Рішення

від 07.04.2023 по справі 600/3026/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 року м. Чернівці Справа № 600/3026/22-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Новоселицького районного суду Чернівецької області, Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправним наказ голови Новоселицького районного суду № 9/22 від 18.03.2022 про встановлення розмірів щомісячної доплати за вислугу років в частині встановлення з 01.01.2022 судді ОСОБА_1 доплати в розмірі 40 відсотків;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести донарахування та виплату судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 доплату за вислугу років із розрахунку 50 відсотків на місяць починаючи із 01.01.2022 на підставі наказу голови Новоселицького районного суду № 5/22 від 31.01.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що призначення його на посаду судді відбулося у вересні 2007 року відповідно до вимог Закону України № 2862-ХІІ «Про статус суддів», згідно якого на посаду судді міг бути рекомендований громадянин України зі стажем роботи у галузі права не менш як три роки.

Позивач вважає, що Новоселицький районний суд протиправно не врахував до стажу роботи на посаді судді додатково три роки із його стажу професійної юридичної діяльності 7 років 9 місяців 27 днів, наявного у нього до призначення на посаду судді.

Оскільки оскаржуваним наказом невірно визначено його стаж роботи для виплати доплати за вислугу років, позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Новоселицький районний суд (далі - відповідач) подав до суду відзив, в якому, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/302/19 від 17.09.2020, визнав позов у повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (далі - ТУ ДСА в Чернівецькій області, відповідач) подало до суду відзив, в якому просило у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що позивачу зараховано стаж роботи на посадах стажиста на посаді помічника прокурора, помічника прокурора та помічника судді, що сукупно становить 3 роки 3 місяці 8 днів.

На думку відповідача, стаж роботи позивача на посадах провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс» не підлягає зарахуванню до його стажу для виплати надбавки за вислугу років, оскільки передбачає подвійне зарахування стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Це створює привілейовані умови позивачу та прецедент розширеного трактування застосування даної норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що йде всупереч нормам чинного законодавства.

Крім того, відповідач зазначав, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі № 600/2980/21-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022, відмовлено позивачу у зарахуванні до стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років роботу на посадах провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс», які він займав у період з 02.07.1997 по 29.04.2005.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що правомірно нараховував позивачу доплату за вислугу років із розрахунку 40 відсотків на місяць.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду відповідь на відзив.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач працював на наступних посадах, а саме:

- з 01.08.1996 по 27.03.1997 стажист на посаді помічника прокурора;

- з 27.03.1997 по 01.07.1997 на посаді помічника прокурора;

- з 02.07.1997 по 29.04.2005 на посадах провідного юрисконсульта і начальника юридичного відділу у відкритому акціонерному товаристві "Чернівцім`ясопромсервіс";

- з 04.05.2005 по 10.09.2007 на посаді помічника судді райсуду.

Указом Президента України "Про призначення суддів" від 31.08.2007 № 804/2007 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Новоселицького районного суду Чернівецької області строком на п`ять років.

На підставі зазначеного Указу, наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10.09.2007 № 18-к зараховано позивача з 11.09.2007 до штату працівників Новоселицького районного суду Чернівецької області на посаду судді районного суду строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 05.07.2012 № 5120-VI ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Новоселицького районного суду Чернівецької області.

Згідно довідки Новоселицького районного суду Чернівецької області щодо стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання надбавки за вислугу років (станом на 06.06.2014), позивачу зараховано до стажу роботи судді такі періоди роботи:

- 7 місяців 27 днів з 01.08.1996 по 27.03.1997 стажист на посаді помічника прокурора (підстава зарахування до стажу ч. 6 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992);

- 3 місяці 5 днів з 27.03.1997 по 01.07.1997 на посаді помічника прокурора (підстава зарахування до стажу ч. 6 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" № 2862-XII від 15.12.1992);

- 2 роки 4 місяці 7 днів з 04.05.2005 по 10.09.2007 на посаді помічника судді (підстава зарахування до стажу лист ДСА "Щодо оплати праці суддів");

- 6 років 8 місяців 27 днів з 11.09.2007 по 06.06.2014 (підстава зарахування до стажу Закон України "Про судоустрій і статус суддів").

Наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03.03.2017 № 25/17 встановлено ОСОБА_1 з 06.06.2014 доплату за вислугу років у зв`язку з наявністю стажу роботи більше 10 років у розмірі 30 %.

Наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 18.01.2019 № 1/19 ОСОБА_1 встановлено з 01.01.2019 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30 % від посадового окладу з урахуванням стажу роботи 14 років 7 місяців. З 01.06.2019 зазначеним наказом встановлено позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу.

Згідно довідки Новоселицького районного суду Чернівецької області щодо стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання надбавки за вислугу років (станом на 03.11.2020 року), загальний стаж роботи позивача на посаді судді становить 19 років 5 місяців 2 дні. Із змісту вказаної довідки видно, що позивачу також зараховано до стажу роботи судді період роботи, а саме: 3 роки стаж роботи в галузі права (провідний юрисконсульт, начальника юридичного відділу) (підстава зарахування до стажу ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 05.08.2018 № 1402-VII).

На підставі згаданої довідки та заяви позивача, наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03.11.2020 №58/20 зараховано судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді стаж роботи 3 роки як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді як такому, що був призначений відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ. Зобов`язано виплачувати ОСОБА_1 з 05.08.2018 доплату за вислугу років у розмірі 40% (стаж роботи на посаді судді станом на 03.11.2020 становить 19 років 5 місяців 2 дні).

Зазначений наказ передано до виконання Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернівецькій області.

Листом від 30.11.2020 № 01.05-1811 Територіальне управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області повідомило Новоселицький районний суд Чернівецької області про повернення наказу від 03.11.2020 № 58/20 без виконання, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та згідно з довідкою щодо стажу роботи судді ОСОБА_1 стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, вже врахований в стаж роботи на посаді судді, що дає право на отримання надбавки за вислугу років (3 роки 3 місяці 8 днів), а додаткове зарахування періодів роботи чинним законодавством не передбачено.

В подальшому, наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04.01.2021 № 1/21 встановлено ОСОБА_1 з 01.06.2021 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% від посадового окладу за стаж роботи 19 років 7 місяців.

Копію зазначеного наказу направлено до виконання Територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Чернівецькій області.

30.06.2021 ТУ ДСА в Чернівецькій області направило на адресу Новоселицького районного суду за вих. № 01.05-1272, в якому вказало, що пунктом 1 наказу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04.01.2021 № 1/21 зараховано ОСОБА_1 до наявного стажу роботи на посаді судді (станом на 01.01.2021 16 років 7 місяців) додатково стаж роботи 3 роки як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності). Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, вже врахований судді ОСОБА_1 в стаж роботи на посаді судді, що дає право на отримання надбавки за вислугу років (3 роки 3 місяці 8 днів), і в сукупності станом на 01.01.2021 становить 16 років 7 місяців, а додаткове зарахування періодів роботи чинним законодавством не передбачено. З урахуванням викладеного, ТУ ДСА в Чернівецькій області висловлено прохання внести зміни до наказу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04.01.2021 № 1/21 в частині встановлення судді ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років, виходячи зі стажу роботи 16 років 7 місяців.

Вважаючи неправильним визначенням стажу роботи на посаді судді, позивач звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державна судова адміністрація України та Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області у формі листа № 01.05-1811 від 30.11.2020 щодо невиконання наказу голови Новоселицького районного суду № 58/20 від 03.11.2020 про здійснення зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу 3 років на підставі ч. 2 ст. 137 «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII та відмови нарахування судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 у доплаті за вислугу років із розрахунку 40 відсотків на місяць за період із 05.08.2018 по 31.05.2019;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести донарахування та виплату судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 доплату за вислугу років із розрахунку 40 відсотків на місяць за період із 05.08.2018 по 31.05.2019 включно на підставі наказу голови Новоселицького районного суду № 58/20 від 03.11.2020;

- визнати протиправним рішення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області у формі листа №01.05-1272 від 30.06.2021 щодо невиконання наказу голови Новоселицького районного суду № 1/21 від 04.01.2021 про встановлення судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 чергової надбавки за вислугу років із 01.06.2021 в розмірі 50 відсотків;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області проводити нарахування та виплату судді Новоселицького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 доплату за вислугу років із розрахунку 50 відсотків на місяць починаючи із 01.06.2021 на підставі наказу голови Новоселицького районного суду №1/21 від 04.04.2021.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі № 600/2980/21-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Державна судова адміністрація України та Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, - відмовлено повністю.

За результатами розгляду справи № 600/2980/21-а суд прийшов до висновку, що робота позивача на посадах провідного юрисконсульта та начальника юридичного відділу у ВАТ «Чернівцім`ясопромсервіс», які він займав у період з 02.07.1997 по 29.04.2005, не може бути зарахована до стажу роботи, що дає право на надбавку за вислугу років, відповідно до законодавства, яке діяло на день призначення позивача суддею.

Судом також встановлено, що наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31.01.2022 № 5/22 «Про встановлення розмірів щомісячної доплати за вислугу років суддям Новоселицького районного суду» серед іншого, встановлено ОСОБА_1 з 01.01.2022 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 % від посадового окладу з урахуванням стажу роботи 20 років 7 місяців.

За наслідками розгляду наказу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31.01.2022 № 5/22, 18.03.2022 ТУ ДСА в Чернівецькій області направило на адресу Новоселицького районного суду листа, в якому, посилаючись на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 600/2980/21-а, просило внести зміни до вказаного наказу та зазначити стаж роботи позивача із зменшенням спірного періоду роботи, який зараховано в наказі повторно.

На підставі вказаного листа, головою Новоселицького районного суду Чернівецької області видано наказ «Про встановлення розмірів щомісячної доплати за вислугу років суддям Новоселицького районного суду» від 18.03.2022 № 9/22, яким встановлено з 01.01.2022 суддям Новоселицького районного суду щомісячну доплату за вислугу років, в т.ч.: ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу з урахуванням стажу роботи 17 років 7 місяців.

Матеріалами справи підтверджується, що про прийняття наказу від 18.03.2022 № 9/22, Новоселицький районний суд повідомив позивача 07.06.2022.

Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст. 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. 1 та 2 ст. 55, ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р (II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст. ст. 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа № 140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 14, 370 КАС України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Матеріалами справи підтверджується, що наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31.01.2022 № 5/22 ОСОБА_1 встановлено з 01.01.2022 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50 % від посадового окладу з урахуванням стажу роботи 20 років 7 місяців.

За наслідками розгляду наказу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31.01.2022 № 5/22, 18.03.2022 ТУ ДСА в Чернівецькій області направило на адресу Новоселицького районного суду листа, в якому, посилаючись на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 600/2980/21-а, просило внести зміни до вказаного наказу та зазначити стаж роботи позивача із зменшенням спірного періоду роботи, який зараховано в наказі повторно.

На підставі вказаного листа та на виконання судового рішення у справі № 600/2980/21-а, наказом голови Новоселицького районного суду Чернівецької області «Про встановлення розмірів щомісячної доплати за вислугу років суддям Новоселицького районного суду» від 18.03.2022 № 9/22, ОСОБА_1 встановлено з 01.01.2022 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу з урахуванням стажу роботи 17 років 7 місяців.

Із змісту позовних вимог видно, що позивачем оскаржується наказ голови Новоселицького районного суду № 9/22 від 18.03.2022, який видано відповідачем з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 600/2980/21-а, яке набрало законної сили.

За наведених обставин, суд вважає, що відповідач правомірно винесено оскаржуваний наказ, яким позивачу з 01.01.2022 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 40 % від посадового окладу з урахуванням стажу роботи 17 років 7 місяців.

Під час розгляду справи по суті, позивач не обґрунтував протиправність оскаржуваного наказу.

Твердження позивача щодо відсутності будь-яких посилань в оскаржуваному наказі на судове рішення у справі № 600/2980/21-а, як на підставу його прийняття, суд не бере до уваги, оскільки вказаний наказ прийнято відповідачем за наслідками розгляду листа ТУ ДСА в Чернівецькій області від 18.03.2022, в якому, посилаючись на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 600/2980/21-а, запропоновано внести зміни до наказу від 31.01.2022 № 5/22 та зазначити стаж роботи позивача із зменшенням спірного періоду роботи, який зараховано в наказі повторно.

Необґрунтованими, на думку суду, є також доводи позивача щодо чинності наказу голови Новоселицького районного суду від 31.01.2022 № 5/22, оскільки вказаний наказ прийнято до виконання ТУ ДСА в Чернівецькій області із зменшенням спірного періоду роботи позивача. При цьому, з дня прийняття оскаржуваного наказу № 9/22 від 18.03.2022, наказ № 5/22 від 31.01.2022 фактично припинив свою дію.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що приймаючи оскаржуваний наказ № 9/22 від 18.03.2022 Новоселицький районний суд Чернівецької області діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак, позовна вимога позивача про визнання протиправним оскаржуваний наказ № 9/22 від 18.03.2022 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Інші доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують правомірність його прийняття.

Позаяк, позовна вимога про зобов`язання ТУ ДСА в Чернівецькій області провести донарахування та виплату позивачу доплату за вислугу років із розрахунку 50 відсотків на місяць починаючи із 01.01.2022 на підставі наказу голови Новоселицького районного суду № 5/22 від 31.01.2022 є похідною вимогою, тому вона також не підлягає задоволенню.

Крім того, суд констатує, що вказана позовна вимога є необґрунтованою, оскільки донарахування та виплата доплати за вислугу років не можу бути проведено на підставі наказу № 5/22 від 31.01.2022, який втратив свою дію після прийняття оскаржуваного наказу № 9/22 від 18.03.2022.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до висновку, що сформульований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі № 800/301/16, який в подальшому було підтримано Верховним Судом, зокрема у постановах від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а та від 29.11.2022 у справі № 420/2429/20, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього видно, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Предметом спору у даній справі, серед іншого, є наказ Новоселицького районного суду №9/22 від 18.03.2022 в частині встановлення позивачу з 01.01.2022 щомісячної доплати за вислугу років доплати в розмірі 40 відсотків.

Порушення своїх прав та інтересів позивач фактично обґрунтовує тим, що Новоселицький районний суд протиправно не врахував до стажу роботи на посаді судді додатково три роки із його стажу професійної юридичної діяльності, наявного у нього до призначення на посаду судді.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що позивач оскаржував в судовому порядку рішення, дії (бездіяльність) відповідачів щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді додатково три роки із його стажу професійної юридичної діяльності.

Окремо суд звертає увагу, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання спірного наказу протиправним та зобов`язання ТУ ДСА в Чернівецькій області провести донарахування та виплату доплати за вислугу років із розрахунку 50 відсотків на місяць починаючи із 01.01.2022 не забезпечить відновлення порушеного права, оскільки не відповідає способу, що передбачений законодавством.

На переконання суду, незгода позивача з рішеннями, діями (бездіяльністю) відповідачів щодо не зарахування до стажу судді, що дає права на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років стаж професійної діяльності у сфері права є підставою для звернення до суду з позовною заявою про визнання таких рішень, дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання відповідачів зарахувати до стажу судді стаж професійної діяльності у сфері права.

Враховуючи невідповідність обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає, що вказана обставина є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Позивач під час розгляду справи по суті, не довів належними засобами доказування обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на наведене, суд, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 189 КААС України, не приймає визнання позову Новоселицьким районним судом Чернівецької області.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачами судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 9, 14, 72 - 77, 139, 241 - 246, 250, 370 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Новоселицького районного суду Чернівецької області, Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (вул. Топорівська, с. Топорівці, Чернівецький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Новоселицький районний суд Чернівецької області (вул. 1 травня, 4А, м. Новоселиця, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 02885669);

відповідач - Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (вул. Хотинська, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 26311401).

Суддя В.К. Левицький