Рішення

від 14.02.2023 по справі 183/5819/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5819/20

№ 2/183/266/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , 2009 р.н., треті особи - Служба у справах дітей Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , 2009 р.н., треті особи - Служба у справах дітей Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнених вимог, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що на праві власності йому належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності на нерухоме майно він набув у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_2 від 07 березня 2019 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за р.№ 268.

Право власності в Державному реєстрі речових прав на житловий будинок зареєстроване за позивачем ОСОБА_1 07 березня 2019 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П., номер запису про право власності: 30604248, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1781391412232.

В належному йому будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які в житловому приміщенні не проживають з 29 березня 2013 року, житловим приміщенням не користуються, речі останніх в будинку відсутні.

Всі обов`язки щодо утримання будинку, здійснюються ним, як власником будинку.

Реєстрація відповідачів в належному йому житловому будинку порушує його права як власника майна.

В зв`язку з наведеним, посилаючись на вимоги ст.ст. 71,72, 150 ЖК України, ст. 317, 319, 380, 391 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд: визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 бригади.

Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, в особі органу опіки та піклування - Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника позивача, остання просила розглядати справу за її відсутності, вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити позов, у разі повторної неявки відповідача, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явилася, про місце, дату і час розгляду справи належним чином повідомлена, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв, клопотань та відзиву від останньої на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, зокрема надав висновок про недоцільність зняття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з реєстрації місця проживання та визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Представник третьої особи Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач була належним чином повідомлена про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 198820387 від 07 березня 2019 року.

Позивач набув право власності на житловий будинок після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_2 від 07 березня 2019 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за р.№ 268, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 198820387 від 07 березня 2019 року.

Право власності в Державному реєстрі речових прав на житловий будинок зареєстроване за позивачем ОСОБА_1 07 березня 2019 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П., номер запису про право власності: 30604248, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1781391412232, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 198820387 від 07 березня 2019 року.

Судом встановлено, що в спірному житловому будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 19 серпня 2019 року за вих. № 0482 та від 25 листопада 2020 року за вих. № 184.

Згідно актів № б/н. від 19 березня 2019 року, від 06 травня 2019 року, від 23 вересня 2019 року та від 30 березня 2020 року, складених депутатом Перещепинської міської ради Васильченко С.М. в присутності сусідів ОСОБА_6 й ОСОБА_7 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в житловому будинку за вказаною адресою зареєстровані, але з 29 березня 2013 року в ньому не проживають, житлом не користуються, речі останніх в будинку відсутні.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Як вбачається з частини 2 статті 48 Закону України «Про власність» власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до частини 1статті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Пунктом 1, частини 1 статті 346 цього Кодексу встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1ст. 391 ЦК України.

В розумінні зазначених норм законодавства, позивач має право на захист свого права власності.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підстав статті 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У відповідності до вимог статті 391 ЦК України, власник має права вимагати усунення перешкод його права, хоч вони і не поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Зі змісту вказаної статті, а також статті 64 ЖК України, яка дає визначення поняття «член сім`ї» вбачається, що необхідною умовою існування права на користування житлом власника є спільне проживання членів сім`ї з власником житла та ведення спільного господарства.

Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Зазначені обставини в їх системному зв`язку свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 втратила право на користування житлом, оскільки тривалий час, тобто з 29 березня 2013 року не проживає в спірному будинку АДРЕСА_1 , витрат по утриманню житла та сплати комунальних послуг не несе, ніякої домовленості щодо подальшого користування житлом сторони не укладали, тому право власності позивача підлягає захисту судом у спосіб, що передбачений ст. 391 ЦК України, шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

При цьому суд зазначає, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Тобто спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», підзаконними нормативними актами, визначено позасудовий порядок вирішення і оформлення питань зняття з реєстрації місця проживання особи, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій, притаманній юрисдикційній діяльності судів та інших органів державної влади.

Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття її з реєстрації місця проживання, що відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 у позові також просив визнати таким, що втратив право користування спірним будинком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У своєму висновку № 197 від 27 вересня 2021 року орган опіки та піклування Виконавчого комітету Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області посилався на те, що визнання втратившим право користування житловим приміщенням відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та зняття останнього з реєстрації за вказаною адресою суперечитиме нормам чинного законодавства України, зокрема ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ЗУ «Про охорону дитинства», оскільки це призведе до звуження обсягу існуючих житлових прав та порушення охоронюваним законом інтересів дитини.

Суд з такою позицією органу опіки та піклування погоджується в повній мірі, з огляду на нижченаведене.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

За змістом частини другої статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Підстава, на якій місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 реєструвалося в спірному житловому будинку, в судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що він набув права користування цим житлом на законних підставах.

Оскільки дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, факт її не проживання у спірному жилому приміщенні не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання.

Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 10 липня 2019 року у справі № 465/7083/13-ц (провадження № 61-31340св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19), від 09 серпня 2020 року у справі № 755/16152/16 (провадження № 61-11414св19).

Суд зауважує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірному будинку, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом.

Не сплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки позивач (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини.

Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У статті 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, враховуючи те, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , набув право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем та його представником не надано, хоча це є їх процесуальним обов`язком, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в її інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , 2009 р.н., треті особи - Служба у справах дітей Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме - будинком АДРЕСА_1 бригади.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ;

- третя особа: Виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04052206, місцезнаходженняза адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14;

- третя особа: Служба у справах дітей Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 42737685, місцезнаходженняза адресою: 51220, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Перещепине, вул. Шевченка, буд. 43.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 14 лютого 2023 року.

Суддя Д.І. Городецький