Ухвала

від 06.04.2023 по справі 640/14680/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14680/22

УХВАЛА

06 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. та суддів Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метил» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метил" звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 295 КАС України, а саме, зокрема, запропоновано усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати докази на їх підтвердження та надання документа про сплату судового збору.

Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 21 березня 2023 року в його електронному кабінеті через підсистему «Електронний суд», про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.

Згідно висновків Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 420/10775/21, направлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху до наявного у відповідача «Електронного кабінету» в ЄСІТС відповідає вимогам процесуального закону.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем подано клопотання на усунення недоліків, в якому просить відстрочити сплату судового збору та дозволити здійснити сплату судового збору після закінчення воєнного стану.

При цьому, в своєму клопотанні апелянт не просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Перевіривши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому, остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В частині тверджень апелянта здійснення сплати судового збору після закінчення воєнного стану на території України, слід зазначити, що такі є безпідставними, позаяк апелянтом не надано жодних доказів та не висловлено доводів стосовно взаємозв`язку воєнного стану із скороченням обсягу бюджетних асигнувань, які призначені для сплати судового збору апелянта, як суб`єкта владних повноважень.

Також, відсутні докази спрямування таких бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на потреби Збройних сил України або інших військових формувань, які протистоять військовій агресії Російської Федерації проти України.

Отже, апелянт посилається лише на загальні підстави неможливості усунути недоліки апеляційної скарги у відведений час та не надає доказів неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу.

Посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18, в якості обґрунтування існування підстав для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів вважає помилковим, з огляду на наступне.

Як зазначено в указаному рішенні суду касаційної інстанції, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України "Про судовий збір", як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу на те, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного та систематичного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до Закону України «Про судовий збір» не внесено.

З огляду на зазначене, у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалах від 21 січня 2020 року у справі №640/19706/18.

Колегія суддів, також, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Судом апеляційної інстанції, також, враховано, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України, одним із завдань адміністративного судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою, кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Тобто, законодавцем визначено, що десятиденний строк є достатнім для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції було надано апелянту максимальний визначений законодавцем строк для усунення недоліків.

Однак, станом на 06 квітня 2023 року, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконана.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк, недоліки в апеляційній скарзі не усунув, колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 295, 299, 325, 328 КАС України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метил» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.