Рішення

від 24.01.2023 по справі 757/62944/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62944/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В.П.

справа №757/62944/17-ц

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ»

відповідач 1: ОСОБА_1

відповідач 2: ОСОБА_2

відповідач 3: ОСОБА_3

відповідач 4: ОСОБА_4

відповідач 5: ОСОБА_5

відповідач 6: ОСОБА_6

третя особа 1: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація

третя особа 2: Служба у справах дітей та сім?ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_1 , треті особи: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім?ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про вселення, -

представник позивача - адвокат Гончаренко М. Д.

представник відповідача - адвокат Замша М. В.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просит виселити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) разом із залежними від них особами ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) із квартири АДРЕСА_1 , стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником квартири у АДРЕСА_2 .

Вказує, що позивач позбавлений можливості вільно розпоряджатись своїм майном, оскільки у квартирі, розташованій у АДРЕСА_2 постійно мешкають відповідачі, позивач неодноразово пропонував відповідачам звільнити займану квартиру у законний спосіб, на що останні чинять супротив, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду вказаної справи визначено суддю Бортницьку В. В. (а.с. 1, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2017 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду. Запропоновано відповідачу подати письмові заперечення проти позову або пояснення та посилання на докази, якими воно обґрунтовуються (а.с. 62, т. 1).

Вказану ухвалу направлено на адреси сторін. Крім того, відповідачам та третім особам направлено копію позовної заяви з додатками (а.с. 63, т. 1).

03.07.2017 року від третьої особи 1 надійшли пояснення на позов, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у поясненнях (а.с. 168-169, т. 1).

05.07.2017 року від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 136-167, т. 1).

Відповідно до розпорядження №373 від 12.07.2017 року, у зв`язку із перебуванням судді Бортницької В. В. у довготривалій відпустці вказану справу було передано на повторний автоматичний розподіл справ згідно ст. 14 ЦПК України (а.с. 98, т. 1).

У відповідності до повторного розподілу справи, згідно ст. 14 ЦПК України, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Матійчук Г.О. (а.с. 97, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.10.2017 року прийнято справу до провадження судді та призначено до судового розгяду (а.с. 107, т. 1).

13.02.2018 року від ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» надійшло клопотання про залучення до участі у справі у якості правонаступника позивача - ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (а.с. 175, т. 1).

14.02.2018 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у цивільній справі (а.с. 176-196, т. 1).

07.11.2019 року від представника ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» надійшло клопотання про заміну позивача на ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (а.с. 1-13, т. 2).

Протокольною ухвалою суду від 08.12.2020 року залучено до участі справі у якості правонаступника позивача - ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (а.с. 82-84, т. 2).

31.05.2021 року надійшла заява ТОВ «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про заміну позивача у справі (а.с. 125-131, т. 2).

07.06.2021 року від Печерської районної у м. Києві державної адміністрації надійшов висновок про недоцільність виселення (а.с. 135-140, т. 2).

Протокольною ухвалою суду від 23.09.2021 року замінено у справі позивача на ТОВ «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (а.с. 159-160, т. 1).

24.11.2021 року від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій останній просить усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення до неї представника ТОВ «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 44027519), стягнути судові витрати (а.с. 175-179, т. 2).

18.01.2022 року від третьої особи 2 надійшли пояснення щодо заяви про зміну позовних вимог, у яких остання заперечує проти задоволення вказаної заяви (а.с. 193-194, т 2).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 236, т. 2).

У судове засідання представник позивача - адвокат Гончаренко М. Д. не з?явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі та треті особи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявку суду не повідомили.

У матерілах справи міститься заява про розгляд справи у відсутність Печерської районної у м. Києві державної адміністрації (а.с. 135, т. 2).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1059,1060, виданий 17.11.2020, видавник: Кузьмич Василь Миколайович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55231027 від 19.11.2020 11:57:07, право власності на квартиру, розташовану у АДРЕСА_2 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ», код ЄДРПОУ 44027519, місцезнаходження: 02156, місто Київ, вулиця Шолом-Алейхема, будинок 18, офіс 5.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 7 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 7 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Продовжуючи далі про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (пункт 54 рішення від 9 листопада 1999 року у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (Spacek s.r.o. v. the Czech Republic), заява № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (пункт 109 рішення від 05 січня 2000 року у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96). Коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці (пункт 65 рішення від 17 лютого 2004 року у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98).

У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме статті 2 ЦПК України, згідно з якою завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною другою вказаної статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі обмежуть позивача у вільному доступі до квартири. Вказане не спростовується відповідачами.

При цьому, оскільки право власності на спірну квартиру належить позивачу, то відповідачами здійснюється перешкоджання у використанні та розпорядженні вказаним майно.

Таким чином, позивач, як власник квартири, має право на вселення до неї, оскільки відповідачем не забезпечено йому можливості вільного доступу до спірної квартири, а тому порушене право позивача підлягає захисту, зокрема, усуненню перешкод в користуванні квартирою шляхом його вселення у дану квартиру.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв?язку із задоволення позову судовий збір підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , в інтересах якого діють законні представники ОСОБА_1 , треті особи: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім? Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про вселення - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення до неї представників Товариства з обмеженою відповідальністю «НФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ», код ЄДРПОУ 44027519.

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ» судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ДЕВЕЛОПМЕНТ», адреса: вул. Шолом-Алейхема, 18, офіс 5, м. Київ, 02156, код ЄДРПОУ 44027519.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 4: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 5: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 6: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа 1: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, адреса: вул. Омеляновича-Павленка, 15, м. Київ, 01010.

Третя особа 2: Служба у справах дітей та сім?ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, адреса: вул. Омеляновича-Павленка, 15, м. Київ, 01010.

Повний текст рішення складено 24.01.2023 року.

Суддя Г. О. Матійчук