Ухвала

від 05.04.2023 по справі 361/5122/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/5122/20

Провадження № 2/361/200/23

05.04.2023

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Лелеки В.А.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третіх осіб ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Броварська міська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Маржина Аліна Анатоліївна, ОСОБА_5 , про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває зазначена вище цивільна справа.

05 квітня 2023 року від представника позивача надійшло до суду клопотання про призначення судово-медичної експертизи у справі. На вирішення експертів просить поставити питання:

-Проаналізувати захворювання, якими страждав заповідач, тяжкість перебігу цих захворювань; чи могли ці захворювання негативно вплинути на його свідомість та свободу волевиявлення?

-Чи могли хвороби, якими страждав заповідач, вплинути на рівень його свідомості у момент складення заповіту?

-Проаналізувати лікарські призначення та препарати; чи є можливість прояву у лікарських призначень та препаратів побічних ефектів, а також будь-якого впливу на свідомість та свободу волевиявлення заповідача?

-Чи можна виключити негативний вплив лікарських препаратів, які були призначені заповідачу, на рівень його свідомості на момент складання заповіту?

-Чи могли хвороби, якими страждав заповідач, у сукупності із впливом лікарських препаратів, викликати у хворого порушення свідомості?

-Враховуючи хвороби, якими страждав заповідач, у сукупності із впливом лікарських препаратів, який він мав фізичний стан, зокрема, чи міг заповідач самостійно пересуватися та писати на момент складання заповіту?

-Чи міг заповідач самостійно пересуватися 11.02.2013 року, враховуючи тяжкість захворювання та лікарські призначення?

В судовому засіданні представник позивача клопотання про призначення судово-медичної експертизи підтримав та просив задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти заявленного клопотання заперечував та просив відмовити у задоволенні клопотання.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_5 протии заявленного клопотання заперечувала та просила відмовити у задоволенні клопотання.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 клопотання про призначення судово-медичної експертизи підтримав та просив задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про день час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, третіх осіб, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню.

Позивач звернувся до суду із позовом у якому просив визнати заповіт ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. 11 лютого 2013 року за реєстром № 185 недійсним, оскільки вважає, що стан здоров`я його батька ОСОБА_7 та вживання призначених лікарських препаратів могли вплинути на те, що він не міг на момент посвідчення заповіту цілком усвідомлювати свої дії та керувати ними, а отже волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як вже зазначалось представник позивача заявив клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

Відповідно до частини першоїстатті 225 ЦК Україниправочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у п. 16 роз`яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК України, суд відповідно до ст. 105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті225, частини другої статті1257 ЦК України, суд відповідно достатті 105 ЦПК Україниза клопотанням хоча б однієї із сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Таким чином, наявність підстав для визнання заповіту недійсним залежить від встановлення факту про те, що спадкодавець на час його укладення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Зважаючи на вищевикладені норми суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про призначення у справі судово-медичної експертизи.

Керуючись ст. 105 ЦПК, ч. 1 ст. 225 ЦК України, п. 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про призначення у цивільній справі судово-медичної експертизи, проведення якої доручити Державній спеціалізованій установі Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, що знаходиться за адресою:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 9, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Суддя Радзівіл А.Г.