Рішення

від 24.01.2023 по справі 759/14877/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14877/22

пр. № 2/759/1072/23

24 січня 2023 року м. Київ

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Кириленко Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРХІСТУДІЯ», третя особа - Центр надання адміністративних послуг Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року позивачка звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «АРХІСТУДІЯ» про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання Центру надання адміністративних послуг Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, шляхом вилучення запису про позивачку як керівника ТОВ «АРХІСТУДІЯ».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 липня 2018 року, позивачку було призначено на посаду директора ТОВ «АРХІСТУДІЯ», що підтверджується Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «АРХІСТУДІЯ» № 26/07 від 26 липня 2018 року .

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції Закону, що діяла на дату призначення позивачки директором) відомості про ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «АРХІСТУДІЯ» було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань при призначенні на відповідну посаду. Цей факт підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ «АРХІСТУДІЯ» б/н від 08 серпня 2018 року.

Єдиним учасником ТОВ «АРХІСТУДІЯ» є: ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЖИТІ ВІКТОРІЯ ТРЕЙДІНГ ЛТД.», зареєстрована за адресою: САТТОН КОРТ РОУД, М. ЛОНДОН, ГРОУВ ПАРК СТУДТОС, 188-192, СТУДІЯ G3, СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 17136771 від 06 вересня 2013 року та статутом ТОВ «АРХІСТУДІЯ».

Із березня 2022 року учасник ТОВ «АРХІСТУДІЯ» не здійснює управління ТОВ «АРХІСТУДІЯ», найманих працівників, крім директора - позивачки, немає, товариство за відсутності органу управління не має змоги дійснювати свою статутну діяльність. Зв`язку з учасником товариства не немає, на листи щодо проведення загальних зборів, Учасник Товариства: ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЖИТІ ВІКТОРІЯ ТРЕЙДІНГ ЛТД.» не відповіло.

Як наслідок, позивачка втратила матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора в ТОВ «АРХІСТУДІЯ». На даний час позивачка бажає змінити місце роботи й сферу діяльності. Однак, у зв`язку з відсутністю зв`язку з учасником товариства та відсутністю представників учасника на території України, це є перешкодою у вільному (прямому) звільненні з посади директора за власним бажанням (відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України), та є причиною звернення з даною позовною заявою до суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.11.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз`яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу право на подання заперечень на відповідь на відзив (а.с 66-67). Проте, як вбачається із матеріалів справи, жодних заяв від учасників до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

27 липня 2018 року, позивачку було призначено на посаду директора ТОВ «АРХІСТУДІЯ», що підтверджується Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «АРХІСТУДІЯ» № 26/07 від 26 липня 2018 року (а.с. 18).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції Закону, що діяла на дату призначення позивачки директором) відомості про ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «АРХІСТУДІЯ» було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань при призначенні на відповідну посаду. Цей факт підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ «АРХІСТУДІЯ» б/н від 08 серпня 2018 року (а.с. 19-20).

Єдиним учасником ТОВ «АРХІСТУДІЯ» є: ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЖИТІ ВІКТОРІЯ ТРЕЙДІНГ ЛТД.», зареєстрована за адресою: САТТОН КОРТ РОУД, М. ЛОНДОН, ГРОУВ ПАРК СТУДТОС, 188-192, СТУДІЯ G3, СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 17136771 від 06 вересня 2013 року та статутом ТОВ «АРХІСТУДІЯ» (а.с. 24).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка 22.06.2022р. звернулась до керівника із заявою про звільнення її з посади директора за власним бажанням з 01 вересня 2022 року (а.с. 30).

Дана заява була направлена на адресу учасника разом з повідомленням - вимогою про скликання Загальних зборів учасників ТОВ «АРХІСТУДІЯ» б/н від 22 червня 2022 року (а.с. 32).

Заява разом з повідомленням були направлені учаснику 22 червня 2022 року за допомогою Кур`єрської служби «Дімекс», що підтверджується копією опису до накладної №45360291 від 22 червня 2022 року (а.с. 31) та копією накладної №45360291 від 22 червня 2022 року (а.с. 33).

02 серпня 2022 року позивачка прибула на 10:00 на адресу місцезнаходження товариства для проведення Загальних зборів учасників згідно надісланого нею повідомлення учаснику товариства, але збори не відбулись по причині неявки самого учасника товариства/його представника. Цей факт було зафіксовано відповідним Актом б/н від 02 серпня 2022 року (а.с. 35).

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила розірвати трудовий договір з ТОВ «АРХІСТУДІЯ» у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 24 грудня 2019 року розглянувши справу №758/1861/18 встановив, що написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Верховний Суд підкреслює, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту його прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Відповідно до Висновку Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 22.05.2019 року у справі № 757/61865/16-ц за наслідками розгляду спору про звільнення директора товариства зазначено, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників підприємства про звільнення керівника, керівнику, із метою захисту своїх прав, надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Таким чином, враховуючи приписи частини другої статті 5 ЦПК України та вищевикладені правові позиції Верховного Суду, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «АРХІСТУДІЯ», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту порушених трудових прав позивача як визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «АРХІСТУДІЯ» припиненими на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання Центру надання адміністративних послуг Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити реєстраційні дії, якими слід виключити відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про керівника юридичної особи ТОВ «АРХІСТУДІЯ», задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Так, згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, серед іншого містяться відомості про керівника юридичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також, що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, рішення суду про припинення трудових відносин є обов`язковою підставою для внесення зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про позивача, як директора (керівника) товариства, а тому суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зобов`язання внесення відповідних змін.

Також при вирішенні спору в цій частині суд враховує викладену у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 758/1861/18 правову позицію, відповідно якої суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні законні підстави для зобов`язання здійснення реєстраційних дій, якими слід виключити відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про керівника юридичної особи, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 до ТОВ «АРХІСТУДІЯ» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРХІСТУДІЯ», третя особа - Центр надання адміністративних послуг Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРХІСТУДІЯ» (код ЄДРПОУ: 38778212) у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням із 01.09.2022 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В. Кириленко