 у справі № 902/514/19 скасовано та покладено витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи на ТОВ "Север-Сталь Конструкція".

Оцінюючи наявні в матеріалах справи копії додаткової угоди від 04.10.2018, які мають відмінні редакції змісту її умов, враховуючи відсутність оригіналу вказаної угоди у сторін та заперечення відповідача за первісним позовом проти факту укладення такої додаткової угоди між сторонами, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду щодо "конкуренції" примірників договорів, апеляційна інстанція дійшла висновку, що вказана додаткова угода не була укладена між сторонами, та, як наслідок, не може бути підставою для виникнення будь-яких зобов`язань та юридичних наслідків для сторін із врахуванням статей 638, 639 Цивільного кодексу України.

При цьому, встановивши факт порушення виконавцем строків поставки товару, передбачених договором, а також обґрунтування ТОВ "Агродар-Бар" у зустрічній позовній заяві правових підстав з посиланням на пункти договору та чинне законодавство саме для стягнення пені, приймаючи до уваги принцип "суд знає закон", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у прохальній частині зустрічної позовної заяви було здійснено описку, яка не має суттєвого правового значення для правильного вирішення даного спору.

У касаційній скарзі ТОВ "Север-Сталь Конструкція" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків, які викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 03.04.2019 у справі №463/3605/16-ц, від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17.

Заслухавши суддю-доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 16.05.2018 у справі №910/24257/16, від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц, від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц, від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц і №522/2110/15-ц, від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц). Таке врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.

Наведена скаржником судова практика не є релевантною з огляду, як на заявлені предмет та підстави позову, так і встановлені судами обставини справи.

У справі №923/1379/20 суд касаційної інстанції зазначив, що сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

При цьому, як вбачається з постанови від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, Верховний Суд вказав, що учасники справи не заперечували факту відправлення відповідних повідомлень з електронної пошти адвоката, відповідач заперечував факт відправлення таких повідомлень самим адвокатом, посилаючись на відсутність електронного підпису.

Разом з тим, у справі, що розглядається, апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність підтвердження належності електронної поштової адреси ТОВ "Агродар-Бар".

Зацитовані скаржником в обґрунтування доводів касаційної скарги фрагменти тексту постанови Верховного Суду у справі №390/34/17 (спір про повернення земельної ділянки з оренди) стосуються розкриття змісту доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Верховний Суд констатує, що правовідносини у наведеній вище справі очевидно не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характеру спірних правовідносин, сфери правового регулювання. До того ж не може відноситись до подібних правовідносин лише посилання на постанови Верховного Суду із загальних питань правозастосування.

Також не можуть бути підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції у даній справі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 03.04.2019 у справі №463/3605/16-ц та від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, які стосуються порядку застосування тлумачення contra proferentem до тих випадків, коли правила статті 213 Цивільного кодексу України не дають можливості визначити справжній зміст умов договору. Такі судові рішення не ухвалені у правовідносинах, які є подібними до тих, що розглядаються у даній справі; у справі, яка переглядається, питання тлумачення умов договору не було предметом розгляду.

У справі №338/180/17 предметом первісного позову було стягнення коштів як помилково перерахованих, а зустрічного позову - визнання укладеним договору підряду та стягнення боргу за поставлені будівельні матеріали. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у цій справі дійшла висновку, що суди, встановивши, що дії сторін свідчать про те, що договір підряду фактично був ними укладений, з метою ефективного захисту порушеного права відповідача мали вирішити питання щодо наслідків часткового виконання вказаного договору.

Натомість у справі, що переглядається, оцінюючи наявні в матеріалах справи копії додаткової угоди від 04.10.2018, які мають відмінні редакції змісту її умов, враховуючи відсутність оригіналу вказаної угоди у сторін та заперечення відповідача за первісним позовом проти факту її укладення між сторонами, а також приймаючи до уваги висновки Верховного Суду щодо "конкуренції" примірників договорів, апеляційна інстанція дійшла висновку, що вказана додаткова угода не була укладена між сторонами, та як наслідок не може бути підставою для виникнення будь-яких зобов`язань та юридичних наслідків для сторін із врахуванням статей 638, 639 Цивільного кодексу України.

Посилання заявника на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, у тому числі щодо стандарту доказування та оцінки доказів судом, стосуються не порушення чи неправильного застосування судом правових норм, а фактично зводяться до незгоди з оцінкою зібраних у справі доказів та спонукання господарського суду касаційної інстанції до їх переоцінки, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі його повноважень.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №902/514/19 за касаційною скаргою ТОВ "Север-Сталь Конструкція", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Север-Сталь Конструкція" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 902/514/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий