Постанова

від 04.04.2023 по справі 335/780/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.04.2023 Справа № 335/780/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/907/23 Головуючий у 1-й інстанції: Соболєва І.П.

Є.У.№ 335/780/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Рикун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради про визнання повернення звернення протиправним, зобов`язання розглянути звернення у встановленому законодавством порядку та зобов`язання сплатити грошову компенсацію,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради про визнання повернення звернення протиправним, зобов`язання розглянути звернення у встановленому законодавством порядку та зобов`язання сплатити грошову компенсацію, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.01.2023 він направив звернення до Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради, Наукового ліцею Комунального закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради, які мають спільний email ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.01.2023 він отримав повідомлення за підписом ректора про повернення його звернення без розгляду з підстав недотримання вимог ст.5 Закону України «Про звернення громадян».

Посилаючись на те, що його звернення було підписано із використанням електронно-цифрового підпису, він є особою з інвалідністю 1 групи, через збройну агресію Російської Федерації змушений покинути територію України та не отримує соціальної підтримки від Міністерства закордонних справ України, бездіяльність якого ним оскаржується в адміністративному суді м. Києва, просив суд визнати протиправним повернення відповідачем його звернення без розгляду, зобов`язати останнього розглянути це звернення у встановленому законом порядку та сплатити компенсацію у розмірі 7 000,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Судове рішення мотивовано тим, що Комунальний заклад вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради обґрунтовано повернув звернення ОСОБА_1 без розгляду, оскільки воно не відповідало вимогам ст.5 Закону України «Про звернення громадян».

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що його звернення було підписано електронним підписом, на підтвердження чого він надав протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, проте суд вказану обставину залишив без уваги та дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.

Скаржник ОСОБА_1 просив розгляд апеляційної скарги здійснювати за його відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю першої групи з дитинства по зору безстроково, відповідно до висновку МСЕК від 08.10.2020 потребує постійної допомоги та догляду, спостереження окуліста (а.с.9-10).

Комунальний заклад вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія «Запорізької обласної ради є юридичною особою, яка займається такими видами економічної діяльності:вища освіта (основний); дошкільна, початкова, загальна середня, професійно-технічна, інші види освіти; допоміжна діяльність у сфері освіти; загальна медична практика; стоматологічна практика; інша діяльність у сфері охорони здоров`я; денний догляд за дітьми; надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання; видання книг, газети; інші види видавничої діяльності (а.с.26).

Законом України «Про освіту» № 1060 - XII визначено, що освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Громадяни України мають право на освіту в усіх навчальних закладах, у тому числі на безоплатну освіту в державних і комунальних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров`я, особливих освітніх потреб, місця проживання та інших ознак. Це право забезпечується: розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, дистанційною, індивідуальною, екстернатом, а також педагогічним патронажем; створенням належних умов для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням їхніх індивідуальних потреб в умовах інклюзивного навчання.

Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах. (Стаття 3 Закону № 1060-XII).

Статтею 26 Закону України «Про вищу освіту» N 1556-VII визначено, що основними завданнями закладу вищої освіти є: провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями; участь у забезпеченні суспільного та економічного розвитку держави через формування людського капіталу; формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах; забезпечення органічного поєднання в освітньому процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності; створення необхідних умов для реалізації учасниками освітнього процесу їхніх здібностей і талантів; збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства; поширення знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня громадян; налагодження міжнародних зв`язків та провадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури; вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників.

16.01.2023 ОСОБА_1 направив Комунальному закладу вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради електронне зверненням, в якому просив передати інформацію, що міститься у файлі, доданому до звернення з назвою «лист pdf» до кожного учня навчального закладу жіночої статі, які мають неповну дієздатність (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років), а також повну дієздатність ( що досягли вісімнадцяти років) чи були емансиповані (дієздатні особи від шістнадцяти років); надати докази щодо передання інформації; не допускати передачу персональних даних, які зазначені у зверненні, за винятком додатку до нього (а.с.5).

Лист, який ОСОБА_1 просив передати ученицям навчального закладу, був складений від імені місячного ельфа ОСОБА_2 , який запрошував познайомитися. В листі йшлося про новий рік, про те, що автор листа самотній, народився у Харкові, займається захистом тих, хто потребує захисту, закінчив музичну школу по класу баяну, грає ще на двох музичних інструментах і співає, полюбляє музику жанру кантрі. Серед його інтересів програмування, музика, авторське мистецтво, звукорежисура, книги, іноземні мови, право, політика, релігія, історія. Автор зазначав, що зараз живе в Лондоні , мріє показати адресатові світ, і не лише Лондон, бо на землі багато чудових місць. Через два дні у нього день народження і він може стати найкращим, якщо він знайде подружку і вона напише відповідь. Лист місти номери телефону ОСОБА_2 та інші дані, за якими його можна знайти у соціальних мережах ( а.с.24).

На підтвердження факту підписання електронного звернення позивач надав суду протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 24.01.2023, відповідно до якого останнім отримано підтвердження підпису документу з назвою звернення 16.01.2023 цим електронним підписом.

25.01.2023 Комунальний заклад вищої освіти «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» направило ОСОБА_1 листа, в якому повідомило про залишення звернення без розгляду у зв`язку із його невідповідністю вимогам ст.5 Закону України «Про звернення громадян».

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу та не наведено жодного аргументу відносно правомірності його вимог, а саме того, що в електронному листі поряд з його зверненням та додатком були документи (заява і додаток до неї) підписані електронним підписом та документи, які б дозволи здійснити перевірку чинності електронного підпису.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим з огляду на таке.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР «Про звернення громадян». Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР установлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до частини шостої статті 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

Згідно з частиною сьомою статті 5 Закону № 393/96-ВР у зверненні громадянина має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надісланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до визначення, наведеного в Юридичній енциклопедії, підпис визначається як «графічний начерк, який означає особу його виконавця і здійснюється нею з метою посвідчення документа або підтвердження відомостей, що містяться у документі й свідчать про певне відношення до них того, хто розписується».

Згідно з Великим тлумачним словником української мови підпис - це «прізвище або ініціали, написані власноручно під текстом, малюнком, картинкою і т.ін. як свідчення авторства або підтвердження чого-небудь.

Статтею 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Згідно статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про інформацію», інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантовані права на свободу слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільне поширення інформації, зокрема письмово.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (частина перша статті 302 ЦК України).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.18)).

Системний аналіз вищевказаних норм права свідчить про те, що законодавством визначені певні вимоги до форми і змісту звернення, з яким особа звертається до органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій або посадових особі. Органи, яким адресовано таке звернення, мають бути наділенні повноваженнями до вирішення порушених у зверненні питань.

Із змісту заяви ОСОБА_1 видно, що останній просив вищий навчальний заклад розповсюдити серед усіх неповнолітніх учениць академії листа місячного ельфа ОСОБА_2 , в якому останній запрошував до знайомства, розповсюджував конфіденційну інформацію про адресанта, номери телефону ОСОБА_2 та інші дані, за якими його можна знайти у соціальних мережах.

Доказів, що вказаний лист підписано адресантом, і що місячний ельф, інформацію про якого просив розповсюдити заявник, уповноважував ОСОБА_1 і надавав згоду на поширення конфіденційної інформації, ні заява від 16.01.2023, ні матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що за формою і змістом заява ОСОБА_1 і доданий до неї лист не є зверненням у розумінні ст. 3 Закону № 393/96-ВР і не відповідають вимогам ст.5 вказаного Закону, до компетенції освітнього закладу не належить розповсюдження серед його учениць будь-яких листів і звернень, які не відносяться до навчального процесу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач не порушував права ОСОБА_1 , а тому вони не підлягають судовому захисту.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що його заява від 16.01.2023 була підписана електронно-цифровим підписом не є підставою для висновку про те, що навчальний заклад неправомірно залишив її без розгляду.

Інші аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, його висновків не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.263,374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська