Рішення

від 05.04.2023 по справі 909/117/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/117/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2023 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Шутка О. І., розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного

товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

(вул. Є. Петрушевича, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018)

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Микитюка Руслана Михайловича

( АДРЕСА_1 )

про стягнення 147 607, 82 гривень, з яких: 96 000, 00 гривень - безпідставно набутих та збережених коштів, 43 132, 85 гривень - інфляційних втрат, 8 474, 97 гривень - 3 % річних,

за участю:

від позивача: Рибак Мар`яни Михайлівни,

від відповідача: представник відповідача в судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

2. Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У лютому 2023 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Микитюка Руслана Михайловича про стягнення 147 607, 82 гривень, з яких: 96 000, 00 гривень - безпідставно набутих та збережених коштів, 43 132, 85 гривень - інфляційних втрат, 8 474, 97 гривень - 3 % річних.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. Ухвалою від 08.02.2023 позовну заяву було залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

6. 20.02.2023 за вх. № 2646/23 від Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

7. 20.02.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 16.03.2023; зобов`язав відповідача Фізичну особу - підприємця Микитюка Руслана Михайловича подати суду докази поставки товару на суму 96 000, 00 гривень (видаткові, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару - гідравлічного насосу Danfoss, GRR090), або письмові пояснення щодо їх відсутності, належним чином засвідчені банківською установою копії платіжних документів, банківських виписок, що підтверджують повернення Дочірньому підприємству "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" коштів у сумі 96 000, 00 гривень, або письмові пояснення щодо їх відсутності; відповідачу встановив 15-денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.

8. 09.03.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності (вх. № 3752/23) та заява про приєднання доказів і розгляд справи без участі відповідача (вх. № 3754/23).

9. Судове засідання, призначене на 16.03.2023 не відбулося, у зв`язку із технічними проблемами в роботі системи відеоконференцзв`язку - "ВКЗ".

10. Ухвалою від 16.03.2023 суд призначив розгляд справи по суті на 05.04.2023.

11. 17.03.2023 за вх. № 4198/23 до канцелярії суду від Фізичної особи - підприємця Микитюка Руслана Михайловича надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.

12. 04.04.2023 за вх. № 5248/23 від Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування позовної давності.

13. За наслідком судового засідання 05.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

14. Позиція позивача. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачем 17.01.2020 та 10.01.2020 було перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 46 000, 00 гривень та 50 000, 00 гривень - відповідно. У призначенні платежу зазначалося "за гідравлічний насос Danfoss.GRR згідно рах. № 24/12 від 24.12.2019". Посилаючись на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, позивач вказує на безпідставність перерахування коштів на рахунок відповідача в сумі 96 000, 00 гривень, та зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку означені кошти не повернув Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду за захистом порушених прав.

15. Позиція відповідача. Фізичною особою - підприємцем Микитюком Р. М. подано заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 3752/23), в якій останній визнає факт отримання коштів від позивача 10.01.2020 у сумі 50 000, 00 гривень і 17.01.2020 у сумі 46 000, 00 гривень, та посилаючись на приписи ст. 257 ЦК України просить суд застосувати строк позовної давності у справі № 909/117/23 до вимог про стягнення 147 607, 82 гривень, з яких: 96 000, 00 гривень - безпідставно набутих та збережених коштів, 43 132, 85 гривень - інфляційних втрат, 8 474, 97 гривень - 3 % річних. Про отримання оспорюваної суми заборгованості в розмірі 96 000, 00 гривень позивач також зазначає у поданій до суду заяві про приєднання доказів та розгляд справи без участі відповідача (вх. № 3754/23).

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відправило кошти для Фізичної особи - підприємця Микитюка Руслана Михайловича згідно наступних платіжних доручень: № 970 від 10.01.2020 на суму 50 000, 00 гривень та № 981 від 17.01.2020 на суму 46 000, 00 гривень. Вищевказані кошти були відправлені згідно наступного призначення платежу: "за гідравлічний насос Danfoss.GRR згідно рах. № 24/12 від 24.12.2019" (а. с. 11 - 12).

17. В підтвердження перерахування вказаних коштів позивач також подав до суду банківську виписку з рахунку Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за період з 09.01.2020 по 17.01.2020 (а. с. 10).

18. До позовної заяви позивачем також долучено копію рахунку № 24/12 від 24.12.2019 за гідравлічний насос Danfoss.GRR в кількості 1 шт., вартістю 96 000, 00 гривень (а. с. 13) та службова записка начальника юридичного відділу Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" Мар`яни Рибак щодо відсутності договірних відносин між позивачем та Фізичної особою - підприємцем Микитюком Р. М. (а. с. 18).

19. Позивач стверджує, що між ним та відповідачем не укладалося жодних угод, та позивач не отримував та не здійснював купівлі гідравлічного насосу Danfoss.GRR, а відтак вказані кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу.

20. З метою досудового врегулювання спору 27.09.2022 за вих. № 02/09 Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було надіслано на адресу Фізичної особи - підприємця Микитюка Руслана Михайловича письмову вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів, що підтверджується наданими суду доказами (а. с. 15 - 17).

21. Доказів реагування відповідачем на зазначену вимогу, а також добровільну сплату коштів останнім до суду не надано.

22. Кошти в розмірі 96 000, 00 гривень, які були отримані відповідачем без достатньої правової підстави в добровільному порядку позивачу не повернуті, що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу та звернення з даним позовом до суду.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

23. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

24. Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

25. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок іншої особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, незалежно від того, чи було це результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

26. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

27. Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

28. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України і змісту цього інституту цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2018 року у справі № 212/3593/16-ц, провадження 61-60св17; від 20 березня 2019 року у справі № 634/727/16-й, провадження № 61-21749св18.

29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18) міститься висновок про те, що зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

30. Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

31. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

32. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

33. Судом вживалися можливі заходи для з`ясування наявності правових підстав для набуття відповідачем та утримання набутих від позивача грошових коштів в сумі 96 000, 00 гривень, а також для з`ясування реального руху товарно-матеріальних цінностей.

34. Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

35. Відтак, суд ухвалою від 20.02.2023, у порядку частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язував відповідача подати суду докази поставки товару на суму 96 000, 00 гривень (видаткові, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару - гідравлічного насосу Danfoss, GRR090), або письмові пояснення щодо їх відсутності, належним чином засвідчені банківською установою копії платіжних документів, банківських виписок, що підтверджують повернення Дочірньому підприємству "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" коштів у сумі 96 000, 00 гривень, або письмові пояснення щодо їх відсутності.

36. Вказані документи до суду подані не були. Разом із тим, відповідач у поданій 09.03.2023 до суду заяві про приєднання доказів та розгляд справи без участі відповідача (вх. № 3754/23) додав копії платіжних доручень № 970 від 10.01.2020 на суму 50 000, 00 гривень та № 981 від 17.01.2020 на суму 46 000, 00 гривень про перерахування позивачем на рахунок відповідача спірних коштів, а також зазначив що не заперечує проти отримання вказаних коштів. Пояснення щодо виконання зобов`язання та підтверджуючі документи про його виконання на час подання заяви надати не може, та просить суд продовжити термін для надання таких документів та пояснень.

37. Факт отримання Фізичною особою - підприємцем Микитюком Р. М. від ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" грошових коштів в сумі 96 000, 00 гривень підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 970 від 10.01.2020 та № 981 від 17.01.2020, а також банківською випискою з рахунку ДП "Івано-Франківський облавтодор" АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за період з 09.01.2020 по 17.01.2020, та не заперечується відповідачем.

38. Відповідач будучи обізнаним про поданий до нього позивачем позов про стягнення коштів отриманих без достатньої правової підстави будь-яких доказів у спростування позовних вимог суду не надав, зокрема, й доказів того, що грошові кошти в сумі 96 000, 00 гривень були отримані ним від позивача на відповідній правовій підставі (на виконання умов договору, рішення суду, відповідно до закону, тощо).

39. Отже, вказане свідчить, що набувач Фізична особа - підприємець Микитюк Руслан Михайлович збагатився за рахунок Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

40. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

41. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

42. За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

43. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

44. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

45. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

46. До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

47. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею, чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним, чи недобросовісним (узгоджується з нижчезазначеними постановами Верховного Суду України та Верховного Суду від 02.03.2016; від 04.07.2018). Кондикційне зобов`язання виникає за наявності, зокрема, таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.

48. В постанові від 02.02.2016 у справі № 6-3090цч15 Верховний Суд України відзначив, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише на момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду справи.

49. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

50. Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації, як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Вказане вище підтверджується судовою практикою Верховного Суду України, новоутвореного Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15; від 04.10.2017 у справі № 753/23725/15-й; Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 757/4040/16-й; від 11.09.2019 у справі № 2/13; від 25.03.2020 у справі № 522/14590/16-й; від 24.02.2021 у справі № 644/8081/17; від 26.01.2022 у справі № 924/1338/19; від 08.02.2022 у справі № 910/16102/20; Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі 161/17945/18.

51. Отже, відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач, яким є Фізична особа - підприємець Микитюк Руслан Михайлович, зобов`язаний повернути потерпілому, яким є позивач, безпідставно набуте майно в натурі.

52. Враховуючи вище викладене, та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у розмірі 96 000, 00 гривень, суд дійшов висновку, що відповідач набув означені грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак останній зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 96 000, 00 гривень.

53. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 43 132, 85 гривень та 3 % річних у розмірі 8 474, 97 гривень за період з 01.02.2020 по 10.01.2023.

54. За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

55. Суд відзначає, що дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

56. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17 та постановах Великої палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

57. Разом із цим, здійсненню нарахувань відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України має передувати встановлення факту прострочення виконання боржником грошового зобов`язання та виникнення у кредитора права на нарахування інфляційних втрат та 3 % річних. Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 913/371/20.

58. На переконання суду, до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 530 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні підстави обчислення строків (термінів) виконання зобов`язання. В частині другій названої статті передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

59. Отже, з урахуванням наведеної норми статті 530 Цивільного кодексу України, обов`язок з повернення безпідставно одержаних грошових коштів у сумі 96 000, 00 гривень виникає у відповідача на наступний день з дня закінчення встановленого законом семиденного строку, який слід відраховувати з моменту відповідної вимоги позивача.

60. Як встановлено судом, претензію про повернення грошових сум отриманих без достатніх правових підстав від 27.09.2022 було направлено на адресу Фізичної особи - підприємця Микитюка Руслана Михайловича 30.09.2022 яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом.

61. Означене поштове відправлення повернулося на адресу позивача із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", дата повернення за зворотною адресою 05.10.2022 згідно відмітки на штемпелі АТ "Укрпошта" (а. с. 17). Зазначене також підтверджується даними трекінгу з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а. с. 60 - 61).

62. Вказаний лист було направлено позивачем за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

63. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав повернути позивачу 96 000, 00 гривень не пізніше 12.10.2022, тобто, за період з 01.02.2020 по 12.10.2022 інфляційні та 3 % річних нараховані безпідставно.

64. Суд самостійно розрахував інфляційні втрати та 3 % річних та встановив, що за період з 13.10.2022 по 10.01.2023 на суму 96 000, 00 гривень розмір інфляційних втрат становить 3 782, 42 гривень, а розмір 3 % річних за період з 13.10.2022 по 10.01.2023 на суму 96 000, 00 гривень становить 710, 14 гривень.

65. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 96 000, 00 гривень, 3 782, 42 гривень - інфляційних втрат та 710, 14 гривень - 3 % річних. В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 39 350, 43 гривень та 3 % річних в розмірі 7 764, 83 гривень слід відмовити.

66. При цьому, відповідачем заявлено про застосування судом спливу строку позовної давності.

67. Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

68. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

69. За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

70. Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

71. Так, 11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. У подальшому карантин неодноразово продовжувався.

72. Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

73. Таким чином, вищевказаним законом строк позовної давності продовжено на строк дії карантину.

74. Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

75. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

76. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

77. За цих обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з даним позовом у межах позовної давності.

78. Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

79. Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

80. У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

81. Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

82. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок суду.

83. Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також з огляду на відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

84. За подання позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684, 00 гривень (платіжне доручення від 11.01.2023 № 12).

85. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 856, 73 гривень залишається за позивачем, а судовий збір в розмірі 1 827, 27 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Фізичної особи - підприємця Микитюка Руслана Михайловича про стягнення 147 607, 82 гривень, з яких: 96 000, 00 гривень - безпідставно набутих та збережених коштів, 43 132, 85 гривень - інфляційних втрат, 8 474, 97 гривень - 3 % річних - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Микитюка Руслана Михайловича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Є. Петрушевича, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код: 31790584) - 100 492, 56 гривень (сто тисяч чотириста дев`яносто дві гривні п`ятдесят шість копійок), з яких: 96 000, 00 гривень - безпідставно набутих та збережених коштів, 3 782, 42 гривні - інфляційних втрат, 710, 14 гривень - 3 % річних, а також 1 827, 27 гривень (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень двадцять сім копійок) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 39 350, 43 гривень інфляційних втрат та 7 764, 83 гривні 3 % річних - відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 856, 73 гривень залишити за позивачем.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повний текст рішення складено - 07.04.2023.

Суддя В. В. Михайлишин