Рішення

від 06.04.2023 по справі 922/441/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/441/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Агрославна" (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт Близнюки, вул. Свободи, 32, код ЄДРПОУ 40977143) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Марія-3123" (64602, Харківська область, м. Лозова(з), вул. Свято-Миколаївська, 32, код ЄДРПОУ 43974978) про стягнення 508 588,93грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 281 836,52грн, 114417,90грн пені, 9173,20грн 3% річних, 74 977,66грн збитків від інфляції, 28183,65грн штрафу, а також покласти на відповідача судовий збір за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 54 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № АМ 03-12-2021 від 03.12.2021 не здійснив своєчасну оплату поставленого товару в повному обсязі, з посиланням на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 08.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу № 922/441/23 визнано малозначною та ухвалено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.02.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позові та з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача.

Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.02.2023, яка направлялась на адресу відповідача, повернута на поштову адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.

За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 08.02.2023, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши позовну заяву відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в Господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на день розгляду справи по суті від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.12.2021 між Фермерським господарством "Агрославна" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анна-Марія-3123" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу № АМ 03-12-2021 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався продати/передати пшеницю 2 кл врожаю 2021 року (далі товар) в кількості та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, які є його невід`ємними частинами, а відповідач прийняти товар та оплатити його в строк та на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору позивач взяв на себе зобов`язання передати відповідачу товар відповідно по кількості, зазначеній у видатковій накладній та в строк (термін) узгоджений при отриманні заявки відповідача.

Передача товару, за умовами п.4.1 договору оформлюється видатковою накладною, яка є достатнім доказом передачі товару за даним договором.

За умовами п.4.2 договору товар вважається прийнятим відповідачем:

- коли він фактично переданий відповідачу на складі позивача та представниками сторін підписана видаткова накладна;

- коли він доставлений представником позивача або перевізником у місце фактичного знаходження відповідача або місце, яке вказане в заявці і відповідачем підписані документи про прийняття вантажу.

За приписами п.4.7 договору право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.

У розділі 5 договору сторони погодили порядок здійснення розрахунків за товар, а саме: розрахунки за придбаний товар здійснюються відповідачем у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

03.12.2021 між сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору купівлі-продажу № AM 03-12-2021 від 03.12.2021, якою сторони погодили кількість поставляємого товару, його ціну та порядок здійснення оплати відповідачем.

Так, умовами Специфікації погоджено, що позивач постачає відповідачу товар пшеницю 2 кл, врожаю 2021 року за ціною 8 800,80грн/м.т, загальна кількість товару становить 146 тон.

За умовами п.4 Специфікації загальна вартість товару складає 1 284 916,80грн.

У п.5 Специфікації відповідач зобов`язався здійснити оплату 86% вартості партії товару в строк 3х банківських днів після відвантаження товару. Залишок коштів у розмірі 14% вартості товару оплачується відповідачем протягом 1-го банківського дня з моменту реєстрації позивачем податкової накладної.

03.12.2021 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 5 на загальну суму 1281836,52грн.

Позивач на виконання умов договору передав у власність відповідача товар, а саме: пшеницю 2 кл врожаю 2021 року, що підтверджується видатковою накладною № 4 від 08.12.2021 та видатковою накладною № 5 від 15.12.2021.

Так, за видатковою накладною № 4 від 08.12.2021 позивач поставив відповідачу пшеницю 2 кл врожаю 2021 року у кількості 23 тони на суму 202418,40грн, за видатковою накладною № 5 від 15.12.2021 пшеницю 2 кл врожаю 2021 року у кількості 122,65 тон на суму 1 079 418,12грн.

Зазначені накладні підписані та скріплені печатками Товариства з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Всього позивачем поставлено товару відповідачу на загальну суму 1281836,52грн.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується Актом № БЭ-00444 від 08.12.2021 та Актом № БЭ-00451 від 15.12.2021, підписаними відповідачем та скріпленими печатками його Товариства.

Відповідач на виконання умов договору 03.12.2021 та 14.12.2021 частково здійснив оплату поставленого за видатковими накладними товару в сумі 1000000,00грн, що підтверджується копіями виписок по особовому рахунку.

Як зазначає позивач, відповідач за поставлений товар за видатковою накладною № 5 від 15.12.2021 розрахувався частково, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 281 836,52грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

Реєстрація податкової накладної від 15.12.2021 щодо здійснення господарської операції з продажу товару на загальну суму 281 836,52грн була здійснена позивачем 20.12.2021.

Позивач на адресу відповідача направив претензію за вих. № 06/01 від 25.01.2022 з вимогою сплатити заборгованість, з посиланням на порушення відповідачем умов договору та зазначенням розміру штрафів за прострочення оплати товару.

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На суму основного боргу позивач за несвоєчасну оплату поставленого товару здійснив нарахування пені в розмірі 114417,90грн, 3% річних в розмірі 9 173,20грн, збитків від інфляції в розмірі 74 977,66грн та штрафу в розмірі 28183,65грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар шляхом здійснення оплати 86% вартості партії товару в строк 3х банківських днів після відвантаження товару, залишок коштів у розмірі 14% вартості товару відповідач зобов`язався здійснити протягом 1-го банківського дня з моменту реєстрації позивачем податкової накладної.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти у повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 1281836,52грн підтверджується копіями видаткових накладних № 4 від 08.12.2021, № 5 від 15.12.2021, наявними в матеріалах справи.

Видаткові накладні підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою Товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Також в матеріалах справи містяться докази здійснення відповідачем часткових оплат за поставлений позивачем товар.

Між сторонами складено та підписано акт взаємних розрахунків за період з 01.12.2021 по 28.12.2021, відповідно до якого відповідачем визнано наявність заборгованості на суму, що є предметом спору у даній справі.

Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 281 836,52грн, у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 9173,20грн за період з 21.12.2021 по 20.01.2023 та збитків від інфляції в розмірі 74977,66грн за період з січня по грудень 2022 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 9150,03грн, а в частині стягнення збитків від інфляції в повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 9173,20грн, судом встановлено, що позивач неправильно визначив період прострочення заборгованості.

Так, оскільки за умовами п.6 Специфікації до договору відповідач зобов`язаний оплатити залишок у розмірі 14% вартості поставленої партії товару протягом одного банківського дня з моменту реєстрації позивачем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, податкова накладна позивачем зареєстрована 20.12.2021, а перебіг строку, відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, останнім днем виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № 5 від 15.12.2021 є 21.12.2021, у зв`язку з чим прострочення оплати за товар починається з 22.12.2021, а не з 21.12.2021, як помилково рахує позивач.

Таким чином, перевіривши період, за який нараховано 3% річних, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за період з 22.12.2021 по 20.01.2023 за видатковою накладною № 5 від 15.12.2021 складає 9 150,03грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши правомірність нарахування збитків від інфляції на загальну суму 74 977,66грн за період з січня по грудень 2022 року, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені на загальну суму 114417,90грн за період з 21.12.2021 по 20.01.2023 та 10% штрафу в розмірі 28183,65грн, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за своєчасну або не повну оплату відповідач зобов`язався сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а у випадку прострочення оплати товару понад 30 календарних днів відповідач додатково сплачує на користь позивача штраф за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

При цьому, у п.7.2 договору сторони узгодили, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня від дати коли зобов`язання мало бути виконано та припиняється в день виконання такого зобов`язання. Також у п.7.4 договору сторонами погоджено, що строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки і строк нарахування неустойки становить три роки.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені з урахуванням подовженого сторонами строку такого нарахування у 3 роки, встановив, що позивачем неправильно визначений період прострочення заборгованості.

Так, здійснивши вірний розрахунок пені за період з 22.12.2021 по 20.01.2023 за видатковою накладною № 5 від 15.12.2021, суд встановив, що розмір пені складає 114 278,92грн, який і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок штрафу у розмірі 10%, суд встановив, що даний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 28183,65грн, що складає 10% від вартості неоплаченого товару підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54 000,00грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: довіреність від 10.01.2023 на адвоката Леньшину Оксану Володимирівну на право представляти в суді інтереси Товариства позивача, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Леньшиною О.В. від 05.09.2012 № 4506, а також договір про надання правничої (правової) допомоги №11/01-1 від 11.01.2023.

Так, відповідно до п.4.1 договору порядок обчислення оплати правничої (правової) допомоги, підстави для зміни розміру, порядок та строки його сплати визначаються сторонами у Додатку № 1 до цього договору.

Проте, позивачем Додатку № 1 до цього договору суду не надано, в матеріалах справи такий додаток також відсутній.

Отже, з наданих позивачем доказів суд позбавлений можливості вирішити питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не надав суду належних доказів погодження між ним та адвокатом порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), розміру винагороди, порядку та строків здійснення оплати, наданих адвокатом послуг, а тому судові витрати на професійну правничу допомогу на відповідача судом не покладаються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна-Марія-3123" (64602, Харківська область, м. Лозова(з), вул. Свято-Миколаївська, 32, код ЄДРПОУ 43974978) на користь Фермерського господарства "Агрославна" (64801, Харківська область, Близнюківський район, смт Близнюки, вул. Свободи, 32, код ЄДРПОУ 40977143) суму основного боргу в розмірі 281 836,52грн, 114 278,92грн пені, 9150,03грн 3% річних, 74 977,66грн збитків від інфляції, 28183,65грн штрафу, 7626,40грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 138,98грн та 3% річних в розмірі 23,17грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "06" квітня 2023 р.

СуддяТ.А. Лавренюк