Постанова

від 28.03.2023 по справі 915/476/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/476/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т .Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Бортика Р. О. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2021 (суддя Коваль С. М.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 (судді: Аленін О. Ю. - головуючий, Савицький Я. Ф., Таран С. В.) у справі

за позовом Миколаївської міської ради

до Підприємства "Універсал-Юг" товариства з обмеженою відповідальністю

про скасування запису про право власності на нежитловий об`єкт та зобов`язання знести об`єкт самочинного будівництва.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2019 року Миколаївська міська рада (далі - Міськрада) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Підприємства "Універсал-Юг" товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство) про:

- скасування за Підприємством державної реєстрацію права власності на нежитловий об`єкт (ринок), розташований за адресою: просп. Центральний, 200, м. Миколаїв, Миколаївська область, та складається з основних будівель: літ. А загальною площею 48,3 м2; літ. Б загальною площею 23,9 м2; літ. В загальною площею 134,7 м2; літ. М загальною площею 99,7 м2; літ. Н загальною площею 160,4 м2; літ. О загальною площею 67 м2; літ. П загальною площею 72 м2; літ. Р загальною площею 404,6 м2; літ. С загальною площею 64,8 м2; літ. Т загальною площею 65,2 м2; літ. У загальною площею 58,3 м2; літ. Ф загальною площею 14,5 м2, літ. Х загальною площею 33,2 м2; літ. Ц загальною площею 56,2 м2; літ. Щ загальною площею 36,4 м2; літ. Є загальною площею 9,0 м2, службових будівель, огорож та споруд (реєстраційний номер майна 2844213 (33786727), державна реєстрація від 02.06.2011, запис № 1460 в книзі 11);

- зобов`язання Підприємства знести об`єкти самочинного будівництва: літ. Б загальною площею 23,9 м2, літ. С загальною площею 64,8 м2, літ. Т загальною площею 65,2 м2, літ. О загальною площею 67 м2, літ. П загальною площею 72 м2 та літ. Щ загальною площею 36,4 м2.

2. Позов обґрунтовано самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів та без будь-яких договірних відносин між сторонами (попередній договір оренди припинився 28.09.2006, продовжений не був, інших договорів не укладалось) під розміщення 2 торгівельних павільйонів та 4 кіосків. Крім того, позивач зазначив, що зазначені споруди розміщено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме щодо заборони забудови у зоні дії обмежень інженерних мереж, території магістральної вулиці в червоних лініях та вулиці загальноміського використання; державних будівельних норм і правил.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 915/476/19, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 15.07.2020 рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі № 915/476/19 скасовано, справу передано до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2021 у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі № 915/476/19 рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2021 скасовано; позовні вимоги задоволено частково: скасовано державну реєстрацію за Підприємством права власності на нежитловий об`єкт (ринок).

Постановою Верховного Суду від 26.01.2022 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі № 915/476/19 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2021 у справі № 915/476/19 залишено без змін.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не доведено самовільного захвату оспорюваної земельної ділянки, адже відповідач побудував комплекс павільйонів та торговельних рядів на наданій йому на період дії договору для цих цілей земельній ділянці за згодою власника землі Міськради. За наявними в матеріалах справи документами неможливо встановити, які саме об`єкти (за відповідними літерами) розташовані на земельній ділянці, яка передавалась в оренду 02.11.2001 (доказів продовження якого матеріали справи не містять), як і неможливо встановити, коли саме зазначені об`єкти були на ній збудовані. У свою чергу, суди зазначили, що відсутні підстави для скасування запису реєстрації права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомості, оскільки свідоцтво про право власності від 07.11.2011 серії САЕ № 463385 та рішення виконавчого комітету Міськради від 28.1.2011 № 1127, на підставі якого воно видано, є чинними, доказів протилежного позивачем не надано. Вимога щодо зобов`язання знести об`єкти самочинного будівництва є похідною від вимоги про скасування державної реєстрації. Суди також зазначили, що відсутні підстави для вирішення питання щодо строку позовної давності, оскільки не встановлено наявності порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Міськрада просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18 (щодо того, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки); від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 (стосовно того, що за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення особою споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції міської ради, не можна визнати законним).

