Постанова

від 06.04.2023 по справі 826/16474/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16474/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телец» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Телец» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві №3562615147 від 13.07.2018 року, №3572615147 від 13.07.2018 року, №3582615147 від 13.07.2018 року в частині проведення ТОВ «ТЕЛЕЦ» фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтер Технолоджі», ТОВ «Інтербілд комьюніті», ТОВ «БРОМ ФОРС», ТОВ «БІО ПЛЮС», ТОВ «ГРАНДІ ПЛЮС». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві та Державна податкова служба України звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянти мотивують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 року у справі №760/6919/16-к видано наказ від 06.06.2018 року №9600, на підставі якого проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин із ТОВ «Акротус - Систем», ТОВ «Арнад плюс», ТОВ «Ренесанс Славія Інвестмент», ТОВ «ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ», ТОВ «ТІК «ЕНЕРІЯ», ТОВ «Біо Плюс», ТОВ «Світ Фуд», ТОВ «Металлсервіс Україна», ТОВ «Фондор Груп», ТОВ «СТ Мідл», ТОВ «ГРАН БУТІК», ТОВ «Арабікус», ТОВ «Барбадос ЛТД», ТОВ «Бром форс», ТОВ «ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ», ТОВ «Елітстар Компані», ТОВ Марино Торг», ТОВ «Домініка Трейд», ТОВ «Бурж Ком», ТОВ «Бурбон Трейд», ТОВ «Бендер Проджект», ТОВ «Коралсіті», ТОВ «ВТК Сіріус», ТОВ «Молгрант», ТОВ «Мідленд Інвест», ТОВ «Гард Комьюніті», ТОВ «Білд Комьюніті», ТОВ «Бест Комьюніті», ТОВ «КОНСАЛТКОМ», ТОВ «Ленсі Груп», ТОВ «Макао Союз», ТОВ «Ареал Софт Груп», ТОВ «Компанія «Інвест Гарант», ТОВ «Кортес-плюс», ТОВ «Форест-таун 2015», ТОВ «Олмофо», ТОВ «Профбудкомплекс», ТОВ «ЄС «Європейська будівельно-фасадна компанія», ТОВ «ЕНКОД КОНСТРАКШН», ТОВ «ТК Спектр», ТОВ «Фреш продакшн», ТОВ «Маджестик Лайн», ТОВ «Анадора», ТОВ «Сафарс», ТОВ «Альтерсвіфт», ТОВ «Врожай 2015», ТОВ «Стандарт промбуд», ТОВ «РЗХ ЛІМІТЕД», ТОВ «Малаві», ТОВ «Наполі Груп», ТОВ «Багіра Фінанс», ТОВ «ІК «Дельта», ТОВ «Голд Трейд», ТОВ «Шериф комфорт», ТОВ «Сурінам плюс», ТОВ «Промомаркетгруп», ТОВ «БК «Нові Горизонти», ТОВ «НОВА ПЕРСПЕКТИВА- 2015», ТОВ «Інгер буд», ТОВ «Будівельні технології «Кразбуд», ТОВ «Інтербілд Комьюніті», ТОВ «Ека Строй Плюс», ТОВ «Підлога - Бетон», ТОВ «Біз-лайн», ТОВ «ТД «Метрокепітал Груп», ТОВ «Сільник», ТОВ «Фоса - Інтернейшнл», ТОВ «ПАНОРАМА-СКАЙ», ТОВ «Омелюх груп», ТОВ «БК «Профбуд-2015,», ТОВ «Гранді плюс», ПП «БУДПОСТАЧ-ЗАКАРПАТТЯ», ТОВ «САЛЕС ЛТД», ТОВ «АРГЕНТО УКРАЇНА», ТОВ «АЛТІМА ТРЕЙД», ТОВ «КОНТИНЕНТ ДК», ТОВ «НУБІРОМ», ТОВ «АСТОР АГРОТРЕЙД», ТОВ «Ковад Проммонтаж» за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року.

За результатами перевірки, податковим органом складено акт від 22 червня 2018 року №150/26-15-14-07-01-10/23523918.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на 30 325 грн. та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 47 043 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ на 43 103 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 13 липня 2018 року прийнято податкові повідомлення - рішення від 13.07.2018 року №3562615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 30 325 грн., №3572615147 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 43 103 грн., штрафних санкцій на 10 776 грн., №3582615147 про завищення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 47 043 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями винесеними ГУ ДФС у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕЦ» звернулось зі скаргою до Державної фіскальної служби України, в якій просило скасувати оскаржувані рішення, як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Рішенням ДФС України від 09.08.2018 року №26042/6/99-99-11-01-02-25 строк розгляду скарги продовжено до 17.09.2018 року (включно).

Рішенням ДФС України від 12.09.2018 року №29328/6/99-99-11-01-02-25 залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а скаргу без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з діями та рішеннями відповідачів, вважаючи рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було детально здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем і ТОВ «Інтер Технолоджі», ТОВ «Інтербілд комьюніті», ТОВ «БРОМ ФОРС», ТОВ «БІО ПЛЮС», ТОВ «ГРАНДІ ПЛЮС», ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС».

На підтвердження господарських операцій між позивачем і ТОВ «Інтербілд комьюніті» до суду надано видаткова накладна №ІД00000137 від 17 листопада 2015 року, рахунок - фактура №ІД00000143 від 17 листопада 2015 року, подорожні листи, платіжне доручення №1542 від 23 листопада 2015 року.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтербілд комьюніті» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та податкову декларацію податку на прибуток за 2015 рік - 2016 рік до ДПІ за місцем обліку не подано.

Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), ТОВ «Інтербілд комьюніті» до ДФС за 2015 рік не подавало.

Остання податкова звітність з податку на додану вартість подана за жовтень 2015 року, починаючи з січня 2016 до органів ДФС звітність не подавалась.

Також, у судовому порядку (ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к) встановлено: «... слідчою комісією, яка складається з слідчих управління розслідування кримінальних проваджень Державної фіскальної служби України та слідчих слідчого управління розслідувань ГУ ДФС у Київській області, здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12015000000000630 від 08.12.2015, за кримінальних правопорушень передбачених ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 209. ч ч. З ст. 212; ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА 3 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ТОВ «Інтербілд Комьюніті» (код ЄДРПОУ 39932429), з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення нггучної документальної видимості здійснення фінансово - господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності» перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

Окрім того, в ході аналізу інформації з єдиного реєстру податкових накладних автоматизованої інформаційної системи ДФС України встановлено, що номенклатура товарів, які купуються вищепереліченими підприємствами у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів в адресу реально діючого сектору економіки. Даний факт свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України. ...».

Разом із цим, у ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Інтербілд комьюніті» зареєстровано на адресу ТОВ «ТЕЛЕЦ» у листопаді-грудні 2015 року податкові накладні з номенклатурою: вкладиши картонні та іншу групу товарів/послуг з номенклатурою: послуги з підготовки та організації будівництва, технічне обслуговування, монтаж, перевезення, послуги пакування/фасування, пакувальні матеріали, сантехнічні вироби, будматеріали, меблі.

На підтвердження господарських операцій між позивачем і ТОВ «Інтер Текноледжі» до суду надано видаткова накладна №ІЖ00000176 від 12 листопада 2015 року, рахунок - фактура №ІЖ00000177 від 12 листопада 2015 року, видаткова накладна №ІЖ00000233 від 15 грудня 2015 року, рахунок - фактура №ІЖ00000234 від 15 грудня 2015 року, подорожні листи, платіжне доручення №1518 від 12 листопада 2015 року та платіжне доручення №1647 від 30 грудня 2015 року.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Текноледжі» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію з подали прибуток за 2015 рік до ДПІ за місцем обліку не подано.

Крім того, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), ТОВ «Інтер Текноледжі» органів ДФС кількість працівників за IV квартал 2015 року становила 4 особи.

Остання податкова звітність з податку па додану вартість подана за грудень року, починаючи з лютого 2016 до органів ДФС звітність не подавалась.

Також, в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/ 16-к встановлено: «...Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої і під керівництвом ОСОБА 3 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані па підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ..., ТОВ «Інтер Текноледжі» ЄДРПОУ 39931839), ..., з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

Згідно отриманих відповідей від ДПІ за місцями реєстрації вищевказаних підприємств встановлено, що підприємства за місцями реєстрацій не знаходяться, зареєстровані на осіб, які до їх діяльності відношення не мають. Крім того по більшості зазначених підприємств, що входять до складу однієї транзитно-конвертаційної складено узагальнюючі податкові інформації згідно яких не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками.

На підтвердження господарських операцій між позивачем і ТОВ «БРОМ ФОРС» до суду надано видаткова накладна №БУ00000301 від 08 грудня 2015 року, рахунок - фактура №БУ00000312 від 08 грудня 2015 року, подорожні листи, платіжне доручення №1633 від 24 грудня 2015 року.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БРОМ ФОРС» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що остання звітність з податку на додану вартість подана за грудень 2015 року, починаючи з січня 2016 до органів ДФС звітність не подавалась.

Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2015, 2016 та 2017 роки до ДПІ за місцем обліку не подано.

Свідоцтво платника ПДВ - анульовано 08.02.2017 року.

Крім того, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, ТОВ «БРОМ ФОРС» до органів ДФС за 2015 працювало 5 осіб.

Разом із цим, у ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «БРОМ ФОРС» зареєстровано в адресу ТОВ «ТЕЛЕЦ» у грудні 2015 року податкові накладні з номенклатурою: сухофрукти, мішок паперовий багатошаровий.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних за період діяльності ТОВ «БРОМ ФОРС» придбано іншу групу товарів: щит меблевий цельполамельний бук, сходина бук, поручень бук, дошка обшивочна бук, кнопка кругла, кріплення гайка, без фіксації, нр-контакти (червона, чорна), перехідник п розетка - uhf вилка, роз`єм 20 контактів (2x10) розетка на шлейф, послуги організації спортивного заходу, сир кисломолочний, сметана, цибуля ріпчаста, буряк червоний, петрушка, картопля, віскі «джек деніелс сінгл баррел», горілка «Фінляндія грейпфрут», текіла «ель хімадор бланко». папір а3, кроссовки, брюки, куртка, шапка, носки, черевики, лосіни, топи, сумки, м`ячі, футболки, шорти, підшипник, ремінь, термостат, окуляри, цукор, яблука, мандарини, яйця, макаронні вироби, свічка аром, в ал.корпусі, автоматичний вимикач захисту двигуна та інше (окремі товарні позиції місять коди УКТ ЗЕД).

Так, при проведенні аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої податкової інформації по контрагенту ГОВ «БРОМ ФОРС» встановлено, невідповідність номенклатури та кількості придбаного та реалізованого товару/послуг.

На підтвердження господарських операцій між позивачем і ТОВ «БІО ПЛЮС» до суду надано видаткова накладна №БЮ00000033 від 02 грудня 2015 року, рахунок - фактура №БЮ00000031 від 02 грудня 2015 року, подорожні листи, платіжне доручення №1592 від 11 грудня 2015 року.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БІО ПЛЮС» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що остання звітність з податку на додану вартість подана за грудень 2015 року.

Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2015 рік до ДІII за місцем обліку не подано.

Кількість працюючих - 5 осіб.

Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «БІО ПЛЮС» встановлено невідповідність кількості та номенклатури придбаного та peaлізованого товару.

Також у судовому порядку (ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/ 16-к) встановлено: «...Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої і під керівництвом ОСОБА 3 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані па підставних осіб ряд підприємств, в тому числі: ..., ТОВ «БІО ПЛЮС» (ЄДРПОУ 36586825), ..., з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками «фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

На підтвердження господарських операцій між позивачем і ТОВ «Гранді Плюс» до суду надано видаткова накладна №ГП000000130 від 20 червня 2016 року, рахунок - фактура №ГП000000130 від 20 червня 2016 року, подорожні листи.

Про порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ГРАНДІ ПЛЮС» відповідач дійшов висновку з тих підстав, що остання звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року, починаючи з вересня 2016 року до органів ДФС звітність не подавалася.

Свідоцтво платника ПДВ - анульовано 09.02.2017 року.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого доходу (форма №1ДФ) за 3 квартал 2016 року до органів ДФС не подано.

Разом із цим, у ході аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «ГРАНДІ ПЛЮС» зареєструвало в адресу ТОВ «ТЕЛЕЦ» у червні 2016 року податкові накладні з номенклатурою: сухофрукти, та придбано іншу групу товарів з номенклатурою: спортивний одяг/взуття, соки, етикетки, напої (пиво, чай), запчастини, комплектуючі, електровироби. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ГРАНДІ ПЛЮС» встановлено невідповідність кількості та номенклатури придбаного та реалізованого товарів.

Однак, апеляційний суд з висновками контролюючого органу, які викладені в Акті перевірки також не погоджується, з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна. Податковим органом не заперечується факт того, що позивачем були складені податкові накладні, що підтверджується даними відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (із змінами та доповненнями, надалі - Закон №996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 (надалі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону №996.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Інтер Технолоджі», ТОВ «Інтербілд комьюніті», ТОВ «БРОМ ФОРС», ТОВ «БІО ПЛЮС», ТОВ «ГРАНДІ ПЛЮС» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що взаємовідносини позивача з зазначеними вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

До того ж, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Верховний Суд в постановах від 26.06.2018 року у справі №808/2360/17 та від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17 зазначає, що посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Так, згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10 (№в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Разом з тим, відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що посилання відповідача на зазначені вище кримінальні провадження, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та його контрагентами, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироку по зазначеним кримінальним провадженням.

У той же час, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Солом`янським районним судом міста Києва 03.04.2018 року у справі №760/20771/17 винесено вирок, яким директора ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205; ч. 2 ст. 205-1 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 (вісім тисячі п`ятсот) гривень; за ч. 2 ст. 205-1 КК України у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права займатись підприємницькою діяльністю строком на 1 (один) рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «ПРОФБУДКОМПЛЕКС» є необґрунтованими, а в частині взаємовідносин з ТОВ «Інтер Технолоджі», ТОВ «Інтербілд комьюніті», ТОВ «БРОМ ФОРС», ТОВ «БІО ПЛЮС», ТОВ «ГРАНДІ ПЛЮС» є обґрунтованими та такими, що підтверджуються первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а отже податкові повідомлення-рішення №3562615147 від 13.07.2018 року, №3572615147 від 13.07.2018 року, №3582615147 від 13.07.2018 року в частині проведення ТОВ «ТЕЛЕЦ» фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтер Технолоджі», ТОВ «Інтербілд комьюніті», ТОВ «БРОМ ФОРС», ТОВ «БІО ПЛЮС», ТОВ «ГРАНДІ ПЛЮС» визнаються судом протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.