Постанова

від 09.03.2023 по справі 1.380.2019.002177

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002177 пров. № А/857/13895/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання: Хабазні Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія Праймедіа» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Сподарик Н.І. у відкритому судовому засіданні в порядку ст.229 КАС України у м. Львові, повний текст судового рішення складено 25 серпня 2022 року) у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Праймедіа про стягнення штрафу,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби, контролюючий орган, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Праймедіа (далі ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа, Товариство, відповідач), в якому просило стягнути штраф за порушення законодавства про рекламу в розмірі 901500,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ГУ Держпродспоживслужби у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на даний час постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2022 по справі №1.380.2019.001778, якою ТзОВ «Телерадіокомпанія Праймедіа» відмовлено у задоволенні позовних вимог до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про скасування рішення №0003 від 29.01.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, оскаржується у касаційному порядку.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відтак, в контексті положень ч.4ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.

Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовою особою ОСОБА_1 виявлено засіб зовнішньої реклами, на якому розповсюджено рекламний сюжет МУЗИка на МАКСИМУМ 104,7, замовником якої є ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа» згідно з договором №300518/4 від 30.05.2018.

За змістом укладеного договору №300518/4 від 30.05.2018 вартість замовленої реклами складає 180300,00 грн, а відповідальність за її зміст несе ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа.

02.07.2018 ГУ Держпродспоживслужби скеровано лист №06.2-12/1871 до Всеукраїнської громадської організації Українська асоціація маркетингу з проханням провести незалежну експертизу вказаної реклами та надати відповідний висновок.

17.09.2018 контролюючим органом було отримало експертний висновок Всеукраїнської громадської організації Українська асоціація маркетингу №15/09-2018 від 10.09.2018, яким встановлено невідповідність рекламного сюжету МУЗИка на МАКСИМУМ 104,7 вимогам ч.3 ст.7,ст.8 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 (далі - Закон №270/96).

27.09.2018 ГУ Держпродспоживслужби було складено протокол №34 про порушення ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа законодавства про рекламу.

Листом №06.2-12/585 від 27.09.2018 Товариству було направлено вимогу про надання пояснення, затверджених макетів розповсюдженої реклами, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договір, акти виконаних робіт, платіжки та інше).

01.10.2018 Держпродспоживслужбою прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу №01-05/52.

10.10.2018 до ГУ Держпродспоживслужби від ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа надійшли пояснення.

30.10.2018 у ГУ Держпродспоживслужби відбулось засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, за результатом якого складено протокол №35 та вирішено передати його на розгляд керівництву Держпродспоживслужби України для прийняття рішення.

30.10.2018 листом №06.02-13/2907 позивач направив матеріали справи про порушення законодавства про рекламу відносно Товариства до Держпродспоживслужби України для прийняття рішення.

29.01.2019 на підставі матеріалів справи та висновку стосовно справи про порушення законодавства про рекламу заступником Голови Держпродспоживслужби України було прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №0003, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 901500 грн.

05.02.2019 разом з листом №вих-Д-15.4/1635-19 від 04.02.2019 рішення про накладення штрафних стягнень надіслано ТзОВ Телерадіокомпанія Праймеда, яке позивач отримав 08.02.2019.

ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа у вказаний термін накладений штраф за порушення законодавства про рекламу не сплатило та відповідно не надало Держпродспоживслужбі документів, які підтверджують факт сплати штрафу, що стало причиною звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства. Суд зазначив, що відповідач не надав доказів добровільної сплати суми штрафу згідно з рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Суд дійшов висновку, що існують достатні правові підстави для стягнення з відповідача на користь державного бюджету 901500,00 грн згідно з рішенням позивач

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, шо органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №270/96 визначено засади рекламної діяльності в Україні, врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону №270/96, реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №270/96, основними принципами реклами є законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Відповідно достатті 10 Закону №270/96, недобросовісна реклама забороняється.

Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.

Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені устатті 26 цього Закону.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.27 Закону №270/96, особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною другою статті 27 Закону №270/96 передбачено, що за порушення законодавства про рекламу несуть : 1) рекламодавці, винні : у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановленихзакономвимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону №270/96, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених устатті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 (далі - Порядок №693).

Відповідно до п.11 Порядку №693, накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п.12 Порядку №693).

Згідно п.9 Порядку №693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою

Відповідно до п.16 Порядку №693, справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п.18 Порядку №693).

Згідно п.19 Порядку №693, рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Пунктом 20 Порядку №693 передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Рекламодавці, винні у порушенні законодавства про рекламу, що полягає у недотриманні встановленихзакономвимог щодо змісту реклами, несуть відповідальність у вигляді штрафу у п`ятикратному розмірі вартості розповсюдженої реклами.

Штрафні санкції до порушників законодавства про рекламу застосовуються на підставі рішення Держпродспоживслужби, яке приймається за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, підставою для початку розгляду якої, у свою чергу, є протокол про порушення законодавства про рекламу.

Сума штрафної санкції, визначена за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, після закінчення строку на оскарження відповідного рішення, якщо його не було оскаржено, набуває статусу узгодженого грошового зобов`язання та підлягає сплаті до державного бюджету.

Не сплачені у добровільному порядку узгоджені штрафні санкції за правопорушення законодавства про рекламу підлягають стягненню з винних осіб у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 по справі №1.380.2019.001778 визнано протиправним та скасовано рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №0003 від 29.01.2019 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2022 у справі №1.380.2019.001778 апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було задоволено, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 по справі №1.380.2019.001778 скасовано. У задоволенні позовних вимог ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, обґрунтованість та правомірність рішення про накладення штрафних стягнень прямо вказує на наявність підстав для стягнення з ТзОВ Телерадіокомпанія Праймедіа штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 901500,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Праймедіа залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року по справі №1.380.2019.002177 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Носа С.П. на лікарняному з 10.03.2023 по 21.03.2023 та у відпустці з 22.03.2023 по 03.04.2023, судді Шевчук С.М. на лікарняному з 24.03.2023 по 05.04.2023 повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 06.04.2023.