Рішення

від 31.03.2023 по справі 607/12772/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

31.03.2023 Справа №607/12772/22 Провадження № 2/607/253/2023

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Макогін А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Худої І.Р.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

УСТАНОВИВ:

21.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 18.01.2020 між сторонами зареєстрований шлюб. У даному шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на даний час сторони не проживають однією сім`єю, позивач подала позов про розірвання шлюбу та стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина.

Позивач зазначила, що є внутрішньо переміщеною особою, не працює, джерела доходу, за винятком соціальних виплат за доглядом за дитиною до досягнення нею трьох річного віку, у позивача відсутні, а тому позивачу важко самостійно матеріально забезпечувати спільну дитину сторін. При цьому малолітній ОСОБА_3 потребує значних витрат, в тому числі на лікування та витрати на медичні препарати у зв`язку з встановленим діагнозом дисфункції шлунково-кишкового тракту. Крім цього, окрім витрат на дітей, у позивача є свої витрати та потреби, які вона не може реалізувати у зв`язку з перебуванням у відпусті по догляду за дитиною.

Також позивач зазначила, що відповідач є працездатним, має задовільний стан здоров`я, офіційно працевлаштований на підприємстві «Ватра», у вільний від роботи час працює таксистом у компаніях «Uklon», «838», «Таксі Пілот» та займається підприємницькою діяльністю, а тому має задовільне матеріальне становище, що дозволяє виділяти кошти на утримання дружини. Крім цього, у власності відповідача перебуває рухоме та нерухоме майно.

За таких підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 21.09.2022 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку.

22.09.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 24.10.2022 та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

24.10.2022 розгляд справи не здійснювався у зв`язку з оголошенням на території Тернопільської області повітряної тривоги. Судове засідання призначене на 21.11.2022.

21.11.2022 за клопотанням відповідача судове засідання відкладено на 12.12.2022.

06.12.2022 відповідач ОСОБА_2 подав до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відзив, в якому позов не визнав, заперечував проти задоволення позову та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що з початком війни сторони спільно з їхньою дитиною та матір`ю позивача були змушені переїхати у м. Тернопіль, де проживали у батьків відповідача. Надалі у зв`язку з постійними конфліктами позивач спільно з дитиною та своєю матір`ю переїхала жити окремо до квартири батьків відповідача. Указана квартира містить усі необхідні умови для комфортного проживання, позивач не витрачає коштів на утримання квартири та оплату комунальних послуг, оскільки усі платежі здійснює батько відповідача. Відповідач здійснює належне матеріальне утримання спільного сина сторін шляхом перерахування коштів, оплати витрат на лікування, а також сплачує аліменти згідно з судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.10.2022 у справі № 607/10875/22. Витрати на утримання дитини сторони несуть спільно. Крім цього, у період з 15.02.2020 до 03.11.2022 позивач була працевлаштована на посаді психолога у ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Ватра». Станом на даний час позивач працює психологом у дитячому садочку. Також позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та отримує допомогу як внутрішньо переміщена особа на себе та на сина. Відповідач позбавлений можливості додатково сплачувати аліменти на утримання позивача, оскільки уже сплачує аліменти на сина. Відповідач не працює таксистом у компаніях «Uklon», «838», «Таксі Пілот» та фактично не займається підприємницькою діяльністю, а лише зареєстрований як фізична особа-підприємець та має намір припиняти таку діяльність. Не заперечував, що офіційно працевлаштований у ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Ватра», однак вказав, що розмір заробітної плати не є стабільним. Так, у період з 01.07.2022 до 31.10.2022 розмір заробітної плати відповідача склав 43317,08 грн. Також зазначив, що є особою з інвалідністю 3 групи та отримує пенсію у розмірі 2875,92 грн щомісячно. Проте 1/4 частка вказаних доходів стягується на утримання сина. У його власності перебуває лише один транспортний засіб, оскільки інший транспортний засіб на підставі довіреності переданий третім особам, а ще один автомобіль перебуває у розшуку. Не заперечував, що у його власності перебуває гараж та 1/2 частка квартири.

12.12.2022 судове засідання відкладено на 19.01.2023 у зв`язку з неявкою позивача.

19.01.2023 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача та відповідача про долучення доказів. За клопотанням представника позивача у судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2023.

14.02.2023 за клопотанням відповідача судове засідання відкладено на 09.03.2023.

09.03.2023 судове засідання відкладено на 31.03.2023 у зв`язку з неотриманням позивачем заперечення.

31.03.2023 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у прийнятті до розгляду заперечень відповідача щодо долучення доказів від 20.02.2023 та відмовлено у задоволенні клопотання про долучення доказів від 14.03.2023, а також клопотання позивача про долучення доказів від 30.03.2023 у зв`язку з пропуском визначеного законодавцем строку для подання відповідних клопотань та у зв`язку з відсутністю клопотання про поновлення такого строку.

У судовому засіданні 31.03.2023 позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Худа І.Р. позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити повністю. Позивач пояснила, що відповідач сплачує аліменти на утримання спільного сина у розмірі 1/4 частки від усіх його доходів, що останнього місяця становило лише 1400 грн. Таких коштів недостатньо для належного утримання дитини, а тому позивач витрачає на дитину ті кошти, з яких мала б задовольняти свої особисті потреби. Позивач не зверталась з позовом до суду про стягнення додаткових витрат на дитину та про збільшення розміру аліментів, оскільки є внутрішньо переміщеною особою, здійснювала облаштування життя та догляд за дітьми, шукала роботу, а тому не мала можливості звернутись до адвоката з метою отримання правової допомоги. Також позивач пояснила, що частина наданих відповідачем квитанцій про перерахунок на її користь коштів підтверджує перерахування коштів, які були отримані відповідачем як допомога від держави та ООН для внутрішньо переміщених осіб, у тому числі на позивача та дитину. Не заперечувала, що станом на даний час проживає у квартирі, яка належить батькам відповідача, не сплачує орендну плату та не оплачує комунальні послуги. Разом з тим зауважила, що несе витрати, пов`язані з поточним ремонтом, зокрема, здійснювала ремонт опалювального котла та купувала побутову техніку. Зауважила, що значна кількість необхідних їй побутових речей знаходиться в будинку, де проживає відповідач, однак останній відмовляється їх віддавати, а тому позивач змушена витрачати додаткові кошти для придбання таких речей. Також позивач вказала, що несе додаткові витрати на себе у зв`язку з необхідністю проходження лікування. Не заперечувала, що з листопада 2022 року проходила стажування у дитячому садочку з метою подальшого працевлаштування на посаді психолога, однак у зв`язку з тривалим лікуванням тільки нещодавно завершила таке стажування та прийнята на роботу. Заробітну плату ще не отримувала. Зазначила, що формально була зареєстрована як ФОП, підприємницькою діяльністю не займалась та на даний час припинила таку реєстрацію. Також позивач вказала, що про викрадення транспортного засобу дізналась під час розгляду справи та не заперечує таких обставин, а тому просила не враховувати такі обставини при прийнятті рішення.

У судовому засіданні 31.03.2023 відповідач ОСОБА_2 позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві, та просив у позові відмовити повністю. Пояснив, що позивач спільно з сином та своєю матір`ю проживає у квартирі його батьків, не платить орендну плату та не сплачує комунальні послуги. У квартирі наявні усі необхідні речі для проживання, зокрема меблі, побутова техніка, посуд. Зазначив, що на початку 2022 року здійснив продаж 1/4 частки адмінбудівлі на АДРЕСА_1 та від продажу такого майна отримав дохід у розмірі 40000 доларів США. Пояснив, що здійснив продаж транспортного засобу марки «Renault» моделі «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , шляхом передачі його за довіреністю приблизно 20 років тому, а тому фактично таке майно не перебуває у його власності. Вказав, що отримував допомогу на позивача та сина як внутрішньо переміщених осіб, оскільки спочатку така допомога була оформлена на його банківську картку. Надалі позивач переоформила таку допомогу на власний картковий рахунок. Також зазначив, що на новорічні свята їздив в туристичну подорож до Італії. Пояснив, що є акціонером ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Ватра», а тому приблизно 4-5 разів на рік отримує дивіденди у розмірі приблизно 10000 грн. Також зазначив, що проживає спільно зі своїми батьками та не несе жодних витрат на оплату комунальних послуг та придбання продуктів харчування.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що 18.01.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, про що Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складений актовий запис № 36. Після державної реєстрації шлюбу дружині залишено прізвище ОСОБА_4 . Указане підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 12).

У даному шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 13).

Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.10.2022 у справі № 607/10875/22 вирішено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 19.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 88).

Згідно з актом Тернопільської філії ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» № 269 від 16.08.2022 (а.с. 15) ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 спільно з своїми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Так, правовідносини щодо утримання дружини у разі проживання з нею дитини регулюються главою 9 СК України, яка, зокрема, передбачає, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного (ст. 75 СК України).

Згідно ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Положенням ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, якщо чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таке право є особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Таким чином сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 712/4702/19.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв`язку з доглядом за спільною дитиною сторін потребує матеріальної допомоги відповідача, посилаючись, зокрема, на наявність витрат на утримання сина та неможливість у зв`язку з цим належним чином забезпечити свої потреби.

З урахуванням викладеного вище висновку Верховного Суду суд вважає доведеними ті, обставини, що позивач має право на утримання від відповідача до досягнення трирічного віку спільною дитиною сторін.

Суд приймає до уваги те, що законодавець не передбачає обов`язку суду з`ясувати обставини щодо матеріального становища позивача під час розгляду справи про стягнення аліментів на утримання дружини, однак вважає за необхідне зазначити такі обставини.

Разом з тим суд також враховує, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка внаслідок збройної агресії РФ проти України змушена залишити місце свого постійного проживання, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6114-7000280551 від 28.03.2022 (а.с. 10).

Також позивач не має у власності у м. Тернополі та на наближених до нього територіях нерухомого майна, а також у неї відсутні тут родичі та друзі, які могли б надавати їй матеріальну допомогу.

Позивач спільно з малолітнім сином сторін проживають у квартирі АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить батьку відповідача. При цьому оплату комунальних послуг за вказаною вище адресою здійснює батько відповідача - ОСОБА_2 , що підтверджується копіями відповідних квитанцій (а.с. 67-81). Однак безоплатне проживання позивача у зазначеній вище квартирі не виключає необхідності здійснення ОСОБА_1 поточного ремонту, придбання побутової техніки, продуктів харчування, побутової хімії тощо.

Крім цього, на утриманні у позивача також перебуває малолітня дитина від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 14). Такі обставини не свідчать про необхідність відповідача сплачувати аліменти на утримання позивача, однак враховуються судом як обставина, що підтверджує додаткові витрати ОСОБА_1 .

Так само з витягу з медичної картки стаціонарного хворого № 1-237 (а.с. 114) вбачається, що ОСОБА_1 у період з 12.01.2023 до 23.01.2023 була госпіталізована та проходила лікування у КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги». Такі обставини свідчать про понесення позивачем додаткових витрат на лікування у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

При цьому з довідки ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Ватра» № 46 від 23.11.2022 (а.с. 92) вбачається, що ОСОБА_1 у період з 15.02.2020 до 03.11.2022 працювала у вказаному товаристві на посаді психолога. Крім цього, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2022 (а.с. 93) вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 11.05.2021 та основним видом її діяльності є оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Разом з тим з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 26.01.2023 вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 , зокрема за період з 1 кварталу 2022 року до 3 кварталу 2022 року становить 8116,13 грн, що складає приблизно 901,79 грн щомісячно. При цьому здебільшого такий дохід складається з соціальних виплат. Інформації про отримання позивачем доходу від зайняття підприємницькою діяльністю чи заробітної плати зазначена довідка не містить.

Також суд приймає до уваги те, що на утримання малолітнього сина сторін відповідач сплачує позивачу аліменти, а також переказував кошти, отримані як допомогу від держави та ООН, що підтверджується квитанціями про переказ коштів (а.с. 90, 91).

При цьому суд не приймає до уваги те, що позивач несе додаткові витрати на лікування малолітнього ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_6 від 11.08.2022 (а.с. 16) та фіскальними чеками на купівлю медичних препаратів (а.с. 17-20), оскільки такі обставини не підлягають встановленню у межах розгляду даної справи та є додатковими витратами на дитину, які позивач не позбавлена можливості стягувати з відповідача, в тому числі у судовому порядку.

Указані обставини в сукупності дають суду підстави вважати, що матеріальне становище ОСОБА_1 не може в повній мірі забезпечити усі мінімально необхідні потреби позивача та її матеріальний добробут.

Щодо можливості відповідача надавати позивачеві матеріальну допомогу суд зазначає таке.

Згідно з довідкою № 10 від 23.11.2022, виданою ТОВ «Виробниче-комерційне підприємство «Ватра», ОСОБА_2 працевлаштований у даному товаристві на посаді менеджера. За період з липня 2022 року до жовтня 2022 року загальна сума доходу ОСОБА_2 становить 53810,06 грн (а.с. 94).

Так само з довідки відділу обслуговування громадян № 11 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с. 95) вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію як особа з інвалідністю 3 групи з 01.10.2020. Так, за листопад 2022 року пенсія ОСОБА_2 становила 2875,92 грн.

Крім цього, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон № 307167747 (а.с. 22-23) вбачається, що у власності ОСОБА_2 перебуває: 1/4 частка будівлі адміністративного корпусу під літ. П загальною площею 1325,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частка квартири загальною площею 93,65 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:03:001:0031, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; гараж загальною площею 25,2 кв. м, який знаходиться за адресою: гаражний кооператив «Тепловик», гараж 5, м. Тернопіль. Також факт належності відповідачу 1/2 частки квартири підтверджується договором купівлі-продажу квартири № 1144 від 23.12.2021 (а.с. 24-26).

Разом з тим суд враховує те, що, як пояснив відповідач, що на початку 2022 року він відчужив 1/4 частку будівлі адміністративного корпусу під літ. П загальною площею 1325,1 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та від продажу вказаного нерухомого майна отримав дохід у розмірі 40000 доларів США.

Так само суд враховує, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:03:001:0031, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 здається відповідачем в оренду, що в свою чергу свідчить про наявність у ОСОБА_2 додаткового доходу.

Крім цього, згідно з довідкою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області № 31/19-х-82а.з. від 19.08.2022 ОСОБА_2 на праві приватної власності належать транспортні засоби марки «Suzuki» моделі «New SX4», державний номерний знак НОМЕР_5 , 2018 року випуску, марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», державний номерний знак НОМЕР_6 , 2008 року випуску, та марки «Renault» моделі «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску (а.с. 21).

Суд враховує, що автомобіль марки «Mitsubishi» моделі «Outlander», державний номерний знак НОМЕР_6 , 2008 року випуску, перебуває у розшуку у зв`язку зі зверненням відповідача до органів Національної поліції України щодо незаконного заволодіння транспортним засобом. За даним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розсувань та відкрито кримінальне провадження № 12018080060001667 від 04.07.2018, що підтверджується довідкою відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області № 7845/115/2/03 від 09.12.2022 (а.с. 106).

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо фактичної відсутності у нього транспортного засобу марки «Renault» моделі «Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , 1999 року випуску, який був проданий за довіреністю третій особі, оскільки на підтвердження таких обставин докази не надані.

Також з інформації, наявної у відкритому доступі у державних та публічних реєстрах відповідно до Закону України « Про доступ до публічної інформації» (а.с. 119-120), вбачається, що ОСОБА_2 є кінцевим бенефіціаром ПП «Торговий дім «Ватра». Такі обставини не заперечувались відповідачем у судовому засіданні. Більше того ОСОБА_2 зазначив, що 4-5 разів на рік отримує дивіденди у розмірі приблизно по 10000 грн.

Крім цього, з постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 24.01.2023, яка винесена в межах виконавчого провадження № 70810952, вбачається, що ОСОБА_2 , в тому числі отримує дохід у Приватній науково-виробничій фірмі «Хімбіодез» (а.с. 117).

Також суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_2 , надані ним у судовому засіданні, щодо перебування у туристичній відпустці в Італії, що свідчить про достатнє матеріальне забезпечення останнього. Так само з пояснень відповідача суд встановив, що відповідач не витрачає кошти на оренду квартири, оплату комунальних послуг та придбання продуктів харчування, оскільки проживає з батькам, які забезпечують його усіх необхідним.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_2 має фінансову можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дружини у зв`язку зі здійсненням останньою догляду за дитиною сторін.

При визначенні розміру аліментів суд виходить з такого.

Частиною 1, 2 ст. 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Так, при визначені розміру аліментів, які мінімально необхідні для утримання дружини, суд виходить з встановлених законодавцем прожиткових мінімумів.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 грн.

При цьому суд також приймає до уваги встановлені вище обставини проживання ОСОБА_1 , а також достатній рівень доходу ОСОБА_2 та необхідність позивача здійснювати належний догляд за малолітнім сином сторін. Крім цього, у зв`язку з інфляційними процесами в Україні гривня стабільно знецінюється, що призводить до постійного збільшення витрат на проживання, оплату комунальних послуг, придбання товарів та послуг.

Ураховуючи викладене, суд вважає справедливими та фінансово можливими для відповідача і достатніми для забезпечення належного рівня життя ОСОБА_1 аліменти у розмірі 4000 гривень щомісячно.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, а також те, що даний позов задоволено частково у сумі 4000 грн, що становить 80 % від заявленої суми, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 80 % судового збору у сумі 793,92 грн, а 20 % судового збору у сумі 198,48 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 75, 80, 81, 84 СК України, ст. 4, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 6, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень щомісячно, починаючи стягнення з 21 вересня 2022 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 793 (сімсот дев`яносто три) гривні 92 копійки.

Судовий збір у сумі 198 (сто дев`яносто вісім) гривень 48 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Представник позивача: адвокат Худа Ірина Романівна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 05.04.2023.