Постанова

від 07.04.2023 по справі 280/4358/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 року

м. Київ

справа №280/4358/19

касаційне провадження № К/9901/139/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький інструментально-механічний завод»

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (головуючий суддя - Шлай А.В.; судді - Прокопчук Т.С., Круговий О.О.)

у справі № 280/4358/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький інструментально-механічний завод»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

У С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький інструментально-механічний завод» (далі - ТОВ «ЗІМЗ», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2019 року № 0007721401, № 0007731401, № 000414401.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Щодо порушення строків реєстрації податкової накладної зауважив, що відповідачем всебічно не досліджено первинні документи, бухгалтерські регістри, картки складського обліку та не взято до уваги, що ТОВ «ЗІМЗ» продано дизельгенератор не в зборі, а лише один вузол, тому і ціна продажу була відповідно нижчою за ціну придбання.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності. Крім того, зазначив про відсутність підстав для застосування до платника штрафу за порушення статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ «ЗІМЗ» задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2019 року № 0004141401.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2019 року № 0007731401 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 84 934,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21 233,50 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договори між платником та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕМИДОР-КОМПЛЕКТ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Суми-Констракшн» були укладені за відсутності розумних економічних причин (ділової мети), не призвели до зміни активів позивача, тому доводи відповідача щодо формального характеру первинних документів за відсутності реального виконання договорів є обґрунтованими.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, платник наголошує, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Крім того, зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, що позбавило його можливості скористатися своїми процесуальними правами.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ЗІМЗ».

05 квітня 2021 року від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЗІМЗ» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 23 жовтня 2015 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 18 квітня 2019 року № 225/08-01-14-01/40081017.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом, зокрема, встановлено порушення платником:

пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 180 000,00 грн;

підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 284 934,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 05 червня 2019 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0007721401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 225 000,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 180 000,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 45 000,00 грн;

№ 0007731401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 356 167,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 284 934,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 71 233,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії в оскаржуваних частинах, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судами встановлено, що між ТОВ «ЗІМЗ» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суми-Констракшн» (Виконавець) укладено договір від 15 серпня 2017 року № 15/08/17 про надання юридично-консультаційних послуг, за умовами якого Виконавець зобов`язується надавати Замовнику за плату юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивач надав акт здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), виписки по банківському рахунку.

При цьому, акт здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) не містить розрахунку вартості кожного із виду послуг, часу, витраченого на їх надання, результатів виконаної роботи.

Також між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремдор-Комплекс» (Агент) укладено агентський договір від 11 вересня 2017 року, предметом якого є надання послуг з пошуку покупця металоконструкції в комплекті.

На виконання умов вказаного договору платником надано акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні, виписку по банківському рахунку.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій документи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що з їх змісту неможливо встановити зміст та обсяг наданих послуг, наявність ділової мети при укладанні договорів, а також факт використання результатів зазначених операцій товариством у власній господарській діяльності.

Не обґрунтовано, яким чином платник може використати ці послуги в межах своєї господарської діяльності та з метою одержання прибутку.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність формування позивачем даних податкового обліку за результатами здійснення спірних господарських операцій.

Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 30 серпня 2019 року у справі № 804/17176/14, від 16 квітня 2019 року у справі № 804/6909/17, від 16 жовтня 2019 року у справі № 804/15478/14, від 22 травня 2020 року у справі № 811/1384/16, від 20 березня 2018 року у справі № 804/939/16, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, то слід зазначити, що правова позиція, висловлена у вказаних судових рішеннях, не суперечить висновкам суду апеляційної інстанції, зробленим у цій справі. Висновки у кожній із цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судами одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом у даній справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

Суд не приймає посилання позивача, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, чим позбавлено його можливості скористатися своїми процесуальними правами, оскільки відкладення розгляду справи за клопотання сторони є правом суду, а не його обов`язком. При цьому, хвороба представника сторони не входить до підстав, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, через які суд в обов`язковому порядку відкладає розгляд справи. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що представники сторін реалізували процесуальне право участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27 жовтня 2020 року, де надали пояснення по суті справи.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький інструментально-механічний завод» залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова