Рішення

від 06.04.2023 по справі 490/9591/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 490/9591/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Топал А.І.

справа № 490/9591/18-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання відшкодувати матеріальну шкоду, завдану його працівником,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом доАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» зобов`язання відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 8 446,00 грн, завдану його працівником. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що є клієнтомАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», 01.02.2018 р. невстановлена особа з телефонного номеру зателефонувала їй на мобільний номер та, представившись посадовою особою головного філіалу відповідача, почала спонукати вчинити певні дії з її кредитною карткою, а саме: зняти з картки готівку, покласти готівку на картку за допомогою банківського терміналу, та 01.02.2018 р. вона, знявши із своєї картки кошти в сумі 8 446,00 грн, зарахували їх на особовий рахунок U3806328844911 WebMoney UA, код 41485067, банк отримувача Акціонерному товариству «Таскомерцбанк».

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.11.2018 р. матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання відшкодувати матеріальну шкоду, завдану його працівником, передано до Печерського районного суду; матеріали надійшли до суду 21.01.2019 р., того ж дня передано судді Писанцю В.А. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями).

Ухвалою суду від 28.01.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою судді від 25.03.2019 р. відкрито провадження у справі.

20.12.2021 р. матеріали справи передано судді Волковій С.Я. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями).

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що листомАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 21.03.2018 р. № 20.1.0.0.0/7-20180312/4582 у відповідь на звернення № 247748 від 12.03.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено, що, отримавши запит від Міністерства фінансів України стосовно повернення коштів, які були зняті з платіжної картки НОМЕР_1 , що банк не може повернути кошти з наступних підстав. 01.02.2018 р. з картки ОСОБА_1 були зняті грошові кошти. Для того, щоб зняти кошти був правильно введений ПІН-код картки. Порушень та фактів шахрайських дій чи інших зловживань з боку співробітників банку не встановлено. Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до чинного законодавства України банк здійснює надання банківських послуг необмеженому колу осіб на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщуються на офіційному сайті https://privatbank.ua/tems/ у мережі Інтернет і є невід`ємною частиною договору банківського обслуговування. Відповідно до пункту 1.1.2.1.12 Умов клієнт зобов`язується вживати заходів щодо запобігання втраті (викраденню) карток, стікера PayPass, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу або їхньому незаконному використанню. Відповідно до пункту 1.1.5.28 Умов у разі, якщо держатель дає згоду на проведення операцій з картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу. Пунктом 1.1.5.5 Умов передбачено, що банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому в sms-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 або проведених клієнтом операціях стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього збереження і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо зняття грошових коштів рекомендували звернутись до правоохоронних органів. Для безпечного використання послуг банку радили змінити ПІН-код платіжної картки, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24. Ідентичні відповіді надано ОСОБА_1 листамиАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 24.04.2018 р. № 20.1.0.0.0/7-20180418/4626 у відповідь на звернення № 393765 від 18.04.2018 р., від 16.05.2018 р. № 20.1.0.0.0/7-20180415/2384 у відповідь на звернення № 380629 від 15.04.2018 р., від 08.08.2018 р. № 20.1.0.0.0/7-180717/512 у відповідь на звернення № 107598-ВВБ від 17.07.2018 р.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вимогамидо Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання відшкодувати матеріальну шкоду, завдану його працівником, свої вимоги обґрунтовує статтями 16, 1166, 1172 ЦК України.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

У статті 1166 ЦК міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення, і для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Стаття 1172 ЦК України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: перебування заподіювача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»); завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання відшкодувати матеріальну шкоду, завдану його працівником, ОСОБА_1 надано суду в якості письмових доказів копії: сторінок свого паспорта, виписки по рахунку, скарги до голови правління банку, зазначеного вище листування із банком, дублікату квитанції № 0.0.954271878.1 від 01.02.2018 р., витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12018150020000408 від 01.02.2028 р., який свідчить про те, що Центральним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області здійснювалося досудове розслідування у справі за заявою ОСОБА_1 .

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 8 446,00 грн, завдану його працівником, не знайшли свого підтвердження належними доказами. З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 16, 1166, 1172 ЦК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання відшкодувати матеріальну шкоду, завдану його працівником.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ЄДРПОУ: 14360570).

Суддя Волкова С.Я.