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник, зазначив, що суд не дослідив усі зібрані у справі докази, що підтверджують факт здійснення Підприємством самочинного будівництва на земельних ділянках комунальної власності.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача до Суду не надійшло.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 (колегія суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Багай Н. О., Суховий В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міськради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 915/476/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 07.03.2023.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.03.2023 № 29.3-02/599 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В. Г. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 915/476/19.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023 справу № 915/476/19 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.03.2023.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту акта від 24.10.2001 убачається, що згідно з рішенням Міськради від 28.09.2001 № 34/12 інженером-геодезистом проведено розмічення на місцевості меж земельної ділянки, торговельного павільйону та критого майданчика для очікування громадянського транспорту на розі проспекту Леніна та вулиці Комсомольської, у напрямку руху до центу міста (Центральний район), загальною площею 263 м2, у тому числі під забудовою - 14 м2, під проходами та проїздами - 10 м2 та під майданчиком для очікування громадянського транспорту - 239 м2. Додатком до акта є схема перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив`язкою кутів до місцевих предметів.

10. 02.11.2001 між Міськрадою (орендодавець) та Підприємством (орендар) укладено договір оренди землі, зареєстрований у книзі записів договорів оренди землі 08.11.2001 за № 826, за змістом якого:

- Міськрада на підставі рішення від 28.09.2001 № 34/12 передає, а Підприємство приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 263 м2, у тому числі 14 м2 для розміщення вбудованого торговельного павільйону, 10 м2 під проходами та проїздами, зарахувавши її до земель комерційного використання, та 239 м2 для обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту, зарахувавши її до земель громадського призначення, за рахунок земель населеного пункту, не наданих у власність або користування, у м. Миколаєві, просп. Леніна ріг вул. Комсомольська, у напрямку руху до центру міста (Центральний район), згідно з додатком, який є невід`ємною частиною договору. Межі земельної ділянки перенесені у натурі в установленому порядку (пункт 1.1);

- земельна ділянка передається в оренду, без права передачі її в суборенду, строком на п`ять років з дати прийняття рішення (пункт 2.1);

- договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації (пункт 2.2);

- земельна ділянка передається в оренду для розміщення вбудованого торговельного павільйону та обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту в м. Миколаєві, просп. Леніна ріг вул. Комсомольська, у напрямку руху до центу міста (Центральний район) (пункт 4.1);

- умови використання: орендарю надається право користування правами, передбаченими статтею 39 Земельного кодексу України; використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням (пункт 4.2);

- у випадку нецільового використання, несплати орендної плати та неподання до податкових органів розрахунків з орендної плати за землю, орендодавець вилучає земельну ділянку у встановленому законом порядку (пункт 10.2).

11. Згідно з додатковою угодою від 08.07.2003 № 60-03 до договору оренди землі від 08.11.2001 Підприємству надано в оренду строком до 28.09.2006 додаткову земельну ділянку площею 37 м2, у тому числі 25 м2 під споруду та 12 м2 під замощення, до раніше наданої на підставі рішення ради від 28.09.2001 № 34/12 земельної ділянки загальною площею 263 м2, у зв`язку з чим загальна площа земельної ділянки складає 300 м2.

Додаткову угоду зареєстровано в книзі державної реєстрації додаткових угод до договорів тимчасового користування землею (у тому числі і на умовах оренди) на території міста Миколаєва 08.07.2003 за № 60-03 Міськради.

Доказів продовження (поновлення) договору оренди землі від 02.11.2001 з урахування додаткової угоди до нього суду не надано.

12. 15.07.2002 між Міськрадою (орендодавець) та Підприємством (орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі № 1196 (з урахуванням додаткової угоди від 09.02.2004 № 31-04), за умовами якого орендарю передано в оренду строком до 01.01.2025 земельні ділянки для розширення ринку по вул. Комсомольській ріг просп. Леніна, загальна площа яких складає 1 657 м2.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору оренди землі від 15.07.2002 № 1196 з урахування додаткової угоди до нього суду не надано.

13. 11.04.2003 Миколаївською міською інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю видано акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, розташованого по вул. Комсомольській ріг просп. Леніна, в якому зазначено, що об`єкт має такі показники: літ. А загальна площа 48,3 м2; літ. Б - 23,9 м2; літ. Ж - 11,5 м2; літ. В - 67,7 м2; літ. Г - 27,3 м2; літ. Д - 22,6 м2; літ. Е - 23,9 м2; кіоски 54 шт., комори 3 шт. Забудовником визначено Підприємство.

14. 02.06.2011 за Підприємством зареєстровано право приватної власності на нежитловий об`єкт (ринок), реєстраційний номер 2844213, розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Леніна, 200, номер запису 1460 в книзі 11. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності від 07.11.2011 серії САЕ № 463385, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.02.2019 № 155031086. Також в розділі "Відомості про об`єкт нерухомого майна" зазначено, що нежитловий об`єкт (ринок), розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Леніна, 200, має реєстраційний номер 33786727 та складається з основних будівель: літ. А загальною площею 48,3 м2; літ. Б загальною площею 23,9 м2; літ. В загальною площею 134,7 м2; літ. М загальною площею 99,7 м2; літ. Н загальною площею 160,4 м2; літ. О загальною площею 67 м2; літ. П загальною площею 72 м2; літ. Р загальною площею 404,6 м2; літ. С загальною площею 64,8 м2; літ. Т загальною площею 65,2 м2; літ. У загальною площею 58,3 м2; літ. Ф загальною площею 14,5 м2, літ. Х загальною площею 33,2 м2; літ. Ц загальною площею 56,2 м2; літ. Щ загальною площею 36,4 м2; літ. Є загальною площею 9,0 м2, службові будівлі, огорожі та споруди.

15. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області 01.09.2011 за №08211038061 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 25.08.2011 (замовник - Підприємство), в якій зазначено:

-інформацію про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 28.04.2011 № 8, видані Управлінням регіонального розвитку, містобудування та архітектури облдержадміністрації (пункт 13);

- інформацію про земельну ділянку, а саме: місце розташування - м. Миколаїв, просп. Леніна ріг вул. Комсомольської (присвоєно нову адресу: м. Миколаїв, просп. Леніна, 200), площа ділянки - 0,1704 га, кадастровий номер 4810137200:08:002:0027, цільове призначення - для обслуговування ринку по пр. Леніна ріг вул. Комсомольська, форма власності - оренда, документом, що посвідчує право замовника на земельну ділянку - договір оренди землі від 15.07.2002 № 1196 (пункт 14);

- технічні показники об`єкта будівництва: площа забудови - 1457,4 м2, загальна площа будівлі - 1330,4 м2 у т. р. адміністративно-виробнича будівля 48,3 м2, адміністративна будівлі 23,9 м2, торгівельні павільйони 1230,6 м2, кіоск 4,6 м2, навіс 23,0 м2 (пункт 15).

16. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області 19.09.2011 за №МК142110441381 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (замовник - Підприємство), в якій у пункті 12 зазначено техніко-економічні показники об`єкта (з урахуванням результатів технічної інвентаризації), а саме: опис об`єкта - реконструкція ринку "Україна" з заміною частини старих павільйонів на нові на просп. Леніна, 200 в м. Миколаєві; загальна площа будівлі - 1325,1 м2 у т. р. торгові павільйони літ. В-1 = 134,7 м2, літ. М-1 = 99,7 м2, літ. Н-1 = 160,4 м2, літ. О-1 = 67,0 м2, літ. П-1 = 72 м2, літ Р-1 = 404,6 м2, літ. С-1 = 64,8 м2, літ. Т-1 = 65,2 м2, літ. У-1 = 58,3 м2, літ. Ф-1 = 14,5 м2, літ. Х-1 = 33,2 м2, літ. Ц-1 = 56,2 м2, літ. Щ-1 = 36,4 м2, літ. Є-1 = 9,0 м2, кіоски літ. Ч-1 = 4,6 м2, літ. Ю-1 = 11,8 м2, літ. Я-1 = 5,9 м2, літ. 1Я-1 = 3,8 м2, навіс літ. Ш-1 = 23,0 м2.

17. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2011 у справі № 5/235/09 у задоволенні позову Підприємства до Адміністрації Центрального району виконкому Міськради та до Міськради про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення ринку "Україна", а саме: торгові павільйони літ. В-1 = 134,7 м2, літ. М-1 = 99,7 м2, літ. Н-1 = 160,4 м2, літ. О-1 = 67,0 м2, літ. П-1 = 72 м2, літ Р-1 = 404,6 м2, літ. С-1 = 64,8 м2, літ. Т-1 = 65,2 м2, літ. У-1 = 58,3 м2, літ. Ф-1 = 14,5 м2, літ. Х-1 = 33,2 м2, літ. Ц-1 = 56,2 м2, кіоск літ. Ч-1 = 4,6 м2, навіс літ. Ш-1 = 23,0 м2, розташовані за адресою: м. Миколаїв, просп. Леніна, 200, відмовлено. У зазначеному рішенні судом встановлено, що позивачу дозвіл на будівництво не видавався, земельна ділянка для будівництва не надавалась, а чинний договір оренди стосується обслуговування ринку, два інші договори оренди є припиненими.

18. 07.11.2011 виконавчим комітетом Міськради на підставі рішення від 28.10.2011 № 1127 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія САЕ № 463385 (замість свідоцтва про право власності від 31.05.2011), яким посвідчено право приватної власності Підприємства на нежитловий об`єкт (ринок), за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Леніна, 200, опис об`єкта: літ. А загальною площею 48,3 м2; літ. Б загальною площею 23,9 м2; літ. В загальною площею 134,7 м2; літ. М загальною площею 99,7 м2; літ. Н загальною площею 160,4 м2; літ. О загальною площею 67 м2; літ. П загальною площею 72 м2; літ. Р загальною площею 404,6 кв. м.; літ. С загальною площею 64,8 кв. м.; літ. Т загальною площею 65,2 м2; літ. У загальною площею 58,3 м2; літ. Ф загальною площею 14,5 м2, літ. Х загальною площею 33,2 м2; літ. Ц загальною площею 56,2 м2; літ. Щ загальною площею 36,4 м2; літ. Є загальною площею 9,0 м2, службові будівлі, огорожі та споруди.

19. 14.11.2011 реєстратором Грибуновою О. В. зареєстровано право власності Підприємства на нежитловий об`єкт (ринок), розташований за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Леніна, 200, реєстраційний номер 2844213, номер запису 1460 в книзі 11, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 14.11.2011 № 32025668, згідно із свідоцтвом про право власності від 07.11.2011 серія САЕ № 463385.

20. 15.03.2013 Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації (далі - ММБТІ) виготовлено технічний паспорт на громадський будинок - ринок "Україна", адреса: м. Миколаїв, просп. Леніна,200, власник - Підприємство, інвентаризаційна справа № 23672, реєстровий № 1460. В матеріалах справи міститься титульна сторінка цього технічного паспорту, а також сторінка, на якій зазначено розміщення будівель ринку: А-1, А1-1, А2-1, А3, Б-1, Б2-1, В-1, В1-1, У-1, Щ-1, Ц-1, О-1, М-1, Р-1, Р1-1, П-1, Н-1, Х-1, Ф-1, Т-1, С-1, торгових рядів та інших споруд.

21. 07.07.2014 державний реєстратором Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Шакуновою Г. О. зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4810137200:08:002:0027 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403190448101), розташовану за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Комсомольська, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,1657 га. Додаткові відомості ріг просп. Леніна.

22. 04.06.2018 Департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Міськради листом № 745/21.04-03 повідомив директора юридичного департаменту міської ради, що торгівельні павільйони, розташовані за адресою: м. Миколаїв, просп. Центральний ріг вул. 6-ї Слобідської (біля ринку "Україна") розміщено самовільно з порушенням містобудівних умов та обмежень, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил. Зазначений лист надіслано на запит Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Миколаївській області від 20.02.2018 № 29977/41/16/01-2018, в якому зазначено про дорожньо-транспортні пригоди через розміщення малих архітектурних форм безпосередньо біля краю проїзної частини, які обмежують видимість світлофорного об`єкту на перетині вул. 6-та Слобідська та просп. Центральний в Центральному районі міста Миколаєва поблизу ринку "Україна".

23. 22.06.2018 листом № 855/21.04-03 Департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради повідомив Юридичний департамент міської ради, що службові особи Підприємства, всупереч умовам діючого договору (додаткова угода до договору оренди від 08.11.2001 № 826, що діяла до 28.09.2006) та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, побудували дві капітальні споруди (торговельні павільйони "Доярушка", "Градус") на зупинці громадського транспорту вул. 6-Слобідська замість зупинки.

24. 22.06.2018 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом № 18-14-0.166-4694/2-18 повідомило Департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Міськради, що торгівельні павільйони належать Підприємству на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно нежитловий об`єкт (ринок) від 07.11.2011 серія САЕ № 463385 затвердженого рішенням виконкому Міськради від 31.05.2011 № 1127, витяг про державну реєстрацію прав виданого ММБТІ 14.11.2011 № 32025668, Технічний паспорт на громадський будинок від 15.03.2013 № 1460. Питання прийняття об`єктів в експлуатацію відносяться до повноважень управління державної будівельної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.

25. 21.03.2018 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Міськради листом № 17-747 надало інформацію стосовно обмежень у використанні земельних ділянок наданих в оренду відносно інженерних мереж, управління містобудування та архітектури Міськради на запит від 26.02.2018 № 295/21.04-03.

26. 20.04.2018 Управління земельних ресурсів листом № 02-03/1350 повідомило Департамент внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції, що земельна ділянка згідно з доданим планом вздовж трамвайних колій на вул. 6-й Слобідській не надавалась в оренду юридичним або фізичним особам та відноситься до земель комунальної власності.

27. 27.07.2018 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Міськради листом № 2068/22.01-11 повідомлено, що станом на 12.07.2018 ознак виконання будівельних робіт на зупинці біля ринку "Україна", розташованого у м. Миколаєві на просп. Центральному (Леніна) ріг вул. 6-й Слобідської (Комсомольська) та на прилеглій території не встановлено. З червня 2017 року, Управлінням дозвільних документів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт не надавалось. Декларації про готовність об`єкта до експлуатації не реєструвались. Будівлі ("Доярушка", "Градус") внесені до технічного паспорту на громадський будинок - ринок "Україна". розташований за адресою: просп. Леніна, 200, власником яких є Підприємство, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.10.2011 № 1127.

28. 23.01.2019 Управління містобудування та архітектури Міськради листами № 17-329 та № 03-03/189 повідомило Юридичний департамент Міськради про те, що необхідно звільнити території магістральної вулиці, вулиці загального користування та скверу від будівель і споруд та відновити благоустрій та озеленення згідно з чинним законодавством, адже згідно з містобудівною документацією - Генеральним планом міста Миколаєва, затвердженим рішенням Міськради від 18.06.2009 за № 35/18, земельна ділянка, розташована на просп. Центральному ріг вул. 6-й Слобідської в Центральному районі м. Миколаєва відноситься частково: до території магістральної вулиці (просп. Центральний); до території вулиці загальноміського використання (вул. 6-а Слобідська); до території громадської забудови (ринки); до території зелених насаджень загального користування (сквер "Квітковий" площею 4372 м2, включений до Переліку об`єктів зеленого господарства, віднесених до території рекреаційного призначення у м. Миколаєві рішенням Міськради від 04.04.2013 № 27/16).

29. Відповідно до Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Міськради від 17.05.2018 № 36/13, зазначена ділянка відноситься частково: до зони вулиці в червоних лініях (просп. Центральний); до зони мішаної житлової забудови середньої поверховості та громадської забудови (Ж-4). Торгівельні павільйони вздовж трамвайної колії на вул. 6-й Слобідській (біля ринку "Україна") розміщені самовільно, без оформлення дозвільних документів. Власником зазначених торговельних павільйонів є Підприємство.

30. 23.02.2021 Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації листом № 340-01-23 повідомило виконавчий комітет Міськради, що містобудівні умови та обмеження від 28.04.2011 № 8 на об`єкт (реконструкція ринку "Україна" з заміною частини старих павільйонів на нові на просп. Леніна, 200 у м. Миколаєві) у цьому управлінні відсутні. Заяву замовника будівництва (Підприємства) про надання містобудівних умов та обмежень в управлінні не зареєстровано.

31. Зі змісту витягу з Паспорта оздоблення фасадів серії МК № 00148 без дати "Розгортка на просп. Леніна", створеного на замовлення Підприємства та узгодженого з ним, головним архітектором м. Миколаєва Фоменком Л. Б., архітектором Центрального району м. Миколаєва Баранчуком В. Д., убачається навіс зупинки громадського транспорту з торговим павільйоном.

Позиція Верховного Суду

32. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

34. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 1940/1655/18; від 16.05.2018 у справі № 918/633/16.

35. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

36. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

37. Предметом спору у цій справі (№ 915/476/19) є вимога про скасування державної реєстрації за Підприємством права власності на нежитловий об`єкт (ринок) та зобов`язання Підприємство знести об`єкти самочинного будівництва.

38. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не застосував положення статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", оскільки за висновками Верховного Суду сформованими у справах № 1940/1655/18 та № 918/633/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі:

1) будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки;

2) за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення особою споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції міської ради, не можна визнати законним.

39. Так, у справі № 1940/1655/18, на постанову Верховного Суду від 20.02.2020 в якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов товариства до Головного управління Держгеокадастру, Державного інспектора у сфері державного контролю за використання та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель про визнання протиправним та скасування припису.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у зазначеній справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки товариство користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а тому спірний припис винесений відповідно до чинного законодавства.

При цьому Суд зазначив, що вчинення позивачем дій щодо відведення земельної ділянки в оренду та навіть рішення суду, яким відповідача зобов`язано розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

40. Однак у справі, яка розглядається (№ 915/476/19), судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивачем не доведено самовільного захвату оспорюваної земельної ділянки, адже відповідач побудував комплекс павільйонів та торговельних рядів на наданій йому на період дії договору для цих цілей земельній ділянці за згодою власника землі Міськради.

41. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає про відмінність правовідносин у справі № 1940/1655/18 у порівнянні зі справою, яка переглядається (№ 915/476/19), з огляду, зокрема, на відмінність предмету і підстав позову, а також встановлені фактичні обставини справи, доказову базу і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

42. Предметом розгляду у справі № 918/633/16, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є вимоги Ради про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності шляхом демонтажу тимчасової споруди, приведення земельної ділянки у первинний стан за рахунок відповідача та повернути земельну ділянку Раді.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16 викладено правову позицію, що "за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення відповідачем тимчасової споруди за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції Ради, не можна визнати законним".

Водночас, зважаючи на те, що у справі, яка розглядається (№ 915/476/19), збудовано нерухоме майно, а у справі № 918/633/16 - тимчасову споруду, яка не є об`єктом нерухомості, колегія суддів не може визнати такі правовідносини подібними, оскільки вони регулюються різними законодавчими актами.

43. З огляду на викладене, посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 918/633/16 є неприйнятними, оскільки її прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

44. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник, зазначив, що суд не дослідив усі зібрані у справі докази, що підтверджують факт здійснення Підприємством самочинного будівництва на земельних ділянках комунальної власності.

45. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

46. Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

47. Судами попередніх інстанцій було відмовлено у задоволенні позову з підстав того, що позивачем не доведено самовільного захвату оспорюваної земельної ділянки, адже відповідач побудував комплекс павільйонів та торговельних рядів на наданій йому на період дії договору для цих цілей земельній ділянці за згодою власника землі Міськради.

48. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

49. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

50. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

51. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

52. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

53. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки Верховного Суду

54. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування норми матеріального (статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель") під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

58. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі № 915/476/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай