Рішення

від 07.04.2023 по справі 910/1410/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2023Справа № 910/1410/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛЦЕНТР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХ ЦЕНТР 1"

про стягнення 56493,15 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛЦЕНТР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХ ЦЕНТР 1" про стягнення 56493,15 грн, з яких 50000,00 грн сума попередньої оплати, 6493,15 грн - 30% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №244 від 17.08.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів у відповідача - оригіналу договору поставки №244 від 17.08.2022.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.02.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1410/23, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХ ЦЕНТР 1" оригінал договору поставки №244 від 17.08.2022.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.02.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 01.02.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із посиланням на закінчення терміну зберігання.

Отже, згідно із п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛЦЕНТР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХ ЦЕНТР 1" укладений договір поставки №244 від 17.08.2022.

Позивач вказує, що 18.08.2022 йому виставлено рахунок № 1029 на оплату дизельного пального на суму 2 580 000,00 грн.

18.08.2022 позивач здійснив попередню оплату товару на суму 50000,00 грн.

Однак, за доводами позивача, відповідач не виконав взятих на себе договірних зобов`язань, товар у строки, встановлені договором, не поставив.

Позивач направив відповідачу претензію від 25.08.2022 № 2508/01, у якій вимагав у найкоротший термін поставити товар.

Оскільки відповідач поставку товару не здійснив, попередньої оплати не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення попередньої оплати у сумі 50 000,00 грн, а також 6493,15 грн 30% річних, що нараховані на підставі п. 6.2 договору.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

17.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛЦЕНТР", як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХ ЦЕНТР 1", як постачальником, укладений договір поставки №244 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку фактури.

Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1. договору вартість товару визначається в рахунку- фактурі та специфікації до даного договору.

Відповідно до п. 3.1.1 договору товар має бути поставлений постачальником протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання договору.

Відповідно до п. 2.1. договору визначено наступні умови оплати в розмірі: 100% від загальної вартості товару, протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання товару (п. 4.1. договору).

Згідно із матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок №1029 від 18.08.2022 на оплату товару (паливо дизельне "EURO-5" у кількості 60000 л) на суму 2580000,00 грн.

18.08.2022 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 50000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 450 від 18.08.2022 (у призначенні платежу зазначено: "сплата за паливо дизельне з-но рах. № 1029 від 18.08.2022").

За доводами позивача, відповідач товар не поставив.

26.08.2022 позивач направив відповідачу претензію від 25.08.2022 № 2508/01, у якій вимагав у найкоротший термін поставити товар.

Оскільки відповідач вимоги позивача не виконав, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХ ЦЕНТР 1" попередньої оплати у сумі 50000,00 грн, а також 6493,15 грн 30% річних.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Як встановлено судом вище, відповідач виставив позивачу рахунок №1029 від 18.08.2022 на оплату товару (паливо дизельне "EURO-5" у кількості 60000 л) на суму 2580000,00 грн.

18.08.2022 позивач здійснив попередню оплату товару на суму 50000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 450 від 18.08.2022.

Позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що попередню оплату за товар згідно рахунку на оплату № 1029 від 18.08.2022 на загальну суму 50000,00 грн здійснено на виконання умов укладеного договору поставки №244 від 17.08.2022.

Дослідивши надані у матеріали справи документи, суд дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується факт виникнення між сторонами спірних правовідносин з поставки товару на суму 2 580 000,00 грн саме на підставі договору поставки №244 від 17.08.2022.

Так, дослідивши рахунок на оплату № 1029 від 18.08.2022, судом встановлено, що зазначений рахунок не містить посилання на договір поставки №244 від 17.08.2022. Відсутнє таке посилання і у призначенні платежу у платіжному дорученні № 450 від 18.08.2022. Натомість у платіжному дорученні № 450 від 18.08.202 в призначенні платежу зазначено, що оплата здійснюється за паливо дизельне згідно рах. № 1029 від 18.08.2022.

Крім того судом враховано, що зі змісту наданої позивачем копії договору поставки №244 від 18.08.2022 вбачається, що найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією, однак матеріали справи не містять такої специфікації. Зі змісту наданої позивачем копії договору поставки №244 від 17.08.2022 неможливо встановити поставку якого саме товару погоджено між сторонами, у якій кількості, за якою вартістю.

Також судом встановлено, що договором поставки 244 від 17.08.2022 не передбачено здійснення попередньої оплати.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що рахунок на оплату № 1029 від 18.08.2022, виставлений на підставі договору поставки №244 від 18.08.2022.

За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку № 1029 від 18.08.2022 та часткової оплати позивачем зазначеного рахунку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач сплатив на користь відповідача часткову попередню оплату за товар у сумі 50000,00 грн на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 1029 від 18.08.2022.

У свою чергу, за укладеним у спрощений спосіб договором поставки у відповідача виник зустрічний обов`язок здійснити поставку оплаченого позивачем товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що відповідач поставку погодженого в рахунку на оплату товару не здійснив.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять жодних доказів поставки відповідачем товару позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 по справі №904/8972/17.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Рахунок на оплату № 1029 від 18.08.2022 не містить строків поставки товару.

Однак, як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з претензією від 25.08.2022 № 2508/01, у якій вимагав у найкоротший термін поставити товар.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Таким чином, вимога від 25.08.2022 № 2508/01 є такою, що пред`явлена відповідачу.

Отже, оскільки позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару, з огляду на що, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати..

Суд зазначає, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.

Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018р. по справі №910/5444/17, від 30.10.2018р. по справі №917/63/18.

Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару, визначеного у рахунку № 1029 від 18.08.2022, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 50000,00 грн.

За встановлених вище обставин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50000,00 грн, що становить суму попередньої оплати за товар.

Щодо вимог позивача про стягнення 6493,15 грн 30% річних, що нараховані на підставі п. 6.2 договору, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України , на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, за змістом цієї статті у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі.

Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 по справі №910/14180/18.

Проте, судом було встановлено, що правовідносин сторін з поставки товару, за який позивачем здійснено попередню оплату, склались не на підставі договору поставки №244 від 18.08.2022, а у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунку продавцем та його часткової оплати покупцем. Доказів досягнення контрагентами згоди щодо визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у порядку ст.536 Цивільного кодексу України матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6493,15 грн 30% річних.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛЦЕНТР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХ ЦЕНТР 1", а саме в частині стягнення 50000,00 грн попередньої оплати та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 6493,15 грн 30% річних.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХ ЦЕНТР 1" (03150, місто Київ, вул.Антоновича, будинок 172, ідентифікаційний код 42877625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПЕТРОЛЦЕНТР" (01042, місто Київ, б.Приймаченко Марії, будинок 1/27, офіс 404, ідентифікаційний код 43699122) 50000,00 грн заборгованості та 2375,51 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.04.2023.

Суддя С.О. Турчин