Постанова

від 16.10.2007 по справі 1/97-64 (7/100-38)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/97-64 (7/100-38)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

16.10.07                                                                                           Справа  № 1/97-64 (7/100-38)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2007 р.                                                             справа № 1/97-64

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: Головуючого-судді                                                            М.Г. Слука

Суддів                                                                                          М.В. Краєвська

П.Д. Скрутовський

при секретарі Тренич А.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони (далі МО) України б/н і дати

на рішення господарського суду Волинської області від 04.07.07р.

у справі № 1/97-64

за позовом Військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача Ковельської заготівельно-збутової бази сільгосппродуктів, м.Ковель

про стягнення 141 581,25 грн.

за участю представників:

прокурор: не з'явився;

від позивача: Гордієнко В.І. –довіреність № 220/449/д від 25.12.06 р.;

від відповідача: Діхтяренко Ю.І. –довіреність б/н від 14.06.07 р.

Ухвалою від 26.07.07 р. призначено розгляд апеляційної скарги на 09.10.07 р. і витребувано від сторін докази зазначені в ухвалі.

Ухвалою від 26.07.07 р. голова Львівського апеляційного господарського суду продовжив строк розгляду апеляційної скарги на один місяць.

В судовому засіданні 09.10.07 р. оголошено перерву судового розгляду до 16.10.07 р.

До початку судового засідання представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено:

Рішенням господарського суду Волинської області від 04.07.07 р. у справі № 1/97-64 (суддя Гончар М.М.) в позові Військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Ковельської заготівельно-збутової бази сільгосппродуктів штрафних санкцій у сумі 141 851,25 грн., відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: в даному випадку має місце не порушення строків поставки, а недопоставка, що підтверджує сам позивач, нараховуючи пеню та штраф від суми недопоставки м'яса; крім цього позовна давність в один рік на стягнення штрафу закінчилася 26.06.06 р., а позовна заява надіслана в серпні 2006 року.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що: суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи і порушив норми матеріального та процесуального права; оскільки строк дії договору було визначено то замовник чекав на добросовісне виконання умов договору в межах дії договору, тобто до 31.12.05 р.; просить рішення господарського суду Волинської області від 04.07.07 р. у справі № 1/97-64 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідачем подано до справи відзив на апеляційну скаргу де зазначено, що: рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального законодавства; договір про поставку продовольства розмежовує відповідальність постачальника за несвоєчасну поставку (прострочення виконання) та за не поставку (недопоставку) продукції; просить залишити рішення суду першої інстанції в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Волинської області від 04.07.07 р. у справі № 1/97-64, виходячи з такого:

Як видно з матеріалів справи, 24 травня 2005 року між позивачем та відповідачем  укладено договір про поставку продовольства для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) № 246/1/1/05/93-Д (а.с.3-7).

Відповідно до договору № 246/1/1/05/93-Д від 24.05.05 р., постачальник - Ковельська заготівельно-збутова база сільгосппродуктів зобов'язується поставити продовольство для потреб замовника - Міністерство оборони України, а замовник –забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки (терміни) і за цінами згідно з положення цього договору та викладеною в ньому специфікою (п. 1.1).

Згідно договору від 24.05.05 р. та додатку до договору (рознарядка –а.с.8), відповідач зобов'язався до 25.06.05 р. поставити для потреб позивача заморожене м'ясо яловичини 1 кат. в кількості 60 т. на загальну суму 810 000 грн., а позивач –забезпечити приймання та оплату продукції.

Як видно з акту звірки виконання зобов'язання щодо постачання продуктів харчування за договором № 246/1/1/05/93-Д від 24.05.05р., що визнають представники сторін, станом на 25.08.05 р., відповідачем поставлено позивачу 17,97 т. м'яса на загальну суму 242 595 грн. (а.с.53).

З ксерокопії акту звірки виконання зобов'язань щодо постачання продуктів харчування за договором від 24.05.05 р. № 246/1/1/05/93-Д (а.с.3) укладеного між сторонами видно, що станом на 25.08.05 р. мала місце недопоставка м'яса мороженого, однак позивач зробив в акті запис про відмову від подальшої поставки м'яса (а.с.53).

Як видно з п. 1.1 Договору, сторони не погоджували конкретних (місячних чи квартальних) строків поставки, а встановили граничний строк поставки до 25.06.05 р. Таким чином, граничний строк поставки 25.06.05 р. є строком відліку з якого слід визначати перебіг строку позовної давності, оскільки позивачу стало відомо про порушення умов договору щодо недопоставки товару, строк якого чітко визначений в Договорі –до 25.06.05 р.

Поза встановленим граничним строком поставка м'яса не здійснювалася, що визнали представники сторін у судовому засіданні, а отже порушення строків поставки в даному випадку немає.

Щодо відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору, то п. 6.2 договору № 246/1/1/05/93-Д від 24.05.05 р. встановлено, що за порушення строків поставки продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Крім того, п. 6.3 договору від 24.05.05 р. передбачено, що за відмову від поставки або не поставку (недопоставку) продукції з постачальника стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції.

В п. 3.8 договору від 24.05.05 р. зазначено, що продукція, яка поставлена з порушенням умов договору представником замовника не приймається.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штраф і пеню за порушення строків поставки продуктів харчування.

Суд апеляційної інстанції як і суд першої інстанції, вважає що в даному випадку має місце недопоставка м'яса і відповідно до умов договору до відповідача мала б бути застосована відповідальність відповідно до п. 6.3 договору № 246/1/1/05/93-Д від 24.05.05 р.

Ч.2. ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

Оскільки, відповідач заявив в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності, то суд правомірно застосував їх при прийнятті рішення.

В ч.5. ст. 267 ЦК України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність в один рік на стягнення штрафу закінчилась 25.06.06 р., а позовна заява надіслана в серпні 2006 року. Клопотання про поновлення строку позовної давності позивач не заявив, а представник позивача в судовому засіданні заперечив пропуск строку позовної давності.

Посилання представника позивача на те, що строк позовної давності слід рахувати з дати закінчення дії договору, передбаченого п. 9.1 договору № 246/1/1/05/93-Д від 24.05.05 р., а саме з 30.12.05 р., відхиляється судом, оскільки це суперечить вимозі ст. 232 ГК України, ст. 223, ч. 5 ст. 261 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що судом першої інстанції досліджено всі обставини справи, законно застосовано норми матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Волинської області від 04.07.07 р. у справі № 1/97-64.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 04.07.07р. у справі № 1/97-64 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Матеріали справи повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                                            Слука М.Г.

Судді                                                                                 Краєвська М.В.

                                                                                          Скрутовський П.Д.