Рішення

від 06.04.2023 по справі 814/536/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 р. № 814/536/15 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Атланта", вул. Комунальна , 7, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2015 № 0000042201,ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Атланта» (далі Підприємство або позивач) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування прийнятого 31.01.2015 Южноукраїнською ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області (далі ОДПІ) податкового повідомлення-рішення № 0000042201.

Постановою від 26.03.2015 (арк. 91-93) позов був задоволений.

Постановою від 26.11.2015 (арк. 129-132) Одеський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу ОДПІ, скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду, прийняв нову постанову, якою відмовив Підприємству у задоволенні позову.

Постановою від 28.04.2020 (арк. 193-200) Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Підприємства, скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2015, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015, передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до викладеного у постанові Верховного Суду «… обставини наявності у відповідача інформації з Державного земельного кадастру як підстава для нарахування податку на землю при визначенні суми цього податку згідно з податковим повідомленням-рішенням входить до предмету доказування у цій справі, а тому обставини встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та площі земельної ділянки як вихідних даних для визначення плати за землю не може вважатися встановленим …».

Ухвалою від 01.06.2020 (арк. 206) суд прийняв справу до розгляду, призначив судове засідання та зобов`язав відповідача на виконання викладеного у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 надати пояснення (та документальне підтвердження) щодо наявності у контролюючого органу інформації з Державного земельного кадастру щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та площі земельної ділянки як вихідних даних для визначення плати за землю.

Ухвалою від 25.06.2020 (арк. 222-223) суд замінив ОДПІ правонаступником Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729), відклав розгляд справи та повторно зобов`язав відповідача надати зазначені вище пояснення.

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі ГУ ДПС або відповідач) вимоги суду не виконало.

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала, представник ГУ ДПС просив відмовити в їх задоволенні.

Ухвалою від 06.04.2023 суд замінив ГУ ДПС його правонаступником Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027).

Як встановлено судом, з 12.12.2014 по 16.12.2014 посадові особи ОДПІ провели позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.10.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.10.2014, результати якої оформили актом від 23.12.2014 № 39/14-09-22-01/30055127 (далі Акт, арк. 12-35).

У висновках Акта зазначено, зокрема, про порушення позивачем підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що призвело до заниження плати за землю на 43 194,03 грн, в тому числі за 2012 рік на 15 247,41 грн; за 2013 рік на 15 247,41 грн; за січень жовтень 2014 року на 12 699,21 грн.

Інформація про це порушення наведена на стор. 19-21 Акта.

Так, ОДПІ вказала, що 16.06.2010 Южноукраїнська міська рада прийняла рішення № 1321, яким надала Підприємству згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 5,0000 га для розміщення та обслуговування промислової бази в комунальній зоні № 7. Підприємству було рекомендовано у шестимісячний термін подати міській раді на розгляд та затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект не був розроблений, але земельна ділянка Підприємством використовується, підтвердженням чого є складений 28.05.2014 комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам акт.

Крім того, в Акті зазначено: «… на виконання розпорядження міського голови від 16.01.14 №05-р «Про створення робочої групи з перевірки меж земельної ділянки, що знаходиться в комунальній зоні №7 міста Южноукраїнська» комісією 21.01.14 здійснено перевірку меж земельної ділянки, що знаходиться в комунальній зоні №7, в результаті чого рекомендовано ПП «Атланта» спільно з комунальним підприємством «Служба комунального господарства» надати графічні матеріали з чітко визначеними межами земельних ділянок. На даний час геодезичну зйомку надано та повторно проведено комісію від 20.05.14. Так, Приватним підприємством фактично використовується земельна ділянка в розмірі 1,0278 га …».

Податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2015 № 0000042201 (далі Рішення, арк. 10) ОДПІ збільшила суму грошового зобов`язання Підприємства із земельного податку з юридичних осіб на 53 992,50 грн (43 194 грн за основним платежем, 10 798,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

У «Розрахунку штрафних санкцій до акта перевірки …» (арк. 11) зазначено, що основне зобов`язання визначено на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, а штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання накладено на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Стверджуючи про протиправність Рішення, позивач вказав, що у нього відсутній обов`язок щодо сплати земельного податку, оскільки державну реєстрацію права користування відповідною земельною ділянкою не було проведено. Також у позові зазначено, що Підприємство не є землекористувачем у розумінні підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, тому не є платником земельного податку. Крім того, позивач зауважив, що земельна ділянка не має кадастрового номеру, а її нормативна грошова оцінка не була здійснена. На думку Підприємства, висновки Акта, що були покладені в основу Рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях.

У запереченнях на адміністративний позов (арк. 82-84) ОДПІ вказала, що позивач користується земельною ділянкою орієнтовною площею 1,0278 га, тому має декларувати відповідне зобов`язання та сплачувати плату за землю.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

У частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до чинної у 2012-2014 роках редакції пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками плати за землю є:

власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

землекористувачі.

Об`єктами оподаткування, згідно зі статтею 270 Податкового кодексу України, є:

земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Акт не містить інформації про наявність будь-яких документів, що підтверджують право власності позивача на земельну ділянку або право користування. Також в Акті відсутня інформація про врахування даних державного земельного кадастру.

У постанові від 28.04.2020 Верховний Суд вказав, що «… обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою … судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.07.2007 визнано договір купівлі-продажу №42, за яким частини будівлі адміністративно-побутового корпусу; будівля очисних споруд; будівля насосної пожежного тушіння; будівля складу матеріалів; будівля боксу легкового автомобіля, замощення території, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Комунальна зона, 7 та інше майно, що є невід`ємною частиною цього договору, яке розташоване за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Комунальна зона, 7, укладений між ПП «Атланта» та ВАТ «Гард-Автотранс», дійсним … вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов`язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування. Отже, враховуючи, що у періоді, охопленому перевіркою, позивач використовував спірну земельну ділянку за фактом використання нежитлових будівель, які на ній розташовані, суд апеляційної інстанції обґрунтовано підтримав доводи контролюючого органу про обов`язок позивача сплачувати земельний податок з цієї ділянки …».

Як зазначено у пункті 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (розділ ХІІІ Податкового кодексу України);

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Земельну ділянку площею 1,0278 га не сформовано, відповідно, нормативну грошову оцінку не проведено.

За такого, відповідач мав визначати плату за землю із застосовуванням ставки земельного податку (статті 275, 278, 282 Податкового кодексу України у відповідних редакціях).

Враховуючи наведене (в тому числі позицію Верховного Суду), контролюючий орган мав довести факт користування позивачем у 2012-2014 роках земельною ділянкою площею 10 278 м2. Оскільки державну реєстрацію земельної ділянки не було проведено, відповідач мав довести ту обставину, що площа під належними Підприємству об`єктами нерухомого майна (право власності на які зареєстровані відповідно до законодавства) дорівнює 10 278 м2. Цю обставину відповідач не довів.

Використана відповідачем у розрахунку сума 148,35 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 1 м2 у 2012, 2013, 2014 роках) нічим не підтверджена. До того ж, як вказано вище, розрахунок мав здійснюватися за ставкою земельного податку.

Суд встановив, що відповідач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження правомірності визначення позивачу плати за землю в сумі 43 194,03 грн та, відповідно, правомірності накладення штрафу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Атланта» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте 31.01.2015 Южноукраїнською ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0000042201.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код: 44104027) на користь Приватного підприємство "Атланта" ( вул. Комунальна, 7, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000, ідентифікаційний код: 30055127) судовий збір у сумі 182,70 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна