ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/945/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників представників учасників справи:
прокуратури - Гусарова А. В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" - Нестурчук С. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023
(судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л. , Розізнана І. В.)
за позовом Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Народицької селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар"
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У серпні 2021 року Житомирська обласна прокуратура (далі - прокуратура) звернулася до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Держгеокадастр) та Народицької селищної ради (далі - Рада) з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Ради від 28.04.2021 № 236 про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" (далі - ТОВ "Злагода Базар") в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 45,00 га із реформованого КСП ім. Кірова; зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути земельну ділянку площею 45,00 га, кадастрові номери 1823788000:08:000:0029, 1823788000:08:000:0028, до земель запасу шляхом її передачі Раді.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рада на порушення норм земельного законодавства прийняла рішення та передала відповідачу земельну ділянку, яка належить до зони радіоактивно забрудненої території, без виготовлення проєкту землеустрою та без проведення земельних торгів.
1.3. Держгеокадастр позов підтримав, вказував, що оскаржуване рішення втратило свою чинність після укладення попереднього договору оренди землі, а тому визнання в подальшому Радою його таким, що втратило чинність є лише констатацією факту та не має жодного правового наслідку і юридичної сили. Зазначав, що з огляду на незаконність рішення Ради та з метою недопущення у подальшому прийняття неправомірних рішень, ефективним способом захисту є саме визнання незаконним та скасування цього рішення.
1.4. ТОВ "Злагода Базар" позов заперечило, зазначивши, що Держгеокадастр не наділений повноваженнями зі звернення до суду із заявленою прокурором позовною вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Ради. Спірне рішення реалізоване шляхом укладання попереднього договору оренди землі, який припинений в подальшому за рішенням Ради, та шляхом підписання сторонами угоди про припинення попереднього договору оренди землі і повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі. Доводить, що у матеріалах справи відсутні докази, що земельна ділянка, яка знаходиться поза межами населеного пункту с. Сухарівки, та передавалася в користування, відноситься до зони радіоактивно забрудненої території. Також зазначає, що за заявленою вимогою про визнання недійсним рішення ТОВ "Злагода Базар" не є належним відповідачем.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 28.04.2021 Рада прийняла рішення № 236 про надання ТОВ "Злагода Базар" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі загальною площею 45,00 га із земель реформованого КСП ім. Кірова.
2.2. Відповідно до пункту 1 вказаного рішення на період виготовлення проєкту землеустрою та до укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки вирішено укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Злагода Базар" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 45,00 га із земель реформованих КСП ім. Кірова на території Ради.
2.3. 01.05.2021 Рада та ТОВ "Злагода Базар" уклали попередній договір оренди землі № 54.
2.4. За умовами пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради) загальною площею 45,00, га кадастровий номер 1823788000:08:000:0029 та 1823788000:08:000:0028, у тому числі рілля 45,00 га із земель реформованого КСП ім. Кірова біля населеного пункту с. Сухарівки. Договір укладено з 01.05.2021 по 01.04.2022 строком на 11 місяців (пункт 8 договору). Відповідно до пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (землі запасу селищної ради).
2.5. В той же день сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, який є додатком до попереднього договору оренди землі № 54.
2.6. Під час розгляду справи в суді першої інстанції 09.12.2021 Рада прийняла рішення № 475 "Про припинення договору оренди від 01.05.2021 №54,укладеного з ТОВ "Злагода Базар"", яким визнала таким, що втратило чинність рішення Ради від 28.04.2021 № 236.
2.7. Також 09.12.2021 сторони договору підписали акт приймання-передачі земельної ділянки, з якого вбачається, що земельну ділянку площею 45,00 га повернули до земель запасу шляхом її передачі Раді.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Господарський суд Житомирської області ухвалою від 13.01.2022 закрив провадження у справі № 906/945/21 в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути земельну ділянку шляхом її передачі Раді у зв`язку з відсутністю предмета спору.
3.2. Рішенням від 01.11.2022 Господарський суд Житомирської області у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Ради відмовив. Стягнув із Ради на користь прокуратури 1135 грн судового збору за розгляд позовної заяви. Стягнув з ТОВ "Злагода Базар" на користь прокуратури 1135 грн судового збору за розгляд позовної заяви.
3.3. Рішення мотивував тим, що Рада неправомірно розпорядилась спірною земельною ділянкою, відповідно, рішення про надання ТОВ "Злагода Базар" в оренду земельної ділянки та укладання попереднього договору оренди землі було прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
3.4. Однак після порушення провадження у справі земельну ділянку відповідач Раді повернув, а позовна вимога про визнання недійсним рішення Ради та його скасування є неефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до володіння відповідною земельною ділянкою.
3.5. Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції вказав, що до звернення прокурора до суду із цим позовом призвели саме порушення, допущені Радою при прийнятті спірного рішення та укладанням на виконання цього рішення попереднього договору оренди землі з відповідачем, а тому відмова у задоволенні позову не є підставою для покладення на прокуратуру судових витрат у цій справі, через це судовий збір поклав на Раду та ТОВ "Злагода Базар" у рівних частках з огляду на приписи частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.6. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26.01.2023 рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав. Стягнув із Ради на користь ТОВ "Злагода Базар" 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд у суді апеляційної інстанції. Стягнув з прокуратури на користь ТОВ "Злагода Базар" 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд у суді апеляційної інстанції.
3.7. Вказав, що господарський суд першої інстанції правильно поклав витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви на Раду та ТОВ "Злагода Базар" у рівних частках, оскільки встановив наявність відповідних обставини, з яким пов`язано застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України, як-то виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
3.8. ТОВ "Злагода Базар" також просило стягнути з прокуратури на користь товариства судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з поданням власної апеляційної скарги в розмірі 3100 грн (підготовка апеляційної скарги), а також витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у зв`язку з поданням апеляційної скарги прокурором у розмірі 8750 грн, з яких: подання до суду відзиву на апеляційну скаргу прокурора з розрахунку 9 год х 500 грн/год х 1,5, що складає 6750 грн; представництво в апеляційному суді 2000 грн/судове засідання.
3.9. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції вказав, що апеляційна скарга ТОВ "Злагода Базар" залишена без задоволення, а отже, 3100 грн судових витрат на професійну правничу допомогу покладаються на товариство.
3.10. Надаючи оцінку співмірності розміру витрат на правову допомогу зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на їх виконання, апеляційний господарський суд не погодився із сумою витрат, яка заявлена ТОВ "Злагода Базар" за складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу прокурора - 9 год х 500 грн/год х 1,5, в сумі 6750 грн, оскільки із системи "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що адвокат Нестерчук С. С. представляла інтереси відповідача в аналогічних справах щодо використання ТОВ "Злагода Базар" земельних ділянок на території Ради, ініційованих прокуратурою, зокрема, у справах №906/1029/20, №906/1421/21, №906/1427/21. Отже, представнику відповідача вже були відомі як обставини, що виникли у цих справах, так і докази, що їх підтверджують. Таким чином, з розрахунку гонорару від 16.01.2023 за договором про надання правничої допомоги від 09.12.2021 №12-1/21 на суму 8750 грн обґрунтованими є лише 4000 грн (2000 грн за участь у судовому засіданні та 2000 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу).
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. 17.02.2023 ТОВ "Злагода Базар" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023. Просить скасувати судові рішення в частині стягнення з нього на користь прокуратури 1135,00 грн судового збору за розгляд позовної заяви та змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, стягнувши з прокуратури на користь ТОВ "Злагода Базар" 8750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4.2. У касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження є порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме статті 129 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат у суді першої інстанції. Крім того, за результатами перегляду справи за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції прийняв постанову з порушенням статей 126, 129, 236, 270 ГПК України в частині розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
4.3. Суди не врахували постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №923/843/17 щодо застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України. Також не врахували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21 (постанова відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень) та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 22.12.2022 у справі №903/643/21 щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокуратура вказує на те, що ТОВ "Злагода Базар" та Рада добровільно усунули порушення вимог законодавства під час розгляду цієї справи судом, спір у цій справі виник внаслідок неправомірних дій цих сторін, а тому суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України. Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції надав об`єктивну оцінку співмірності складності справи та витраченого адвокатом часу на підготовку відзиву, що відповідає вимогам частини четвертої статті 126 ГПК України. Тому судові рішення в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
6.2. Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
6.3. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
6.4. Водночас згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
6.5. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
6.6. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
6.7. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
6.8. Згідно із частиною першою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
6.9. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).
6.10. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
6.11. Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
6.12. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
6.13. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
6.14. Водночас склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
6.15. ТОВ "Злагода Базар" у відзиві на апеляційну скаргу, поданому 17.01.2023, просило стягнути з прокуратури на користь товариства судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 8750 грн, з яких: подання до суду відзиву на апеляційну скаргу прокурора з розрахунку 9 год х 500 грн/год х 1,5 в сумі 6750 грн; представництво в апеляційному суді 2000 грн/судове засідання.
6.16. На підтвердження цих витрат до відзиву надало копію договору від 09.12.2021 про надання правничої допомоги та розрахунок гонорару від 16.01.2023, вартість послуг, наведених у розрахунку, відповідає вартості послуг, погоджених у пункті 2 договору про надання правничої допомоги.
6.17. Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
6.18. Колегія суддів касаційної інстанції звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 за якими розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (аналогічний висновок міститься у пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
6.19. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
6.20. Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
6.21. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
6.22. Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
6.23. З матеріалів справи вбачається, що клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі сторони не заявляли.
6.24. Прокуратура просила у задоволенні заяви відмовити в цілому, посилаючись на те, що адвокат Нестерчук С. С. представляла інтереси відповідача в аналогічних справах щодо використання ТОВ "Злагода Базар" земельних ділянок на території Ради, ініційованих прокуратурою, зокрема у справах № 906/1029/20, № 906/1421/21, № 906/1427/21.
6.25. Узявши до уваги ці доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки адвокату відповідача вже були відомі як обставини, що виникли у цих справах, так і докази, що їх підтверджують, з розрахунку гонорару від 16.01.2023 за договором про надання правничої допомоги від 09.12.2021 №12-1/21 на суму 8750 грн обґрунтованими є лише 4000 грн (2000 грн за участь у судовому засіданні та 2000 грн за підготовку відзиву на апеляційну скаргу).
6.26. При цьому такі висновки суду не підтверджені жодними доказами та розрахунками та мають довільний характер.
6.27. Колегія враховує і те, що в провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду дійсно перебувають справи № 906/1421/21, № 906/1427/21, предмет і підстави позовів у яких є аналогічними, проте з відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що апеляційні скарги прокурора на судові рішення у цих справах були подані та прийняті судом пізніше, аніж складання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу прокурора у цій справі (02.02.2023 та 30.01.2023 відповідно).
6.28. Наведене свідчить про те, що висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суперечать як наведеним вище нормам законодавства, так і наведеним в обґрунтування цих висновків обставинам, відтак, і постанова в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.
6.29. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).
6.30. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
6.31. Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (пункт 8.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).
6.32. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат (пункти 8.31, 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).
6.33. Ураховуючи наведене, постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції слід змінити, заяву ТОВ "Злагода Базар" задовольнити, стягнути з прокуратури на користь ТОВ "Злагода Базар" 8750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 923/843/17 щодо застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України
6.34. Так, з постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 923/843/17 вбачається, що суди у справі виходили з таких обставин:
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, погодившись із запереченнями відповідача, виходив з того, що захистити права позивача як користувача земельної ділянки у обраний ним спосіб шляхом визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній відповідачем, не призведе до вирішення спору, а породить нові спори щодо захисту інтересів відповідача як власника матеріалів, устаткування та обладнання, що використано ним для будівництва та експлуатації будинків для проживання та інших об`єктів. Також, виходячи з фактичних обставин справи, визнання права власності на спірні об`єкти за позивачем може порушити права та інтереси особи. Зазначені обставини, на думку суду першої інстанції, виключають можливість застосування приписів статті 376 ЦК України для визнання права власності на спірні об`єкти самочинного будівництва за землекористувачем, який їх не будував на своїй земельній ділянці;
- апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки підставою для відмови у позові судом першої інстанції був саме неправильно обраний позивачем спосіб захисту, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України та покладення судових витрат на відповідача;
- крім того, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими посилання місцевого господарського суду на ненадання відповідачем витребуваних доказів і вчинення дій, які перешкоджали своєчасному закриттю підготовчого провадження та призначенню розгляду справи по суті, а саме: подання заяви про заміну відповідача у справі на фізичну особу як на підставу для покладення судових втрат на відповідача з огляду на положення частини першої статті 134 ГПК України щодо можливості застосування заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів, що судом першої інстанції зроблено не було;
- посилання суду першої інстанції на ненадання відповідачем до суду витребуваних доказів і подання клопотання про заміну відповідача у справі на фізичну особу як на доказ зловживання ТзОВ "Таргет-Фіш" своїми процесуальними правами та вчинення останнім неправильних дій, які призвели у нього спору з позивачем, судом апеляційної інстанції визнано безпідставними.
6.35. Зважаючи на вищенаведене, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено відповідних обставин, з якими пов`язано застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України, як то зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, а суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наведеної норми ГПК України у даній справі.
6.36. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, на яку також посилається скаржник, вказала на те, що обставини справи спростовують доводи позивача про те, що спір у цій справі було ініційовано ним саме внаслідок неправомірних дій іншої сторони; ці висновки судів попередніх інстанцій не оскаржувалися позивачем, тож у клопотанні позивача про застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України слід відмовити.
6.37. Разом із цим у справі, що розглядається, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до звернення прокурора до суду із цим позовом призвели саме порушення, допущені при прийняті Радою спірного рішення та укладанні на виконання цього рішення попереднього договору оренди землі з відповідачем.
6.38. Отже, у справах № 923/843/17, № 910/12876/19 та у справі № 906/945/21 суди дійшли висновку про застосування частини дев`ятої статті 129 ГПК України за різних встановлених обставин справи, а тому доводи скаржника щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у цих постановах, є помилковими.
6.39. Проте висновок суду першої інстанції про покладення судового збору за розгляд вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ради і на Раду і відповідача є помилковим з огляду на наступне.
6.40. Так, за обставинами цієї справи, прокуратур звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Ради та про зобов`язання ТОВ "Злагода Базар" повернути земельну ділянку.
6.41. В частині вимог до ТОВ "Злагода Базар" господарський суд ухвалами від 13.01.2022 провадження у справі закрив та повернув прокуратурі з Державного бюджету України 4540 грн судового збору, сплаченого за розгляд цієї вимоги, відповідно до частини четвертої статті 231 ГПК України, статті 7 Закону України "Про судовий збір".
6.42. Наведене свідчить, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для покладення на ТОВ "Злагода Базар" за позовною вимогою про визнання незаконним та скасування рішення Ради, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
6.43. Враховуючи доводи і вимоги касаційної скарги, а також межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду в частині стягнення судових витрат з Ради не переглядається.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
7.2. За частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
7.3. Ураховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції у цій справі в частині стягнення з ТОВ "Злагода базар" 1135 грн судового збору слід скасувати, постанову суду апеляційної інстанції змінити, заяву ТОВ "Злагода Базар" задовольнити, стягнути з прокуратури на користь ТОВ "Злагода Базар" 8750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 300, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2022 у cправі №906/945/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" на користь Житомирської обласної прокуратури 1135 грн судового збору за розгляд позовної заяви скасувати.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 у cправі № 906/945/21 в частині розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з Народицької селищної ради (11401, Житомирська область, Народицький район, смт Народичі, вул. Свято-Миколаївська, 175, код ЄДРПОУ 04346480) на користь ТОВ "Злагода Базар" (11452, с. Базар, Народицького району Житомирської області, вул. Шевченка, буд. 98, код ЄДРПОУ 42897149) 4375 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950, Розрахунковий рахунок UА 598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода Базар" (11452, с. Базар, Народицького району Житомирської області, вул. Шевченка, буд. 98, код ЄДРПОУ 42897149) 4375 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 29.03.2023 |
Оприлюднено | 10.04.2023 |
Номер документу | 110080556 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Рогач Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні