Постанова

від 01.11.2007 по справі 15/238а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/238а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

                                                                                          Справа№  

за позовною заявою ТзОВ "ОКС", м.Львів

до відповідача-1 Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м.Львів

до відповідача-2 ВАТ "Львівське заводоуправління будівельних матеріалів", м.Львів

про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.  

Суддя Т.Костів

при секретарі О.Вітинській

Представники

Від позивача: Чепурна О.В. –директор, Стасів Р.З. (довіреність б/н від 01.06.2007р.)

Від відповідача-1: Мартинишин Г.Й. (доручення №120 від 22.03.2006р.)

Від відповідача-2: Фурик А.Я. (довіреність б/н від 15.05.2007р.)

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю "ОКС", м.Львів до відповідача –1 –обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів, відповідача –2 –відкритого акціонерного товариства “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів”, м.Львів про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно –навіс площею 186,9 кв.м. по вул. Стуса, 25 у м. Львові, визнання права власності на навіс площею 186,9 кв.м. по вул.Стуса,25 у м. Львові та зобов'язання обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” зареєструвати право власності на навіс площею 186,9 кв.м. по вул.Стусу,25 у м.Львові за ТзОВ “ОКС”.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.09.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.09.2007 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 25.09.2007 р., 11.10.2007 р., 18.10.2007 р.

У відповідності до ст.71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами. Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві та уточненій позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відкритому акціонерному товариству “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” належав навіс площею 186,9 кв.м. по вул.Стуса,25 у м.Львові, який не був пов'язаний фундаментом із землею, однак, 13.01.2000 р. був зареєстрований відповідачем –1 як об'єкт нерухомого майна. Цей навіс ВАТ “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” відчужило на користь ТзОВ “Спільне українсько-російське підприємство “ІРЕ” на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.2000 р. 24.08.2000 р. цей навіс ТзОВ “Спільне українсько-російське підприємство “ІРЕ” продало позивачу. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача –1 позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Вважає державну реєстрацію проведеною у відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб на підставі наказу української державної корпорації промисловості будматеріалів “Укрбудматеріалів” №37 від 19.01.1995 р. та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 22.11.1995 р.

Представник відповідача –2 позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, що ВАТ “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” ніколи не відчужувало спірний навіс. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У відповідності до п. п. 9, 10 ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, облік нежилих приміщень на відповідній території незалежно від форм власності, внесення пропозицій їх власникам щодо використання таких приміщень для задоволення потреб територіальної громади; облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Оскільки спір між сторонами виник у зв'язку із реалізацією відповідачем –1 делегованих повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування та є по-суті спором юридичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, цей спір підвідомчий адміністративному суду та розглядається у порядку, встановленому КАС України.

Відкритому акціонерному товариству “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” належав навіс площею 186,9 кв.м., розташований за адресою м. Львів, вул. Стуса, 25, що підтверджується реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам від 13.01.2000 р., виданого на підставі Наказу Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів “Укрбудматеріали” №37 від 19.01.1995 р. Однак, як випливає з допоміжної таблиці до інвентаризаційної справи на об'єкт –навіс В-1 площею 186,9 кв.м., він має земляну підлогу та стоїть на цеглі без спеціально облаштованого фундаменту, чим спростовується його належність до об'єктів нерухомого майна. Зазначене також підтверджується актом прийому-передачі від 25.04.2000 р. У відповідності до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що пербувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом №121 від 09.06.1998 р., “Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, яка діяла на час існування спірних відносин, такі об'єкти не підлягали державній реєстрації. Відповідно, позов уцій частині підлягає задоволенню.

08.04.2000 р. між відкритим акціонерним товариством “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “ІРЕ” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, за яким покупець придбав приміщення площею 821,2 кв.м.. 24.04.2000 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “ІРЕ” (продавець) та позивачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу цього ж майна. Відповідач –2 посилається на ту обставину, що спірний навіс не був предметом продажу за договором від 08.04.2000 р., а тому не міг у подальшому відчужуватись на користь позивача. Однак, таке твердження не відповідає матеріалам справи та спростовується, зокрема, посиланням на навіс в акті прийому-передачі обладнання від 11.04.2000 р., підписаному між відповідачем –2 та ТзОВ “ІРЕ”, а також в акті прийому-передачі обладнання від 25.04.2000 р., підписаному між ТзОВ “ІРЕ” та позивачем.

Більше того як випливає з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 р. у справі №2/664-24/242, судом було встановлено, що спірний навіс разом з іншим майном відповідач –2 продав ТзОВ “ІРЕ” з метою погашення заборгованості з податку перед ДПІ у Галицькому районі м. Львова, а в подальшому, 24.04.2000 р. право власності на спірний навіс набуло ТзОВ “ОКС”. Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Дефектним актом, актами про списання матеріалів підтверджується проведення власником навісу покращень, за результатами яких він є нерозривно пов'язаним із землею, що, у відповідності до вимог п. п. 1.5., 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, покладає на відповідача –1 обовязок здійснити його реєстрацію за власником у встановленому законодавством порядку.

          Згідно із п. 3.1. Тимчасового положення, з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. При цьому реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.

Згідно із ст. 71 КАС  України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. За таких обставин суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов'язати обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” у встановленому законодавством порядку скасувати державну реєстрацію права власності на навіс В-1 площею 186,98 кв.м., розташованого у м. Львові по вул. Стуса, 25, проведену 13.01.2000 р.

3.          Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю “Окс” (м. Львів, вул. Стуса, 27, ЄДРПОУ 30706968) право власності на навіс В-1 площею 186,98 кв.м., розташованого у м. Львові по вул. Стуса, 25.

4.          Зобов'язати обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” у встановленому законодавством порядку зареєструвати за товариством з обмеженою відповідальністю “Окс” (м. Львів, вул. Стуса, 27, ЄДРПОУ 30706968) право власності на навіс В-1 площею 186,98 кв.м., розташованого у м. Львові по вул. Стуса, 25.

5.          Стягнути з обласного комунального підприємства “Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки”, м. Львів, та вікритого акціонерного товариства “Львівське заводоуправління будівельних матеріалів” на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Окс", м. Львів, по 1,70 грн. судового збору

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Суддя