Рішення

від 16.03.2023 по справі 440/10555/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/10555/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лазебної А.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

та представників сторін:

від позивача - Пономаренко В.В.,

від відповідачів: Висота І.А., Пономаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського міського голови Мамая Олександра Федоровича, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Полтавського міського голови Мамая Олександра Федоровича (надалі - Полтавський міський голова Мамай О.Ф.), Виконавчого комітету Полтавської міської ради (надалі - Виконком), Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради (надалі - Управління), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Мамая О.Ф. від 09.09.2022 №599-к "Про проведення службового розслідування";

визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Мамая О.Ф. від 08.11.2022 №747-к "Про звільнення ОСОБА_1 ";

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради;

стягнути з Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати відсторонення, тобто з 09.09.2022 до дня поновлення на роботі, що на час звернення до суду із позовом становить 96417,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на відсутність правових підстав для призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання службових обов`язків начальником Управління ОСОБА_1 , відсторонення його від здійснення повноважень за посадою з 12.09.2022, а також протиправність висновків службового розслідування в частині недотримання ним вимог законів України "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про запобігання корупції" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 №848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями" і, як наслідок, незаконність розпорядження Полтавського міського голови про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Позиція відповідачів.

Полтавський міський голова ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Проти задоволення позовних вимог заперечував, наполягав на ухваленні рішення суду про відмову у їх задоволенні, зазначивши, що оспорювані розпорядження видано у межах наданих законом міському голові повноважень та з дотриманням норм чинного законодавства /т. 1, а.с. 139/.

Виконком позов не визнав, а у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 108-115/. Зазначив, що підставою для призначення службового розслідування слугувало подання заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів від 09.09.2022 №04-84/3/1590, у якому зазначено про існування факту використання службового автомобіля, закріпленого за Управлінням, без законних підстав начальником Управління ОСОБА_1 . У ході проведення службового розслідування встановлено та відображено в акті від 08.11.2022 факти зловживання позивачем своїм службовим становищем, що призвело до нецільового використання бюджетних коштів та розтрати комунального майна, а саме - використання начальником Управління ОСОБА_1 службового автомобіля у власних цілях та списання для цих потреб паливно-мастильних матеріалів.

Представник Управління у наданому до суду відзиві просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на обґрунтованість спірних розпоряджень Полтавського міського голови Мамая О.Ф. про призначення службового розслідування та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління /т. 1, а.с. 122-128/. Також представник відповідача наводила власний розрахунок середньої заробітної плати ОСОБА_1 та заперечувала проти стягнення судових витрат виключно з Управління.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

06.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив Виконкому, у якій представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, стверджуючи про безпідставність доводів відповідача, покладених в основу відзиву /т. 1, а.с. 140-150/.

За твердженням представника позивача, подання заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів від 09.09.2022 №04-84/3/1590 не містило посилань на конкретні факти та докази, що свідчили б про ймовірність вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Також представник позивача звертала увагу на те, що 09.09.2021 службовий автомобіль Управління з врахуванням виробничої необхідності та з метою забезпечення раціонального використання був закріплений за ОСОБА_1 з правом керування на період відсутності водія, а оскільки з 02.09.2022 водій Управління ОСОБА_3 звільнився, то позивач правомірно 05.09.2022 та 06.09.2022 використовував відповідний автомобіль з метою виконання посадових обов`язків.

У свою чергу, відомості про неспівпадіння показників спідометра згаданого автомобіля спростовуються подорожними листами за 05.09.2022 та 06.09.2022, тоді як акт від 09.09.2022 складений окремими членами комісії з проведення службового розслідування вже після передачі автомобіля позивачем. При цьому представник позивача звертала увагу на те, що позивач у період з 07.09.2022 по 14.09.2022 перебував на лікарняному та не використовував службовий автомобіль, який 06.09.2022 повернутий до Управління.

20.02.2023 до суду надійшли заперечення Виконкому на відповідь /т. 1, а.с. 160-165/, у яких представник відповідача наполягав на безпідставності позовних вимог, вкотре зазначивши про те, що оспорювані розпорядження відповідають вимогам чинного законодавства, є правомірними та обґрунтованими.

09.03.2023 представник Виконкому надала до суду заяву з доповненнями до відзиву та заперечень, у якій викладено клопотання про призначення у справі судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу /т. 1, а.с. 179-180/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 у задоволенні клопотання представника Виконкому про призначення у справі судової експертизи відмовлено.

У підготовчому засіданні 09.03.2023 суд протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні 16.03.2023 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні 16.03.2023 проти задоволення позовних вимог заперечували, наполягали на відмові у їх задоволенні.

Обставини справи

ОСОБА_1 01.04.2021 призначений на посаду начальника Управління, про що свідчить запис №41 у трудовій книжці НОМЕР_1 /т. 1, а.с. 11/.

09.09.2022 заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Світлана Тарашевська звернулась до Полтавського міського голови Мамая О.Ф. з листом, у якому просила призначити службове розслідування відносно начальника Управління ОСОБА_1 з вирішенням питання про відсторонення його від займаної посади на період проведення службового розслідування /т. 1, а.с. 71/. У листі зазначено, що з 02.09.2022 в Управлінні відсутній за посадою водій, тоді як керівник Управління без законних підстав використовує службовий автомобіль та здійснює списання паливно-мастильних матеріалів.

09.09.2022 Полтавським міським головою ОСОБА_2 видане розпорядження №599-к "Про проведення службового розслідування", яким на підставі пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, вирішено провести службове розслідування обставин, що призвели до неналежного виконання службових обов`язків начальником Управління ОСОБА_1 та утворено комісію для проведення службового розслідування /т. 1, а.с. 69-70/.

Пунктом 5 згаданого розпорядження ОСОБА_1 відсторонено від здійснення повноважень на посаді з 12.09.2022 на час проведення службового розслідування.

08.11.2022 комісією складений акт службового розслідування /а.с. т. 1, а.с. 72-75/, за висновком якого ОСОБА_1 порушив вимоги законів України "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про запобігання корупції" та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 №848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями", чим допустив одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Мотивуючи такі висновки комісією зазначено, що ОСОБА_1 самовільно допустив суміщення посади начальника Управління з посадою водія, оскільки 05.09.2022 та 06.09.2022 особисто кермував службовим автомобілем та заповнив подорожні листи. При цьому, у подорожному листі від 06.09.2022 №174 показання спідометра при поверненні до гаража становили 463961,00 км, тоді як при огляді службового автомобіля комісією 09.09.2022 зафіксовані показники спідометра 457116,00 км, а при передачі ОСОБА_1 ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу заступнику начальника Управління ОСОБА_4 15.09.2022 зафіксовано показники спідометра 463985,00 км, що різниться з показниками за 09.09.2022 та, за висновком комісії, свідчить про втручання в роботу приладу для вимірювання миттєвої швидкості транспортного засобу (спідометра) службового автомобіля.

Розпорядженням міського голови від 08.11.2022 №747-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено із займаної посади 08.11.2022 з огляду на одноразове грубе порушення трудових обов`язків, п. 1 ст. 41 КЗпП України /т. 1, а.с. 15/.

Не погодившись з правомірністю розпоряджень Полтавського міського голови про проведення службового розслідування та звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначаються Законом України від 07.06.2001 №2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, надалі - Закон №2493-ІІІ).

У силу частини першої статті 2 Закону №2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 2 Закону № 2493-ІІІ).

Одним з основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у статті 4 Закону №2493-ІІІ, є підконтрольність, підзвітність, персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.

До основних обов`язків посадових осіб місцевого самоврядування, визначених статтею 8 Закону №2493-ІІІ, включено, зокрема такі, як додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Статтею 19 Закону №2493-ІІІ визначено, що особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом. Проте, на сьогодні такого порядку законом не передбачено.

Водночас, згідно частини третьої статті 7 Закону №2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно статті 147 Кодексу законів про працю України, затвердженого Законом від 10.12.1971 №322-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, надалі - КЗпП України), за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення, визначені статтею 147-1 КЗпП України, відповідно до якої дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність згідно із статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищими у порядку підлеглості щодо органів, зазначених у частині першій цієї статті.

За змістом статті 148 цього ж Кодексу, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Вимогами статті 149 вищевказаного Кодексу визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, надалі - Порядок №950).

Відповідно до пункту 1 Порядку №950 стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян.

Пунктом 2 Порядку №950 встановлено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).

У силу абзацу першого пункту 4 Порядку №950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

За приписами пункту 7 Порядку №950 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: 1) отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; 2) надавати усні або письмові пояснення, робити заяви, подавати документи, необхідні для проведення службового розслідування; 3) звертатися з клопотанням про опитування інших осіб, яким відомі обставини, що досліджуються під час проведення службового розслідування, а також про залучення до матеріалів розслідування додаткових документів, інших матеріальних носіїв інформації стосовно предмета службового розслідування; 4) подавати у письмовій формі зауваження щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; 5) звертатися до керівника органу у письмовій формі з обґрунтованим клопотанням про виведення із складу комісії з проведення службового розслідування осіб, в яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Про прийняте за результатами розгляду клопотання рішення письмово повідомляється особа, стосовно якої проводиться службове розслідування.

Пунктом 8 Порядку №950 визначено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються: факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування; висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру; обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством. У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

А відповідно до пункту 9 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику. Перед поданням на розгляд керівника органу з актом службового розслідування ознайомлюється особа, стосовно якої проведено службове розслідування. Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, повідомляється за день до ознайомлення із зазначеним актом. Під час ознайомлення з актом службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може висловити свої зауваження, які додаються до акта.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності індивідуальних актів Полтавського міського голови ОСОБА_2 щодо призначення службового розслідування та, як наслідок такого розслідування, звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління.

Суд перевіряє відповідність спірних розпоряджень міського голови, як правових актів індивідуальної дії, вимогам частини другої статті 2 КАС України, в силу якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд враховує, що застосуванню дисциплінарного стягнення до посадової особи органу місцевого самоврядування передує встановлення факту його вчинення, вини особи, яка його вчинила, визначення ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок.

За обставин цього спору підставою для проведення службового розслідування слугував лист заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів С. Тарашевської від 09.09.2022 №04-84/3/1590 щодо використання начальником Управління ОСОБА_1 службового автомобіля без законних підстав та здійснення списання паливно-мастильних матеріалів.

У ході службового розслідування встановлено, що на підставі рішення п`ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 23.07.2021 "Про передачу комунального майна", відповідно до акта приймання-передачі основних засобів від 20.08.2021 з балансу КП "Полтаваелектроавтотранс" Полтавської міської ради на баланс Управління передано легковий автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 (надалі - службовий автомобіль) /т. 1, а.с. 94-97/.

Наказом Управління від 20.08.2021 №56-ОД "Про порядок використання легкового автомобіля для поїздок, пов`язаних з службовою діяльністю" затверджено Положення про порядок використання службового легкового автомобіля для поїздок, пов`язаних з службовою діяльністю Управління /т. 1, а.с. 102, 103-105/

Наказом від 09.09.2021 №61-ОД начальник Управління ОСОБА_1 закріпив за собою названий автомобіль (д.н.з. після перереєстрації НОМЕР_3 ) з правом керування на період відсутності водія /т. 1, а.с. 98/.

Наказом Управління від 23.10.2021 №71-ОД службовий автомобіль закріплено за водієм ОСОБА_5 /т. 1, а.с. 99/.

Наказом Управління від 01.09.2022 №219-К "Про звільнення ОСОБА_6 " водія автотранспортного засобу ОСОБА_7 звільнено із займаної посади 02.09.2022 /т. 1, а.с. 88/.

05.09.2022 ОСОБА_1 заповнив подорожній лист службового легкового автомобіля №173, у якому в графі "Водій" зазначено: ОСОБА_1 НОМЕР_4 . До подорожнього листа внесено відомості про пробіг автомобіля за 05.09.2022 30 км (показання спідометра при виїзді з гаража - 463811,00 км, при поверненні - 463841,00 км), відпрацьований час - 8 годин, витрати пального - 3,84 л, залишок пального при поверненні до гаража - 52,63 л /т. 1, а.с. 86/.

06.09.2022 ОСОБА_1 заповнив подорожній лист службового легкового автомобіля №174, у якому в графі "Водій" зазначено: ОСОБА_1 НОМЕР_4 . До подорожнього листа внесено відомості про пробіг автомобіля за 06.09.2022 120 км (показання спідометра при виїзді з гаража - 463841,00 км, при поверненні - 463961,00 км), відпрацьований час - 8 годин, витрати пального - 15,36 л, залишок пального при поверненні до гаража - 57,27 л /т. 1, а.с. 87/.

З урахуванням наведеного, комісія у акті службового розслідування дійшла висновку, що ОСОБА_1 самовільно допустив суміщення посади начальника Управління та водія всупереч нормам законів України "Про запобігання корупції" та "Про службу в органах місцевого самоврядування", оскільки посадова інструкція начальника Управління не містить положень про можливість суміщення ним займаної посади з посадою водія.

Однак, суд не погоджується з наведеними доводами, адже до матеріалів справи залучено копію наказу Управління від 09.09.2021 №61-ОД, яким начальнику Управління надано право керування службовим легковим автомобілем на період відсутності водія /т. 1, а.с. 98/.

При цьому, пунктами 1 - 3 Положення про порядок використання службового легкового автомобіля для поїздок, пов`язаних з службовою діяльністю Управління, затвердженого наказом Управління від 20.08.2021 №56-ОД, переліки посадових осіб, які мають право визначати необхідність здійснення службових поїздок, користування службовим автомобілем, визначаються наказом начальника Управління. Особа має право керувати службовим автомобілем у разі наявності відповідного посвідчення на право керування транспортним засобом. У разі відсутності особи, за якою закріплено службовий автомобіль, такий автомобіль може використовувати інша особа відповідно до наказу начальника Управління, за умови наявності посвідчення на право керувати транспортним засобом /т. 1, а.с. 103/.

Позивач у судовому засіданні зауважив, що наказ Управління від 09.09.2021 №61-ОД не скасований та був чинним на момент виникнення спірних відносин.

Відповідачі доказів в спростування цих доводів не надали.

Тож, суд погоджується з доводами позивача про наявність у нього права керування службовим автомобілем у період відсутності в штаті Управління водія автотранспортних засобів.

А тому, сам факт перебування ОСОБА_1 05.09.2022 та 06.09.2022 за кермом службового автомобіля не свідчить про порушення позивачем норм чинного законодавства, а доводи комісії про самовільне суміщення ним посади начальника Управління з посадою водія є надуманими.

Крім того, суд враховує пояснення позивача щодо використання службового автомобіля 05.09.2022 та 06.09.2022 з метою виконання посадових обов`язків.

Зокрема, за твердженням позивача, згідно Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів Управління на вересень 2022 року з олімпійських видів спорту у період з 07 по 21 вересня 2022 року на базі Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка було заплановано проведення навчально-тренувального збору з волейболу перед ХХХІІ чемпіонатом України з волейболу серед жіночих команд вищої ліги, а з 12 по 25 вересня 2022 року - навчально-тренувального збору з художньої гімнастики перед Кубком України з художньої гімнастики /т. 1, а.с. 204/.

Також згідно Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів Управління на вересень 2022 року з неолімпійських видів спорту 07 та 08 вересня 2022 року було заплановано проведення урочистих спортивних заходів з нагоди Дня фізичної культури та спорту /т. 1, а.с. 203/.

На цій підставі позивач 05.09.2022 та 06.09.2022 відвідував приміщення ПНПУ ім. В.Г. Короленка, а також інших спортивних майданчиків з метою перевірки їх підготовки до проведення спортивних змагань та заходів.

У період з 07.09.2022 по 14.09.2022 ОСОБА_1 перебував на лікарняному /т. 1, а.с. 91-92, 106-107/.

Стосовно використання службового автомобіля 07.09.2022 позивач пояснив, що того дня автомобіль був переданий ним до Управління з огляду на погіршення стану здоров`я та тимчасову непрацездатність, а зазначений у подорожньому листі від 07.09.2022 №175 пробіг 14,0 км /т. 1, а.с. 205/ є відстанню від помешкання позивача до Управління.

При цьому позивач звернув увагу, що відповідно до пункту 13 розділу ІІ Положення про порядок використання легкового автомобіля Управління зберігання службового автомобіля у неробочий час не за основним місцем зберігання здійснюється за дозволом начальника Управління /т. 1, а.с. 104/.

З урахуванням наведеного, твердження відповідача про використання ОСОБА_1 службового автомобіля у період тимчасової непрацездатності є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами.

Окрім того, в акті службового розслідування зазначено, що 09.09.2022 о 14:00 членами комісії здійснено виїзд за юридичною адресою Управління та встановлено, що службовий автомобіль знаходиться за місцем реєстрації установи за адресою: м. Полтава, майдан Незалежності, 5, а фактичні показання спідометра становлять 457116,00 км /т. 1, а.с. 77/.

На цій підставі, члени комісії зазначили, що у подорожньому листі від 06.09.2022 показання спідометра при поверненні до гаража становили 463961,00 км, тоді як під час огляду автомобіля 09.09.2022 показник спідометра склав 457116,00 км, різниця між задокументованими та фактичними показниками склала 6845,00 км, заподіяна шкода - 45560,32 грн /т. 1, а.с. 74/.

Оцінюючи наведені доводи суд звертає увагу на те, що акт від 09.09.2022 складений та підписаний лише чотирма членами комісії, тоді як розпорядженням Полтавського міського голови від 09.09.2022 №599-к для проведення службового розслідування створена комісія у складі восьми осіб /т. 1, а.с. 69-70, 77/.

Представник Виконкому у ході розгляду справи не надала обґрунтованих пояснень щодо того, з яких підстав акт від 09.09.2022 не підписаний всіма членами комісії з проведення службового розслідування.

Стосовно доводів представника Виконкому про отримання ключів від службового автомобіля 09.09.2022 від невстановленої особи суд зважає на пояснення позивача, який повідомив, що станом на 09.09.2022 він перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я. Того дня йому зателефонувала заступник начальника Управління ОСОБА_4 з вимогою надати ключі від службового автомобіля, що, з огляду на тимчасову непрацездатність та перебування в закладі охорони здоров`я, були передані ним через знайомого.

Водночас позивач також звертав увагу на те, що з 07.09.2022 службовий автомобіль знаходився на території Управління, а другий комплект ключів від нього перебував в Управлінні, про що достеменно відомо, зокрема й заступнику начальника Управління ОСОБА_4 .

З урахуванням наведеного, суд визнав недоведеними доводи відповідачів про неспівпадіння показників спідометра станом на 06.09.2022, 09.09.2022 та 15.09.2022.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що єдиним доказом виявлення такого неспівпадіння є акт від 09.09.2022 /т. 1, а.с. 77/.

Проте згаданий акт, на переконання суду, не може бути визнаний належним та достатнім доказом у справі, оскільки він підписаний не всіма членами комісії з проведення службового розслідування ( з восьми членів комісії цей акт підписаний лише чотирма).

Жодними іншими доказами (зокрема, матеріалами фото-, відеофіксації) відповідні обставини не підтверджені, що викликає обґрунтований сумнів в їх фактичному існуванні.

Стосовно документів, наданих Виконкомом через канцелярію суду 16.03.2023 /т. 1, а.с. 212-255/ суд зауважує, що представник відповідача у підготовчому засіданні 09.03.2023 не заявляла про неможливість їх подання та не зазначила підстав, з яких відповідні документи не могли бути подані до суду до завершення підготовчого провадження.

Наданий у підготовчому засіданні 09.03.2023 судом дозвіл на подання доказів після закриття підготовчого провадження стосувався документів, поданих представником відповідача у підготовчому засіданні, однак не засвідчених у визначеному законом порядку /т. 1, а.с. 181-194/. Такі документи надані суду 10.03.2023 /т. 1, а.с. 202-210/.

Згідно з частинами третьою, четвертою, п`ятою та восьмою статті 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З урахуванням наведеного, подані представником Виконкому 16.03.2023 через канцелярію суду документи залучені до матеріалів справи, однак не враховані судом під час ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Доводи представника Виконкому про ймовірність стороннього втручання в показники спідометра або вихід з ладу відповідної системи ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені документально, адже у ході службового розслідування наведені обставини не з`ясовувалися.

У контексті наведеного суд враховує, що на момент повернення службового автомобіля на територію Управління у подорожньому листі від 07.09.2022 №175 зафіксований пробіг 463975,00 км /т. 1, а.с. 205/, а під час наступного використання службового автомобіля у подорожньому листі від 15.09.2022 №176 зазначений пробіг: при виїзді з гаража - 463975,00 км, при поверненні до гаража - 463985,00 км /т. 1, а.с. 194/.

Так само, показання спідометра 463985,00 км зазначені в акті приймання-передачі транспортного засобу від 15.09.2022 /т. 1, а.с. 101/ та від 15.12.2022 /т. 1, а.с. 210/.

Тож, зазначеними документами спростовані доводи відповідачів про розбіжності в показаннях спідометра, наслідком яких визначено заподіяння шкоди Управлінню на суму 45560,32 грн.

Окремо суд звертає увагу на те, що комісією з проведення службового розслідування не виявлено та не задокументовано випадків понаднормових витрат паливно-мастильних матеріалів, зокрема їх списання без підтверджуючих документів.

Суд також враховує, що у ході проведення службового розслідування комісія, всупереч приписам частини першої статті 149 КЗпП України, не зажадала від позивача надання письмових пояснень.

Доводи представника Виконкому про те, що такі пояснення відібрані у ОСОБА_1 у телефонному режимі не підтверджені документально та заперечені позивачем у ході розгляду справи.

Загалом слід зауважити, що службове розслідування тривало два місяці, однак у ході його проведення комісією не вжито жодних заходів з метою встановлення істини у справі, не запропоновано позивачу надати письмові пояснення, не досліджено первинну документацію Управління щодо списання паливно-мастильних матеріалів, не відтворено хід подій щодо використання ОСОБА_1 службового автомобіля тощо.

З урахування наведеного, відображені в акті службового розслідування висновки комісії щодо порушення ОСОБА_1 вимог законів України "Про запобігання корупції" та "Про службу в органах місцевого самоврядування", що виявились у зловживанні ним своїм службовим становищем та одноразовому грубому порушенні трудових обов`язків, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цієї справи у суді.

Як наслідок, відповідачами не доведено факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що слугувало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади начальника Управління.

Отже, розпорядження Полтавського міського голови Мамая О.Ф. від 08.11.2022 №747-к "Про звільнення ОСОБА_1 " належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки суд дослідив усі основні питання, які є важливими для ухвалення цього судового рішення.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Полтавського міського голови Мамая О.Ф. від 09.09.2022 №599-к "Про проведення службового розслідування" суд враховує, що на момент розгляду справи у суді згадане розпорядження порушує права позивача виключно в частині відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень на посаді з 12.09.2022 на час проведення службового розслідування (пункт 5 згаданого розпорядження).

У цій частині суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати пункт 5 розпорядження Полтавського міського голови Мамая О.Ф. від 09.09.2022 №599-к "Про проведення службового розслідування", оскільки Полтавським міським головою у спірному розпорядженні жодним чином не мотивовано доцільність та необхідність відсторонення позивача від здійснення повноважень на посаді з 12.09.2022 на час проведення службового розслідування.

При цьому суд, погоджуючись з доводами представника Виконкому про дискреційність повноважень міського голови в частині вирішення питання про відсторонення особи, щодо якої призначено службове розслідування, звертає увагу на те, що будь - який індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень має бути належним чином мотивованим, тобто містити достатнє обґрунтування підстав його ухвалення, адже в іншому випадку високою є ймовірність свавілля з боку суб`єкта владних повноважень.

Водночас в іншій частині положення розпорядження Полтавського міського голови Мамая О.Ф. від 09.09.2022 №599-к "Про проведення службового розслідування", як правового акта індивідуальної дії, вичерпали свою дію фактом завершення службового розслідування.

А тому, визнання таких положень протиправними та їх скасування вже після завершення службового розслідування не призведе до відновлення прав позивача у спірних публічно-правових відносинах та не сприятиме їх ефективному захисту адміністративним судом.

З урахуванням наведеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування пунктів 1-4, 6 розпорядження Полтавського міського голови Мамая О.Ф. від 09.09.2022 №599-к "Про проведення службового розслідування" слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки розпорядженням Полтавського міського голови Мамая О.Ф. від 08.11.2022 №747-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача було звільнено з посади начальника Управління, а факт такого звільнення визнаний незаконним за результатами розгляду цієї справи, ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді начальника Управління з 09.11.2022.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

За змістом пункту 2 названого Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд враховує, що позивач звільнений з посади 08.11.2022, однак з 12.09.2022 відсторонений від роботи з огляду на призначення службового розслідування. При цьому, з 07.09.2022 по 14.09.2022 позивач перебував на лікарняному з огляду на тимчасову непрацездатність.

Таким чином, розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є серпень - вересень 2022 року, а середній заробіток за вимушений прогул слід рахувати за період з 12.09.2022 по 16.03.2023.

У матеріалах справи наявна довідка Управління, в якій зазначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за серпень - вересень 2022 року становить 985,04 грн /т. 1, а.с. 129, 133/.

Вимушений прогул за період з 12.09.2022 по 16.03.2022 складає 134 робочих дні.

Отже, середній заробіток за вимушений прогул становитиме 131995,36 грн (985,04 грн х 131 робочий день).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А тому, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління з 09.11.2022 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 22879,55 грн належить допустити до негайного виконання.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /т. 1, а.с. 22, 23/.

Також представник позивача зазначила про відшкодування за рахунок відповідачів витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 7900,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат представник позивача надала до суду розрахунок витрат професійної правничої допомоги, квитанцію від 05.12.2022, ордер від 07.12.2022 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю /т. 1, а.с. 16-18, 20-21/.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Дослідивши надані позивачем копії документів, суд дійшов висновку, що ними у повній мірі підтверджено факт надання адвокатом Пономаренко В.В. професійної правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , що полягала у підготовці позовної заяви, підготовці до ведення справи, складенні запитів, консультуванні позивача тощо.

Визначена позивачем та адвокатом вартість послуг у розмірі 7900,00 грн є співмірною складності справи та підтверджена належними доказами.

При цьому суд зауважує, що відповідачі не надали заяв про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а у ході розгляду справи не спростували, що відповідні витрати не пов`язані з розглядом справи, є завищеними тощо.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправні рішення відповідачів про відсторонення позивача від посади та звільнення без наявних на те законних підстав, а позов носив немайновий характер, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у повному розмірі солідарно з Виконкому та Управління.

Відповідачі доказів понесення судових витрат суду не надали.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського міського голови Мамая Олександра Федоровича, Виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 5 розпорядження Полтавського міського голови Мамая Олександра Федоровича від 09.09.2022 №599-к "Про проведення службового розслідування" щодо відсторонення ОСОБА_1 від здійснення повноважень на посаді з 12.09.2022 на час проведення службового розслідування.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Полтавського міського голови Мамая Олександра Федоровича від 08.11.2022 №747-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради з 09.11.2022.

Стягнути з Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.09.2022 по 16.03.2023 у розмірі 131995,36 грн (сто тридцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень тридцять шість копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради з 09.11.2022 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 22879,55 грн (двадцять дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять гривень п`ятдесят п`ять копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) та 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Полтавської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) та 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) Полтавський міський голова Мамай Олександр Федорович (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000);

2) Виконавчий комітет Полтавської міської ради (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05384689; вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000);

3) Управління у справах фізичної культури та спорту Полтавської міської ради (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 44186548; майдан Незалежності, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36000).

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.03.2023.

Суддя О.О. Кукоба