Ухвала

від 06.04.2023 по справі зпп/320/28/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

06 квітня 2023 року ЗПП/320/28/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та контролю за розвитком інфраструктури Васильківської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

У даній заяві ОСОБА_1 просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони органу державного архітектурно-будівельного контролю приймати в експлуатацію об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 3210700000:02:013:1095, власник ОСОБА_2 (реєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації);

- заборони суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти дії, а саме, здійснювати державну реєстрацію речових прав на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 3210700000:02:013:1095, власник ОСОБА_2 ;

- заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, що стосуються об`єкту нерухомого майна належного їй, зокрема вчиняти будь-які правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об`єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3210700000:02:013:1095;

- заборонити ОСОБА_3 продовжувати будівництво будинку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3210700000:02:013:1095.

Вказана заява мотивована тим, що враховуючи швидкі темпи здійснення будівництва, у разі задоволення позову, без вжиття судом заходів його забезпечення, виконання рішення суду буде неможливим, та призведе до докладання значних зусиль позивачем для відновлення його порушених прав.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 по справі №640/1305/20 (провадження №К/9901/13058/20) звернув увагу, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.

Відтак, інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспіврозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду.

Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить жодних доказів щодо подання ОСОБА_2 декларації про готовність об`єкта до експлуатації та намірів органу держаного адхітектурно-будівельного контролю приймати в експлуатацію об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 3210700000:02:013:1095 та реєструвати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Водночас, на переконання суду, самі лише припущення заявника, що ОСОБА_2 або відповідачем будуть вчинені вказані протиправні дії не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Також заявником не доведено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації здійснювати державну реєстрацію речових прав на об`єкт будівництва та заборони ОСОБА_3 вчиняти дії, що стосуються об`єкту нерухомого майна належного їй, зокрема вчиняти будь-які правочини (іпотека, застава) та інші дії, спрямовані на відчуження об`єкту нерухомого майна, заборони ОСОБА_2 продовжувати будівництво будинку, виконання рішення суду буде неможливим, та призведе до докладання значних зусиль позивачем для відновлення його порушених прав.

Відтак позивачем не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання рішення в адміністративній справі законної сили, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими процесуальний закон пов`язує можливість вжиття судом заходів забезпечення позову, а відтак необхідності застосування судом заявлених заходів.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Панченко Н.Д.