Рішення

від 06.04.2023 по справі 461/5756/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5756/22

Провадження №2/461/248/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ігнат Т.І.,

представника позивача Єлєніної С.М.,

представника відповідача Ящинського А.Л.,

представника третьої особи Миська Т.Г.,

представника третьої особи Палко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб`юторська компанія Європродукт», ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Листопад Істейт», Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

в с т а н о в и в :

27.10.2022 року представник позивача Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» - адвокат Єлєніна С.М. звернулась в суд із позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб`юторська компанія Європродукт», ОСОБА_1 , в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 30.10.2014 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистриб`юторська компанія Європродукт».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30.10.2014 між ОСОБА_1 (продавець) та ТзОВ «Дистриб`юторська компанія Європродукт» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 30.10.2014 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. було посвідчено вказаний договір купівлі-продажу та зареєстровано право власності на вказану квартиру за ТзОВ «Дистриб`юторська компанія Європродукт». 26.12.2014 між ТзОВ «Дистриб`юторська компанія Європродукт» (продавець) та ТзОВ «Листопад Істейт» (покупець) укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №2900. Таким чином власником вказаної вище квартири на даний час є ТзОВ «Листопад Істейт». Адміністративна будівля на АДРЕСА_2 є пам`яткою архітектури місцевого значення згідно із рішенням Львівського облвиконкому від 26.02.1980 №130, а тому, у відповідності до ч.1 ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», при відчуженні такого об`єкта, потрібне погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Окрім цього, згідно із ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток культурної спадщини зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Згідно із листом від 11.10.2022 №16-2379/0/2-22, отриманим у відповідь на запит представника позивача, Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації повідомив про те, що погодження на відчуження квартири АДРЕСА_3 органом культурної спадщини у Львівській області в період з 2000 року по 07.10.2022 не надавались. Також вказаним листом повідомлено позивача про те, що власниками вказаної вище квартири охоронні договори не укладались. Таким чином, представник позивача зазначає, що оскільки квартира АДРЕСА_1 була відчужена без наявності охоронного договору, без погодження відповідного органу культурної спадщини та без направлення у письмовій формі повідомлення про відчуження пам`ятки із зазначенням ціни та інших умов продажу, відтак договір купівлі-продажу є таким, що укладений з недодержанням сторонами загальних вимог, необхідних для чинності правочину, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України. Щодо порушення прав позивача у зв`язку з укладенням оспорюваного договору, представник позивача вказує, що права ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» порушені, оскільки останнє є власником будівлі АДРЕСА_2 , згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 09.02.2013, індексний номер 388801. Окрім цього, між позивачем та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради укладено охоронний договір №488/12 на пам`ятку від 31.10.2012 №275-А/12, згідно з яким ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» взяло на себе зобов`язання щодо охорони будинку поч. ХХ ст. - об`єкта архітектури пам`ятки архітектури місцевого значення у відповідності до рішення Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980, охоронний №190. З огляду на наведене, вважає, що відчуження квартири в будинку, який є пам`яткою архітектури і належить позивачу, порушує законні права та інтереси останнього, як власника будівлі і сторони охоронного договору і посягає на порядок охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання, захисту. Щодо строку позовної давності, представник позивача вказує, що про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався лише після отримання позовної заяви від ТзОВ «Листопад Істейт» до ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме 21.12.2021, відтак вважає, що строк позовної давності на оскарження вказаного договору купівлі-продажу позивачем не пропущено.

Ухвалою від 28.10.2022 прийнято до розгляду позов, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Від представника третьої особи ТзОВ «Листопад Істейт» - адвоката Миська Т.Г. 01.12.2022 надійшли пояснення на позовну заяву, у яких останній просив відмовити у задоволенні позову ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» з таких підстав. Позивачем пропущено строк позовної давності без поважних на те причин. 20.05.2003 Галицькою РДА ЛМР видано ДП «Національна акціонерна компанія «Надра України» «Західукргеологія» свідоцтво про право власності вцілому на будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 8 620 кв.м. Відповідно до листа ДП «Національна акціонерна компанія «Надра України» «Західукргеологія» від 29.01.2013 №03-111/13 були внесені зміни в технічну документацію на будинок АДРЕСА_2 з виключенням площ квартир, в тому числі і квартири АДРЕСА_4 . Станом на 29.12.2012 реєстрація права власності була проведена на квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 . Згідно із технічним паспортом на будинок за вказаною адресою, який був виготовлений 01.02.2013, на підставі вказаного листа-замовлення ДП «Національна акціонерна компанія «Надра України» «Західукргеологія», було виключено із загальної площі будинку площі квартир, а тому загальна площа після внесених змін становить 8 273 кв.м. У зв`язку з вказаними обставинами, між позивачем та власниками квартир існували судові спори щодо визнання недійсними ордерів та щодо реєстрації права власності квартир у вказаному будинку, відтак позивачу достеменно було відомо про існування квартир у будівлі, а тому строк позовної давності щодо оскарження договору купівлі-продажу квартири від 30.10.2014, пропущено без поважних причин. Також представник третьої особи зазначив про те, що згідно із охоронним договором від 31.10.2012, позивач несе відповідальність за рухоме і нерухоме майно будинку площею 8 620 кв.м., незважаючи на те, що позивачу було достеменно відомо про існування у вказаному будинку квартир. Окрім цього, по суті позовних вимог зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на те, що доказів включення квартири АДРЕСА_1 , до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки, позовна заява не містить.

Ухвалою суду від 13.02.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Ящинського А.Л. 15.03.2023 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у його задоволенні, з огляду на таке. Відповідачці ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу було надано Відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей облдержадміністрації погодження відчужити квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується листом від 13.10.2014 №5/770. Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу були дотримані вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини». Окрім цього, представник відповідачки вказав, що укладення договору купівлі-продажу від 30.10.2014 жодним чином не порушує права чи законні інтереси позивача, а визнання такого недійсним не відновить такі права, оскільки об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 не перейде у власність позивача. Заявлений позов фактично не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Також представник навів практику Верховного Суду у аналогічних правовідносинах.

Представник позивача - адвокат Єлєніна С.М., яка брала участь у судовому розгляді справи в режимі відеоконференції, в судовому засіданні позов підтримала з підстав, що наведені в такому, просила позов задовольнити.

Представника відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Ящинський А.Л. в судовому засіданні позов заперечив з підстав викладених у відзиві, просив в задоволенні такого відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник третьої особи - адвокат Миська Т.Г. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених ним у письмових запереченнях.

Представник третьої особи Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації у судовому засіданні позов заперечила, просила в задоволенні такого відмовити. Пояснила, що Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації надавав ОСОБА_1 погодження на відчуження квартири АДРЕСА_1 . А відповідь на адвокатський запит представника позивача є помилковою, згодом їй було скеровано відповідь про те, що погодження на відчуження квартири видавалося.

Представник відповідача «Дистриб`юторська компанія Європродукт» в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про дату, час та місце проведення такого, відзив на позовну заяву не подав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).

Згідно з із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочи

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержанняну є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №497/1017/20 (провадження №61-14172св21).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТзОВ «Дистриб`юторська компанія Європродукт» з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 30.10.2014 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. та зареєстрований в реєстрі за №2906, згідно з яким ОСОБА_1 продала, а ТзОВ «Дистриб`юторська компанія Європродукт» купило вказаний об`єкт нерухомості (а.с.23-25).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №312934066 від 20.10.2022, на підставі вказаного вище договору купівлі-продажу, було зареєстровано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т.Я. право власності ТзОВ «Дистриб`юторська компанія Європродукт» на квартиру АДРЕСА_1 . Разом з тим, із вказаної довідки вбачається, що на даний час власником квартири АДРЕСА_1 є ТзОВ «Листопад Істейт» відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 26.12.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., зареєстрованим в реєстрі за №2900 (а.с. 26-26).

Таким чином, позивач Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу від 30.10.2014, відтак позивачу слід довести, що оспорюваним договором порушуються його певні права та інтереси, що є умовою надання судового захисту порушеному, невизнаному або оспорюваному праву особи.

Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є вимога позивача про визнання зазначеного вище договору купівлі-продажу недійсним, оскільки квартира АДРЕСА_1 була відчужена без наявності охоронного договору, без погодження відповідного органу культурної спадщини та без направлення у письмовій формі повідомлення про відчуження пам`ятки із зазначенням ціни та інших умов продажу. Окрім цього, позивач вважає, що відчуження квартири в будинку, який є пам`яткою архітектури і належить йому, порушує законні права та інтереси останнього, як власника будівлі і сторони охоронного договору і посягає на порядок охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання, захисту.

В ході розгляду справи учасниками не оспорюється той факт, що будівля АДРЕСА_2 є пам`яткою архітектури місцевого значення.

Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України передбачено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно з положеннями статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини». Охорона об`єктів культурної спадщини визнається одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

В ході розгляду даної справи представником третьої особи Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації долучено до матеріалів справи погодження Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації України №5/770 від 13.10.2014, згідно з яким вказаний відділ погодив відчуження гр. ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , що є частиною пам`ятки архітектури місцевого значення, яка дійсно належить останній на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 30.06.1999, виданого Державним геологічним підприємством «Західукргеологія» (а.с.118).

Також в судовому засіданні представник третьої особи Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації надала пояснення про те, що лист Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 11.10.2022 №16-2379/0/2-22, отриманий у відповідь на запит представника позивача, щодо відсутності погодження на відчуження квартири АДРЕСА_1 , складений помилково, відтак з огляду на наведені вище докази, не може судом братись до уваги при ухваленні рішення, як доказ відсутності погодження органу культурної спадщини на відчуження квартири.

Таким чином, покликання представника позивача, як на одну з підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу, відсутність станом на момент укладення такого правочину дозволу на відчуження квартири органом культурної спадщини, не заслуговують на увагу.

Щодо покликань представника позивача Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» на відсутність станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу охоронного договору, слід зазначити таке.

Згідно із частинами першою, третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768 (далі - Порядок № 1768), передбачено, що власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому, охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (пункт 1 Порядку № 1768).

Згідно із охоронним договором №488/12 на пам`ятку культурної спадщини від 31.10.2012 №275-А/12, укладеним між Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України», останнє взяло на себе зобов`язання щодо охорони будинку поч. ХХ ст. - об`єкта архітектури пам`ятки архітектури місцевого значення у відповідності до рішення Львівського облвиконкому №130 від 26.02.1980, охоронний №190. У вказаному договорі зазначено щодо власності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» будинку загальною площею 8 620 кв.м. (а.с.34-37).

Відповідно до листа ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 13.07.2021, адресованого адвокату Миська Т.Г., у відповідь на його запит, надану таку інформацію. 20.05.2003 Галицька районна адміністрація Львівської міської ради видала ДП НАК «Надра України «Західукргеологія» свідоцтво за № 00653 про право власності в цілому на будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 8620,0 кв.м. Відповідно до листа Національної акціонерної компанії «Надра України» ДП «Західукргеологія» за №03-111/13 від 29.01.2013, були внесені зміни в технічну документацію на будинок АДРЕСА_2 з виключенням площ квартир: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та АДРЕСА_4 . Станом на 29.12.2012 реєстрація права власності була проведена на квартири: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 .Відповідно до технічного паспорту на вказаний будинок, який був виготовлений 01.02.2013 на підставі листа ДП «Західукргеологія» (за №03-111/13 від 29.01.2013) виключено з загальної площі будинку площі квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 та АДРЕСА_4 . Загальна площа після внесених змін становить 8 273,8 кв.м. (а.с.103).

З огляду на наведене вище, встановлено, що після виключення із загальної площі будинку, серед інших об`єктів, квартири АДРЕСА_1 , Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» з 2013 року не зверталось до органу культурної спадщини щодо переукладення охоронного договору, який був раніше укладений на площу будинку 8 620 кв.м., відтак на даний час такий є чинним.

Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» не було власником квартири АДРЕСА_1 на момент її відчуження, та останнє не було стороною при укладенні договору купівлі-продажу цього майна, вказаним договором лише змінився власник вказаної квартири, яка з 2004 року є окремим об`єктом нерухомості із реєстраційним номером, відтак яким чином залежить можливість реалізації прав позивача щодо посягання на порядок охорони культурної спадщини, з метою її збереження, використання, захисту, внаслідок визнання недійсним договору, стороною якого він не є, суду не наведено.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене вище, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, оскільки представником позивача не доведено, що оспорюваним договором безпосередньо порушені права і законні інтереси позивача Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України». Таким чином, оскільки не надано фактичних даних, підтверджених доказами, на спростування встановленої законом презумпції правомірності цього правочину (стаття 204 ЦК України), у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу слід відмовити.

Суд не надає оцінку заяві представника третьої особи - ТзОВ «Листопад Істейт» - адвоката Миська Т.Г. про застосування позовної давності, оскільки правом подання такої заяви наділені лише сторони спору (позивач, відповідач), що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.10.2020 у справі №61-16895св18.

Також суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів в користь позивача судових витрат, понесених позивачем, а саме стягнення судового збору, оскільки відповідно до ст.141 ЦПК України витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог, а в разі відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистриб`юторська компанія Європродукт», ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Листопад Істейт», Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.04.2023.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України», код ЄДРПОУ 31169745, м.Київ, вул. Мірошниченко,10.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб`юторська компанія Європродукт», код ЄДРПОУ 32575055, м.Одеса, вул. Боженка, 19, офіс 201.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_10 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Листопад Істейт», код ЄДРПОУ 39456985, м.Львів, пл.Міцкевича,8/12.

Третя особа: Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 38557581, м.Львів, вул.Винниченка, 18.

Суддя О.Б. Кротова