Постанова

від 06.04.2023 по справі 564/2026/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року

м. Рівне

Справа № 564/2026/21

Провадження № 22-ц/4815/265/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Первинна профспілкова організація працівників Збройних Сил України ДП «Костопільський військовий лісгосп»

В С Т А Н О В И В:

В липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Первинна профспілкова організація працівників Збройних Сил України ДП «Костопільський військовий лісгосп».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з 02 лютого 2007 року по 01 жовтня 2019 року він працював у Костопільському військовому лісгоспі ДП «Львівський військовий лісокомбінат». 15 травня 2019 року на підставі наказу Міністерства оборони України №233 «Про виділ зі складу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» деяких структурних підрозділів і створення на їх базі Державних підприємств» виділено зі складу ДП «Львівський військовий лісокомбінат», зокрема Костопільський військовий лісокомбінат та створено на його базі Державне підприємство «Костопільський військовий лісгосп». 01 жовтня 2019 року позивача було прийнято до ДП «Костопільський військовий лісгосп» на посаду головного лісничого в порядку переведення з Костопільського військового лісгоспу ДП «Львівський військовий лісокомбінат». 20 квітня 2021 року наказом ДП «Костопільський військовий лісгосп» №43 позивача попереджено про майбутнє вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із проведенням заходів при реорганізації ДП «Костопільський військовий лісгосп» шляхом приєднання його до ДП «Волинський військовий лісгосп». Жодної інформації про наявність вакантних посад, які підприємство могло б йому запропонувати, позивачу надано не було. 18 червня 2021 року наказом ДП «Костопільський військовий лісгосп» №63-к позивача звільнено з 22 червня 2021 року за скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України. В цей же день позивач отримав копію наказу про звільнення та трудову книжку. Вважає, що оскільки позивачу не було запропоновано вакантних посад та не врахованого його переважне право на залишення на роботі, то звільнення позивача є незаконним. Зазначає, що йому обов`язково мали б бути запропоновано вакантні посади, оскільки цього вимагає трудове законодавство, а зокрема ст.49-2 КЗпП України. Така вимога закону ДП «Костопільський військовий лісгосп» не виконана. Також вказує, що у зв`язку із реорганізацією ДП «Костопільський військовий лісгосп» шляхом приєднання до ДП «Волинський військовий лісгосп» до останнього перешли усі права та обов`язки приєднаного підприємства - ДП «Костопільський військовий лісгосп», у тому числі обов`язок як роботодавця працевлаштувати працівника (переведення на іншу роботу) і оскільки 13 квітня 2021 року наказом Міністерства оборони України №93 «Про реорганізацію державного підприємства «Костопільський військовий лісгосп» припинено юридичну особу - ДП «Костопільський військовий лісгосп», реорганізувавши його шляхом приєднання до ДП «Волинський військовий лісгосп», яке визначено правонаступником усіх права та обов`язків ДП «Костопільський військовий лісгосп». Також вказує, що відповідачем не враховано його передбаченого ст.42 КЗпП України переважного права на залишення на роботі, адже позивач має 14 років безперервного стажу, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Вказує, що ДП «Костопільський військовий лісгосп» не було отримано згоди профспілкового комітету та його звільнення , чим також порушено вимогу ст.43 КЗпП України.

Просить поновити його на посаді головного лісничого або іншій рівнозначній посаді в Державному підприємстві «Волинський військовий лісгосп», стягнути з Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Костопільського районного суду від 04 листопада 2022 позов ОСОБА_2 до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Первинна профспілкова організація працівників Збройних Сил України ДП «Костопільський військовий лісгосп» - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП "Костопільський військовий лісгосп" №63-к від 18.06.2021 року "Про звільнення ОСОБА_2 "

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лісничого в Державному підприємстві "Волинський військовий лісгосп" з 22 червня 2021 року.

Стягнуто з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на користь позивача ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 280555 (двісті вісімдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. за мінусом вирахувань податку на доходи фізичних осіб та військового збору .

Стягнуто з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати в сумі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч ) грн.

Стягнуто з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на користь держави судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2022 року виправлено описку в абзаці четвертому резолютивної частини рішення, а саме змінено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 280 555 грн. до вірного 275 456 грн.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" просить його скасувати у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що згідно виданого 20 квітня 2022 року наказу №43 "Про попередження про майбутнє вивільнення" на підставі наказу Міністерства оборони України від 13.04.2021 року №93, яким попереджено 58 працівників ДП "Костопільський військовий лісгосп" про майбутнє вивільнення з 21.06.2021 року за п.1 ст.40 КЗпП України, фактично попередили працівників ДП "Костопільський військовий лісгосп" про майбутнє скорочення чисельності штату. Тобто трудовий договір з позивачем був припинений в зв`язку з скороченням чисельності штату працівників, з даним наказом позивач був ознайомлений під розписку 20 квітня 2021 року.

Посилаючись на пп.3 п.19 постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів" враховуючи що всі працівники ДП "Костопільський військовий лісгосп" не були переведені ДП "Волинський військовий лісгосп", дана обставина вказує на безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 .

Вважає твердження суду про те, що ОСОБА_2 , не були запропоновані 0,5 посади інженера з охорони праці та 0,5 посади інспектора з кадрів є некоректними, оскільки ОСОБА_2 в позовній заяві ставить вимогу про поновлення на посаді головного лісничого або рівнозначній посаді в ДП "Волинський військовий лісгосп". Зазначає, що посада головного лісничого та рівнозначні посади були зайняті. Доводить неможливість прийняття позивача на будь-яку посаду покликаючись на те, що ОСОБА_2 з 1 жовтня 2019 року по 14 лютого 2021 року працював виконуючим обов`язки директора ДП "Волинський військовий лісгосп", проте за вказаний час вчинив злочин передбачений ч.3 ст.28, ч.1 ст.366, ч.5 ст. 191 КК України, що підтверджує ухвалою про призначення до розгляду справи №161/5003/21.

Стверджує, що оскільки ОСОБА_2 не момент реорганізації ДП "Костопільський військовий лісгосп" не був працівником ДП "Волинський військовий лісгосп" тому його позовні вимоги до ДП "Волинський військовий лісгосп" є безпідставними та надуманими.

Крім того зазначає, що ДП "Волинський військовий лісгосп" не проводив скорочення працівників ДП "Костопільський військовий лісгосп". Засновником та власником даного підприємства є Міністерство оборони України. Штатний розпис ДП "Костопільський військовий лісгосп" та ДП "Волинський військовий лісгосп" затверджує Головне управління майна та ресурсів МО України. Суд не може втручатися в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

За викладеного вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, до суду не надходив.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , з 08.02.2007 прийнятий інженером з лісових культур в Костопільський військовий лісгосп ДП МОУ «Львівський лісокомбінат», 11.07.2008 переведений на посаду інженера з охорони праці.

20.02.2009 Костопільський військовий лісгосп ДП МОУ «Львівський лісокомбінат» перейменовано в Костопільський військовий лісгосп ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

07.11.2013 позивача переведено інженером з охорони праці в Костопільський військовий лісгосп ДП «Львівський військовий лісокомбінат», 10.02.2014 призначений головним лісничим, 28.07.2017 переведений інженером з охорони праці, 01.07.2015 переведений на посаду інженера лісового господарства, 15.08.2016 переведений на посаду головного лісничого, 30.09.2019 звільнений у зв`язку із переведенням на ДП «Костопільський військовий лісгосп».

01.10.2019 позивач прийнятий головним лісничим на ДП «Костопільський військовий лісгосп» в порядку переведення з Костопільського лісгоспу ДП «Львівський військовий лісгосп».

Вказані обставини підтверджуються записами №2-11 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , виданій 08.02.2007.

15 травня 2019 року Міністерством оборони України видано Наказ №233 «Про виділ із складу державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» деяких структурних підрозділів і створення на їх базі державних підприємств», відповідно до якого виділено зі складу державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» структурний підрозділ, зокрема Костопільський військовий лісгосп та затверджено Статут державного підприємства «Костопільський військовий лісгосп».

13 квітня 2021 року Міністерством оборони України видано наказ №93 «Про реорганізацію державного підприємства «Костопільський військовий лісгосп», яким, у зв`язку із проведенням у Міністерстві оборони України організаційних заходів, наказано припинити юридичну особу - державне підприємство «Костопільський військовий лісгосп», реорганізувавши його шляхом приєднання до державного підприємства «Волинський військовий лісгосп».

Згідно вказаного наказу, визначено державне підприємство «Волинський військовий лісгосп» правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства «Костопільський військовий лісгосп», призначено комісію для проведення реорганізації державного підприємства «Костопільський військовий лісгосп» - голова комісії - тимчасово виконуючий обов`язки директора державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» ОСОБА_5 .

20 квітня 2021 року ДП «Костопільський військовий лісгосп» видано наказ №43 «Про попередження про майбутнє вивільнення», відповідно до якого, у зв`язку з проведенням організаційних заходів при реорганізації ДП «Костопільський військовий лісгосп» шляхом приєднання до ДП «Волинський військовий лісгосп» на підставі наказу Міністерства оборони України від 13.04.2021 №93, наказано попередити 58 /п`ятдесят вісім/ працівників ДП «Костопільський військовий лісгосп» про майбутнє вивільнення з 21.06.2021 за п.1 ст.40 КЗпП України згідно зі списком, в тому числі головного лісничого ОСОБА_2 - №9 у списку.

З наказом №43 від 20.04.2021 «Про попередження про майбутнє вивільнення» ОСОБА_2 ознайомився, про що свідчить підпис останнього.

18 червня 2021 року ДП «Костопільський військовий лісгосп» видано наказ №63-к «Про звільнення ОСОБА_2 », відповідно до якого звільнено ОСОБА_2 , головного лісничого, 22.06.2021 року у зв`язку з скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України.

З вказаним наказом ОСОБА_2 ознайомлений, про що свідчить підпис останнього у наказі.

Також у трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 від 08.02.2007 внесено запис №12 від 22.06.2021 про звільнення позивача у зв`язку із скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України.

Із листа Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» №147 від 02.08.2021 вбачається, що у період з 20.06.2021 по 22.06.2021 у лісгоспі були наявні вакантні посади інженера з охорони праці - 0,5 посади, інспектора з кадрів - 0,5 посади.

Згідно довідки Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» 46 від 02.08.2021, розмір заробітної плати ОСОБА_2 за останні два місці, що перебували звільненню, становить 29652,56 грн., а саме квітень 2021 року - 14876,16 грн., травень 2021 року - 14776,40 грн.

Також судом встановлено, що на утриманні позивача ОСОБА_2 перебуває троє дітей - 2008, 2016 та 2018 років народження, що підтверджується свідоцтвами про народження, згідно яких батьком дітей є ОСОБА_2 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті (зокрема у разі ліквідації, реорганізації), допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник належно виконав вимоги ч.2 ст. 40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду та яка з`явилася на підприємстві протягом періоду попередження і яка існувала на день звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів дотримання підприємством вимог ч.2 ст. 40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а саме відсутні докази пропозицій іншої роботи у ДП "Волинський військовий лісгосп", враховуючи, що вказане є не правом, а обов`язком відповідача як гарантія для працівника при скорочення чисельності.

При цьому відповідач не заперечує, що були наявні посади, які можливо було запропонувати позивачу, зокрема інженера з охорони праці - 0,5 посади, а також інспектора з кадрів - 0,5 посади.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про зайнятість посади головного лісничого та рівнозначні посади, оскільки роботодавець повинен запропонувати всі вакантні посади (рівнозначні або нижчої кваліфікації), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду, починаючи з дня попередження до дня звільнення.

Щодо доводів про неможливість працевлаштування позивача внаслідок існування кримінального провадження, колегія суддів зауважує, що статус обвинуваченого у кримінальному провадженні не підтверджує винуватість особи та не спростовує обов`язку роботодавця при скороченні чисельності або штату, забезпечити працевлаштування працівника згідно вимог КЗпП.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідач помилково ототожнює припинення юридичної особи шляхом ліквідації та реорганізації, що і відбулось у даному випадку.

Тому суд відхиляє посилання апелянта на пп.3 п.19 постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів", яким роз`яснено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Водночас слід звернути увагу, що обов`язок запропонувати вакантні посади належить саме відповідачу, як правонаступнику.(Постанова ВС у справі №377/759/19)

Відповідно правильним є висновок місцевого суду про неможливість врахування доводів відповідача про те, що позивач не був його працівником і тому відповідач не зобов`язаний був пропонувати йому вакантні посади.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржене рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, то судовий збір за її подання покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч.1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи представництво інтересів ОСОБА_2 здійснювалося адвокатом АО "Удовиченко і партнери"

Розмір гонорару визначений фіксованою сумою 18000 гривень та сумою 2000 гривень за представництво інтересів клієнта в Рівненському апеляційному суді за участь в одному судовому засіданні.

Долученими доказами підтверджується факт надання правничої допомоги, а саме: копією договору про надання правничої допомоги № 72/23 від 30.03.2023, копією акту про надання правничої допомоги №1 від 30.03.2023, рахунком від 30.03.2023 року, платіжною інструкцією №702 від 30.03.2023.

Колегія суддів враховує практику Верховного Суду, а саме: що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц); що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12.05.2021 у справі №235/4969/19), що при визначенні витрат на правничу допомогу у формі гонорару наявність квитанції не обов`язкова (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21.01.2021 у справі 3280/2635/20).

Водночас Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Тому колегія суддів, виходячи з критерію обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, дійшла висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції, становить 4000 гривень.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04 листопада 2022 року без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" на користь ОСОБА_2 4000 гривень витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Повний текст постанови виготовлено 06 квітня 2023 року.

Головуючий Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.