Постанова

від 11.09.2007 по справі 18/5749-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/5749-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"11" вересня 2007 р.                                                            Справа №18/5749-А

за позовом  прокурора Теофіпольського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі смт. Теофіполь  

до дочірнього підприємства „Теофіпольбуд” колективного підприємства „Теофіпольський „Райагробуд” смт. Теофіполь

про стягнення 1283,79 грн.

                                                  Суддя  Саврій В.А.

                                                  Секретар судового засідання Сліпчук Н.В.

Представники сторін:

від позивача: Казюк А.Л. - представник за довіреністю №2985/07 від 07.08.2007р.

від відповідача: не з'явився

за участю: Шкадько В.В. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області

СУТЬ СПОРУ: прокурором в інтересах держави, в особі позивача, подано позов про стягнення з відповідача 1283грн.79коп., в тому числі: 1069грн.70коп. заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2007 року по розділу І (32%), 43грн.85коп. заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2007 року по розділу І (1-5%,), 170,00грн. фінансових санкцій.

Представники позивача та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлено належним чином.

Ухвала суду від 07.08.2007р. про відкриття провадження в адміністративній справі, повістки, направлені на адресу сторін рекомендованими поштовими відправленнями та отримані ними.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважений представник відповідача у судові засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Дочірнє підприємство „Теофіпольбуд” колективного підприємства „Теофіпольський „Райагробуд” смт. Теофіполь зареєстровано, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31961253, і відповідно до ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно надаваного відповідачем до управління Пенсійного фонду розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий 2007 року, відповідач зобов'язаний сплатити страхові внески на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 32660,45грн., в тому числі: 3222грн.60коп. внески за розділом І (32%); 43грн.85коп. внески за розділом І (1-5%).

Копії зазначеного розрахунку та витягу з картки особового рахунку страхувальника додано до матеріалів справи.

Згідно ч.6 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” управлінням Пенсійного фонду прийнято рішення №102 від 02.04.2007р. про застосування фінансових санкцій у розмірі 170грн.00коп. Зазначене рішення надіслано на адресу відповідача рекомендованим листом та отримані ним, що підтверджується повідомленням про вручення наявного в матеріалах справи.

Оскільки відповідачем була частково погашена заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2007 року по розділу І (32%) в сумі 2152грн.90коп. позивач просить стягнути з відповідача 1069грн.70коп. заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2007 року по розділу І (32%), 43грн.85коп. заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2007 року по розділу І (1-5%,), 170,00грн. фінансових санкцій.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно ст.1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон), страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п.6 ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Нормами ст.106 Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

На підтвердження заявлених позовних вимог надано належні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Судом також враховується, що відповідач у поданому розрахунку сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування самостійно визначив розміри внесків, а тому зобов'язання є узгодженим. Рішення № 102 від 02.04.2007р. про застосування фінансових санкцій у встановленому законом порядку відповідачем не були оскаржені і не скасовані. Доказів про сплату боргу відповідач до суду не надав.

Позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 14, 51, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора Теофіпольського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі смт. Теофіполь до дочірнього підприємства „Теофіпольбуд” колективного підприємства „Теофіпольський „Райагробуд” смт. Теофіполь про стягнення 1283грн.79коп. задоволити.

Стягнути з дочірнього підприємства „Теофіпольбуд” колективного підприємства „Теофіпольський „Райагробуд” (смт. Теофіполь, вул. Леніна, 78, р/р 260023001128 в Теофіпольському відділенні Ощадбанку, МФО 375188, код 31961253) на користь управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі (смт. Теофіполь, вул. Щорса, 25, р/р 25607301126 в Теофіпольському відділенні ощадбанку, МФО 375188, код 04864507) 1113,55грн. (одна тисяча сто тринадцять гривень 55коп.) недоїмки, 170,00грн. (сто сімдесят гривень 00коп.) фінансових санкцій.

Згідно ст.ст.185-186 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      В.А. Саврій