Постанова

від 06.04.2023 по справі 170/15/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 170/15/22 Головуючий у 1 інстанції: Матвійчук С. П. Провадження № 22-ц/802/31/23 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області, Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області на рішення Шацького районного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що вона працює на посаді вчителя математики в Опорному закладі загальної середньої освіти (далі ОЗЗСО) І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області.

Позивач зазначала, що з листопада 2021 року відповідач почав вимагати від неї інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 08 листопада 2021 року роботодавцем їй було вручено наказ № 77-к про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач також вказувала, що наказ про відсторонення її від роботи є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Законодавством України кожному гарантується право на працю, обов`язкові щеплення передбачені виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а тому відсторонення її від роботи у зв`язку з відсутністю необов`язкового щеплення є незаконним. Крім того, законодавством не встановлено порядку відсторонення від роботи осіб, у яких відсутні щеплення, а перелік підстав для відсторонення працівника від роботи передбачено ст. 43 КЗпП України, у якій така підстава відсутня.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ директора ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області № 77-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи, поновити її на роботі, а також стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 17 березня 2022 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Відділ освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області.

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ директора ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області № 77-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 ».

Допущено ОСОБА_1 до виконання обов`язків вчителя математики Філії І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області.

Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з її відстороненням від виконання обов`язків, починаючи з 08 листопада 2021 року по 04 березня 2022 року включно у розмірі 33 244 грн 40 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині допуску ОСОБА_1 до виконання обов`язків вчителя математики Філії І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області та стягнення на її користь середнього заробітку за час відсторонення від роботи в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач Відділ освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не подавала.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а мотивувальна частина рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу директора ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області № 77-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » - зміні, в частині стягнення з відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також судових витрат рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у позові та залишенням в решті рішення без змін, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді вчителя математики Філії І-ІІ ст. с. Смоляри-Світязькі ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01 вересня 2004 року (а.с.7, 8).

27 жовтня 2021 року відповідачем ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області видано письмове повідомлення № 1 позивачу ОСОБА_1 про необхідність подати у строк до 05 листопада 2021 року документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595 та роз`яснено, що у разі неподання таких документів з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на строк до усунення причин, що зумовили причини такого відсторонення (а.с.26).

З вказаним повідомленням позивач ОСОБА_1 ознайомилася під підпис 27 жовтня 2021 року, зазначивши у ньому про відсутність документа про профілактичне щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання.

Наказом директора ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » № 77-к від 08 листопада 2021 року позивача, вчителя математики, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.5). Підставою для видачі наказу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 27жовтня 2021 року № 1. З наказом позивач ознайомилася 08 листопада 2021 року і цього ж дня відповідачем був складений акт про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (а.с.25).

Задовольняючи частково ОСОБА_1 та, зокрема, визнаючи незаконним та скасовуючи наказ директора ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » № 77-к від 08 листопада 2021 року, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що в оспорюваному позивачем наказі відсутнє посилання, як на підставу його винесення, на подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи. Законодавством передбачено відсторонення від роботи осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, тоді як МОЗ України на даний час переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи, не затверджено.

Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи, проте, не може погодитися із мотивами, з яких суд виходив задовольняючи вказану позовну вимогу.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (ст. 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що

«нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що:

«застосування до позивача передбачених Переліком № 2153 та Законом №1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Наведене також узгоджується із правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 166/1321/21 (провадження № 61-5514св22).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилалася на те, що її відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним і таким, що порушує її право на працю.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем на посаді вчителя математики, а наказом відповідача від 08 листопада 2021 року № 77-к її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на період відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Однак визнаючи незаконним та скасовуючи наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи, суд не врахував, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми або можливості організації для позивача дистанційної роботи. Судом не було встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої ОСОБА_1 , а тому наказ директора ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » № 77-к від 08 листопада 2021 рокунеобхідно визнати незаконним та скасувати з наведених мотивів, що має наслідком зміну мотивувальної частини рішення суду в означеній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Наказом відповідача ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » №40-к від 04 березня 2022 року було зупинено дію наказу № 77-к від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » на час воєнного стану (а.с.75).

Враховуючи ту обставину, що відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи є незаконним, вона має право на компенсацію втраченої частини заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по день допущення її до роботи 04 березня 2022 року.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо суми заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час її вимушеного прогулу, що становить 33 244 грн 40 коп., оскільки він проведений на підставі належних доказів та з урахуванням вимог Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області, оскільки він не є належним відповідачем у цій справі.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ст. 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі №733/1093/21 (провадження № 61-5550св22) вказано, що "при зверненні із позовом ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений ст. 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради".

У справі, що переглядається, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що належним відповідачем за вказаними вимогами у цій справі є ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області, який є роботодавцем позивача та на якого покладено обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області на користь, який є неналежним відповідачем.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою відмови у позові.

З огляду на наведене, рішення суду у зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області.

Оскільки належним відповідачем у цій справі є ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області, тому з нього на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 04 березня 2022 року у розмірі 33 244 грн 40 коп.

Рішення про стягнення середнього заробітку за один місяць відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином мотивувальну частину рішення Шацького районного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року в частині визнання незаконним та скасування наказу ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 » №77-к від 08 листопада 2021 року необхідно змінити, в частині стягнення з відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також судових витрат рішення суду слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у позові, в решті рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом у цій справі в означеній вище частині ухвалюється нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області та задоволення її позову до ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області, тому з останнього на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 992 грн 40 коп.

Крім того, оскільки позивач при зверненні до суду за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з відстороненням від роботи була звільнена від сплати судового збору, тому у зв`язку із задоволенням цієї вимоги, судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп., який підлягав сплаті за її пред`явлення, підлягає стягненню з відповідача ОЗЗСО І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області в дохід держави.

Водночас оскільки апеляційна скарга відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області задовольняється частково не з підстав викладених у ній, а з підстав того, що останній не є належним відповідачем у цій справі, тому понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Шацького районного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року в частині визнання незаконним та скасування наказу Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області «Про відсторонення від роботи Олени Буденчук» № 77-к від 08 листопада 2021 року у цій справі змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року в частині стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти, молоді та спорту Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 04 березня 2022 року у розмірі 33 244 (тридцять три тисячі двісті сорок чотири) гривні 40 копійок.

Стягнути з Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з Опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «Світязький ліцей» Шацької селищної ради Волинської області в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

Постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

В решті рішення Шацького районного суду Волинської області від 21 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: