Рішення

від 05.04.2023 по справі 363/4410/22

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.04.2023 Справа № 363/4410/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Котлярової І.Ю.,

при секретарі - Тищенко К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування заявлених вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабабуся позивача ОСОБА_3 , яка по день смерті проживала в належному їй житловому будинку АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок складає спадкове майно, яке залишилося після її смерті. Спадщину після прабабусі позивача ОСОБА_3 прийняла її дочка ОСОБА_4 , бабуся позивача, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_2 бабуся позивача ОСОБА_5 померла. Спадщину після її смерті прийняв її син - батько позивача ОСОБА_6 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивача ОСОБА_6 помер. Спадщину після його смерті прийняв його син - позивач по справі. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О.О. заведена спадкова справа № 19/2020 рік після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкова справа після смерті бабусі ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заводилась. Спадкова справа № 106/2021 після смерті прабабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена Приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л.А. на підставі заяви позивача по справі про прийняття спадщини. Відповідно до повідомлення від 21.02.2022 року вих. № 48/02-14, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О.О. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_6 по причині відсутності документів, що посвідчують право власності ОСОБА_6 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також не підтверджено фактичне прийняття спадщини померлим ОСОБА_6 після смерті його матері - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не підтверджено факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . За вирішенням питання про визнання права власності на спадкове майно позивачу рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом. Представник позивача зазначила, що факт прийняття спадщини та факт родинних відносин між бабусею та прабабусею позивача можуть підтвердити свідки, які проживають поруч, знають позивача та знали його батька, бабусю та прабабусю позивача. У позивача зберігаються спільні сімейні фотографії з батьком, з бабусею, фотографії прабабусі. Спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 належав прабабусі позивача, однак правовстановлюючі документи на нього не збереглися (відсутні). В даному будинку прабабуся позивача прожила все життя, в ньому народилася та виросла бабуся позивача, народився та виріс батько позивача, в ранньому дитинстві, будучи малолітнім, позивач разом зі сім`єю періодично в ньому проживав, у позивача зберігається спільна з батьком фотографія біля спадкового будинку. Відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на ім`я спадкодавця, та відповідної державної реєстрації права власності унеможливлюють оформлення спадщини нотаріусом, оскільки, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. За викладених обставин позивач не може захистити своє порушене право як спадкоємця в позасудовому порядку, змушений звернутися до суду з даним позовом. На підставі викладеного просила суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на рівні рідних дочки та матері; встановити факт прийняття ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ; встановити факт прийняття ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: житловий будинок під літ. «А», загальною площею 42,7 кв.м, житловою площею 28,9 кв.м, погріб під літ. «Б», сарай під літ. «Г», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.12.2022 року дану справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі і призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача будучи присутньою у судовому засіданні позовні вимоги підтримували та просила їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. В подальшому в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву згідно якої просила розглянути справу за її відсутності та просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, згідно якого просив розгляд справи проводи за відсутності їх представника за наявними у справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, вивчивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_3 , про що Виконавчим комітетом Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області було складено актовий запис про смерть № 14 від 05.06.1989 року, зареєстрованого в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції у Київській області 03.10.2012 року за № 00082059460, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00033132108 від 12.10.2021 року.

ОСОБА_3 по день смерті проживала в належному їй житловому будинку АДРЕСА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла її дочка ОСОБА_4 , шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв її син - ОСОБА_6 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв його син - позивач по справі, звернувшись із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трубінської О.О., якою була заведена спадкова справа № 19/2020 рік після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , не заводилась.

Спадкова справа № 106/2021 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , заведена Приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фоєю Л.А. на підставі заяви позивача про прийняття спадщини.

Відповідно до повідомлення від 21.02.2022 року вих. № 48/02-14, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською О.О. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 у зв`язку із відсутністю документів, що посвідчують право власності ОСОБА_6 на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також не підтверджено фактичне прийняття спадщини померлим ОСОБА_6 після смерті його матері - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка прийняла спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , та не підтверджено факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . За вирішенням питання про визнання права власності на спадкове майно позивачу рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 , серії НОМЕР_1 від 15.02.1984 року, батьками є: ОСОБА_6 , ОСОБА_8 . Дані про народження заявника у свідоцтві про його народження викладені російською мовою, прізвище російською мовою зазначено як « ОСОБА_9 ». В паспорті громадянина України прізвище позивача зазначено українською мовою як « ОСОБА_10 ». Прізвище батька позивача у свідоцтві про смерть та у витягах з Державного реєстру актів цивільного стану громадян зазначено як « ОСОБА_9 ».

Згідно з Експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України № 056/205-m-2 від 06.02.2018 року, прізвища ОСОБА_10 та ОСОБА_9 попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначених осіб є ідентичними.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00020074799 від 04.05.2018 року, батько позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце народження: Україна, Київська область, Вишгородський район, с. Глібівка, відомості про батька - ОСОБА_11 , відомості про матір - ОСОБА_12 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00020670792 від 31.07.2018 року, ОСОБА_13 04.04.1960 року уклала шлюб з ОСОБА_11 , і їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_9 ».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу № 00033159749 від 13.10.2021 року, 23.10.1965 року шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 було розірвано, після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_12 змінено на дівоче прізвище « ОСОБА_14 ».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00024917459 від 12.12.2019 року, ОСОБА_15 , 01.11.1965 року уклала шлюб з ОСОБА_16 , і їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_17 ».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00024918057 від року, 10.04.1972 року шлюб між ОСОБА_18 та ОСОБА_16 було розірвано, після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_18 змінено на дівоче прізвище « ОСОБА_14 ».

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб № 00024893365 від 11.12.2019 року, ОСОБА_15 19.10.1979 року уклала шлюб з ОСОБА_19 , і їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_20 ».

Відомості про народження ОСОБА_21 відсутні (не збереглися).

У відповідь на запит позивача щодо надання архівних даних про народження ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження якої с. Глібівка, Вишгородський район, Київська область, Державним архівом Київської області було надано позивачу Архівну довідку від 10.08.2018 року № 01-43/1464(1), згідно якої повідомлено, що на зберігання до Державного архіву Київської області книги реєстрації актових записів про народження громадян у селі Глібівка Димерського (нині - Вишгородського району) Київської області за 1938, 1940, 1941 роки у складі архівного фонду Р-5634 «Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області» не надходили, тому надати архівну довідку про народження ОСОБА_15 немає можливості. Також було повідомлено, що у науково-довідковому апараті архіву при перегляді справ архівного фонду Р-510 «Державний архів Київської області» в особовій справі звільнених працівників і службовців архіву» зазначено, що ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженка села Глібівка Димерського (нині - Вишгородського району) Київської області, національність - українка, найближчі родичі: батько ОСОБА_23 (так у документі) загинув у війні; мати ОСОБА_3 , пенсіонерка (так у документі). Відомості про вік батьків відсутні. У 1979 році вийшла заміж за ОСОБА_24 (так у документі). Інших відомостей в архіві немає.

Згідно даних Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00033132108 від 12.10.2021 року, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серія та номер НОМЕР_3 від 05.06.1989 року та довідку для отримання допомоги на поховання отримувала ОСОБА_25 .

З пояснень наданих представником позивача у судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_26 , фактично прийняла спадщину вступивши на протязі шести місяців з дня смерті матері в управління та володіння спадковим майном: житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ; проживала з матір`ю у спадковому будинку на день її смерті, доглядала за нею в останні місяці її життя, після смерті матері залишилася проживати в спадковому будинку, підтримувала будинок в належному стані, обробляла земельну ділянку біля будинку, користувалася всім спадковим майном, включаючи речі домашнього вжитку.

Після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину фактично прийняв ОСОБА_6 вступивши на протязі шести місяців з дня смерті матері в управління та володіння спадковим житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 ; користувався всім спадковим майном, включаючи речі домашнього вжитку, обробляв земельну ділянку біля будинку, проживав у спадковому житловому будинку до 1999 року.

Відповідно до Акту від 10.12.2019 року, складеного депутатом Глібівської сільської ради ОСОБА_42 та сусідами ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно з 01.03.1989 року з нею постійно проживала її донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснювала догляд за матір`ю під час хвороби, займалась похованням та продовжувала проживати в будинку померлої після її смерті.

Згідно Акту від 07.05.2020 року, складеного депутатом Глібівської сільської ради ОСОБА_42 та сусідами ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_5 до та після смерті своєї матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в будинку АДРЕСА_1 . Здійснювала його утримання, сплачувала комунальні послуги, займалась обробкою присадибної ділянки. ОСОБА_5 проживала в будинку разом зі своїм сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 . Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , утриманням та доглядом за цим будинком здійснював її син ОСОБА_6 , який у ньому проживав приблизно до 1999 року.

Відповідно до довідки Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 15.12.2021 року №345/02-25, згідно записів погосподарських книг за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувався житловий будинок 1949 року побудови, який розташований по АДРЕСА_1 .

Згідно до довідки Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 15.12.2021 року №344/02-25, Рішенням сесії Глібівської сільської ради від 25.12.2015 року№13-04-VІІ «Про перейменування вулиць села Глібівка» перейменовані вулиці в селі Глібівка, Вишгородського району Київської області, а саме вулицю Леніна перейменовано на вулицю Соборна.

Відповідно до даних інвентаризаційної справи № 0700139 Вишгородського БТІ та проведеної інвентаризації об`єкта нерухомості 22.11.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 : житловий будинок - 1948 року забудови, побудований з брусу; погріб -1960 року забудови, побудований з цегли; сарай - 1960 року забудови, побудований з дерева; самочинні забудови відсутні.

Право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна (житловий будинок) в КП «Вишгородське БТІ» станом на 31.12.2012 року не зареєстровано, що підтверджується довідкою КП «Вишгородське БТІ» № 183 від 15.02.2022 року.

Представником позивача до суду також, було подано письмові пояснення в яких зазначено, що під час ознайомлення з матеріалами справи, із витребуваних судом у КП «Вишгородське БТІ» матеріалів інвентаризаційної справи, заведеної щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 стало відомо про проведення інвентаризації спадкового домоволодіння на підставі заяви гр. ОСОБА_29 . У зв`язку з чим, представником позивача повідомлено, що домоволодіння гр. ОСОБА_29 межує зі спадковим домоволодінням позивача по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тривалим неоформленим позивачем спадщини, гр. ОСОБА_29 намагалася оформити спадковий будинок на своє ім`я, тому замовила технічну інвентаризацію домоволодіння. Гр. ОСОБА_29 є сторонньою особою, не входить до кола спадкоємців після смерті прабабусі позивача ОСОБА_3 , та, відповідно, не має законних прав на спадкове майно.

Також, із витребуваної судом у Приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Фої Л.А копії спадкової справи № 106/2021, заведеної після смерті прабабусі позивача ОСОБА_3 , позивачу стало відомо про зареєстрованих осіб в спадковому будинку на день смерті прабабусі, а саме: ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , проте останні не входять до кола спадкоємців прабабусі ОСОБА_3 , оскільки спадкоємцем останньої є її дочка ОСОБА_5 . Позивач з даними фізичними особа не знайомий, ніколи не спілкувався, місцеперебування їх не відоме. Заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі позивача ОСОБА_5 зазначені особи у визначений законодавством шестимісячний термін не подавали, а отже спадщину не прийняли, оскільки згідно Інформаційної довідки із Спадкового реєстру спадкову справу після смерті ОСОБА_5 не заведено.

Аналізуючи усі надані до суду документи, копію спадкової справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір`ю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір`ю ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та останній в свою чергу є батьком позивача.

Факт родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 також підтвердили допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_28 та ОСОБА_27 .

Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що проживав з народження по 2003 рік по сусідству з сім`єю позивача, був однокласником батька позивача ОСОБА_6 , є хресним батьком позивача. З сім`єю позивача перебував в дружніх відносинах, знав прабабусю позивача ОСОБА_33 та її рідну дочку ОСОБА_34 , яка останні місяці життя матері проживала разом з нею та вела за нею догляд, після смерті матері на протязі тривалого часу проживала в спадковому будинку, вела за ним догляд, обробляла присадибну земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_35 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_16, в будинку залишився проживати ОСОБА_36 , син ОСОБА_35 , проживав в ньому до 1999 року, догляд за будинком, господарював в домоволодінні.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснив, що проживає по сусідству з 1987 року, після аварії на Чорнобильській АЕС, по сьогодні, добре пам`ятає бабу ОСОБА_37 , так по вуличному називали ОСОБА_33 , пам`ятає іі рідну дочку ОСОБА_38 , та добре знав ОСОБА_39 , сина ОСОБА_35 , перебував з ними в добросусідських відносинах. Пам`ятає, що баба ОСОБА_40 хворіла перед смертю, до неї з м. Києва переїхала проживати та вести за нею догляд її дочка ОСОБА_41 , яка після смерті матері залишилася проживати на протязі певного часу в материному будинку, підтримувала будинок в належному стані, обробляла огород. До ОСОБА_35 переїхав проживати син ОСОБА_36 , який розійшовся з дружиною. На час смерті ОСОБА_35 , ОСОБА_36 проживав у спадковому будинку та на протязі декількох років в ньому жив, підтримував його в належному стані, обробляв землю біля будинку.

Від встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залежить виникнення у позивача права на спадкування та встановлення даного факту не порушує права і інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для набуття спадщини необхідна наявність ряду умов. Першою необхідною умовою є відкриття спадщини, під якою розуміють настання таких юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у спадкоємця права на набуття спадщини - права на спадкування. До таких юридичних фактів, передусім, відноситься смерть спадкодавця. Але в момент відкриття спадщини спадкоємець набуває лише право на спадкування, але не право власності на саму спадщину. Для виникнення права власності на спадщину спадкоємець повинен належним чином здійснити (реалізувати) право на прийняття спадщини. Здійснення права на спадкування, передусім, полягає в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Аналогічна думка викладена в Роз`ясненні, наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи вимоги п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Згідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку ії встановлення.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до положень ст. 100 та ст. 101 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час володіння спадкодавцем житловим будинком, громадяни могли мати у власності житловий будинок. А саме ст. 100 ЦК УРСР визначалось, що в особистій власності громадян може бути зокрема і жилий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто Інструкцією не встановлювався обов`язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у селі.

ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним: довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування: копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини: запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі): інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ст. 41 Конституції України).

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

А у відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності, коли відсутня можливість його відновлення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі квартиру, житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим, оскільки підтверджується доданими до справи документами, а тому підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, ст. ст. 16, 1261, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, ст. 525-527, 529, 548, 549 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на рівні рідних дочки та матері.

Встановити факт прийняття ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок під літ. «А», загальною площею 42,7 кв.м, житловою площею 28,9 кв.м погріб під літ. «Б», сарай під літ. «Г», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_15 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359488, адреса місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, 19).

СУДДЯ - І.Ю.КОТЛЯРОВА