Рішення

від 28.03.2023 по справі 161/12559/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/12559/21

Провадження № 2/161/191/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань Гичці М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася довідповідачів зпозовом до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки.

Позов обгрунтовує тим, що на підставірішення Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 11.07.2007усправі №2-512/07 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділено по1/2частини житловогобудинку (зрозподілом прибудинковихгосподарських споруд),щознаходився за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Луцької міської ради від 29.11.2011№16/6 «Про перейменування вулиць міста Луцька», вул. Баумана перейменовано на вул. Петра Маха, а вказаному житловому будинку присвоєно АДРЕСА_2 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серія ВЛ №032205від 31.03.2005, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вказана земельна ділянка (кадастровий номер 0710100000:22:121:0012) належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Окрім виділеної частини будинку ОСОБА_3 я здійснила добудову, яку не може належним чином зареєструвати через вчинення перешкод зі сторони відповідача. Зокрема, у технічному паспорті частина будинку, якою наразі користується ОСОБА_3 , позначена наступними номерами приміщень: частина житлового будинку - приміщення за номерами 1-7, 1-8, 1-9 та її добудова до цієї частини будинку - приміщення за номерами 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, 1-14.

Відповідач фактично користується іншою частиною цього ж будинку під наступними номерами приміщень у вказаному технічному паспорті: 1-1, 1-2, 1-3, 1-4,1-5, 1-6.

На неодноразові прохання позивача щодо поділу зазначеної земельної ділянки в натурі у рівних частках, ОСОБА_2 відповідав необґрунтованою відмовою. Усі звернення з проханням здійснити добровільно поділ земельної ділянки залишені відповідачем без задоволення, це призвело до неможливості укласти договір про поділ земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності, у зв`язку з чим у нас існує спір з приводу виділення в натурі земельної ділянки та припинення режиму спільної сумісної власності.

Просить суд припинити режим спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0649га, з кадастровим номером 0710100000:22:121:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виділити в натурі у власність ОСОБА_3 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:121:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з максимальним наближення до забезпечення користування належною їй часткою будинку та добудови до нього та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.08.2021 було відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

31.08.2021 від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив, який обгрунтовано тим, що позивач без його дозволу здійснює будівництво житлового будинку, який прилягає до його частини будинку.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.11.2021 за клопотанням позивача у справі призначено судову земельно-технічну експертизу у Волинському відділенні Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

15.11.2022 на адресу суду надійшов висновок експерта судової оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи №8868 від 07.11.2022.

06.01.2023 представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме просив: припинити режим спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0649га, з кадастровим номером 0710100000:22:121:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; виділити в натурі у власність ОСОБА_3 частки із земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:121:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 328 м. кв. згідно Схеми поділу земельної ділянки виготовленою 07.11.2022(ділянка позначена червоним кольором) завідувачем відділу інженерно-технічних досліджень Волинського відділення Львівського НДІСЕ Труновою Н.Д., стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в сумі 20 145,4 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити з підстав зазначених у заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив не задовольняти.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши в судовому засіданні наявні письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 11.07.2007 року у справі №2-512/07 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі та прибудинкових господарських споруд, первісний позов задоволено, виділено ОСОБА_3 в натурі частини (50/100) житлового будинку, згідно технічного паспорта, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 суму в розмірі - 792 грн. 35 коп. понесених витрат по сплаті судового збору; суму в розмірі - 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та суму в розмірі 336 понесених витрат за проведення експертизи. Зустрічну позовну заяву задоволено частково, виділено ОСОБА_2 в натурі частини (50/100) житлового будинку, згідно технічного паспорта, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 суму в розмірі 527 грн. 96 коп. грошової компенсації за відхилення від вартості яка приходиться на ідеальні частки житлового будинку (а.с.7-8).

Згідно рішення Луцької міської ради від 29.11.2011№16/6 «Про перейменування вулиць міста Луцька», вул. Баумана перейменовано на вул. Петра Маха, а вказаному житловому будинку присвоєно АДРЕСА_2 (а.с.9).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки площею 0,0649 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №032205 від 31.03.2005 року (а.с. 10).

Відповідно до вимогст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до статті 370 ЦК України, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Статтею 372 ЦК визначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що позивач намагалася в добровільному порядку врегулювати питання поділу земельної ділянки, яка перебуває у спільній власності з відповідачем, однак це не виявилось можливим (а.с.15).

На даний час угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою між сторонами не укладена.

Згідно з ч. 5ст. 89 ЗК Україниподіл земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 4ст. 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, законодавцем визначено принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) та постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 642/3950/17 (провадження № 61-7008св19).

Згідно ст.ст.152,158 Земельного Кодексу України, власники земельних ділянок мають право в судовому порядку вирішувати в тому числі і спори щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, до яких відносяться і питання визначення розміру часток співвласників і виділення частки із спільної власності.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними та у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи.

