Рішення

від 29.03.2023 по справі 902/1255/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2023 р. Cправа № 902/1255/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

Представники сторін не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХЦЕНТР" (вул. Південна, 2, смт. Верхнячка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20022)

до: Приватного підприємства "ОЛЬВІЯ" (вул. Центральна, 13, с. Сопин, Погребищенський р-н, Вінницька обл., 22247)

про стягнення 376965,71 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХЦЕНТР" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "ОЛЬВІЯ" про стягнення 361499,19 грн. заборгованості за договором поставки товару.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за Договором на поставки товарів №09/05/22 від 09.05.2022, в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 07.12.2022 суд постановив позовну заяву № б/н від 30.11.2022 (вх. № 1258/22 від 05.12.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХЦЕНТР" залишити без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

19.12.2022 на адресу суду надійшов супровідний лист до якого додано примірник уточненої позовної заяви, відповідно до якої позивачем збільшено позовні вимоги, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 376965,71 з яких: 305 000,00 грн - основний борг, 17 410,56 грн - інфляційні втрати, 51 467,12 грн - пеня, 3088,03 грн - 3% річних. Крім того, до даної позовної заяви додано докази сплати судового збору за збільшені позовні вимоги.

Таким чином позивачами усунуто недоліки позовної заяви № б/н від 30.11.2022.

Ухвалою суду від 26.12.2022 відкрито провадження у справі №902/1255/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 січня 2023 року.

03.01.2023 на адресу суду надійшла заява представника позивача щодо участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 10.01.2023 задоволено заяву про участь представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 16.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/1255/22 на 30днів та відкладено підготовче засідання на 13.02.2023.

На визначену судом дату в судове засідання 13.02.2023 з`явився представник позивача, якій брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, відповідач правом участі свого представника в судове засідання не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою від 13.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/1255/22 для судового розгляду по суті на 15 березня 2023 р.

Разом з тим, судове засідання з розгляду справи по суті у справі №902/1255/22 призначене на 15.03.2023 о 11:00 год. не відбулось у зв`язку з оголошеною у Вінницькій області повітряною тривогою, про що зазначено в службовій записці секретаря судового засідання №110/2023 від 15.03.2023.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те що судове засідання не відбулось, з незалежних від суду та сторін обставин, ухвалою від 17.03.2023 призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 29.03.2023.

На визначену судом дату в судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзиву, будь яких пояснень чи заперечень від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.03.2023 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи, в зв`язку з неявкою представників сторін на її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХЦЕНТР" (позивач, за договором Продавець) та Приватним підприємством "ОЛЬВІЯ" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір №09/05/2022 (надалі Договір).

Згідно з предметом Договору Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Предметом постачання є продукти для тваринництва (надалі Товар). Ціна вказана в рахунках- фактурах, або в Специфікації та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору. Передача Товару від Продавця Покупцю підтверджується видатковими накладними. У зв`язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, асортимент Товари, Сторони домовились про те, що вказані обов`язкові умови цього Договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням Товару, що є в наявності у Продавця, та відображатимуться у видатковій накладній (п.1.2. та п. 1.3. Договору).

Кількість та асортимент товару передбачається в рахунках та накладних на кожну окрему поставку (п. 2.1. Договору).

Товар повинен бути поставлений Покупцю не пізніше 5 (п`яти) днів після замовлення та оплати Покупцем. Покупець відправляє факсимільним зв`язком або електронною поштою замовлення з обов`язковим виказанням асортименту, кількості Товару, його Одержувача та строку поставки. Рахунки-фактури від Продавця на партію є підтвердженням до виконання замовлення Покупця. Поставка товару до міста Покупця здійснюється за рахунок Продавця. Продавець повідомляє Покупця про поставку товару та передає необхідні документи факсом або електронною поштою (п. 3.1. - 3.3. Договору).

Ціна товару вказується в відповідних Рахунках та накладних на кожну партію постачання. Ціна формується у національній валюті України (п. 4.1. Договору).

Оплату за Товар Покупець проводить виключно 100 % передоплата в безготівковій формі на поточний рахунок (п. 5.1. Договору).

Датою поставки вважається дата доставки товару до пункту призначення згідно декларації перевізника, або безпосередньо дата на видатковій накладній, при передачі товару представнику Покупця. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством. Право власності на Товар від Продавця переходить до Покупця у момент поставки Товару на склад Покупця (п. 6.1. - 6.3 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків Сторін - до повного їх здійснення (п. 7.1. Договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав консервант Біо Сіл 100 г, що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними №15 від 10.05.2022 на суму 19 800,00 грн, №27 від 10.06.2022 на суму 33 000,00 грн та №36 від 24.08.2022 на суму 320 000,64 грн.

Відповідач на виконання умов договору здійснив оплату по видатковій накладній №15 від 10.05.2022 на суму 19 800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №622 від 10.05.2022 на суму 19 800,00 грн.

В зв`язку з не оплатою відповідачем товару отриманого за видатковими накладними №27 від 10.06.2022 на суму 33 000,00 грн та №36 від 24.08.2022 на суму 320 000,64 грн позивач 11.10.2022 направив відповідачу претензію№1 в якій вимагав сплати суму боргу, 3% річних, інфляційні втрати та пеню на протязі 10 календарних днів, яка направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення 12.10.2022.

Відповідач здійснив частковий розрахунок в сумі 15 000,00 грн по видатковій накладній №36 від 24.08.2022 на суму 320 000,64 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1522 від 21.11.2022 на суму 15 000,00 грн проведеною банком 24.11.2022 та повний розрахунок за отриманий товар по видатковій накладній №27 від 10.06.2022 на суму 33 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1524 від 25.11.2022 на суму 33 000,00 грн. проведеною банком 28.11.2022.

В зв`язку з несплатою відповідачем коштів, за поставлений товар, в сумі 305 000,00 грн позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 376 965,71 грн - заборгованості, з яких: 305 000,00 грн - основного боргу, 51467,12 грн - пені, 17410,56 грн - інфляційних втрат та 3088,03 грн - 3% річних, а також судових витрат, що складається з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договором сторони передбачили, що оплату за Товар Покупець проводить виключно 100 % передоплата в безготівковій формі на поточний рахунок.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем у визначений в договорі строк (до дня поставки) не виконано.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 305 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу, у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 51467,12 грн - пені, 17410,56 грн - інфляційних втрат та 3088,03 грн - 3% річних.

Щодо заявлених до стягнення 51467,12 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим, за частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 904/4156/18.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що у договорі, який є підставою позовних вимог, в тому числі стягнення неустойки, сторони не встановили розмір пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а визначили, що за порушення умов даного Договору винна сторона несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього Договору. За порушення терміну розрахунків за даним Договором, Покупець сплачує Продавцю штраф в розмірі 2% від облікової ставки НБУ (п. 8.1. та п. 8.2. Договору), а стаття 231 ГК України не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України, а не з відсотку від облікової ставки НБУ як зазначено сторонами у договорі, тому не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Крім того, штраф і пеня є різними поняттями відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на викладене позовна вимога щодо стягнення з відповідача 51467,12 грн - пені задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених до стягнення 17410,56 грн - інфляційних втрат та 3088,03 грн - 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних в системі «Ліга Закон», за період визначений позивачем, суд помилок не виявив, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 17410,56 грн - інфляційних втрат та 3088,03 грн - 3% річних підлягають задоволенню, як такі що відповідають закону.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення оплати за поставлений товар.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, де зазначено 5422,48 грн. - судового збору та 17 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 17 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються Договором про надання правової допомоги №122 від 05.10.2022, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю Серія ЧК № 001033 від 15.11.2018, Ордером серія СА №1034464 від 05.10.2022, Атом про прийняття-передачі виконаних робіт (послуг) від 29.11.2022 з детальним описом наданих послуг і їх вартістю та платіжним дорученням № 1566 від 29.11.2022 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачами не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката.

У п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачами в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОЛЬВІЯ" (вул. Центральна, 13, с. Сопин, Погребищенський р-н, Вінницька обл., 22247, код ЄДРПОУ 32144281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООТЕХЦЕНТР" (вул. Південна, 2, смт. Верхнячка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20022, код ЄДРПОУ 40582397) 305 000,00 грн - основного боргу, 17410,56 грн - інфляційних втрат, 3088,03 грн - 3% річних, 4865,20 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору та 14 678,99 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В позові в частині стягнення 51467,12 грн пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти позивача: zootc@ukr.net , rgmgroup.uman@gmail.com.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 10 квітня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Центральна, 13, с. Сопин, Погребищенський р-н, Вінницька обл., 22247)