Рішення

від 28.02.2023 по справі 510/2254/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2254/21

Провадження № 2/510/245/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.23 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про одруження ОСОБА_5 із ОСОБА_6 ; копія державного актусерії ЯЕ №669609 від 12.02.2008р. на право власності на земельну ділянку - земельні ділянки загальною площею 2,15 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оформленого на ім`я ОСОБА_4 ; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_4 ; витяги з інформацією про нормативну грошову оцінку земельних ділянок; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.09.2019 р.; протокол опитування особи - ОСОБА_7 від 15.10.2019р.; довідка старости Орлівського старостинського округу виконкому Ренійської міськради Ізмаїльського району від 17.02.2022р. про склад сім`ї ОСОБА_4 на день його смерті; відповідь завідувачки Ренійської державної нотаріальної контори від 30.12.2022р.; копія заяви ОСОБА_2 від 11.04.2019р. про прийняття спадщини; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 27.07.2019р.; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 27.07.2019р. (заповіт відсутній); копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27.07.2019р. (дата заведення спадкової справи - 27.07.2019р.); копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 23.12.2022р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач у справі являється племінником ОСОБА_4 , відповідач - є сином померлого.

За життя ОСОБА_4 належало майно:

на підставі державного актусерії ЯЕ №669609 від 12.02.2008р. на право власності на земельну ділянку - земельні ділянки загальною площею 2,15 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За життя ОСОБА_4 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. У встановлений законом строк син померлого звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Проте спадщину також прийняв і племінник померлого (як спадкоємець п`ятої черги за законом) - ОСОБА_1 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно мешкав із дядьком по день його смерті, доглядав за ним, піклувався про нього.

Незважаючи на фактичне прийняття спадщини позивачем, оформити її неможливо у зв`язку із тим, що в нього відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів.

Відповідач у справі, хоча і звернувся за прийняттям спадщини із заявою, на спадщину не претендує, визнає право на неї за позивачем, не заперечує, щоб спадщину оформив позивач. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 немає.

У нинішній час, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, йому в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на вищевказані земельні ділянки, про що 27.09.2019р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи позивач надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачем не було оформлено, він не в змозі отримати дублікат державного акту про право власності на землю.

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті ОСОБА_4 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельні ділянки, як на об`єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_4 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач ОСОБА_2 , хоча і звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак на неї не претендує, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ст. 1265 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем п`ятої черги за законом.

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивач не звернувся до нотаріальної контори із відповідною заявою. Проте він мешкав разом із дядьком, допомагав йому, доглядав за ним, по день смерті мешкав разом із ним в одному будинку.

Як зазначив позивач, після смерті ОСОБА_4 у нього були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості.

Факт того, що позивач мешкав із ОСОБА_4 та доглядав за ним не заперечує і відповідач, крім того, згідно наданого протоколу опитування ОСОБА_7 виходить, що між сторонами у справі взагалі існувала домовленість про те, що позивач буде доглядати ОСОБА_4 до його смерті, а після - отримає спадщину.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих та технічних документів на земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити його вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1258, 1265, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельні ділянки загальною площею 2,15 га із кадастровими номерами 5124183600:01:001:0375, 5124183600:01:005:0726, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського (нині - Ізмаїльського) району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного актусерії ЯЕ №669609 від 12.02.2008р. на право власності на земельну ділянку,

що належали ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник

.