В абз. 3 п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року № 7, з послідуючими змінами зазначено, якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Реалізація права власності однією особою не може шкодити праву власності іншої особи. Право спільної власності обмежено спеціальними нормами закону, унаслідок чого кожен із співвласників зобов`язаний реалізувати своє право власності з урахуванням прав та інтересів інших співвласників та за взаємною згодою.

Щодо порядку користування земельною ділянкою, у випадку виділу в натурі частки земельної ділянки, співвласнику якому вона виділяється, надається право саме на ту частину землі, на якій розташована відокремлена частина житлового будинку, що виділяється співвласнику.

Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

У випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до пункту п.п. «е» п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7, у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебування ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних ділянок, якщо інше не передбачене законом або не встановлено судом.

Згідно висновку експерта судової оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи №8868 від 07.11.2022 ринкова вартість спірної земельної ділянки площею 0,0649га, кадастровий номер 0710100000:22:121:0012, з цільовим призначенням для будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , станом на дату проведення експертизи, становить 504 500 грн. Провести поділ досліджуваної земельної ділянки в ідеальних частках не надається можливим, тому поділ проведено в частках наближених до ідеальних. Варіант поділу земельної ділянки кадастровий номер 0710100000:31:017:0014: одному співвласнику 1/2 частки ( ОСОБА_2 ) виділяється земельна ділянка, площею 321 м.кв. (на схемі поділу земельної ділянки позначена жовтим кольором), в межах: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-27-28-29-30-31-32-1, площею 321 м.кв. Іншому співвласнику 1/2 частки ( ОСОБА_3 ) виділяється земельна ділянка, площею 328м.кв (на схемі поділу земельної ділянки позначена червоним кольором), в межах: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24 25-26-1, площею 328 м.кв. (див. додаток 1, додаток 2). ОСОБА_3 має сплатити ОСОБА_2 за відхилення від ідеальної частки: 2 721,0 грн. (а.с. 52-72).

Зважаючи на викладене та враховуючи, що інших варіантів поділу земельної ділянки не має, а відповідачем не надано свого варіанту поділу землі, суд вважає, що саме такий варіант розподілу визначений висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, буде відповідати інтересам сторін та є достатньо обґрунтованим.

Таким чином, оскільки сторони в добровільному порядку не дійшли згоди щодо запропонованих варіантів, суд вважає за можливе провести розподіл земельної ділянки, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи, що буде відповідати потребам сторін.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд звертає також увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_1 надано копію договору про надання правової допомоги від 07.07.2021, копію акту від 05.12.2022, копія квитанції до прибуткового касового ордеру №17 від 05.12.2022 (а.с.81-83).

Згідно акту до договору про надання правничої допомоги від 07.07.2021 позивачу було надано такі послуги: формування позовної заяви про виділення в натурі частки земельної ділянки -4500грн.; формування клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи -1500грн.; представництво інтересів позивача в судових засіданнях 23.09.2021та 16.11.2021-2000грн.; авансовий платіж за представництво інтересів позивача в судовому засіданні 22. 12.2022(підготовче провадження) та наступному судовому засіданні (розгляд справи по суті) -2000грн.; авансовий платіж за формування та подання до суду заяви про видачу судового рішення з відміткою про набрання законної сили -1000грн (а.с.82).

Оцінюючи обґрунтованістьзаяви, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні належні та достатні обгрунтування стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн., у зв`язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.

Позивачем ОСОБА_3 при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень (а.с.1), який підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Також, позивачем було оплачено за послуги експерта в сумі 8237,40грн (а.с.50), а саме: - проведення судової оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи в розмірі, які на підставі пункту 2 частини другої статті 133 ЦПК України відносяться до витрат пов`язаних із проведенням експертизи та підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі на користь позивача.

А тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 20145,28 грн., які складаються з судового збору, витрат на правову допомогу та витрат за проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 12-13; 76-77; 81-82, 259,264-265, ЦПК України,ст. 372 ЦК України, ст.ст.89,120 ЗК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділення в натурі частки земельної ділянки задовольнити.

Припинити режим спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0649га, з кадастровим номером 0710100000:22:121:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Виділити в натурі частки із земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:121:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , згідно висновку експерта за результатами проведеної судової оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №8868 від 07.11.2022, виготовленого судовим експертом ОСОБА_5 , а саме:

- ОСОБА_2 - 1/2 частки, виділити земельну ділянку, площею 321 м.кв. (на схемі поділу земельної ділянки позначена жовтим кольором), в межах: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-27-28-29-30-31-32-1;

- ОСОБА_3 -1/2 частки, виділити земельну ділянку, площею 328 м.кв (на схемі поділу земельної ділянки позначена червоним кольором), в межах: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки у розмірі 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одну) гривню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в сумі 20145 (двадцять тисяч сто сорок п`ять) гривень 28 коп, а саме: 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору; 8237 (вісім тисяч двісті тридцять сім) гривень 28 коп витрат на проведення експертизи; 11000 (одинадцять тисяч) гривень витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України- з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Інформація про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП невідомо.

Повний текст рішення складено 04.04.2023.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк