Рішення

від 06.04.2023 по справі 640/36569/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року справа №640/36569/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Береговий" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив "Береговий" з позовом до Київської міської ради в якому просить визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 31.08.2021 № 2185/2226 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є користувачем нерухомого майна, а саме обслуговує приватні гаражі членів кооперативу, розміщеного по вул. Озерна, 5 в м. Києві. Згідно Таблиці №1 додатка № 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226 ) земельну ділянку розташовану на вул. Озерна, 5 включено до переліку паркувальних майданчиків, закріплених за Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс". Позивач вважає, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на його законні інтереси та права, оскільки призводить до незаконного користування майном, а саме гаражами, які знаходяться на цій земельній ділянці, третіми особами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження в адміністративній справі.

Київська міська рада направила до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила про недоведеність порушених прав позивача, наявністю у відповідача права приймати рішення відносно земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності міста Києва, відсутністю реєстрації права користування земельною ділянкою за позивачем. Також акцентує увагу на тому, що позивач не мав правових підстав для користування земельною ділянкою станом на день прийняття оскаржуваного рішення.

13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

30.01.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/36569/21 та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.

Ухвалою від 03.02.2023 судом прийнято до провадження адміністративну справу та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. 14.03.2023 підготовче провадження закрито на призначено судове засідання на 23.03.2023 року.

У судове засідання представники сторін не прибули, натомість подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08.06.1987 року Виконавчим комітетом Мінської районної ради Народних депутатів прийнято рішення за № 265, відповідно до якого виділено правлінню об`єднаного кооперативу відкритих платних автостоянок "Чайка" (правонаступником якого є відповідач - автокооператив "Береговий") земельну ділянку площею 1,5 га по вул. Озерній для влаштування на ній автостоянки.

Правонаступництво позивача (автокооператив «Береговий») вбачається, з рішення від 22.08.1988р. № 363 Виконавчого комітету Мінської районної ради народних депутатів «Про розгляд питань по гаражно-будівельних кооперативів району».

Крім того, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2008р. по адміністративній справі було встановлено, що автокооператив «Береговий» був заснований в серпні 1993 року на базі автостоянки № 14 колишнього об`єднаного кооперативу по будівництву та експлуатації автостоянок «Чайка» на підставі рішення загальних зборів членів автостоянки, оформленого протоколом № 1 від 01.07.1993 року, та розпорядження представника Президента України в Мінській районній державній адміністрації від 26.08.1993 року за № 482 «Про реєстрацію авто кооперативу «Береговий» по експлуатації відкритої автостоянки». Згідно із цим розпорядженням був зареєстрований статут автокооперативу. В 1998 році відбулася перереєстрація Автокооперативу та прийнято статут у новій редакції.

В рішенні господарського суду № 36/459-13/316-2012, що набрало законної сили, встановлено, що рішення № 265 від 08.06.1987р. є підтвердженням права на користування спірною земельною ділянкою Автокооперативом «Чайка», правонаступником якого є Автокооператив «Береговий».

Згідно витягу із Державного земельного кадастру, у земельній ділянці, що є в користуванні позивача з кадастровим номером 8000000000:78:035:0004 цільове призначення: для колективного гаражного будівництва.

Поряд із цим, судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/22 26 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» Таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22) викладено в новій редакції, згідно якої земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул.Озерна, 5 визначена як паркувальний майданчик та закріплена за КП «Київтранспарксервіс».

Позивач просить визнати протиправним та нечинним дане рішення, оскільки воно порушує права та законні інтереси щодо володіння своїм майном.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі-Закон №280/97-ВР).

Частиною 5 ст.16 Закону №280/97-ВР визначено, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.17 Закону № 280/97-ВР, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом (ч.1 ст. 18 Закону №280/97-ВР).

Згідно п.31 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Положення ч.1 ст.60 Закону № 280/97-ВР визначають, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частина 5 згаданої вище статті Закону № 280/97-ВР визначає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону України від15 січня 1999 року №401-Х1У «Про столицю України - місто-герой Київ» у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право: встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

З урахуванням зазначеного вище, слід дійти висновку, що Київська міська рада в межах своєї компетенції, має право щодо володіння, користування та розпорядження лише об`єктами права комунальної власності.

Згідно ст.ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом позивач є користувачем та управителем майна. Члени ОК ГБК "Береговий" є власниками приватних гаражів, права власності яких зареєстровані в Державному Реєстрі прав на нерухоме майно. Дане майно розміщено на земельній ділянці за адресою вул. Озерна, 5 в м. Києві.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до роз`яснення Конституційного Суду України, наданого в рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, про те сутність змісту основного права не може бути порушена. У .2.1 рішення від 01.06.2016 №2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження щодо реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:035:0004 судом встановлено, що позивачем розроблений проект землеустрою про відведення земельної ділянки в оренду, однак документація по цій земельній ділянці повернута Київською міською радою позивачу для доопрацювання. Позивач, щодо даної земельної ділянки сплачує земельний податок.

В контексті наведених обставин, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у контексті дотримання принципу належного урядування. Зокрема, у рішенні у справі Рисовський проти України ЄСПЛ вказав на те, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Згідно зі статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Так, рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 «Про правила благоустрою м. Києва» організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором, яким є КП «Київтранспарксервіс» або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» затверджено Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Києві (додаток 5 до рішення), відповідно до п. 1.1 якого платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням Київської міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

У даному рішенні наведено також Таблицю №1 «Перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс"» до додатку 5.

Рішенням від 24.12.2020 №22/22 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» таблицю №1 до додатку 5 викладено в новій редакції.

В подальшому, Таблицю №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 знову викладено в новій редакції пунктом 1 рішення Київської міської ради від 31.08.2021 №2185/2226 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (в редакції рішення Київської міської ради від 24.12.2020 №22/22).

В останній редакції, відомості про закріплення за КП «Київтранспарксервіс» земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5, містяться в пунктах 30 та 31 Таблиці 1 до додатку 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві».

У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 02.11.2004 №15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13.06.2019 №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема у постановах від 24.11.2021 у справі №420/998/21, від 10.04.2019 у справі №826/16495/17, від 25.07.2019 у справі №826/13000/18, від 08.07.2021 у справі №160/674/19, від 19.08.2021 у справі №464/7343/17, від 21.09.2021 у справі №420/4649/19.

З огляду на наведене, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що відповідач хоча і уповноважений розпоряджатися майном територіальної громади, в той же час, зобов`язаний діяти добросовісно та не вчиняти дій, які порушують права та інтереси позивача.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той час, коли відповідачем належним чином наведені позивачем посилання не спростовано, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Тобто, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та нечинним пунктів 30 та 31 (а не всього рішення) розділу «Оболонський р-н» Таблиці 1 до додатку 5 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», згідно якого земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 як паркувальний майданчик закріплено за КП «Київтранспарксервіс».

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та нечинними пункти 30 та 31 розділу «Оболонський р-н» Таблиці 1 до додатку 5 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» , згідно якого земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 як паркувальний майданчик закріплено за КП «Київтранспарксервіс».

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Київської міської ради на користь Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив "Береговий" 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривен) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.